Рішення № 81784498, 08.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2019 м. Київ Справа № 910/1137/19

За позовом: дочірнього підприємства державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ";

до: Міністерства оборони України;

про: стягнення 6.845.958,30 грн.

Суддя Балац С.В.

Секретар судового засідання Радецька Ю.О.

Представники:

позивача: Ніколаєнко І.І.;

відповідача: Ковальчук І.В.

С У Т Ь С П О Р У :

Дочірнє підприємство державної компанії "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" - ДЕРЖАВНЕ ГОСПРОЗРАХУНКОВЕ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "СПЕЦТЕХНОЕКСПОРТ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення 6.845.958,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору державним контрактом від 30.05.2017 № 403/1/17/28, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 6.845.958,30 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1137/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 06.03.2019.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням того, що відповідачем було відмовлено в погодженні договірної ціни продукції в сумі 159.254.890,50 грн. за 30 комплектів продукції через те, що до вартості продукції позивачем необґрунтовано включено курсову різницю, яка не повинна бути оплачена відповідачем.

В підготовчих засіданнях 06.03.2019 та 27.03.2019 оголошено перерви до 27.03.2019 та до 17.04.2019 відповідно.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відповідь на відзив, в якій вказано про те, що підстави для даного позову виникли вже після винесення судового рішення, на яке посилається відповідач. Також відповідач підписав акт приймання-передачі продукції від 28.08.2018, що свідчить про прийняття запропонованої позивачем ціни, яка в ньому вказана.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких знову звернув увагу, що відмова в погодженні договірної ціни продукції в сумі 159.254.890,50 грн. за 30 комплектів викликана тим, що до вартості продукції позивачем необґрунтовано включено курсову різницю, яка не повинна бути оплачена відповідачем.

В підготовчому засіданні 17.04.2019 суд на місці ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 08.05.2019.

В судовому засіданні 08.05.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 30.05.2017 № 403/1/17/28 (далі - Контракт), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується поставити відповідачу з дотриманням вимог законодавства продукцію, зазначену у специфікації продукції, що поставляється за державним оборонним замовленням, згідно з додатком № 1 (специфікація), а відповідач - прийняти її через вантажоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити таку продукцію (п. 1.1 Контракту).

Пунктом 2.3 Контракту визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем поставленої продукції протягом 30 банківських днів після пред`явлення позивачем рахунку на оплату продукції та документів, зазначених в п. 2.5 за умови надходження бюджетних коштів на рахунки відповідача.

Положеннями пункту 2.4 Контракту передбачено, що відповідач оплачує поставлену продукцію за договірною ціною, встановленою сторонами та зафіксованою у протоколі погодження договірної ціни.

Відповідно до п. 3.6 Контракту, вантажоодержувач після отримання від відповідача відомостей про договірну ціну продукції, за результатами приймання продукції, протягом 24 годин формує акт за формою 4 та повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Як стверджує позивач, на виконання умов Контракту між сторонами підписаний акт приймання-передачі продукції від 28.08.2018, відповідно до якого - умови Контракту позивачем виконано на суму 159.254.890,50 грн.

Проте, відповідачем розрахунки за Контрактом здійснені на користь позивача частково в сумі 152.408.932,20 грн., що призвело до звернення позивача до господарського суду із вимогами про стягнення з відповідача 6.845.958,30 грн.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.

Приписами частини 4 статті 75 Господарського кодексу України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.2018 у справі № 910/12032/18, яке набрало законної сили, за позовом позивача до відповідача про зміну договору, зокрема, встановлено:

"Поясненнями позивача, його листом № 31.2/91/179-18 від 27 лютого 2018 р., повідомленням про виконання операції з купівлі валюти, меморіальними ордерами від 14 грудня 2017 р., 19 грудня 2017 р., 4 січня 2018 р., платіжним дорученням в іноземній валюті №№ 363 від 14 грудня 2017 р., 370 від 19 грудня 2017 р. стверджується, що упродовж 14 грудня 2017-1 лютого 2018 р. платежі на користь іноземного постачальника не виконувалися банками-кореспондентами цього постачальника.

За період нездійснення платежу змінився курс іноземної валюти (долара США) відносно гривні, що зумовило здорожчення предмета закупівлі у гривнях.

У травні 2018 року позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/17/28/STE-2-93-R-17 шляхом укладення додаткових угод №№ 6 та 7, які передбачали збільшення орієнтовної та договірної ціни за одиницю продукції з 5080353,74 грн. до 5309776,35 грн.

Листом № 403/2/1/4864 від 20 червня 2018 р. заперечив проти укладення указаних додаткових угод, склавши протокол розбіжностей до них та зробивши відповідне застереження у тексті цих угод.".

Таким чином, ще до звернення позивача до господарського суду із даним позовом, останньому було відомо про те, що відповідач не погоджував вартість продукції в запропонованій позивачем сумі через перевищення ціни на продукцію із врахуванням курсової різниці.

Водночас, відповідачем на виконання пункту 3.6 Контракту, 23.08.2018 складені:

- повідомлення-підтвердження отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, закуплених відповідачем в централізованому порядку від 23.08.2018 № 2253 на суму 152.408.932,20 грн.;

- акт приймання-передачі військового майна за формою 4 від 23.08.2018 № 87, відповідно до якого вартість продукції отриманої вантажоодержувачем (яка поставлена з 05.05.2018 по 03.08.2018) складає 152.408.932,20 грн.

Крім того, акт приймання-передачі продукції від 28.08.2018 підписаний відповідачем із протоколом розбіжностей, який доданий до вказаного акту та відповідно до якого відповідач погодив ціну продукції саме в сумі 152.408.932,20 грн.

Також рішенням господарського суду м. Києва від 28.11.2018 у справі № 910/12032/18 встановлено:

"Всупереч вимог ст. 74 ГПК України позивачем не надано доказів наявності обставин, які в силу вищезгаданих вимог закону дають підстави для зміни державного контракту на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням № 403/1/17/28/STE-2-93-R-17 від 30 травня 2017 р.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи обставини неможливості позивача своєчасно здійснити платіж на користь іноземного постачальника не є такими, що не могли бути усунуті ним при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися, оскільки за належної співпраці зі своїм контрагентом обставини повернення грошових коштів банком-кореспондентом не настали.".

Відтак, понесені позивачем додаткові витрати (6.845.958,30 грн.) при виконанні умов Контракту при повторній закупівлі валюти і при повторному її переведенні на рахунки своїх співвиконавців є особистими витратами позивача та не можуть бути підставою для стягнення таких сум з відповідача.

Підсумовуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 6.845.958,30 грн. задоволенню не підлягають, оскільки як встановлено вище судом, вартість продукції за укладеним між сторонами спору Контрактом погоджена відповідачем в сумі 152.408.932,20 грн., а не в сумі, запропонованій позивачем в розмірі 159.254.890,50 грн. Водночас різниця між вказаними сумами в розмірі 6.845.958,30 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача, є витратами, що виникли у позивача через недбале ставлення до вибору співвиконавця та через початковий вибір цим співвиконавцем неналежного банку, що призвело до понесення позивачем додаткових витрат при виконанні Контракту, які за висновками суду мають бути погашені позивачем за рахунок прибутку останнього, а не за рахунок державного бюджету України в особі відповідача.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16 травня 2019 року

Суддя С.В. Балац