Рішення № 81784434, 14.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.05.2019Справа № 905/2356/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондаренко Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 905/2356/18

За позовом Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 85 529,12 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (відповідач) про стягнення вартості недостачі вантажу в сумі 85 529, 12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.12.2017 за залізничною накладною №53342879 Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка (Донецької залізниці) на станцію Сартана (Донецької залізниці) відвантажив на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач) у вагонах № 56233174, № 55339873, № 61012860, № 56952872, № 65478588, №53527834, № 56265531, № 56558737, № 52538733 кокс доменний, втім, під час слідування вагонів була виявлена нестача вантажу, про що складено відповідні комерційні акти. Відтак, оскільки саме залізниця не забезпечила збереження вантажу під час його слідування, позивач просить стягнути з відповідача вартість недостачі вантажу.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.12.2018 № 905/2356/18 на підставі ч. 1 ст. 30 Господарського процесуального кодексу України матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

11.02.2019 матеріали позовної заяви Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» надійшли до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматизованого розподілу матеріалів позовної заяви між суддями, позовні матеріали Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» передано для розгляду судді Бондаренко Г.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2019 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення ухвали шляхом подання до суду оригіналу довіреності.

05.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду, яким останній усунув недоліки, встановлені ухвалою суду від 18.02.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 905/2356/18, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

09.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтовано тим, що приписами чинного законодавства України передбачено відповідальність за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При цьому, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером. Однак, позивачем не надано належних і допустимих документів вантажовідправника про вартість вантажу та не надані документи на підтвердження оплати вантажу.

15.04.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшов відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено про необґрунтованість доводів відповідача щодо відсутності доказів оплати вантажу, оскільки матеріали справи містять всі документи, які підтверджують розмір заподіяних збитків отримувача вантажу. Окрім того, позивачем зазначено про безпідставність доводів відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 № 938 «Деякі питання акціонерного товариства «Українська залізниця» змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство «Українська залізниця». Крім того, цією постановою Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», викладено в новій редакції.

Так, згідно з розділом «Загальні положення» Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця»:

« 1. Акціонерне товариство «Українська залізниця» (далі - товариство) є юридичною особою, що утворене відповідно до Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Офіційний вісник України, 2014, № 53, ст. 1402).

2. Товариство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Укрзалізниці, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.».

Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи (ч. 2 ст. 108 Цивільного кодексу України).

Так, відповідно до ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства та приватні акціонерні товариства. Зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.

Водночас, положеннями пункту 1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (зі змінами і доповненнями) передбачено, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Приймаючи до уваги, що постановою Кабінету Міністрів України № 938 від 31.10.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з публічного на приватне та перейменовано його в Акціонерне товариство «Українська залізниця» із подальшим вчиненням відповідних реєстраційних дій, при цьому організаційно-правової форми даної особи змінено не було, суд вважає за необхідне змінити найменування відповідача на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» без здійснення правонаступництва.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2017 Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) здійснено відправку коксу доменного на адресу Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вантажоодержувач, позивач) залізничним транспортом зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Сартана Донецької залізниці, що підтверджується залізничною накладною №53342879.

Під час слідування вантажу на станції Сартана Донецької залізниці було проведено комісійне зважування, за результатами якого виявлено нестачу вантажу, а саме у вагонах № 56233174, № 55339873, № 61012860, № 56952872, № 65478588, №53527834, № 56265531, № 56558737, № 52538733, про що складено комерційні акти.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти позову, з підстав того, що позивачем не доведено наявності завданих збитків, оскільки не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру збитків (оплати вантажу).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України).

При цьому, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 475 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Як встановлено судом, на підставі наявних матеріалах справи доказів, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» завантажило у вагони кокс доменний та передало вказаний вантаж для перевезення залізниці по накладній №53342879 від 11.12.2017, зокрема у вагони № 61012860 в кількості 40050 кг, № 55339873 в кількості 40350 кг, № 56233174 в кількості 41400 кг, № 56265531 в кількості 41200 кг, № 53527834 в кількості 43550 кг, № 65478588 в кількості 43550 кг, № 56952872 в кількості 41250 кг, № 52538733 в кількості 42 400 кг, № 56558737 в кількості 42000 кг.

В свою чергу, залізниця прийняла у позивача на станції відправлення зазначене вугілля для перевезення без зауважень і зобов`язалась доставити його за накладною № 53342879 на станцію Сартана Донецької залізниці - отримувач Приватне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь».

Виходячи з вищевикладеного, між сторонами виникли правовідносини за договором перевезення.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/822, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 56233174 в кількості 1 500 кг.

В комерційному акті № 484809/822 зазначено, що на підставі акта № 13117 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 56233174. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто - не вказано, тара - 22 200 кг, нетто - 41 400 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 62 100 кг, тара - 22 200 кг, нетто - 39 900 кг, що менше на 1 500 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, з правого боку над 1-2 люками за рухом потяга мається поглиблення довжиною 300 см, шириною 100 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/823, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 55339873 в кількості 1 000 кг.

В комерційному акті № 484809/823 зазначено, що на підставі акта № 13120 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 55339873. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 23 700 кг, нетто - 40 350 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 63 050 кг, тара - 23 700 кг, нетто - 39 350 кг, що менше на 1 000 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, з лівого боку над 6-7 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 300 см, шириною 150 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/824, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 61012860 в кількості 1 950 кг.

В комерційному акті № 484809/824 зазначено, що на підставі акта № 13122 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 61012860. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 23 500 кг, нетто - 40 050 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 61 600 кг, тара - 23 500 кг, нетто - 38 100 кг, що менше на 1 950 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, над 1-4 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 500 см, шириною 280 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/825, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 56952872 в кількості 1 750 кг.

В комерційному акті № 484809/825 зазначено, що на підставі акта № 13123 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 56952872. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 22 500 кг, нетто - 41 250 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 62 000 кг , тара - 22 500 кг, нетто - 39 500 кг, що менше на 1 750 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, над 1-2 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/826, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 65478588 в кількості 2 750 кг.

В комерційному акті № 484809/826 зазначено, що на підставі акта № 13124 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 65478588. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 23 000 кг, нетто - 43 550 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 63800 кг, тара - 23 000 кг, нетто - 40 800 кг, що менше на 2750 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, з лівого боку над 5-7 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 450 см, шириною 150 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/827, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 53527834 в кількості 2250 кг.

В комерційному акті № 484809/827 зазначено, що на підставі акта № 13125 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 53527834. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 22 000 кг, нетто - 43 550 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 63300 кг, тара - 22000 кг, нетто - 41300 кг, що менше на 2250 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, над 6-7 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/828, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 56265531 в кількості 1200 кг.

В комерційному акті № 484809/828 зазначено, що на підставі акта № 13126 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 56265531. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 23 400 кг, нетто - 41 200 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 63 400 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 40000 кг, що менше на 1200 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, над 1-3 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт №484809/829, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 56558737 в кількості 1250 кг.

В комерційному акті № 484809/829 зазначено, що на підставі акта № 13129 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 56558737. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 23 000 кг, нетто - 42 000 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 63 750 кг, тара - 23 000 кг, нетто - 40 750 кг, що менше на 1 250 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, над 1-3 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 450 см, шириною 150 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

13.12.2017 на станції Сартана Донецької залізниці був складений комерційний акт № 484809/830, який свідчить про недостачу вантажу у вагоні № 52538733 в кількості 1 150 кг.

В комерційному акті № 484809/830 зазначено, що на підставі акта № 13130 від 12.12.2017 ст. Волноваха Донецької залізниці було проведено комісійне переважування вагона № 52538733. В документі зазначено вантаж кокс. Вага визначена вантажовідправником на вагонних вагах (100 т): брутто-не вказано, тара - 23 400 кг, нетто - 42 400 кг. При переважуванні виявилось: брутто - 64 650 кг, тара - 23 400 кг, нетто - 41 250 кг, що менше на 1 150 кг. При комерційному огляді виявлено: навантаження в вагоні вище рівня бортів 40-50 см, шапкоподібне. Вантаж маркований поздовжньою смугою вапна, з правого боку над 1 люком за рухом потяга мається поглиблення довжиною 150 см, шириною 150 см, глибиною 50 см. В місці поглиблення маркування порушено. Вагон без дверей, люки зачинені. Вагон прибув в технічному відношенні справний, течі вантажу немає. Переважування вантажу проводилось на 150 т вагах (держперевірених 08.09.2017) вантажоодержувача. При повторному переважуванні даного вагона недостача вантажу підтвердилася.

Відтак, у зв`язку з незбереженням прийнятого до перевезення вантажу залізницею позивачем нараховано збитки, які були завдані йому при перевезенні, у сумі 85 529, 12 грн.

Слід зазначити, що норми природної втрати та граничного розходження у визначенні маси нетто встановлені пунктом 27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 21.11.2000, якими передбачено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі становить, зокрема: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, - вугілля кам`яне. За таких обставин фактична нестача вантажу коксу доменного становить: - у вагоні № 56233174 нестача становить 1 500 кг - 828 (41 400 * 2%)= 672 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 55339873 нестача становить 1 000 кг - 807 (40 350 * 2%)= 193 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 61012860 нестача становить 1 950 кг - 801 (40 050 * 2%)= 1 149 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 56952872 нестача становить 1 750 кг - 825 (41 250 * 2%)= 925 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 65478588 нестача становить 2 750 кг - 871 (43 550 * 2%)= 1 879 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 53527834 нестача становить 2 250 кг -871 (43 550 * 2%)= 1 379 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 56265531 нестача становить 1 200 кг - 824 (41 200 * 2%)= 376 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 56558737 нестача становить 1 250 кг - 840 (42 000 * 2%)= 410 кг (з урахуванням природних втрат); - у вагоні № 52538733 нестача становить 1 150 кг - 848 (42 400 * 2%)= 302 кг (з урахуванням природних втрат).

При цьому, вартість 1 тонни вантажу: - у вагонах № 56233174, 56952872, 65478588, 53527834, 56265531, 52538733, відповідно до акту прийому передачі № 91825554 від 11.12.2017 та рахунку-фактури № 91825554 від 11.12.2017, складає 11 684, 18 грн; - у вагонах № 55339873 та 61012860, відповідно до акту прийому передачі № 91825554 від 11.12.2017 та рахунку-фактури № 91825554 від 11.12.2017, складає 11 822 грн; - у вагоні № 56558737 відповідно до акту прийому передачі № 91825554 від 11.12.2017 та рахунку-фактури № 91825554 від 11.12.2017 складає 12 232, 75 грн.

Отже, вартість втраченого вантажу (вартість 1 тонни*кількість втраченого вантажу): - у вагоні № 56233174 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень складає становить 7 851, 77 грн (11 684, 18 грн * 0,672 т); - у вагоні № 55339873 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 2 281, 65 грн (11 822 грн * 0,193 т); - у вагоні № 61012860 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 13 583, 48 грн (11 822 грн * 1,149 т); - у вагоні № 56952872 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 10 807, 87 грн (11 684, 18 грн * 0,925 т); - у вагоні № 65478588 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 21 954, 57 грн (11 684, 18 грн * 1,879 т); - у вагоні № 53527834 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 16 112, 48 грн (11 684, 18 грн * 1,379 т); - у вагоні № 56265531 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 4 393, 25 грн (11 684, 18 грн * 0,376 т); - у вагоні № 56558737 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 5 015, 43 грн (12 232, 75 грн * 0,410 т); - у вагоні № 52538733 з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезень становить 3 528, 62 грн (11 684, 18 грн * 0,302 т).

За змістом ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України та ст. 314 Господарського кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення (ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з правилами іншому підприємству (ч. 1 ст. 110 Статуту залізниць України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Як вбачається з матеріалів справи, при проходженні вагонів через станцію Сартана Донецької залізниці, було проведено комісійну перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у вагонах № 56233174, 55339873, 61012860, 56952872, 65478588, 53527834, 56265531, 56558737, 52538733 не відповідає фактичній масі вказаній у накладній, про що складено відповідні комерційні акти. Отже, залізниця не виконала взятих на себе обов`язків щодо збереження вантажу під час перевезення, який був прийнятий нею до перевезення без будь-яких зауважень.

Частиною 1 ст. 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин (ч. 2 ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст. 113 Статуту).

Частиною 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту залізниць України).

Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, розмір шкоди, завданої внаслідок втрати вантажу, складається з вартості вантажу, який оплачений позивачем, але фактично ним не отриманий.

Абзацом 1 статті 115 Статуту залізниць України встановлено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

При цьому, ч. 2 ст. 623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Позивач здійснив розрахунок розміру збитків на підставі акту прийому - передачі № 91825554 від 11.12.2017 на суму 27 969 631, 94 грн, рахунку-фактури № 91825554 від 01.12.2017 на суму 27 969 631, 94 грн (відповідно до умов укладеного договору № 107/16Сб від 01.02.2016), тобто з дотриманням вимог абз. 1 ст. 115 Статуту залізниць України.

На переконання суду, твердження відповідача про те, що позивачем не правильно обраховано суму збитків та не надано доказів щодо дійсної вартості втраченого вантажу, спростовується вищевказаними доказами наявними в матеріалах справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем в повному обсязі здійснено оплату вантажу згідно залізничної накладної № 53342879 на виконання приписів договору купівлі-продажу № 107/16Сб від 01.02.2016, про що подано належні та достатні докази. В той же час, відповідачем не подано до суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку відшкодувати завдані збитки, а доводи викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються вище встановленими обставинами.

Щодо тверджень позивача про пред`явлення позову в межах строку позовної давності слід зазначити таке.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).

Частинами 1, 2 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що до пред`явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред`явлення йому претензії. Претензії можуть пред`являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п`яти днів.

Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць України 136 позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Відповідно до п. 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п`ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень.

Положеннями частини п`ятої статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується із частиною четвертою статті 909, частиною першою статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Тобто, стаття 315 Господарського кодексу України і статті 134, 136, 137 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності у позовах про відшкодування збитків (вартості нестачі вантажу), що виникають із залізничних перевезень.

Статут залізниць України було затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, і останні зміни в до статей 134, 136 вносилися постановою Кабінету Міністрів України № 1973 від 25.12.2005.

Господарський кодекс України, який за своєю правовою природою є законом, був прийнятий Верховною Радою України 16.01.2003 і набув чинності з 01.01.2004. Крім того, у прикінцевих положеннях Господарського кодексу України законодавець зобов`язав Кабінет Міністрів України привести свої нормативні акти (в т.ч. і Статут залізниць України, оскільки він суперечить Господарському кодексу України) у відповідність до його норм, а тоді вже застосовувати ці норми поряд з нормами Господарського кодексу України, що Кабінетом Міністрів України зроблено не було.

За таких обставин строк позовної давності в даній справі має обраховуватися відповідно до частини 5 статті 315 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічна позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 905/3245/16.

В даному випадку підставою відшкодування збитків, заподіяних внаслідок незбереження прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної, є комерційні акти № 484809/822, № 484809/823, № 484809/824, № 484809/825, №484809/826, № 484809/827, № 484809/828, № 484809/829, № 484809/830 від 13.12.2017, з часу складання яких і починається перебіг строку позовної давності.

Отже, шестимісячний термін для пред`явлення даного позову за перконанням суду сплинув 13.06.2018, а не 13.03.2019 (як зазначено у позовній заяві позивачем) чи 17.03.2019 (як зазначено позивачем у відповіді на відзив), як то зазначає позивач. В свою чергу позов пред`явлено до суду 10.12.2018, що підтверджується календарним штемпелем поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Однак, матеріали справи не містять клопотання відповідача про застосування стоків позовної давності, що виключає можливість застосування наслідків спливу строку позовної давності, та враховуючи факт втрати вантажу під час слідування залізницею та визначення його вартості, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На переконання суду, позивачем належними, допустимими та достатніми доказами доведено факт втрати вантажу позивача (накладна та комерційні акти), дійсної вартості вантажу (рахунок-фактура вантажовідправника та акт прийому-передачі) та розмір фактично заподіяної шкоди (вартість оплаченого позивачем вантажу, але фактично ним не отриманого) в сумі 85 529,12 грн.

В той час як залізниця, всупереч викладеним вище нормам процесуального законодавства, враховуючи обставини, які встановлені самим відповідачем у комерційних актах, не спростувала подані позивачем докази на підтвердження завдання збитків у зв`язку з частковою втратою вантажу, що сталася з вини перевізника. Як і не надала жодних доказів на підтвердження того, що недостача прийнятого залізницею до перевезення вантажу без зауважень виникла з незалежних від неї причин.

Отже, залізниця повинна відшкодувати збитки, завдані не збереженням вантажу під час його перевезення.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини втрати частини вантажу та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення суми збитків, які виникли у зв`язку з незбереженням вантажу при перевезенні, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 85 529, 12 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (84400, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, буд. 22; ідентифікаційний код ВП 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд 1; ідентифікаційний код 00191158) вартість втраченого вантажу в розмірі 85 529 (вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 12 коп. та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п. 17.5 п. 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 17.05.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко