Рішення № 81784404, 16.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2019 м. Київ Справа № 910/2279/19

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ";

до: приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА";

про: стягнення 552.561,31 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КИЇВСЬКА КОМУНАЛЬНА КОМПАНІЯ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до приватного акціонерного товариства "ЕНЕРГОПОЛЬ-УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 552.561,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договору про надання послуг з обслуговування об`єкта від 15.05.2015 № 15/001, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 552.561,31 грн., з яких: 385.283,19 грн. - основна заборгованість, 113.229,31 грн. - пеня, 11.117,64 грн. - 3 % річних та 42.931,17 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2279/19 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив в якому вказав про: пропуск позивачем строку позовної давності при зверненні про стягнення частини неустойки (пені); припинення взаємних обов`язків протоколом про зарахування зустрічних вимог від 31.03.2018; надання послуг не в повному обсязі; відсутність виставлення рахунків, як доказу фактичного надання послуги; наявність підстав для зменшення розміру пені до 5.000,00 грн.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено договір про надання послуг з обслуговування об`єкта від 15.05.2015 № 15/001 (далі - Договір), відповідно до предмету якого позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги з обслуговування (забезпечення належної експлуатації та утримання) об`єкта з його інженерними системами життєзабезпечення відповідно до їх цільового призначення і здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання об`єкта, який належить відповідачу, а відповідач надає право позивачу отримувати належну йому плату за надані споживачам послуги щодо забезпечення постійного або тимчасового паркування їхніх автомототранспортних засобів або інших послуг (п. 2.1 Договору).

Пунктом 8.1 Договору визначено, що оплата послуг за кожен розрахунковий період здійснюється (платежі вносяться) не пізніше 20 числа місяця наступного за звітним.

Положеннями п. 7.4 Договору передбачено, що рахунок-фактура, складений на підставі цього Договору є свідченням фактичного надання послуги та підставою для оплати.

Умовами п. 7.3 Договору визначено, що сторони погодили загальну вартість обслуговування підземного паркінгу та технічного обслуговування його інженерних систем за місяць згідно додатку № 3. Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов`язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як стверджує позивач, останній на умовах Договору, надав відповідачу послуги в період з 31.01.2016 по 31.12.2018, які відповідачем сплачені частково, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 385.283,19 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в розмірі 113.229,31 грн., а також про стягнення 3 % річних в сумі 11.117,64 грн. та інфляційних втрат в сумі 42.931,17 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням такого.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 7.4 Договору передбачено, що рахунок-фактура, складений на підставі цього Договору є свідченням фактичного надання послуги та підставою для оплати.

Проте, позивачем таких рахунків-фактур до матеріалів справи не долучено.

Також між сторонами Договору укладено додаткову угоду від 31.08.2015 № 1 до Договору, відповідно до умов якої:

- у зв`язку з неповним обсягом послуг з обслуговування об`єкта, внести зміни в порядок розрахунку загальної вартості послуг з обслуговування підземного паркінгу та технічного обслуговування його інженерних систем за місяць, яка визначена в п. 7.3 Договору, шляхом викладення в новій редакції додатку № 3, який вступає в дію з 01.07.2015 (п. 1);

- сторони домовились здійснити перерахунок вартості послуг з обслуговування підземного паркінгу за червень 2015 виходячи з фактично наданого обсягу послуг, згідно з додатком № 4 (п. 2).

Враховуючи положення вказаної додаткової угоди та положень п. 7.4 Договору суд дійшов висновку про те, що позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами фактично наданого обсягу послуг, надання в повному обсязі яких також заперечує відповідач.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 385.283,19 грн. задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 113.229,31 грн. - пені, 11.117,64 грн. - 3 % річних та 42.931,17 грн. - інфляційних втрат задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від позовної вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості, в задоволенні якої судом відмовлено.

Правила про позовну давність судом не застосовуються у зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили та може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 241, 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.В. Балац