Рішення № 81783418, 16.05.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21185/18

Провадження №2-а/522/143/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року м.Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Шкамерди К.С.

за участю секретаря судового засідання – Довгань Ж.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича, в якому просив:

- визнати протиправними дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича під час винесення ним постанов від 21 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 та про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на відчуження цього майна;

- скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича від 21 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 242 422,74 грн.;

- скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича від 21 серпня 2017 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору повинна прийматись одночасно з постановою про повернення виконавчого документу стягувачу, тобто у той самий день, коли від стягувача була отримана відповідна заява (13 жовтня 2017 року) чи не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа стягувачу (закінчення виконавчого провадження), тобто 14 жовтня 2017 року у повній відповідності до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору від 21 серпня 2017 року прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та підстави для її скасування відсутні. На думку відповідача, виконавцем виконавчий збір виведено у окреме виконавче провадження, яке виконується у порядку, встановленому вказаним Законом, вимоги боржника щодо скасування виконавчого збору та зняття арешту з майна, не підлягають задоволенню.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує з підстав, викладеним в адміністративному позову.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи Кодексу адміністративного судочинства України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

На виконанні у Першому Приморському відділі державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №52047708 з примусового виконання вимог виконавчого листа №522/20426/14-ц, виданого Приморським районним судом міста Одеси 22 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «кредитні ініціативи» грошової суми 2 420 573,44 грн. та судовий збір 3 654,00 грн.

31 серпня 2016 року державним виконавцем Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та з метою забезпечення виконання вимог виконавчого документу накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Як повідомив відповідач та вбачається з матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем до реєструючих установ надіслано запити з метою виявлення майна або заходів,на які можливо звернути стягнення. Перевірено наявність зареєстрованого за боржником нерухомого майна, за результатами якого встановлено відсутність нерухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою. Крім того, з метою подальшої реалізації заставного майна належного боржнику до КП ЖКС «Фонтанський» надіслано запит щодо зареєстрованих у квартиру мешканців.

Також, 12 вересня 2016 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою, яка зазначена у виконавчому документів, однак боржника за вказаною адресою не знайдено, місцезнаходження боржника не встановлено.

Повідомленням Державної податкової служби України від 12 вересня 2016 року відсутні відомості щодо відкритих боржником рахунків у банківських установах, також відсутні відомості щодо отримання боржником доходів.

Листом КП ЖКС «Фонтанський» підтверджується, що у квартирі, яка є предметом іпотеки, зареєстрована малолітня особа, син боржника 2016 року народження та дружина боржника.

У зв`язку з наведеним 21 серпня 2017 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника з метою забезпечення вимог виконавчого документа та прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

Незгода позивача із вказаними постановами та діями щодо їх прийняття зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі – Закон №1404-VIII, в редакції станом на момент прийняття оскаржуваних постанов) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 3 ч.1 ст. 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих написів нотаріусів.

Статтею 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною 5 вказаної ст. 26 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Вимогами статті 27 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови від 21 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору сума такого збору повинна була стягуватись у розмірі 10 відсотків саме від суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, станом на момент відкриття виконавчого провадження №52047708 нормами Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV статтею 28 передбачалось, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Частиною 3 статті 28 вказаного Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIVпостанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю. Під час наступних пред`явлень до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що заходи примусового виконання рішення вживались державним виконавцем під час дії Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-ХIV.

Водночас, заява про закінчення виконавчого провадження №52047708 від стягувача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» надійшла до начальника Приморського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області 10 серпня 2017 року у зв`язку з тим, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, скасовано та винесено новий для подальшої подачі та виконання рішення суду.

Відповідно до матеріалів виконавчого провадження, 21 серпня 2017 року у зв`язку з надходження заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження, державним виконавцем прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі вимог пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, 21 серпня 2017 року відповідачем прийнято також постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 242 422,74 грн., яка мотивована тим, що виконавчий документ повертається стягувачу, однак виконавчий збір стягнуто не було. При цьому, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Вимогами пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII уразі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Суд звертає увагу, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови від 21 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору постанова про повернення виконавчого документа стягувачу» ще не була скасована.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону №1404-VIII на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

При цьому, згідно вимог пункту 1 частини 1 статті 42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з, зокрема, виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця.

Пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за №1302/29432, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Як уже зазначалось, відповідно до частини 2 статті 27 Закону №1404-VIII (в редакції станом на момент прийняття постанови від 21 серпня 2017 року) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 15 лютого 2018 року №910/1587/13, в ухвалі від 18 квітня 2018 року (номер провадження № 61-1788св17)підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення державним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум, та виконавчий збір обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

Оскільки матеріали справи не містять доказів фактичного виконання рішення, стосовно якого розпочато виконавче провадження, суд приходить до висновку про передчасність прийняття відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору від 21 серпня 2017 року.

Крім того, суд звертає увагу, що виконавчий документ повторно пред`явлений до виконання, а відтак стягнення виконавчого збору за відсутності фактичного виконання рішення призводить до повторного стягнення виконавчого збору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 21 серпня 2017 року та дій стосовно її прийняття.

В частині позовних вимог щодо оскарження постанови про накладення арешту від 21 серпня 2017 року суд зазначає наступне.

Вимогами статті 56 Закону №1404-VIII передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Як уже зазначалось вище, рішенням Апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2017 року у справі №522/20426/14-ц змінено рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2016 року в частині стягнення судових витрат розгляду справи, у зв`язку з чим видано новий виконавчий документ, що підтверджується заявами стягувача від 10 серпня 2017 року та від 05 жовтня 2017 року, а відтак судом не вбачається підстав та необхідних законодавчо передбачених передумов прийняття постанови про накладення арешту від 21 серпня 2017 року.

Крім того, матеріали виконавчого провадження, як і матеріали справи не містять доказів скасування арешту, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31 серпня 2016 року.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.

Керуючись вимогами Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.2, 5, 7-9, 72-79, 90, 205, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування постанов – задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича під час винесення ним постанов від 21 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 та про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та оголошення заборони на відчуження цього майна.

Скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича від 21 серпня 2017 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у розмірі 242 422,74 грн..

Скасувати постанову державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області Джмеля Олександра Олександровича від 21 серпня 2017 року про арешт майна боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя К.С. Шкамерда