Рішення № 81781505, 13.05.2019, Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/619/19

Єдиний унікальний № 742/1049/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 травня 2019 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого-судді Циганка М.О., за участю секретаря судового засідання Чміль С.І., за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,-

встановив:

Позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 19 липня 2018 року між сторонами був укладений Договір грошової позики, згідно умов якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 64 700 грн. За умовами договору позичальник зобов`язалася повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів протягом 150 календарних днів з моменту надання суми позики, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Проте, у встановлений термін відповідач не виконала умови договору позики та не повернула грошові кошти, тому позивачем і подано до суду позовну заяву про стягнення з відповідача грошових коштів за договором грошової позики в розмірі 64700 грн., а також 768 грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Позивач в судове засідання не з`явилася, проте її представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнала частково, пояснивши, що кошти вона у позивача не позичала, а оскільки працювала у неї то такий борг виник внаслідок того, що покупці не повертали кошти за придбані товари. Вказала, що ні до правоохоронних органів ні до суду вона з приводу нечинності даного договору та щодо тиску при його укладенні не зверталася. При цьому, вказала, що дійсно договір особисто підписувала.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

При цьому, відповідно до ст.1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, виходячи з приписів наведених правових норм, та положень ст.ст.202,207 ЦК України, укладений між сторонами Договір грошової позики від 19 липня 2018 року є підтвердженням укладення договору позики, який внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Як вбачається з Договору грошової позики, укладеного ОСОБА_1 ( ОСОБА_4 ) та ОСОБА_2 (Позичальник) 19 липня 2018 року, ОСОБА_4 передала у власність ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 64 700 грн., а Позичальник зобов`язалася повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (п.1.1 Договору) (а.с.16-17).

Відсотки за користування позикою Позичальнику не виплачуються (п.1.2 Договору).

У відповідності до п.1.3 Договору грошової позики від 19 липня 2018 року, Позичальник зобов`язався повернути ОСОБА_6 позику в строк та на умовах, передбачених цим Договором.

Зокрема, п.3.1. Договору грошової позики від 19 липня 2018 року передбачено, що строк повернення позики становить 150 календарних днів з моменту надання суми позики.

Відповідно до п.6.2 Договору, передбачено, що підписання цього Договору Позичальником підтверджує факт одержання ним від Позикодавця позики.

У відповідності до вимог ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються стронами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заяві по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч.1 ст.82 ЦПК України).

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінюючи у сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що відповідач умов договору не виконала, кошти в установлені строки не повертає, не оспорила у встановленому законом порядку договір позики та не зверталася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору недійсним, а тому позовні вимоги щодо стягнення суми позики в розмірі 64 700 грн. підлягають задоволенню, оскільки вони підтверджені наявними в матеріалах справи доказами та є законними і обґрунтованими.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає, що оскільки позов задоволено, судові витрати по справі необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у сумі 768 грн. 40 коп.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 13, 81-82, 258-259, 263, 264, 265, 352, 354, 355, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , за Договором грошової позики від 19 липня 2018 року грошові кошти в розмірі 64 700 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканки АДРЕСА_2 , 768 грн. 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя М.О.Циганко