Вирок № 81777727, 16.05.2019, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 460/640/19

Провадження №1-кп/460/496/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.05.2019м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого — судді Кондратьєвої Н.А.

з участю секретаря судових засідань Юрчишина В.В.

за участі:

прокурора Костишина Д.Б.

потерпілої ОСОБА_1

захисника Федака Р.Р.

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 06.11.2018 за № 12018140000000589, про обвинувачення

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_2 , 06 листопада 2018 року, близько 17 год 45 хв, керуючи автомобілем марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Західний обхід м.Львова», на 1 км в сторону с.Рясне - Руське Яворівського району Львівської області, за 200 метрів до початку вищевказаного населеного пункту, порушив вимоги Розділу 1 п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «дорожня обстановка», «пішохідний перехід»); Розділу 2 п.п. 2.3 б), д); Розділу 12 п.п. 12.1, 12.2. 12.3; Розділу 18 п.п. 18.1, 18.4; інформаційно-вказівних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» дод. 1 та горизонтальної дорожньої розмітки 1.14.1 дод. 2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР), які виразилися в тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного інформаційно-вказівними дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» та горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.1 дод. 2 ПДР, який він міг завчасно виявити з моменту коли невстановлений автомобіль типу «мінівен» червоного кольору, який в цей момент рухався попереду нього в попутному із ним напрямку, почав зменшувати швидкість перед вищевказаним нерегульованим пішохідним переходом шляхом застосування гальмування, не вжив заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу або до зупинення руху такого, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, продовжив рух, не зменшуючи при цьому швидкості руху керованого ним автомобіля, після чого виконав маневр перестроювання з лівої смуги руху у додаткову праву смугу руху, яка призначена для заїзду і виїзду громадського транспорту, що призвело до наїзду на пішохода ОСОБА_3 , який в цей момент переходив проїзну частину зазначеної дороги по даному пішохідному переході зліва на право по ходу руху автомобіля марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого останній від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху, пішохід ОСОБА_3 отримав наступні тілесні ушкодження: лінійний перелом тім`яних кісток та луски правої скроневої кістки, крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку і мозочка, дифузні дрібно вогнищеві крововиливи в тканини головного мозку, рана і підшкірний крововилив в лобній ділянці справа. Рана в потиличній ділянці ліворуч, підшкірний крововилив в лобній ділянці справа, рана в потиличній ділянці ліворуч, підшкірний крововилив в правій скроневій і тім`яних ділянках; переломи 1-11 правих ребер за різними анатомічними лініями з крововиливами навколо і розривами пристінкової плеври, розрив міжхребцевого з`єднання на рівні 5-6 грудних хребців і розривом твердої мозкової оболонки і з ушкодженням спинного мозку на цьому рівні, крововиливи під пристінкову і легеневу плевру справа, крововиливи в грудні порожнині (1700 мл крові), крововиливи під серозною оболонкою і брижу ободової кишки справ, крововиливи в ділянці воріт селезінки і зв`язковий апарат печінки, крововиливи в навколо ниркову жирову клітковину, крововиливи в м`яких тканинах грудей справа; крововиливи в м`яких тканинах з відшаруванням шкіри на боковій поверхні правої гомілки і серединній поверхні лівої гомілки; синці, садно і крововиливи в ділянці стегон, садна в ділянці гомілок і лівого коліна, синець на правому плечі, синець і садно в ділянці правого ліктьового суглобу, синці і садна на кистях, садно в тазовій ділянці справа. Вказані ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя і знаходяться у прямому причинному зв`язку з фактом смерті. Смерть ОСОБА_3 настала від важкої поєднаної травми голови, грудей, хребта і живота, яка зумовила зупинку серцевої діяльності і дихання, припинення функції центральної нервової системи.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 286 КК України — порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

У судовому засіданні обвинувачений, після роз`яснення йому суті обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення, положень ст. 63 Конституції України, свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується визнав повністю, пояснив, що 06 листопада 2018 року, близько 17 год 45 хв, керуючи автомобілем марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , їхав разом з дружиною, рухався по автодорозі «Західний обхід м.Львова», на 1 км в сторону с.Рясне - Руське Яворівського району Львівської області, дана ділянка зовсім не освітлювалася, а це була вже темна пора доби, перед ним раптово почав гальмувати автомобіль, і він, щоб уникнути зіткнення з цим автомобілем виїхав в правий ряд на смугу для розгону, було темно і він не бачив пішохода, гальмував, однак керував бусом і зупинити транспортний засіб йому не вдалося, внаслідок чого збив людину на пішоходному переході, коли зрозумів, що сталося, зупинився, викликав швидку та поліцію, у скоєному щиро розкаюється, сім`ї потерпілого відшкодував шкоду повністю, просив суворо не карати, оскільки має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей.

Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні призначення виду та розміру покарання віднесла на розсуд суду, зазначила, що жодних претензій до обвинуваченого не має, оскільки він відшкодував шкоду, спричинену її сім`ї.

Враховуючи визнання обвинуваченим вини за обставин зазначених в обвинувальному акті, неоспорення цих обставин учасниками судового провадження, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КК України, отримавши згоду останніх, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що вказані особи правильно розуміють зміст цих обставин, суд не має сумнівів у добровільності їх позицій. Також суд роз`яснив учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, які характеризують особу обвинуваченого, суд установив, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується, в судовому засіданні доведена повністю, та дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому по даній справі суд суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів.

Суд враховує обставини кримінального правопорушення, його наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Призначаючи покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставини, які пом`якшують обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, відповідно до ст. 67 КК України – відсутні.

Враховуючи особу обвинуваченого, який є молодою працездатною особою, раніше не судимий, низький ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та низький ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки переконаний, що саме таке покарання буде необхідне та достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Водночас, суд, відповідно до ст 75 КК України, враховуючи особу обвинуваченого, який у вчиненому щиро розкаявся, усвідомив незаконність вчинених ним дій, приймаючи до уваги позицію потерпілої, яка претензій до обвинуваченого не має, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування ним покарання та звільнення від відбування призначеного покарання. Враховуючи вчинення обвинуваченим необережного злочину суд вважає за потрібне встановити іспитовий строк в один рік, та, ураховуючи дані досудової доповіді, суд покладає на обвинуваченого обов`язки, передбачені ст. 76 КК України. Характеристика обвинуваченого та його ставлення до вчиненого доводять, що відбуття ним покарання в умовах ізоляції від суспільства є невиправданим та призведе в умовах сьогодення до руйнування життя молодої людини.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання, суд враховує, що обвинувачений не має офіційного місця праці, яке б було пов`язане з використанням транспортного засобу для виконання посадових обов`язків, а тому, вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 права керування транспортним засобом строком на один рік.

Долю речових доказів по справі належить вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Питання щодо процесуальних витрат вирішити у відповідності до ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_2 визнати винуватим за ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк один рік.

Згідно із ст. 76 КПК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 КК України початок строку додаткового покарання, позбавлення права керувати транспортним засобом строком на 1 (один) рік, рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

Речовий доказ у кримінальному провадженні – автомобіль марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_1 , переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_2 - залишити за ним.

Арешт, накладений ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 07.11.2018 на транспортний засіб марки «FIAT DUCATO», реєстраційний номер НОМЕР_1 - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь держави 4576 (чотири тисячі п`ятсот сімдесят шість) грн витрат на залучення експертів, з яких: за проведення судової інженерно-транспортної експертизи — 1716,00 грн, за проведення судової інженерно-транспортної експертизи — 1430,00 грн, судової інженерно-транспортної експертизи — 1430,00 грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Н.А.Кондратьєва