Ухвала суду № 81772598, 19.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 757/21949/18-ц

Провадження № 2-з/761/205/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Юзькова О.Л., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання правочину недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання правочину недійсним.

У квітні 2019 року представник позивача звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1764550280000, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 ; заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження у будь-який спосіб будь-яким особам квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1764550280000, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 ; заборони ОСОБА_3 вчиняти будь-які дії спрямовані на: передачу в користування, реєстрацію свого та будь-яких інших осіб місця проживання, передачу в найм (оренду), позичку, квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1764550280000, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_3 .

Заява мотивована тим, що предметом судового розгляду є правомірність (дійсність) відступлення (купівлі-продажу) ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» фізичній особі - ОСОБА_3 прав вимоги за кредитним договором № 3258-067И від 22.06.2007 р. укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та договором іпотеки № 3258-0671 від 22.06.2007 р., укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором. На підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.10.2017 р., державним реєстратором КМНО Апатенко М.А. 05.02.2019 р. було здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру АДРЕСА_2 , за відповідачем ОСОБА_3 , який може здійснити будь-які дії зокрема і щодо відчуження квартири. ОСОБА_3 усвідомлюючи, що спір щодо прав на вищевказану квартиру знаходиться на розгляді у Шевченківському районному суді м. Києва вже почав здійснювати дії, направлені на унеможливленя виконання рішення суду, зокрема здійснив реєстрацію прав власності на спірну квартиру під час судового розгляду спору та направив позивачам лист-вимогу про виселення із приміщення, що свідчить про намагання в будь-який спосіб здійснити відчуження спірної квартири до вирішення справи у судовому порядку. Крім того, до позивачів за адресою проживання (в спірній квартирі) почали телефонувати та приходити невідомі треті особи з вимогами вселення в квартиру під приводом укладання ОСОБА_3 з ними договору оренди квартири, при цьому поводячись та погрожуючи позивачам. Таким чином ОСОБА_3 вдався до психологічного тиску на позивачів з метою незаконного (без рішення суду) заволодіння квартирою та вчинення щодо неї правочинів. Вказані обставини свідчать про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів, шляхом договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги недійсним. Єдиним засобом забезпечити виконання рішення суду та не допустити порушення прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, в даній ситуації може бути забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та шляхом заборони вчиняти дії, що спрямовані на відчуження квартири та на перешкоджання вільному користуванню квартирою позивачами. Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже на час чого винесення ОСОБА_3 має змогу вчинити будь-які дії щодо квартири, зокрема укласти договір купівлі-продажу, міни, дарування, іпотечний договір, тощо, що унеможливить поновлення порушених прав позивачів, і для їх відновлення необхідно буле докласти значних зусиль та витрат, зокрема це може призвести до виникнення додаткових судових процесів, що мають тривалий характер та призвести до значних грошових витрат позивачів в тому числі і на отримання послуг з юридичної допомоги.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до ч. 1, ч. 2 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії ; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. А п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається із матеріалів справи, предметом позову є: визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.10.2017 року укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит», посвідчений приватним нотаріусом КМНО Лісіциною Я.Б., зареєстрованим у реєстрі за № 3420, за яким відбулося відступлення прав за кредитним договором № 3258-067И від 22.06.2007 року і іпотечним договором № 3258-0671 від 22.06.2007 року посвідченим приватним нотаріусом КМНО Степаненко Д.В. зареєстрованим у реєстрі за № 1424.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необгрунтованою, оскільки позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у вказаний ним спосіб може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення про визнання недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 27.10.2017 року укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Враховуючи на викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене та керуючись ст.ст. 149, 151, 153, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання правочину недійсним- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень ЦПК України.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 19 квітня 2019 року.

Суддя: