Рішення № 81772449, 07.05.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/62/17

провадження № 2/570/125/2018

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.

з участю позивача ОСОБА_1 ,

її представника адвоката Новака М.А.,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Рудики С.Ю.,

представника відповідача Клеванської селищної ради Ящук І.В.,

представника третьої особи Філонюк В.С.,

секретаря судового засідання Кмін В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, третя особа: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про припинення права власності на земельну ділянку та скасування Державної реєстрації права власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и в:

покликаючись на незаконність рішень селищної ради, позивач у поданій 05 січня 2017 року позовній заяві, вимоги по якій уточнені у заяві від 18 січня 2017 року та збільшені у заяві від 10 травня 2017 року, просить

- визнати протиправними дії Оржівської селищної ради та ОСОБА_2 щодо державної реєстрації права власності на землю,

- припинити права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,08га, кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що була передана їй у приватну власність на підставі рішення Оржівської селищної ради №53 від 05 лютого 2016 року та скасувати державну реєстрацію права власності на вищезазначену земельну ділянку за нею

- припинити права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку розміром 0,052 га кадастровий номер НОМЕР_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що була передана їй у приватну власність на підставі рішення Оржівської селищної ради №54 від 05 лютого 2016 року та скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

- стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача всі судові витрати.

- скасувати рішення Оржівської селищної ради Рівненського району Рівненської області від 05 лютого 2016 року №53 «Про затвердження технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 » та від 05 лютого 2016 №54 «Про затвердження проекту землеустрою та надання (передачу) земельної ділянки власність гр. ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства».

У поданій до суду заяві відповідач ОСОБА_2 просить справу слухати у її відсутність. Зважаючи, що явку сторін не визнано обов`язковою, враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати її особисті пояснення з приводу спору, наявність її представника, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у її відсутність.

Позивач позов підтримує, оскільки рішення Оржівської селищної раді №198 від 24 червня 2008 року відповідачем ОСОБА_2 не виконано і по теперішній час, а неправомірні та неконтрольовані дії посадових осіб Оржівської селищної ради призвели до оформлення з порушенням відповідних документів та проведення реєстрації права власності на земельні ділянки ОСОБА_2 , яка не звільнила 3 (три) метри городу, які є необхідні для проїзду до її земельної ділянки, чим саме порушено її права у користуванні земельною ділянкою, яка їй необхідна для обслуговування її житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 . Про засідання узгоджувальної комісії 25 грудня 2012 року до Оржівської селищної ради її ніхто не повідомляв та на засідання комісії не запрошував. Як їй тепер стало відомо, аналогічна комісія засідала 20 жовтня 2014 року, на яку її також ніхто не запрошував.

Вважає, що при виготовленні технічної документації відповідачем не були повністю зібрані всі відповідні документи, зокрема, матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки, акт прийому-передачі межових знаків на збереження, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Її представник позов підтримує, бо підставою виникнення права власності на земельну ділянку у ОСОБА_2 є прийняті з грубими порушеннями норм Земельного кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» оскаржувані рішення.

По суті спору показав, що згідно рішення Оржівської селищної ради від 11 січня 2002 року №266 користувачем суміжної земельної ділянки з ОСОБА_2 була мати позивача - ОСОБА_3 , яка за життя не встигла оформити право власності на земельну ділянку. Після смерті своєї матері 22 грудня 2002 року позивач прийняла спадщину та отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Позивач є правонаступником своєї матері на ціле домоволодіння в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ), так як є членом сім`ї і на даний момент є фактичним землекористувачем. Вищезазначене підтверджується проведеною та організованою органами прокуратури перевіркою Головним управлінням Держкомзему у Рівненській області. Відповідно до свідоцтва про право на спадщину та відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18 липня 2014 року за позивачем зареєстровано право власності на житловий будинок загальною площею 168,6 кв.м в АДРЕСА_3 .Оржів, АДРЕСА_1 . Земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок, межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_4 , що після прийняття спадщини позивач неодноразово зверталась до селищної ради щодо оформлення права власності на землю, проте відповіді так і не отримала. На день винесення оскаржуваних рішень селищній раді було достовірно відомо, що позивач є належним користувачем суміжної з ОСОБА_2 земельної ділянки.

Крім того, Оржівською селищною радою 13 липня 2012 року прийнято рішення №245 «Про затвердження протоколів засідання земельної комісії». У протоколах відображена інформація про те, що за ОСОБА_2 обліковуються земельні ділянки площею 0,14 га в межах смт.Оржів Рівненського району. У подальшому прокуратурою Рівненського району на рішення внесено протест, оскільки за вказаною особою обліковувалась ділянка площею 0,008 га та була відсутня інформація щодо вирішення спору між суміжними землекористувачами. 09 серпня 2012 року на сесії Оржівської селищної ради прийнято рішення №253 «Про скасування рішення №245 від 13 липня 2012 року». Водночас, визнавши порушення та скасувавши рішення, у грудні 2012 року органом місцевого самоврядування приймається рішення з аналогічними порушеннями, яке в подальшому послугувало підставою для винесення незаконних оскаржуваних рішень та частковому захвату суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Рішенням Оржівської селищної ради №198 від 24 червня 2008 року зобов"язано ОСОБА_2 до 01 липня 2008 року звільнити 3 (три) метри городу для проїзду до земельної ділянки ОСОБА_1 Це рішення ОСОБА_2 не виконано і по теперішній час, а Оржівська селищна рада забула про це рішення, так як і забула про свої повноваження та контроль за цим рішенням, дозволивши у 2016 році відповідачу оформити право власності на дві земельні ділянки: площею 0,08 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по АДРЕСА_4 та 0,0511 га для ведення особистого селянського господарства в смт.Оржів.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Рудика С.Ю. позов не визнає, пояснює, що первісна вимога позивача, а саме «визнати протиправними дії Оржівської селищної ради та ОСОБА_2 щодо державної реєстрації права власності на землю» безпідставна, так як до компетенції Оржівської селищної ради та ОСОБА_2 не входить функція державної реєстрації права власності на землю. Як на підставу своїх позовних вимог позивач вказує, що вона є користувачем сусідньої земельної ділянки і необхідно було з нею узгоджувати межу земельної ділянки, проте жодних документів про те, що позивач є власником чи користувачем сусідньої земельної ділянки, до позовної заяви не подано, натомість вказано, що користувачем суміжної земельної ділянки є мати позивача ОСОБА_3 . Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчують, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 є оскаржувані рішення органу місцевого самоврядування. На даний час вказані рішення є дійсними, тобто відсутні будь-які підстави для скасування права власності ОСОБА_2 на зазначені в позовній заяві земельні ділянки.

Представник відповідача Клеванської селищної ради позов не визнає, пояснює, що сільська рада не порушила права позивача, оскільки позивач не має законного права користування чи власності на земельну ділянку, бо не має державного акту чи свідоцтва про право власності або витягу чи іншого підтверджуючого документу, тому відповідач не порушив права позивача.

Представник третьої особи пояснює, що 05 березня 2016 року відповідач звернувся для реєстрації права власності на свою земельну ділянку. В результаті проведення державної реєстрації прав державному реєстратору надано вичерпний перелік документів, які дозволяють державному реєстратору провести усі необхідні реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вважає, що дії державного реєстратра є правомірними та такими, що проведені у відповідності до норм чинного законодавства України, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Як встановлено, позивач одноосібно користується домоволодінням по АДРЕСА_1 після смерті своєї матері у 2002 році.

Земельна ділянка, на якій розташований даний будинок, межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 .

Рішенням Оржівської селищної ради №198 від 24 червня 2008 року «Про розгляд звернення жительки АДРЕСА_6 Оржів АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .» вирішено у п.4. Гр. ОСОБА_2 , жительці смт АДРЕСА_5 до 01 липня 2008 року звільнити 3 (три) метри городу для проїзду до земельної ділянки гр. ОСОБА_1 та у п.6. Контроль за виконанням даного рішення покласти на селищного голову.

13 липня та 28 грудня 2012 року Оржівською селищною радою затверджено протоколи засідання земельної комісії від 06 липня та 25 грудня 2012 року відповідно щодо встановлення та погодження меж земельних ділянок між ОСОБА_2 по АДРЕСА_5 та ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 .

Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно засвідчують, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_2 є рішення органу місцевого самоврядування «Про затвердження проекту землеустрою та надання (передачі) земельної ділянки для ведення селянського господарства», серія та номер 54, виданий 05.02.2016, видавник Оржівська селищна рада Рівненського району та рішення органу місцевого самоврядування «Про затвердження технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 » серія та номер 53, виданий 05.02.2016 року, видавник Оржівська селищна рада Рівненськог о району Рівненської області.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Згідно змісту ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно її позбавлений, право приватної власності є непорушним. Аналогічний висновок викладений і в ч.1 ст.321 ЦК України та ст.1 Першого протоколу Конвенції. Ст.14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч.1 ст.182 ЦК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст.2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (ч.1 ст.116 ЗК). Ч.1 ст.122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

За правилами ч.1 ст.123 ЗК України надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених ст.122 цього Кодексу. Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (ч.2 ст.123 ЗК України).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва. Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Ст.791 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

Вирішуючи спір, суд перевірив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав оцінку наданим сторонами доказам у їх сукупності, з`ясував, що даний спір є приватноправовим і виник із відносин, урегульованих нормами цивільного права, що пов`язані зі здійсненням сторонами цивільних прав на земельні ділянки на засадах рівності; спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин є наслідком цього цивільного спору.

Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що відповідач як орган державної влади реалізував власні повноваження відповідно до вимог Закону, бо в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому зобов`язаний виконувати конституційний припис "право власності на землю набувається і реалізується виключно відповідно до закону" і додержуватися визначеного ЗК України порядку передачі земельної ділянки у приватну власність. Об`єктивних і переконливих доказів, які спростовували би заперечення відповідачів, позивач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на необґрунтованість позову.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Між тим, суд вважає, що сторонам доцільно додержуватися правил добросусідства та уникати виникнення земельних спорів. Задоволення позову не забезпечує справедливу рівновагу між інтересами законних власників земельних ділянок на мирне володіння своїм майном, що узгоджується з положеннями ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод. Визначений позивачем спосіб по суті спір не вирішує та буде призводити до нових конфліктів сторін, а також порушення інтересів інших осіб. Сукупність обставин справи та наявних у справі доказів приводить суд до переконання, що у цій конкретній справі втручання у здійснення права власності не є виправданим і не відповідає суспільним інтересам.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.141 ЦПК України понесені позивачем витрати залишаються на ньому у зв`язку з відмовою у задоволенні позову.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, третя особа: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради про припинення права власності на земельну ділянку та скасування Державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с.АбанКрасноярського краю Росія, паспорт громадянина України: серія НОМЕР_3 , виданий 17 грудня 1998 Рівненським РВ УМВС України в Рівненській області, РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач - Клеванська селищна рада Рівненського району Рівненської області, вул.І.Франка, 22, смт.Клевань Рівненського району Рівненської області.

Третя особа: Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради, майдан Просвіти, 2, м.Рівне.

Повне судове рішення виготовлене 16 травня 2019 року.

Суддя: Кушнір Н.В.