Рішення № 81771155, 10.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/11823/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді САВЛУК Т.В.,

за участі секретарів Бурячек О.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - адвокат Горкавий О.П.,

представник відповідача - Гладенко Д.В.,

представник третьої особи - не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа Національний банк України про визнання недійсним договору споживчого кредиту,

встановив:

Позивач, ОСОБА_2 , звертаючись з позовом до суду, просив визнати недійсним з моменту укладання кредитного договору № 0488/08/01-SW від 15 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум».

07 серпня 2017 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа Національний банк України про визнання недійсним договору споживчого кредиту.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

Відповідно до п.9 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

25 січня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про призначення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа Національний Банк України про визнання недійсними договору споживчого кредиту судово-економічної експертизи, проведення якої доручено експертам Експертно-дослідницької служби України.

09 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відновлення провадження по цивільній справі та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Горкавий О.П. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити в повному обсязі, пояснили, що 15 вересня 2008 року позивач з Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», укладено Кредитний договір №0488/08/01-SW від 15 вересня 2008 року, за яким відповідач надав позивачу в строк до 15 вересня 2015 року споживчий кредит на придбання автомобіля SUZUKI Grand Vitara у розмірі 143 929,73 грн., що по курсу прийняття готівки банком 4,852 грн. за 1 долар США в момент видачі кредиту дорівнювало 29 664,00 доларів США, з процентною ставкою 10% річних. У п. 2.3. Договору зазначено, що позивач має щомісячно сплачувати банку 354 долари США для повернення кредиту. До червня 2014 року у позивача була можливість повертати кредит у доларах США, всього позивачем було сплачено відповідачу 25757,36 доларів США, з яких 14557,90 доларів США по кредиту та 11199,46 доларів США по процентам. Однак, в подальшому внаслідок різкого збільшення курсу долара до гривні і втрати позивачем роботи, неможливість працевлаштуватись у позивача припинилася і можливість погашати кредит в доларах США. Всі спроби домовитися з відповідачем про перерахунок боргу в гривні по курсу дати укладення кредитного договору та такий же перерахунок відсотків по відсотку в гривнях закінчились вимогою банку невідкладно сплатити йому майже 16000 доларів США через порушення позивачем умов спірного договору. Відповідно відповідач на порушення вимог ст. 11, 15 Закону України «Про захист прав споживача» надав недостовірну інформацію, приховавши можливість різкого збільшення курсу долару до гривні під час строку виконання спірного договору, тобто, обманув позивача, переконавши оформити гривневий споживчий кредит в доларах США через більше, ніж вдвічі знижену відсоткову ставку валютного кредиту порівняно з гривневим. З огляду на недобросовісні дії відповідача при укладанні спірного договору з порушенням Закону України «Про захист прав споживача», позивач переконаний, що відповідач, крім того приховав від позивача і іншу підставу недійсності спірного кредитного договору - відсутність у нього обов`язкової для укладення спірного договору індивідуальної ліцензії Національного банк України на здійснення операції з іноземною валютою, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при виконанні такого кредитного договору.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», в судове засідання не з`явився, подав до суду заперечення на позовну заяву, мотивуючи свої заперечення тим, що за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку. У зв`язку з тим, що ПАТ «Банк Форум» на час надання кредиту ОСОБА_2 (15.09.2008 року)мав відповідну банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України, надання кредиту в іноземній валюті не суперечить вимогам законодавства України. Також слід зазначити, що правомірність укладання кредитних договорів в іноземній валюті, підтверджується також судовою практикою вищих судових органів України. Так пунктом 10, 11 роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства про вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», передбачено, що банк, який має банківську та генеральну ліцензію на проведення валютних операції або письмовий дозвіл на здійснення операцій з іноземною валютою, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (п.10), а також, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребує наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України у жодної із сторін договору. Кредитний договір є діючим та таким, що відповідає всім вимогам законодавства України. Крім того, за необхідне застосувати строк позовної давності до вимог позивача в зв`язку з тим що позовна давність по вимогам щодо визнання Кредитного договору № 0488/08/01-SW від 15 вересня 2008 року, сплив 14 вересня 2011 року, а позов поданий 02 серпня 2017 року.

Представник третьої особи - Національного банку України, в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи, повідомлений належним чином, про причини неявки представника суд не повідомив.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 15 вересня 2008 року між Акціонерним комерційним банком «Форум» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір про надання споживчого кредиту № 0488/08/01-SW від 15 вересня 2008 року.

За умовами п. 1.1, 1.2, 1.3 Кредитного договору, Банк надає позичальнику кредит у сумі 29 664,00 доларів США для придбання автомобіля SUZUKI Grand Vitara. Кредитні кошти надаються строком по 15 вересня 2015 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 10 (десять) процентів річних.

За умовами п. 2.1 Кредитного договору, забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки (штраф, пеня) є договір застави автомобіля SUZUKI Grand Vitara, що належить ОСОБА_2 .

У п.2.3 Кредитного договору зазначено, що Позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 353 доларів США 14 процентів на відкритий йому позичковий рахунок № НОМЕР_2 в ПКФ АКБ 2Форум», МФО 3000948.

Відповідно до ч. 3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, яка діяла час виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься час-тинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Пунктом 10 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про: установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у Постанові №6-1341цс15 від 02.12.2015 року, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Як вбачається з оспорюваного кредитного договору, то при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то: предмет договору, строк кредитування, плата за кредит (розмір процентної ставки), умови його забезпечення, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, гарантії, порядок зміни процентної ставки та визначили сукупну вартість кредиту.

Відповідач надав позивачу документи, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо сукупної вартості кредиту, що підтверджується тим, позивач своїм підписом засвідчила, що вона перед підписанням даного договору отримала інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", що відображено у п. 7.2. Договору.

Відповідно до пункту 7.2 Кредитного договору зазначено: що сторони фіксують свою згоду з тим, що ними узгоджені усі істотні умови і зобов`язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей договір відображає повне розуміння сторонами його предмету ті інших питань, зазначених в цьому Договорі. Всі попередні заяви, домовленості чи угоди між сторонами з предмету цього договору анулюються з моменту набрання чинності цим Договором в частині, що суперечить умовам цього Договору. Умови кредитування відповідно до п. 2 ст. 11 «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення цього договору. Відкликання згоди на укладення кредитного договору оформлюється письмовим повідомленням, яке позичальник зобов`язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати Банку до закінчення строку, зазначеного в п. 3.4.2 цього Договору. З відкликанням згоди на укладення Кредитного договору Позичальник повинен одночасно повернути Банку кошти, одержані згідно з цим Договором.

Крім того, підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору (ч. 2 ст.19 Закону).

Зазначаючи в позові про те, що діяльність банку ввела позивача в оману, будь-яких доказів того, що надана відповідачем інформація щодо умов кредитування була нечіткою, незрозумілою або мала двозначний спосіб, що істотно вплинуло чи могло вплинути на свободу його вибору або його поведінку як споживача, не надав, а навпаки підписанням кредитного договору (зокрема п.п.7.2., 7.3.) засвідчив ту обставину, що всі умови договору йому цілком зрозумілі та по відношенню до нього вони є справедливими.

Підвищення курсу іноземної валюти та в зв`язку з цим зміни фінансового становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитним договором не є підставою для визнання кредитного договору недійсним, оскільки позивач як позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті, в зв`язку з чим його посилання на те, що в договорі не передбачено умов про зменшення процентної ставки у зв`язку із девальвацією, на увагу не заслуговують.

Позивач укладаючи договір, не скористався своїм правом визначити його умови щодо зменшення розміру процентної ставки у випадку настання певних обставин, що не може бути підставою для звільнення від взятих на себе зобов`язань.

У відповідності до ч. 6 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач не був позбавлений права протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

Також відповідно до п. 3.4.2. Кредитного договору, позивач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладання договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі Позичальнику примірника укладеного договору.

Тобто, навіть після підписання договору, умови якого йому були достеменно відомі, позивач міг би скористатись своїм право і відкликати свою згоду.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач був ознайомлений з умовами договору і висловив своє волевиявлення шляхом підписання зазначеного договору.

Факту введення банком позивача в оману не встановлено та не доведено в судовому засіданні. А тому підстави позову не обґрунтовані.

Щодо посилання позивача, на те що 15 вересня 2008 року між позивачем та Акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір № № 0488/08/01-SW, кредитні кошти видавались позивачу у іноземній валюті, що суперечить законодавству, оскільки позивач та відповідач є резидентами України, тому для здійснення валютних операцій вони повинні були мати відповідні індивідуальні та/або генеральні ліцензії на здійснення таких операцій. На момент укладання кредитного договору позивач не мав відповідної індивідуальної ліцензії, оскільки така ліцензія не отримувалась і про її необхідність відповідач не зазначав. В свою чергу відповідач, також не мав відповідної ліцензії, оскільки така ліцензія не була надана для огляду позивачеві. Також, на момент укладання договору працівники відповідача запевнили позивача, що кредиті в іноземній валюті є для нього найбільш вигідним, що в свою чергу, призвело до укладання відповідного договору. З підвищенням курсу іноземної валюти сума боргу значно зросла, через, що значно погіршився фінансовий стан позивача. Отже, зважаючи, що працівники відповідача переконали позивача отримати кредит в іноземній валюті, тобто позивача введено в оману.

Відповідач, висуваючи заперечення на позов зазначив, що на момент укладення кредитного договору між позивачем та відповідачем частиною 4 ст. 5 Декрету № 15-93 передбачається, що індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

На момент укладення Кредитного договору в законодавстві України були відсутні будь-які норми, які б визначали межі термінів та сум кредитних договорів в іноземній валюті, в разі перевищення яких для здійснення банківської операцій з надання кредиту в іноземній валюті Відповідач був би зобов`язаний отримати індивідуальну ліцензію, а Позивач був би зобов`язаний отримати індивідуальну ліцензію для одержання кредиту в іноземній валюті. Тому сторони Кредитного договору в іноземній валюті мали право укласти цей Договір без наявності індивідуальних ліцензій.

Згідно п. З ч. 1 ст. 47 Закону № 2121 -ІII на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати, серед іншого, такі банківські операції як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 2121-III як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої, тобто банківські операції розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Отже, банк має право здійснювати банківську операцію з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, яка визначається кредитною операцією, за умови наявності банківської ліцензії

03 грудня 2001 року Акціонерний комерційний банк «Форум» отримав ліцензію № 62 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Крім того, 10 червня 2005 року Акціонерний комерційний банк «Форум» отримав Дозвіл № 62-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу.

Відповідно до дозволу № 62-3 від 10 червня 2005 року, перелік операцій, які має право здійснювати Акціонерний комерційний банк «Форум»: 1. Операції з валютними цінностями: неторговельні операції з валютними цінностями; ведення рахунків клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів у грошовій одиниці України; ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті; ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) в грошовій одиниці України; відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними; залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; операції з банківськими металами на валютному ринку України; операції з банківськими металами на міжнародних ринках; інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках. 2. Організація купівлі та продажу цінних паперів за доручення клієнтів. 3. Організації купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів. 4. Здійснення операції на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андерайтинг). 5. Здійснення інвестиції у статутні фонди та акції інших юридичних осіб. 6. Перевезення валютних цінностей та інкасація коштів. 7. Операції за дорученням клієнтів або від свого іменні: з інструментами грошового ринку; з інструментами, що базується на обмінних курсах та відсотках; з фінансовими ф`ючерсами та опціонами. 8. Довірче управління коштами та цінними паперами за договором з юридичними та фізичними особами. 9. Діяльність з веденням реєстрів власників іменних цінних паперів.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 ЦК передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Спірний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови.

Статтею 99 Конституції встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний Закон держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121-ІІІ кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог підпункту «в» п. 4 ст. 5 Декрету № 15-93, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на сьогодні у законодавстві не визначено меж термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (затверджено постановою правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 р. № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 р. за № 1429/10028), використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк України видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл здійснювати операції з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо зазначених операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету № 15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

На підставі вище вказаного, відповідач мав право здійснювати кредитні операції, в тому числі й кредитні операції з іноземною валютою, на підставі отриманого Дозволу № 62-3 на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною 4 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та банківської ліцензію № 62 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Відтак, здійснення кредитних операцій відповідачем у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України. Тому, доводи позивача про відсутність у відповідача підстав для видачі кредиту в іноземній валюті є необґрунтованими.

На підставі ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

Як передбачено ст. ст. 77, 78 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За наведених обставин, суд вважає безпідставними доводи позивача про наявність правових підстав для визнання спірного договору споживчого кредиту недійсним, також позивач не навів доказів щодо введення його в оману під час укладення договору кредиту, оскільки перед його підписанням він мав можливість ознайомитися з текстом та умовами договору та власноручно його підписав. Підписуючи договір позивач підтвердив, що він цілком розуміє всі умови договору, свої права та обов`язки і погоджується з ними. Також позивач мав право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин.

При вирішенні даного спору, суд не бере до уваги та не надає оцінку Висновку за результатами проведення судово-економічної експертизи від 03 жовтня 2018 року за №310/10/2018, складений судовим експертом Тарасовою О.Б., оскільки загалом висновки експерта стосуються доведення (спростування) обставин належного виконання зобов`язань сторонами кредитного договору, що не є предметом доказування в межах даного спору, враховуючи підстави позову, при цьому факт порушення Позичальником умов кредитного договору в частині своєчасного погашення заборгованості по кредитному договору встановлено рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 грудня 2014 року у цивільній справі №758/10491/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Форум» Соловйової Наталії Анатоліївни до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Як роз`яснено в п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2009, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Представником відповідача подані до суду заяву про застосування строків позовної давності, однак враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог через їх недоведеність, суд не наводить обґрунтування щодо наявності чи відсутності підстав для відмови в позові з причин пропуску строків позовної давності.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України)

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частини другої ст.89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа Національний банк України про визнання недійсними договору споживчого кредиту є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 18, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 2, 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 203, 215, 626-628, 1054 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України суд -,

у х в а л и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа Національний банк України про визнання недійсними договору споживчого кредиту.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

С у д д я: