Рішення № 81770297, 04.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/13342/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

"04" січня 2019 р. м. Київ

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді САВЛУК Т.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

05 вересня 2018 року Київський міський центр зайнятості звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 , з вимогою стягнути кошти у розмірі 22 257 грн. 07 коп. та судові витрати в розмірі 1762,00 грн..

Обгрнутовуючи підстави звернення з позовом до суду, посилається на наступне, що громадянин ОСОБА_1 05 грудня 2017 року звернувся до Дніпровської районної філії Київського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні. Просив надати статус безробітного, оскільки не мав постійного або тимчасового заробітку, зокрема зазначив, що він є суб`єктом діяльності. А також повідом, що ознайомлений з правами та обов`язками зареєстрованого безробітного, що визначені Законами України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 05 квітня 2018 року відповідачем подана заява щодо направлення його на навчання за навчальною програмою «Основи підприємницької діяльності та розробки бізнес-плану» в Інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості з 10 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року. Після проходження навчання отримав свідоцтво про підвищення кваліфікації. Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що ним 30 вересня 199 року відкрита підприємницька діяльність, яка була припинена за власним рішенням лише 30 травня 2018 року. Тобто на момент звернення до центру зайнятості 05 грудня 2017 року, відповідач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, отже не мав права на отримання статусу безробітного. Оскільки відповідач умисно приховав відомості про те, що є фізичною особою-підприємцем з 30 серпня 1999 року, відповідно до приписів норм, у Дніпровському РЦЗ було видано Наказ від 06 червня 2018 року за № 55 про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно нарахованого матеріального забезпечення у розмірі 22 257,07 гривень, яка складається з допомоги по безробіттю за період з 05 грудня 2017 року по 05 червня 2018 року у розмірі 20 068,12 гривень та вартості навчання за навчальною програмою «Основи підприємницької діяльності та розробки бізнес-плану» за період з 10 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року у розмірі 2 188,95 гривень.

01 жовтня 2018 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у даній справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без викликом сторін.

Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем не було отримано, а конверт разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання». Позивачем копію ухвали суду про відкриття провадження було отримано 26 жовтня 2018 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

На підставі ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» законодавство про страхування на випадок безробіття складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Закону України "Про зайнятість населення" та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері страхування на випадок безробіття, а також міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципом, зокрема, обов`язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, за цивільно-правовим договором, військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - підприємців, а також добровільності такого страхування громадянами України, які працюють за межами України, членами особистого селянського та фермерського господарства, якщо вони не є найманими працівниками.

Як встановлено ст.ст. 5, 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Право на забезпечення та соціальні послуги відповідно до цього Закону має також молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби і яка потребує сприяння у працевлаштуванні на перше робоче місце у разі реєстрації в установленому порядку відповідних осіб як безробітних.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» безробіття - соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Судом встановлено, що 05 грудня 2017 року відповідач ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного центру зайнятості в місті Києві з заявою в якій просив зареєструвати її як безробітну відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» та призначити виплату допомоги по безробіттю у розмірі передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

05 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Директора Дніпровського районної філії КМЦЗ про направлення його на навчання за професією за спеціальністю ОПД та розробки бізнес плану.

04 квітня 2018 року Дніпровська районна філія Київського міського центру зайнятості в особі Лях Ганни Григорівни та безробітний ОСОБА_1 укладено договір № 026618040500001 про професійне навчання безробітного, та направлено безробітного на навчання до Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України.

Міністерством соціальної політики України Інститутом підготовки кадрів державної служби зайнятості України, видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про підвищення кваліфікації ПКБ 16305291/000063-18.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводить розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що особа ОСОБА_1 зареєструвався як фізична особа-підприємець 30 серпня 1999 року, 30 травня 2018 року особа припинила підприємницьку діяльність.

Згідно з Наказом від 06 червня 2018 року №НТ180606 відповідачу припинено виплату допомоги по безробіттю у зв`язку з припиненням реєстрації безробітного відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення», п. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. п 1, 2 п. 37 Порядку від 20 березня 2013 року № 198.

06 червня 2018 року Дніпровською районною філією Київського міського центру зайнятості було винесено наказ № 55 про повернення коштів за профнавчання у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації та допомоги по безробіттю. Згідно наказу винесено наступне: заступнику начальника відділу активної підтримки безробітних зробити запит в КМЦЗ щодо вартості навчання громадянина ОСОБА_1 ; Заступнику начальника відділу організації працевлаштування населення зробити запит до КМЦЗ щодо отриманої допомоги по безробіттю; Провідним юрисконсультам після отримання інформації від КМЦЗ щодо вартості навчання - підготувати та направити громадянину ОСОБА_1 лист повідомлення про вручення щодо добровільного повернення коштів, - у разі відмови громадянином ОСОБА_1 повернути отриманні кошти добровільно протягом 15 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення, звернутися до суду із позовною заявою про стягнення коштів у судовому порядку.

08 червня 2018 року від Київського міського центру зайнятості повідомлено, що вартість навчання ОСОБА_1 в Інституті підготовки кадрів Державної служби зайнятості за навчальною програмою «Основи підприємницької діяльності та розробки бізнес-плану» згідно додаткового договору № 130/64 від 05 квітня 2018 року за період з 10 квітня 2018 року по 08 травня 2018 року складає 2188,95 гривень.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

12 червня 2018 року ОСОБА_1 було надіслано лист - повідомлення про необхідність повернення незаконну отриману допомогу в розмірі 22258,07 гривень протягом 15 робочих днів від дня отримання листа, проте вимога була залишена без належного реагування.

Як підтверджується наявними у справі доказами, відповідач ОСОБА_1 порушив умови Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», перебуваючи у статусі безробітної особи, яка отримує соціальну допомогу на випадок безробіття, не повідомивши орган, який здійснює управління у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування України, про факт що є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в свою чергу відповідач не скористалась процесуальним правом висловити свої заперечення на позов та надати докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленні сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у х сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказами в цілому, та і кожного доказу.

Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим ци Кодексом.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню, ухвалюючи рішення, суд присуджує до стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості грошові кошти в розмірі 22 257,07 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України суд присуджує стягнути з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1762,00 грн., який сплачено позивачем при зверненні з даним позовом до суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 6, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. ст. 4, 22 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 1 Закону України «Про безробіття населення» ст. ст. 2, 4, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 141, 174, 211, 263, 264, 265, 273, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

у х в а л и в:

Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.н. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 47-б, р/р НОМЕР_2 ГУДКСУ у м. Києві МФО 820019, код 03491091) грошові кошти в сумі 22 257,07 грн. Та судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмір 1762,00 грн., а всього24 019,07 гривень.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте Дніпровським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (ст. 284 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя: