Рішення № 81769684, 14.05.2019, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/418/19

Провадження № 2/715/316/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Цуренка В.А.

секретар судового засідання Оршевська С.М.

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в смт. Глибока в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення втрат від інфляції, 3% річних та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТзОВ «ФК «Позика» звернулася в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення втрат від інфляції, 3% річних та пені. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 пеню у розмірі 226 196,68 грн., 3% річних у розмірі 59685,00 грн. та інфляційні витрати у розмірі 265 475,52 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про надання споживчого кредиту № 11240969000 від 25 жовтня 2007 року, та понесені позивачем судові витрати.

В судове засідання позивач ТзОВ «ФК «Позика» не з`явився, проте представник позивача подав до суду заяву, в якій вказує, що позовні вимоги підтримують повністю та просять суд їх задовольнити в повному обсязі, а справу розглянути в їх відсутності.

Вiдповiдач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте його представник ОСОБА_2 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволенні позову відмовити повністю, справу просив розглядати у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11240969000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті у розмірі 13165,00 (тринадцять тисяч сто шістдесят п`ять) доларів США, а позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 25 жовтня 2007 року та сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 13,90% річних. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, посвідчений 26 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу Чернівецької області - Кінащук Н.М., зареєстрований в реєстрі за номером 7385. Відповідно до договору іпотеки предметом іпотеки є нежиле приміщення (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нежилим приміщенням (магазином), в іпотеку передана земельна ділянка (кадастровий номер - НОМЕР_1 ), на якій знаходиться визначене нерухоме майно. 24 листопада 2016 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» було укладено договір факторингу № 48, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено до TOB «ФК «Фінактив». 28 листопада 2016 року між банком та TзOB «ФК «Фінактив» укладено договір про відступлення прав вимоги №1 за договорами іпотеки до договору факторингу № 48 від 28 листопада 2016 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Данич О.Ф., зареєстрований за номером 4206, відповідно до якого було право вимоги за договором іпотеки відступлено до TзOB «ФК «Фінактив». 28 листопада 2016 року між TзOB «ФК «Фінактив» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика», було укладено договір факторингу № 48/1, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відступлено до TзOB «ФК «Позика». 20 грудня 2016 року між TзOB «ФК «Фінактив» та TзOB «ФК «Позика» укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - Юдіним М.А., зареєстрований за номером 1160, відповідно до якого право вимоги за договором іпотеки відступлено до TзOB «ФК «Фінактив».

Відповідно до п. 4.1. договору факторингу №48/1 від 28.11.2016 року право власності на права вимоги вважається таким, що перейшло від клієнта фактору, та право вимагати від боржників виконання всіх зобов`язань в межах відступлених прав вимог у фактора виникає в день підписання акту приймання-передачі права вимоги. Акт приймання-передачі права вимоги між TзOB «ФК «Фінактив» та TзOB «ФК «Позика» підписано 28 листопада 2016 року.

Таким чином, TзOB «Фінансова компанія «Позика» стало суб`єктом всіх прав вимоги за вищезазначеними кредитними договорами, у тому числі прав на отримання всіх платежів, передбачених цим договором та іпотекодержателем предмета іпотеки. Факт переходу права вимоги до TзOB «ФК «Позика» встановлено ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду у справі №824/239/17-а про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Позичальником належним чином не виконувались обов`язки, щодо повернення кредиту у зв`язку з чим банк звернувся з заявою про вчинення виконавчого напису №132-4/0-5-676 від 02.10.2009 року. За вказаною заявою 22 жовтня 2009 року нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О. вчинено виконавчій напис, зареєстрований в реєстрі за №4174, згідно якого запропоновано звернути стягнення на нежиле приміщення (магазин), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 та земельну ділянку, площею 0,2500 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер НОМЕР_1 , що належать на праві власності ОСОБА_1 . Виконавчим написом запропоновано за рахунок коштів, отриманих реалізації нежилого приміщення та земельної ділянки, задовольнити вимоги АКІБ «Укрсиббанку» у загальному розмірі 662 561,52 грн.

Відповідно до ст. 80 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 грудня 2010 року у справі 2-688/10 встановлено, що твердження ОСОБА_1 про те, що вчинений нотаріусом Кінашук Н.М. виконавчий напис порушив права позивача ОСОБА_1 є безпідставним, оскільки процедура вчинення виконавчого напису нотаріусом була дотримана.

Отже судовим рішенням підтверджено безспірність вимог банку, які зазначені у виконавчому написі, так само як і їх розмір, тобто еквівалент 662 561,52 грн. Виконавчий напис станом на 26 грудня 2018 року не виконаний.

Таким чином, виконавчий напис залишений без належного виконання, а заборгованість за кредитним договором, встановлена у виконавчому написі та в подальшому визнана рішенням суду, в повному обсязі не була погашена.

За змістом положень ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Ці підстави зазначені у статтях 599, 600, 604-609 ЦК України. Зважаючи на відсутність в зазначених правових нормах такої підстави припинення зобов`язання, як вчинення виконавчого напису, слід дійти висновку, що наявність виконавчого напису нотаріуса, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України.

Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою ВСУ (Постанова ВСУ від 01 жовтня 2014 р. у справі № 6-113цс14).

Відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Формами неустойки є штраф і пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати платежу, а також строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, ч. 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У ч.2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність згідно статті 257 ЦК України встановлена тривалістю у три роки.

Зокрема статтею 258 п.2 ЦК України встановлено, що для стягнення неустойки (штрафів, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Як вбачається з п. 35. Рішення ЄСПЛ Справа "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" суд повторює, що пункт 1 статті 6 ( 995_004 ) гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ( 980_086 ) (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. The United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

Так, за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається з матеріалів справи кредитор скористався своїм правом на стягнення всієї суми заборгованості і звернувся до нотаріуса, який 22 жовтня 2009 року вчинив виконавчий напис, з цього часу (з часу вчинення виконавчого напису) починається перебіг строку позовної давності для стягнення пені.

У відзиві на позовну заяву відповідач звертає увагу суду на пропущення позивачем строку позовної давності, зазначаючи, що правовідносини з приводу звернення стягнення на майно іпотекодавця за невиконання боржником своїх обов`язків за кредитним договором було вирішено шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом 02.10.2009 року, що свідчить про обрання банком такого способу захисту своїх цивільних прав та про висунення вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, відсотків за користування ними та пені.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 226196,68 грн. не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимого відносно стягнення втрат від інфляції, суд зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, що б підтверджував законність зміни умов кредитного договору і нарахування заборгованості за кредитним договором в національній валюті - гривні, а не у валюті отримання кредиту в перерахунку на гривневий еквівалент на час виникнення заборгованості.

Враховуючи вище викладене, дана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Вимоги позивача відносно стягнення матеріальних втрат внаслідок зміни індексу інфляції не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки, як встановлено судом, позику було надано в іноземній валюті. Проте офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики визначає рівень знецінення національної грошової одиниці, тобто зменшення купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, визначення грошових зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству, однак унеможливлює урахування розрахованого Державним комітетом статистики індексу інфляції для обґрунтування вимог, пов`язаних із знеціненням боргу, визначеного в іноземній валюті. Тому у задоволенні позовних вимог в частинні стягнення інфляційних втрат в розмірі 265475,52 грн. також не знайшли свого обґрунтування при розгляді справи.

Відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних (59685,00 грн.) знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

У відповідності до вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає, що судові витрати у справі слід розподілити відповідно до задоволених вимог.

З огляду на те, що позов задоволено частково, з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача слід стягнути судові витрати в розмірі 894,85 грн. (із розрахунку 8270,36*10,82:100= 894,85).

На пiдставi викладеного, ст.ст. 526, 533, 610-612, 614, 624, 625, 1046-1047 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-13, 19, 23, 76-81, 141, 142, 259, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 16 липня 1996 року, ІПН НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» код ЄДРПОУ 39493634, п/р № НОМЕР_5 в АТ «Альфа Банк» МФО 300346, яка знаходиться в м. Київ вул. Маршала Якубовського 2, 3% річних за прострочення виконання зобов`язання у розмірі 59 685 (п`ятдесят дев`ять тисяч шістсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 16 липня 1996 року, ІПН НОМЕР_4 , жителя АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» код ЄДРПОУ 39493634, п/р № НОМЕР_5 в АТ «Альфа Банк» МФО 300346, яка знаходиться в м. Київ вул. Маршала Якубовського 2, судові витрати в розмірі 894 (вісімсот дев`яносто чотири) гривні 85 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст судового рішення виготовлено 14 травня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.

СУДДЯ: