Постанова № 81769, 03.08.2006, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

м. Миколаїв

За позовом: Закрите акціонерне товариство “Оболонь”.

/04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3/

До відповідача: Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва.

/54028, м. Миколаїв, вул. Гмирьова, 1/1/

про: скасування рішення.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Дьяченко Т.В.

Представники:

Від позивача

Лушников В.П., довіреність від 10.01.2006 р.

Від відповідача

Мезінов О.Г. довіреність від 02.03.2006 р.

СУТЬ СПОРУ: позивач уточнив позов і просить визнати протиправним і скасувати рішення від 25.04.2006р. № 0000472303/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 36 054, 84 грн.; від 07.06.2006р. № 0000472303/1 про застосування штрафних санкцій у сумі 36 054, 84 грн.

Відповідач позовні вимоги не визнає , в своїх запереченнях зазначає , що позивач порушив вимоги пунктів 9, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»,: не забезпечено щоденне друкування на РРО фіскальних чеків та не зберігання їх в книзі обліку розрахункових операцій, не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій. Відповідальність за це порушення передбачена статтями 17 і 22 вказаного закону (а.с.38-41).

Дослідивши надані сторонами докази, заслухавши доводи сторін у судовому засіданні, суд –

в с т а н о в и в:

відповідач здійснив позапланову перевірку позивача щодо дотримання ним законодавства при здійсненні розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу, про що складено акт від 14.04.2006 року № 42/23500(а.с.18-19).

За матеріалами перевірки відповідач направив позивачу рішення про застосування штрафних санкцій від 25 квітня 2006 року № 0000472303/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 36 054, 84 грн.; від 07.06.2006р. № 0000472303/1 про застосування штрафних санкцій у сумі 36 054,84 грн., які позивач просить визнати протиправними і скасувати .

Позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:

пункт 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов’язує суб’єктів підприємницької діяльності, які застосовують реєстратори розрахункових операцій у своїй діяльності, забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій .

В пункті 10 акту перевірки від 01.09.2005 року (а. с. 18 –зворотна сторона) зазначено, що сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків складала 22389,15 грн., а сума готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО складала 29352,12грн. Невідповідність встановлена відповідачем у сумі 7142,97 грн.

В судовому засіданні надала пояснення бухгалтер позивача Черниш Д.Д., яка пояснила, що реєстратор розрахункових операцій знаходиться в одному невеликому приміщенні разом з касою. Грошові кошти, що проходять через РРО в зв’язку з їх значною кількість, зберігаються в сейфі каси разом з грошовими коштами, що реєструються в касі.

В момент, коли в приміщення зайшли перевіряючи, вона приймала кошти від водія за проданий товар в сумі 1166,48 грн., але перевіряючи заборонили закінчити проведення цієї операції через РРО і пред’явили вимогу щодо роздрукування з РРО Z- звіту. При визначенні суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків податківцями були враховані всі готівкові кошти, що знаходились у той час на підприємстві. Пояснень, щодо наявності в момент перевірки грошових коштів, що проведені по РРО, так і грошових коштів, оформлених касовими операціями, до уваги не було прийнято.

Дослідженням доказів і пояснень представників сторін суд встановив, що відповідачем невірно визначена сума готівкових коштів на місці проведення розрахунків, а значить і різниця між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою готівкових коштів, яка зазначена в денному звіті РРО.

Стаття 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, що місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пункту 1.2. “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” каса –це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Вказана норма свідчить, що в касі підприємства можуть зберігатись кошти на видачу заробітної плати, для видачі під звіт і здані в касу підзвітні кошти, залишок по касі, тощо.

В даному випадку місцем зберігання готівкових коштів за реалізовані товари із застосуванням РРО є каса підприємства і в сейфі правомірно зберігались кошти як від проведення через РРО так і від проведення через касу підприємства господарських операцій( видача під звіт, заробітна плата, залишок по касі, тощо).

Таким чином, відповідач, визначаючи відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача, повинен був визначити, які грошові кошти відносяться до коштів, що проведені через РРО, а які відносяться до касових операцій, перевіривши це співвідношення на підставі первинних документів по касі підприємства, що ним не було зроблено. Отже висновок акту перевірки про невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій позивача не відповідає фактичним обставинам і є помилковим.

Крім того, дії відповідача щодо заборони закінчення операції продажу товарів і реєстрації її через РРО на суму 1166,48 грн. є неправомірними, оскільки статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, забороняє порушувати нормальний режим роботи платника податків під час перевірки.

Дослідженням обставин справи в процесі судового розгляду спростовано висновок акту перевірки про незабезпечення щоденного зберігання фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій: в судовому засіданні позивач надав для огляду оригінал книги обліку розрахункових операцій, в якій зберігається оригінал фіскального чеку за 13.04.2006 року(а.с.16-17).

Відповідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що при прийнятті оспорюваних рішень відповідач не врахував усіх обставин, що мають значення, діяв нерозсудливо, оскільки висновки акту перевірки не відповідають фактичний обставинам, встановлених судом.

Частина 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доказано правомірність оспорюваних рішень, судом встановлена невідповідність їх чинному податковому законодавству.

Керуючись ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними і скасувати рішення: від 25.04.2006р. № 0000472303/0 про застосування штрафних санкцій у сумі 36 054, 84 грн.; від 07.06.2006р. № 0000472303/1 про застосування штрафних санкцій у сумі 36 054, 84 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Оболонь” /04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057/ судові витрати в сумі 3, 40 грн.

Повернути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства “Оболонь” /04655, м. Київ, вул. Богатирська, 3, код ЄДРПОУ 05391057/ судові витрати в сумі 4, 60 грн. перерахованого платіжним дорученням № 1316 від 16.06.2006р.

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням господарського суду.