Рішення № 81767348, 16.05.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/5940/18

Провадження № 2/639/527/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Труханович В. В.,

за участю секретаря – Кричевській В. М.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – ОСОБА_2 ,

відповідача – ОСОБА_3 ,

представника відповідача – Скородєлова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/5940/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом, який в подальшому уточнив, до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 3432,40 грн, моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, що в загальній сумі становить 16432,40 грн.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 16.09.2017 об 11 год. 50 хв. по вулиці Марії Кисляк, 82 в місті Харків водій ОСОБА_3 керував автомобілем марки “Шевролет” модель “Тахое 1500”, д.н.з. НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем марки “Кіа” модель “Ріо”, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.10.17 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Автомобіль “Кіа”, д.н.з. НОМЕР_2 належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. 30.01.2015 ОСОБА_4 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1 , представляти її інтереси в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, у тому числі в органах Державтоінспекції, нотаріату з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням, користуванням та страхуванням належного їй автомобіля марки КІА, моделі RIO, реєстраційний № АК 3242 СК. Діями відповідача ОСОБА_4 завдано матеріальної шкоди. Відповідно до рахунку-заказу № С3к-002443 від 07.12.2017 розмір шкоди складає 19674,30 грн. Рахунок містить перелік деталей, які було замінено, відновлено, а також вартість робіт по їх заміні та відновленню. Відповідно до страхового полісу відповідача, франшиза, на яку зменшується страхове відшкодування, становить 1000 грн. Згідно звіту про оцінку майна вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Кіа», модель «Ріо», д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, з урахуванням зносу, становить 17241,90 грн, страхове відшкодування від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача – ПрАТ «СК«ВУСО» до подання позову склало 11322,88 грн. Окрім того, 10.04.2019 судом затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та Страховою компанією, згідно якої остання зобов`язалась сплатити позивачеві грошові кошти в розмірі 4850,00 грн. Позивач зазначає, що сума відшкодування, яка затверджується мировою угодою, покриває його вимоги до Страхової компанії в повному обсязі. Таким чином, сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 складає 3432,40 грн, а саме: 19674,30 – 17241,90 + 1000 (франшиза) = 3432,40. Також, зазначає позивач, внаслідок знищення його майна було завдано моральну шкоду, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, переживаннях і душевному болі, оскільки відповідач відмовився добровільно відшкодовувати завдані збитки, а страхова компанія не виплатила вчасно страхове відшкодування, через що позивачу довелося неодноразово звертатися зі скаргами до останньої, це стало причиною морального виснаження позивача, яке вплинуло як на його настрій, душевний стан і самопочуття, так і на близьких позивача, які неодноразово відчували дискомфорт у спілкуванні з ним через його нервову напруженість і дратівливість, що вплинуло на їх подальші взаємостосунки. Тому, позивач оцінює свої моральні страждання у грошовому вимірі у розмірі 5000 грн. А, також, просить стягнути з відповідача понесені ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

21.11.2018 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання (а.с. 60-61).

20.12.2018 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Забезпечено участь представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» під час розгляду цивільної справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Голосіївському районному суду м. Києва (а.с. 84-85).

25.01.2019 ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Забезпечено участь представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» під час розгляду цивільної справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Голосіївському районному суду м. Києва (а.с. 140-141).

09.04.2019 ухвалою суду клопотання представника ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції залишено без розгляду (а.с. 179-180).

10.04.2019 ухвалою суду затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Провадження у справі в частині вимог до відповідача ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» закрито (а.с. 182-185).

У судовому засіданні позивач та представник позивача – адвокат Мосейчук А. М., який діє на підставі ордеру та договору про надання правової допомоги, уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 127-131).

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_5 , який діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с. 66-68), просили у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Окрім того, відповідачем надано суду 10.04.2019 докази щодо грошового переказу франшизи позивачеві (а.с. 187). У відзиві відповідач зазначив, що оскільки власником автомобіля є саме ОСОБА_4 , то позивачем не надано доказів, що саме йому завдано моральну шкоду – заподіяно каліцтво та інше ушкодження здоров`я, що призвело до фізичного болю та страждань; знищення чи пошкодження майна позивача, що призвело до його душевних страждань. А щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди, то такі вимоги не підлягають задоволенню, позаяк відповідач не вважає Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 80/010-17 належним доказом та зазначив про безпідставність позовних вимог, виходячи з того, що відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, повинна здійснювати страхова компанія, а в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників , дослідивши матеріали справи, докази надані в обґрунтування позову та на його заперечення, дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Виходячи з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що 16.09.2017 о 11-50 год. по вул. Марії Кисляк, 82 в м. Харкові водій ОСОБА_3 керував автомобілем Шевролет Тахое 1500, державний номер НОМЕР_1 , під час зустрічного роз`їзду не дотримався безпечного інтервалу та здійснив зіткнення з автомобілем КІА, державний номер НОМЕР_2 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків (а.с. 19, 20).

Постановою Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 жовтня 2017 року винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано відповідача ОСОБА_3 та піддано його адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 340 грн на користь держави (а.с. 19).

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_3 в дорожньо-транспортній пригоді за наявності вище приведеної постанови суду, доказуванню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

У вчиненні ДТП є вина саме відповідача ОСОБА_3 , що підтверджується постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, а також визнано відповідачем у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Власником транспортного засобу, якому завдано матеріальної шкоди, - KIA RIO,д.н.з. НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 (а.с. 21-22).

Проте, як вбачається з довіреності від 30.01.2015, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Полікашиним Ю. В., зареєстрованої в реєстрі за № 146, ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, к тому числі в органах Державтоінспекції, нотаріату з усіх питань, пов`язаних з розпорядженням, користуванням та страхуванням належного їй автомобіля марки KIA, моделі RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с. 23).

Таким чином, позивач, наділений всіма правовими підставами для цього, звернувся до ТОВ «Страхова компанія «ВУСО» - страховика цивільно-правової відповідальності відповідача, з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, а згодом і з заявою про страхове відшкодування (а.с. 95-96, 99).

Однак, з листа Страхової компанії за вих. № 8070/795039 від 20.10.2017, адресованого ОСОБА_1 , вбачається, що сума франшизи, на яку зменшується страхове відшкодування відповідно до поліса відповідача становить 1000 грн (а.с. 47).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як вбачається з рахунку-заказу № СЗк-002443 (Акт виконаних робіт) від 07.12.2017, розмір матеріальної шкоди складає 19674,30 грн (а.с. 24), які сплачено позивачем на послуги з ремонту автомобіля (а.с. 25).

Згідно Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 80/010-17 до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку КТЗ № 80/010-17 від 31.10.2017, вартість матеріального збитку складає 17241,90 грн (а.с. 26-44).

Суд зазначає, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

У відповідності до положень цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об`єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід`ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об`єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що проведення оцінки майна є обов`язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Згідно ст. 9 цього ж Закону, Методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Оцінка майна проводиться на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції країни та Фондом державного майна України № 1074/8395 від 24.11.2003.

Пунктом 8.3. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003 № 142/52092, передбачено, що вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу.

З урахуванням викладеного, спростовуються посилання відповідача на те, що Висновок щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу № 80/010-17 є неналежним доказом.

Страхове відшкодування від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача – ПрАТ «Страхової компанії «ВУСО» до подання позову склало 11322,88 грн. Окрім того, 10.04.2019 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова затверджено мирову угоду між ОСОБА_1 та Страховою компанією, згідно якої остання зобов`язалась сплатити позивачеві грошові кошти в розмірі 4850,00 грн (а.с. 182-185).

У зв`язку з чим, як зазначає сам позивач, сума відшкодування, яка затверджена мировою угодою, покриває його вимоги до Страхової компанії в повному обсязі і таким чином, позаяк страхове відшкодування не покриває розміру спричиненої позивачеві майнової шкоди, сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 складає 3432,40 грн, а саме: 19674,30 – 17241,90 + 1000 (франшиза) = 3432,40.

Однак, як вбачається з копії фіскального чеку, ОСОБА_3 01.04.2019 шляхом поштового переказу на адресу ОСОБА_1 сплачено суму франшизи в розмірі 1000,00 грн (а.с. 187).

Отже, сума матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2432,40 грн.

Посилання відповідача на безпідставність позовних вимог, виходячи з того, що відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок ДТП, повинна здійснювати страхова компанія, а в разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої особою шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, спростовуються наступним.

Відповідно до положень частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки — особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності закон № 1961-IV (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 закону № 1961-IV).

Згідно зі ст. 6 закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом закону № 1961-IV (ст.ст. 9, 22 – 31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено ст. 1194 ЦК України, у разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок ДТП породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника — відшкодувати шкоду (особи, яка завдала шкоди, відшкодувати цю шкоду). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника — в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання — первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування — виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною. При цьому потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок щодо страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (ч. 2 ст. 14 ЦК України).

Відповідно до ст. 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, установлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене право потерпілого на відшкодування за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань — деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування, або шляхом звернення до страховика, в якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст. 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди й цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі ст. 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі ст. 1194 ЦК України — відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Розмір страхового відшкодування страховик узгоджує з особою, яка має право на отримання відшкодування, проте страховик самостійно приймає рішення про здійснення чи відмову в здійсненні страхового відшкодування (ст.ст. 36, 37 закону № 1961-IV). При цьому розмір страхової виплати (страхового відшкодування) з особою, яка завдала шкоди, страховик за законом узгоджувати не зобов`язаний, хоча цей розмір безпосередньо впливає на обсяг відповідальності особи, яка завдала шкоди, за ст. 1194 ЦК України.

Таким чином, розмір страхової виплати (страхового відшкодування), якщо страховик визначає його меншим страхової суми (ліміту його відповідальності), може бути оспорений особою, яка завдала шкоди, якщо ця особа виконала свій обов`язок перед потерпілим, у тому числі й частково відшкодувала шкоду згідно зі ст. 1194 ЦК України, але вважає, що страховик порушив умови договору, здійснив потерпілому страхову виплату (страхове відшкодування) не в повному обсязі, що призвело до безпідставного збільшення обсягу її (особи, яка завдала шкоди), відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, а також у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі №6-2808цс15.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин, випливає висновок, що у спорах про відшкодування шкоди, завданої особі джерелом підвищено небезпеки, право потерпілої особи на відшкодування завданих збитків реалізовується нею на власний розсуд, шляхом пред`явлення позову безпосередньо до винної особи або до страхової компанії, цивільно-правову відповідальність в якій застраховано завдавачем такої шкоди.

Позивач, також, просив суд стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обґрунтування чого зазначає, що внаслідок знищення його майна було завдано моральну шкоду, яка полягає у суттєвих емоційних стражданнях, переживаннях і душевному болі, оскільки відповідач відмовився добровільно відшкодовувати завдані збитки, а страхова компанія не виплатила вчасно страхове відшкодування, через що позивачу довелося неодноразово звертатися зі скаргами до останньої, це стало причиною морального виснаження позивача, яке вплинуло як на його настрій, душевний стан і самопочуття, так і на близьких позивача, які неодноразово відчували дискомфорт у спілкуванні з ним через його нервову напруженість і дратівливість, що вплинуло на їх подальші взаємостосунки.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Згідно п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абз. 2 п. 5 та п. 9 цієї ж постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відтак, в судовому засіданні встановлено, що протиправні дії ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом Chevrolet Tahoe 1500, д.н.з. НОМЕР_1 , знаходяться у причинному зв`язку зі спричинення ОСОБА_1 майнової шкоди, що є одною з підстав для стягнення моральної шкоди, та у зв`язку з чим позивач зазнав певних душевних страждань.

Частиною 4 статті 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Однак, розмір відшкодування, про який просить позивач, є завищеним.

При стягненні моральної шкоди суд звертає увагу на той факт, що форма вини відповідача і наслідків завдання моральної шкоди є необережною, та враховує те, що фізичних ушкоджень позивачеві завдано не було, немайнові витрати позивача не носили довготривалого характеру, оскільки автомобіль відновлено було менш ніж за три місяці, що одночасно виключає низький ступінь можливості відновлення транспортного засобу.

У зв`язку з чим, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1000 грн.

Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення вимог позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 витрати понесені на правову допомогу в розмірі 8000 грн.

Як вбачається з Акту приймання-передачі виконаних робіт за договором про надання правової допомоги б/н від 24.09.2018 між АБ та ОСОБА_1 , складеного 04.10.2018, загальна ціна роботи відповідно до Акту виконаних робіт та додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 24.09.2018, виконаної Адвокатським бюро, складає 8000,00 грн (а.с. 53).

За умовами пункту 1.1. Додаткової угоди до договору про надання правової допомоги б/н від 24.09.2018 – цією додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору про надання правової допомоги від 24.09.2018 сторони попередньо визначили, що надані Адвокатським бюро правові послуги за договором про надання правової допомоги від 24.09.2018, зокрема надання правової допомоги в представництві інтересів за позовом ОСОБА_1 , зокрема ознайомленні з матеріалами адміністративної справи № 639/5680/17, складанні позовної заяви до Жовтневого районного суду м. Харкова щодо відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок пошкодження транспортного засобу Кіа Rio, д.н.з. НОМЕР_2 , а також участі в судовому засіданні в суді першої інстанції, будуть коштувати та розраховуватись наступним чином: отримання, вивчення матеріалів справ про адміністративне правопорушення по справі № 639/5680/17 та надання консультації представником позивача щодо визначення шляхів захисту порушеного права позивача та перспектив судового провадження - 2000 гривень; збирання доказів представником позивача, зокрема звернення до оцінщика з метою встановлення вартості матеріального збитку; складання представником позивача позовної заяви та її подання до суду - 2000 гривень; складання та подання представником позивача відповіді на відзив - 2000 гривень; в разі необхідності заперечень, участь представника позивача в розгляді справи в суді першої інстанції - 2 000 гривень (а.с. 54).

Та, відповідно п. 1.3. Додаткової угоди – загальна ціна роботи відповідно до додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги від 24.09.2018, виконаної Адвокатським бюро складає 8000 гривень (а.с. 54).

Згідно вимог ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивачем сплачені вказані кошти, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 55).

Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з ОСОБА_3 у розмірі 3256,39 грн, а саме: (3432,40 * 8000) / 8432,40 = 3256,39, де: 3432,40 грн – загальна сума задоволених вимог по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; 8000 грн – понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу; 8432,40 грн – загальна сума позовних вимог по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, які просив стягнути позивач.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 2, 3), судовий збір у сумі 573,78 грн, а саме: (3432,40 * 1409,60) / 8432,40 = 573,78, де: 3432,40 грн – загальна сума задоволених вимог по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди; 1409,60 – загальна сума сплаченого судового збору за дві вимоги (майнового та немайнового характеру); 8432,40 – загальна сума позовних вимог по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди, які просив стягнути позивач.

НА підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 131, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, ст.ст. 23, 627, 628, 629, 632, 901, 903, 11671166, 1187, 1188, 1192 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 2432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

В іншій частині – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3256 (три тисячі двісті п`ятдесят шість) грн 39 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 573 (п`ятсот сімдесят три) грн 78 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строку, встановленого ЦПК України, не подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 16.05.2019.

Суддя В. В. Труханович