Рішення № 81767331, 23.04.2019, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/6691/18

Провадження №2/639/610/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Жовтневий районний суд м. Харкова

в складі: головуючого - судді Баркової Н.В.,

за участю секретаря - Кузнецової А.О.,

представника третьої особи – Левченко С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (законні представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), треті особи: Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення права користування житлом та визначення місця реєстрації місця проживання дитини у віці до 14 років, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом до малолітньої ОСОБА_5 в особі її законних представників ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,в якому просить позбавити малолітню ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , права користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 , та визначити місце її реєстрації за місцем проживання її батька – ОСОБА_8 Артема ОСОБА_9 , за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 13.01.2011 року належить 34/100 квартири АДРЕСА_3 , а інша частина квартири знаходиться у комунальній власності. Разом з позивачем у квартирі зареєстрована її онука – ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 Доньку позивача, тобто мати малолітньої ОСОБА_11 рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.03.2007 року визнано такою, що втратила право користування жилим приміщенням, розташованим за вищевказаною адресою, оскільки остання тривалий час не проживала та не спілкувалася з позивачем. В подальшому, ОСОБА_1 стало відомо, що її донька – ОСОБА_4 , народила від ОСОБА_6 26.09.2006 року доньку – відповідача по справі ОСОБА_12 , яку 13.02.2007 року зареєструвала без відома позивача за місцем своєї реєстрації, тобто за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, ні відповідач, ані її батьки за вказаною адресою фактично не проживали та ніколи не з`являлись там. При цьому формальна реєстрація малолітньої ОСОБА_13 за місцем мешкання позивача – у квартирі АДРЕСА_3 , роками завдає ОСОБА_1 матеріальних збитків, пов`язаних з додатковими грошовими витратами на житлово-комунальні послуги. У зв`язку з викладеним позивач змушена звернутися до суду з даним позовом.

У зв`язку з викладеним позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 28.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі. Призначено підготовче засідання.

29.01.2019 року ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради. Підготовче провадження у цивільній справі закрито. Призначено справу до розгляду по суті і задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про виклик свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 Під час судового засідання за клопотанням позивача вирішено питання про виклик в судове засідання свідка ОСОБА_16 замість свідка ОСОБА_15 , яка померла.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги у повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Представник третьої особи Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Левченко С.Ю. заперечував проти задоволення позову з підстав необхідності дотримання прав дитини.

Належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи відповідно до ст. 128 ЦПК України малолітня ОСОБА_17 та її законні представники ОСОБА_18 , ОСОБА_4 в судове засідання повторно не з`явилися, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомили, відзив на позов не надали, у зв`язку з чим проведено заочний розгляд даної справи згідно з вимогами ст.ст. 280-282 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Третьою особою Харківською міською радою подано заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , дослідивши письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 13.01.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Драгу Ю.Г., зареєстрованого в реєстрі за № 40, належить 34/100 частки квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується копією відповідного договору, копією витягу з Державного реєстру правочинів за № 4301750, та копією витягу про державну реєстрацію прав КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» за реєстраційним № 32452249 (а.с. 15, 16, 16 зворот).

Як пояснила позивач в судовому засіданні, інша частина квартири АДРЕСА_3 не приватизована і нею позивач користується як наймач.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою позивача ОСОБА_1 , що вбачається зі свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

У ОСОБА_4 та ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася донька ОСОБА_10 , що вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 17 а). Отже позивач ОСОБА_1 доводиться бабусею відповідачу ОСОБА_20 .

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.03.2007 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі № 2-1289 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , визнано ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , втратившою право користування жилим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , вирішено скасувати паспортну реєстрацію ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . У тексті даного рішення суду встановлено, що у спірному по ці справі житловому приміщенні – квартирі АДРЕСА_3 . Зазначена зареєстрованою і проживаючою в якості основного наймача позивач ОСОБА_1 , а в якості її неповнолітньої доньки в посімейну форму «Б» вписана в якості проживаючої в цьому житлі відповідач по справі – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як встановлено судовим розглядом, в лютому місяці 2003 року ОСОБА_4 покинула спірне житлове приміщення забравши всі належні їй речі, після чого в цьому житлі не проживає, комунальні послуги не сплачує, коштів на утримання та ремонт житлового приміщення не надає (а.с. 14).

З довідок від 03.08.2018 року та від 27.02.2019 року про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідка про склад сім`ї) з Реєстру територіальної громади міста Харкова вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 та відповідач ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остання – з 11.04.2007 року (а.с. 19, 59). Таким чином, суд приходить до висновку, що неповнолітня ОСОБА_17 була зареєстрована за вищевказаною адресою в той час, як її матір ОСОБА_4 вже було визнано такою, що втратила право користування зазначеним житловим приміщенням на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, тобто підстави для реєстрації неповнолітньої дитини за вказаною адресою на той момент були відсутні.

Висновком від 10.07.2018 року дільничного офіцера поліції сектору превенції Новобаварського ВП ГУ НП в Харківській області лейтенанта поліції Коломієць В.І., затвердженого начальником СП Новобаварського відділу поліції ГУ НП в Харківській області майором поліції Салтовець О.А., встановлено, що 03.07.2018 року до Новобаварського відділу поліції надійшла заява ОСОБА_1 , яка просить підтвердити факт не проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. Опитана заявниця повідомила, що з 2007 року в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_17 , 2006 р.н., але вона жодного дня за вказаною адресою не мешкала і де остання може знаходитись їй не відомо. В ході подальшого розгляду матеріалу здійснювався вихід за вищевказаною адресою, де в бесіді з сусідами встановлено, що ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н., вони не знають. Також повідомили, що за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_17 не мешкає (а.с. 22).

Окрім того, з довідки КЗОЗ від 25.06.2018 року «Харківська міська дитяча поліклініка № 2», яка зокрема обслуговує адресу: АДРЕСА_4 , та з довідки від 25.06.2018 року №543 Харківської гімназії № 65 Харківської міської ради, яка розташована в буд. АДРЕСА_5 , вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку в поліклініці не перебувала, в гімназії не навчалась та наразі не навчається (а.с. 23, 24).

За відомостями обліку і моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУДМС України в Харківській області матір відповідача - ОСОБА_4 проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_6 , а батько відповідача - ОСОБА_18 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_7 (а.с. 20, 21).

Як вбачається з довідки, виданої Покотилівським ліцеєм «Промінь» Харківської районної ради 05.11.2018 року за № 01-34/238, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно навчається в ліцеї «Промінь» та проживає за адресою: АДРЕСА_8 (а.с. 25).

Крім того, у судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , які є сусідами позивача, підтвердили що неповнолітню відповідача ОСОБА_22 вони особисто не знають, ніколи не бачили її, в тому числі і за адресою проживання позивача у квартирі АДРЕСА_3 , проте свідкам відомо, що відповідач є онукою позивача і донькою ОСОБА_4 , яку вони також багато років не бачили.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (пункт другий вказаної статті). Право приватної власності, згідно частини четвертої наведеної статті Основного закону України, є непорушним.

Зазначені положення кореспондуються з вимогами статті 319 ЦК України, відповідно до якої власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Частиною першою статті 321 вказаного кодексу визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналась 17.07.1997 відповідно до Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною 1 ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК Української РСР з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Згідно з ч. 4 ст. 156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Статтею 9 Житлового кодексу УРСР закріплено, що житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Відповідно до ст. ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу УРСР у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених ч.1, п.п.1, 5 ч.3, ч.4 ст. 71 Житлового кодексу УРСР .

Стаття 72 Житлового кодексу УРСР встановлює, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 82 ЦПК України передбачені підстави звільнення від доказування, зокрема, ч.ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, про те можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участь у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах – учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Так, в судовому засіданні встановлено, що власник 34/100 частин квартири позивач ОСОБА_1 має певні перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_3 , її право порушено, оскільки реєстрація місця проживання відповідача ОСОБА_13 за даною адресою, за якою вона не проживає і ніколи не проживала з моменту реєстрації, тягне додаткові витрати з боку позивача по сплаті за комунальні послуги, які вона несе як власник частини квартири та як наймач, порушує її права як власника та користувача, її житлові права. При цьому неповнолітня ОСОБА_17 , якій на день ухвалення рішення виповнилось 12 років, та її батьки, не мають права власності або користування вказаною квартирою, в ній не проживають, в судове засідання не з`явилися, відзиву не надали та не довели протилежних обставин, або фактів поважності причин непроживання відповідача за адресою реєстрації або факту відповідної домовленості з власником житла.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням у в квартирі АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають в цій частині задоволенню.

Разом з тим, відповідно до абзацу 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.

Статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» встановлено, що зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Враховуючи наведене, відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» на підставі судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням органом реєстрації зняття з реєстрації особи проводиться без додаткового ухвалення рішення суду.

При цьому суд вважає, що права неповнолітньої дитини жодним чином не порушуються, оскільки на підставі досліджених доказів встановлено, що місце проживання неповнолітньої відповідача взагалі було безпідставно зареєстровано у квартирі АДРЕСА_3 , оскільки її мати на момент реєстрації дитини за вказаною адресою вже не мала права користування житловим приміщенням, сама відповідач, якій виповнилось 12 років, за вказаною адресою ніколи не проживала і мешкає на даний час в АДРЕСА_7 , де також навчається. При цьому відповідно до вимог чинного законодавства (ст. 160, 161 СК України) місце проживання дитини, яка досягла 10 років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини і тільки місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Отже, за відсутності спору між батьками про місце проживання дитини, у суду відсутні підстави для прийняття рішення про визначення місця проживання дитини, а тому відсутні і передбачені законом підстави для визначення реєстрації місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем проживання її батька, у зв`язку з чим в цій частині позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного і керуючись Конституцією України, ст. ст. 317, 319, 383, 391, 405 ЦК України,ст.ст.9, 156, 71 ЖК УРСР, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (законні представники відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), треті особи: Харківська міська рада, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення права користування житлом та визначення місця реєстрації місця проживання дитини у віці до 14 років – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_9 .

В іншій частині в задоволенні позову – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Жовтневий районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 21.12.2010 року, ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_9 ,

Відповідач: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9 ;

Законні представники відповідача:

-ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_10 ;

-ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 ;

Треті особи:

-Харківська міська рада, місцезнаходження: 61003, м. Харків, майдан Конституції, буд. 7;

-Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 55.

Повне рішення складено 16.05.2019 року.

Суддя Н.В.Баркова