Рішення № 81767006, 16.05.2019, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1530/18 Провадження № 2/613/100/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 травня 2019 року м.Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді Харченка С.М., за участю секретаря Мізяк М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Богодухові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Гутянське лісове господарство» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДП «Гутянське лісове господарство» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, уточнила його та просить: скасувати наказ №220-К про припинення трудового договору (контракту), поновити її на роботі продавця торгівельного павільйону «Лісовичок» в ДП «Гутянське лісове господарство», стягнути з ДП «Гутянське лісове господарство» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 жовтня 2018 року до дня поновлення на роботі в сумі 59 747,25 грн., стягнути з ДП « Гутянське лісове господарство» на її користь недоплачену заробітну плату у сумі 2 344,08 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 01 квітня 2010 року її було прийнято на роботу до ДП «Гутянське лісове господарство» прибиральницею лісопромислового цеху. Наказом №59-К від 10.07.2014 переведено продавцем торгівельного павільйону «Лісовичок» лісопромислового цеху ДП «Гутянське лісове господарство». 22 листопада 2018 року наказом №220-К її було звільнено з роботи відповідно до п.4 ст. 40 КзПП України, підставою для звільнення стали доповідна записка начальника лісопромислового цеху, акт про відсутність на роботі, рішення профспілкового комітету. Вказане звільнення позивач вважає незаконним, безпідставним та здійснено з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки доповідна записка начальника лісопромислового цеху та акт про відсутність на роботі ґрунтується на ніби то відсутності її на роботі 12 жовтня 2018 року, але в цей день вона була вихідна, а вихідний день не може вважатися прогулом. Торгівельний павільйон «Лісовичок» працює кожного дня з 07:30 год. до 19:30 год. Згідно табелю обліку робочого часу вона працює 5 днів на тиждень по 8 годин робочого часу, але фактично робочий тиждень складається з 7 днів. У вказаному торгівельному павільйоні працювали позивач та її напарниця ОСОБА_2 Графік їх роботи складався наступним чином: кожен день вони працювали по 6 годин, тобто по половині робочого дня кожна, та повний один день, тобто 12 годин робочого часу, але один день кожна з нас мала вихідний, за нашою домовленістю, тобто кому в який день зручно та необхідно. Факт того, що торгівельний павільйон працював 7 днів підтверджуються касовою книгою, в якій знаходяться касові звіти, які відображають дату і час відкриття та закриття торгівельного павільйону, яка знаходиться на підприємстві. Табель обліку робочого часу в ДП «Гутянське лісове господарство» носить формальний характер, так як відповідний облік не ведеться, що порушує діюче трудове законодавство України. 13 жовтня 2018 року, вона вийшла на роботу та потрапити до робочого місця не мала змоги, оскільки вхідні замки були змінені. Жодна посадова особа, яка мала би повідомити про звільнення, їй не повідомила інформації, щодо звільнення. 15 жовтня 2018 року, вона пішла до відділу кадрів, де їй повідомили, про звільнення, та наполегливо пропонували написати заяву про звільнення за власним бажанням або за угодою сторін, в іншому випадку звільнять з ініціативи роботодавця. Вона відмовилась писати заяву про звільнення та на прохання надати пояснення з яких підстав її звільнено, не отримала жодної відповіді, окрім того пояснення, що так вирішив директор підприємства. На прохання видати наказ про звільнення та трудову книжку, їй було відмовлено, оскільки відділ кадрів ще не мав вказівки за якою статтею законодавства її звільняти, наказу про відсторонення від роботи не було, але фактично з 13 жовтня 2018 року її не допускали до виконання обов`язків. 18 жовтня 2018 року вона отримала повідомлення про проведення засідання профспілкового комітету лісгоспу, про надання згоди на звільнення за п.4 ст. 40 КЗпП України, з якого їй стало відомо з якої причини її звільняють, але невідомі підстави для звільнення саме за п. 4 ст 40 КЗпП. Підприємство при проведенні розрахунку виплатило заробітну плату з нарахуванням до 12 жовтня 2018 року, інші 6 днів оплачені не були, хоча її не було відсторонено від роботи, підприємство перешкоджало здійснювати трудові функції, незаконно та вимушено позбавило заробітку протягом 6 днів. Позивач вважає звільнення за прогул незаконним, оскільки у вказаний день вона мала вихідний.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених у позові, просила позов задовольнити, вказала, що за чотири роки роботи на посаді продавця в магазині « Лісовичок» вона ніколи нікого не повідомляла про вихідний день, зазначила, що була домовленість з головним бухгалтером про те що вони з напарницею можуть брати один день вихідного на тиждень, але в цей день всю зміну працює один продавець. Підтвердила, що вівся табель її та напарниці виходу на роботу , але він вівся не ними, у них була лише касова книга, де вони зазначали час відкриття та закриття магазину. Також зазначила, що її не знайомили з жодним наказом.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги свого довірителя підтримав у повному обсязі з підстав зазначених вище, та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_4 . проти позову заперечив, та в судовому засіданні пояснив, що на підприємстві ДП « Лісове господарство» проводилась планова перевірка фіскальною службою, з метою підготовки до даної перевірки було прийнято рішення про проведення позапланової інвентаризації лісопромислово цеху, до складу якого входить магазин « Лісовичок». 12 жовтня 2018 року комісія прийшла до магазину для проведення інвентаризації, де було виявлено відсутність ОСОБА_1 на робочому місці, про що було складно акт. Наказ про відсторонення позивача від роботи не приймався, оскільки перевірка проводилась у п`ятницю, наступні два дні були вихідними , а у понеділок було направлено подання до профспілки з проханням розглянути питання про звільнення ОСОБА_1 . Засідання профспілки було проведено у встановленні строки, позивач була на ньому присутня та мала можливість надати пояснення, комісія вирішила надати згоду на її звільнення і 22 жовтня 2018 року було видано наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади продавця магазину « Лісовичок», в той же день з нею було проведено повний розрахунок та видано трудову книжку. Табель робочого часу виходу продавців магазину « Лісовичок» вівся, позивач була ознайомлена з наказом про прийняття її на роботу під особистий підпис, і саме в наказі прописано графік роботи магазину. Позивача в повній мірі влаштовував такий графік роботи, її основним завданням було обслуговувати не місцевих громадян , а працівників господарства, які працюють у дві - три зміни, саме цим зумовлений такий графік, щоб магазин був доступним для робітників постійно. Спочатку коли відкрився магазин було встановлено графік роботи: понеділок – п`ятниця з 08.00 год. до 18.00 год., субота – неділя з 10.00 год. до 19.00 год., ОСОБА_1 працювала два роки сама без вихідних повний робочий день, оскільки на той час лісгосп фінансувався з державних коштів і зайвих коштів на ще одного продавця не було, у 2016 році господарство перейшло на госпзабезпечення і тоді було прийнято рішення ввести посаду ще одного продавця та встановлено наступний графік роботи: з 07.00 год. до 13.00. год. та з 13.00 год. до 19.00 год. Інформацію про зміну годин роботи зазначено у наказі від 03 січня 2017 року та зазначив, що позивач знала години роботи, та їй достеменно було відомо, що графіком не передбачено вихідні дні, вони повинні були працювати по шість годин щоденно. 12 жовтня 2018 року позивач була відсутня на робочому місці, ніякої домовленості, про визначення між продавцями самостійно вихідних днів, з керівництвом господарства не було, якщо ОСОБА_1 і бажала взяти в той день вихідний , вона повинна була поставити до відома начальника лісопромислового цеху ОСОБА_5 , але вона цього не зробила. Зазначив, що звільнення позивача з займаної посади є законним, при цьому було дотримано всі процедури, тому просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона працювала разом з ОСОБА_1 продавцем у магазині « Лісовичок». До магазину 12 жовтня 2018 року близько 12.00 год. прийшли представники з лісгоспу , та сказали, що вони не працюють, їх звільнено. У неї забрали ключі, змінили замки в магазині, та прийшла комісія робити переоблік. В цей день ОСОБА_1 на роботі не було, вона взяла вихідний день , але про це ніхто не знав, вони так домовились між собою, і ніхто не запитував де вона. Зазначила, що у них не було графіка роботи, їм лише повідомили з якого по який час вони повинні працювати, головний бухгалтер сказала, щоб вони самі визначались, як будуть працювати головне, щоб магазин був відчинений з 07.30 год. до 19.30 год., тому вони склали графік самі, мінялись між собою змінами. Їм було відомо, що у них у кожного шестигодинний робочий день, при цьому вони самі визначали собі вихідний день один раз на тиждень, про що не повідомляли керівництво, їх ніхто не конролював, але магазин був постійно відчинений, якщо хтось з них брав вихідний, то інший продавець працював 12 годин. Зазначила, що її особисто з режимом роботи ознайомили усно, вона ніде не ставила свого підпису. Також повідомила, що їм ніхто ніколи не говорив коли у них вихідний день, у відпустку вони не ходили, зауважень до їх роботи ніколи не було. Вказала, що наряди – акти про вихід на роботу, вона підписувала перший час, як була прийнята на роботу, потім вона їх не бачила.

Суд заслухавши учасників судового розгляду, свідка, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 ЦК України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений ст. 16 ЦК України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці закріплено Кодексом законів про працю України.

Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до вимог ст.. 231 КЗпП України у районних …судах розглядаються трудові спори за заявами :1) працівника чи власника або уповноваженого ним органу, коли вони не згодні з рішенням комісії по трудових спорах підприємства, установи, організації (підрозділу).

Згідно ст.. 232 КЗпП України безпосередньо в районних…судах розглядаються трудові спори за заявами: 2) працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижче оплачуваної роботи, за винятком спорів працівників, вказаних в частині третій статті 221 і статті 222 цього Кодексу.

Як встановлено в суді та згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 30.07.1984, ОСОБА_1 01.04.2010 прийнята на роботу прибиральницею лісопромислового цеху ДП «Гутянське лісове господарство» , 16.07.2014 переведена продавцем торгівельного павільйону «Лісовичок» лісопромислового цеху ( а.с. 6).

Відповідно до змісту наказу №59-к від 10.07.2014 яким ОСОБА_1 , переведено продавцем торгівельного павільйону «Лісовичок» лісопромислового цеху, останній встановлено графік роботи: понеділок – п`ятниця з 08.00 до 18.00 , перерва з 13.00 до 14.00 , субота – неділя з 10.00 до 19.00 , перерва з 13.00 до 14.00 ( а.с. 27).

Згідно копії робочої інструкції продавця продовольчих товарів ( 3-й розряд), з яким ОСОБА_1 ознайомлена під підпис, продавець продовольчих товарів безпосередньо підпорядковується керівнику лісопромислового цеху ( а.с. 28).

Відповідно до п. 2 копії наказу №3 від 03.01.2017 , про встановлення графіка роботи для працівників лісопромислового цеху та оплати праці чергової відповідальної за обмін пошти, встановлено для продавців торгівельного павільйону «Лісовичок» з 03 січня 2017 такий графік роботи: з 07.00 до 13 год. з 13.00 до 19.00 год. (а.с. 35).

Суд критично ставиться до посилання позивача на те, що вона не ознайомлена з наказами, в яких зазначено графік роботи торгівельного павільйону «Лісовичок» та з правилами внутрішнього трудового розпорядку, оскільки дане спростовується матеріалами справи, а саме копією листка ознайомлення, де ОСОБА_1 разом з іншими працівниками лісопромислового цеху, під підпис ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП «Гутянське лісове господарство» ( а.с. 124), наказом №59-к від 10.07.2014 (а.с. 27), на зворотному боці якого міститься підпис позивача. Крім того, як було зазначено в судовому засіданні свідком ОСОБА_2 , їй та ОСОБА_1 було відомо, що у них шестигодинний робочий день, без вихідних, вони самі визначали собі вихідний день один раз на тиждень, про, що не повідомляли керівництво, якщо хтось з них брав вихідний, то інший продавець працював 12 годин. Це ж підтверджується і поясненнями позивача наданими в судовому засіданні, в ході якого остання пояснила, що вона ніколи нікого не повідомляла про вихідний день, була домовленість з головним бухгалтером про те що вони з напарницею можуть брати один день вихідного на тиждень, але в цей день всю зміну працює один продавець. Суд не приймає до уваги посилання позивача на існування домовленості про вихідний день з головним бухгалтером, оскільки згідно робочої інструкції, продавець продовольчих товарів безпосередньо підпорядковується керівнику лісопромислового цеху, а не головному бухгалтеру.

Згідно змісту копії акта про відсутність на роботі від 12.10.2018, ОСОБА_1 , продавець павільйону « Лісовичок» лісопромислового цеху була відсутня на роботі 12.10.2018 без поважних причин з 08.00 год. до 19.00 год. впродовж робочого дня.

Відповідно до наряду – акту №305, затвердженого 22.10.2018 та табелю на внутрішньо бригадний розрахунок заробітної плати за жовтень 2018 року, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 12.10.2018, а її напарниці ОСОБА_2 в цей день проставлено відпрацьованими 12 год.

Згідно п.4 ст. 40 КЗпП України , трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору зпідстав, передбачених п. п. 1, 2-5, 7 ст. 40 і п. п. 2, 3 ст. 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно змісту Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» вказано, що розглядаючи трудові спори, повязані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобовязані зясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Відповідно до копії подання №1107 від 12.10.2018 т.в.о. директора ДП « Гутянське лісове господарство» , головного лісничого ОСОБА_6 , останній звернувся до заступника голови профспілкового комітету ДП «Гутянський лісгосп» з проханням дати згоду на звільнення продавця « ОСОБА_7 » лісопромислового цеху ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України , у зв`язку з її відсутністю на роботі протягом 6 годин без поважних причин (а.с. 29).

ОСОБА_1 19 жовтня 2018 року було отримано повідомлення про проведення засідання профспілкового комітету лісгоспу 19.10.2018 щодо розгляду питання за поданням адміністрації підприємства про надання згоди на їх звільнення за п. 4 ст. 40 КУпП України, що підтверджується копією даного повідомлення ( а.с 30).

Відповідно до копії протоколу № 10 від 19.10.2018 засідання профспілкового комітету ДП «Гутянське лісове господарство», ОСОБА_1 була присутня на даному засіданні та пояснила, що у неї в цей день був вихідний. Питання щодо її звільнення було винесено на голосування, проголосували «за» – 12 , «проти» - 0, «утримались» -2 . На підставі цього було ухвалено надати згоду на звільнення продавця торгівельного павільйону « Лісовичок» ОСОБА_1 відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин ( а.с. 31-32).

Згідно копії наказу №220-к про припинення трудового договору, ОСОБА_1 звільнено 22 жовтня 2018 року з посади продавця торгівельного павільйону «Лісовичок» лісопромислового цеху, за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України. Підставою зазначено доповідна записка начальника лісопромислового цеху, акти про відсутність ОСОБА_1 на роботі, рішення профспілкового комітету про надання згоди на звільнення. В цей же день ОСОБА_1 була ознайомлена з даним наказом ( а.с. 7).

Наданими суду матеріалами в повній мірі підтверджується те, що ОСОБА_1 була відсутня на роботі 12 жовтня 2018 року, без поважних причин. Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що в цей день вона була вихідною, оскільки графіком роботи торгівельного павільйону « Лісовичок» не передбачено вихідного дня, крім того позивач не попередила свого безпосереднього керівника про відсутність на роботі, що було підтверджено в судовому засіданні як самою позивачкою, так і свідком ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно розрахункового листка, 22.10.2018 з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок, виплачено кошти за відпрацьовані у жовтні дні та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки (а.с. 11).

Відповідно до довідки про доходи №7 від 06.11.2018, ОСОБА_1 продавцю продовольчих товарів ДП «Гутянське лісове господарство» за вересень – жовтень 2018 року було виплачено 22 538,50 грн. (а.с. 5)

Суд зазначає, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до пункту 4 частини 2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

У ч.ч. 1, 2, 8 ст. 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Таким чином, оскільки позивач, на виконання свого процесуального обов`язку не надала належних і неспростовних доказів на підтвердження своєї позиції, зокрема того, що 12 жовтня 2018 року у неї був вихідний день, та відповідачем під час її звільнення на підставі пункту 4 ст. 40 КЗпП України було допущено порушення трудового законодавства, а також оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову за його недоведеністю.

Так, ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці 12 жовтня 2018 року без поважних причин. Належних та допустимих доказів протилежного позивачем суду надано не було.

Будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов`язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для скасування наказу про звільнення та поновлення її на роботі. Оскільки судом не встановлено порушень законодавства при звільненні позивача з роботи, не підлягають задоволенню і похідні вимоги щодо скасування наказу про звільнення, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення недоплаченої заробітної плати. Інші доводи позивача цих висновків не спростовують. Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 76, 81,133,136,141, 244-245 , 259, 263 - 265, 268 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДП «Гутянське лісове господарство» про скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу – відмовити в повному обсязі.

Повний текст рішення суду складено 16.05.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Богодухівський районний суд Харківської області.

Суддя