Рішення № 81766594, 14.05.2019, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1244/18

№ пров. 2/544/40/2019

Номер рядка звіту 53

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2019 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавської державної аграрної академії, Березоворудського аграрного коледжу ПДАА, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та виплату моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона працювала викладачем української мови у Березоворудському технікумі Полтавської державної аграрної академії з 03 вересня 1986 року. 31 серпня 2018 року була звільнена у зв`язку із закінченням строку трудового договору (контракту) на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України. Вважає своє звільнення незаконним, як таким, що суперечить вимогам КЗпП України, а саме: ЗУ «Про освіту» передбачає можливість укладення контракту тільки з керівником закладу освіти, а не з рядовими викладачами; наказ про її звільнення винесений 30.08.2018, проте з 27.07.2018 по 31.08.2018 вона перебувала на лікарняному. Внаслідок безпідставного звільнення з роботи були порушені конституційні права позивача, що спричинило їй моральні страждання, приниження особистості, позбавило можливості утримувати свою родину та 83 річного батька, тому вважає, що їй було спричинено моральну шкоду, яку вона оцінила у 10000 грн.

08 листопада 2018 року до Пирятинського районного суду Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача Полтавської державної аграрної академії, в обґрунтування якого останній зазначає, що позивач у позові посилається на ЗУ «Про освіту» від 28.09.2017, проте нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Також позивач виявила свою волю на укладення строкового трудового договору під час його укладання, та підписуючи останній, а тому погодилася на припинення такого договору в разі закінчення строку, на який його було укладено. Зазначає, що між сторонами виник спір із приводу припинення трудового договору з працівником з підстав, передбачених контрактом – п. 8 ст. 36 КЗпП України, а не у зв`язку зі звільненням працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Крім того, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання моральної шкоди.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити, скасувати наказ директора Березоворудського технікуму Полтавської державної аграрної академії № 64-к від 30.08.2019 про звільнення ОСОБА_1 з роботи на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, поновити позивача на посаді викладача Березоворудського коледжу Полтавської державної аграрної академії, стягнути з відповідачів у відшкодування моральної шкоди 10000 грн. Суду надали пояснення аналогічні, викладеним у позові. Додатково зазначила, що дійсно 10.08.2018 її попередили, що з нею не будуть продовжувати трудові відносини, проте 30.08.2018 їм надали плани педагогічних навантажень. 31.08.2018 її викликали до Березоворудського коледжу та повідомили, що в неї закінчився строк дії контракту, та наміру укладати з нею договір немає.

Представник відповідача Березоворудського аграрного коледжу ПДАА Вак О.В ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у відсутність відповідача та його представника. У задоволенні позовних вимог просить відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача Полтавської державної аграрної академії (далі – ПДАА) у судове засідання не з`явився, направив до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву у якому просив суд відмовити у задоволенні вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази, приходить висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити виходячи з наступного.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Встановлено, що ОСОБА_1 працювала викладачем російської а у подальшому української мови у Березоворудському радгоспі-технікумі з 01 вересня 1986 року (а.с. 4-7).

31 серпня 2017 року між Березоворудським аграрним коледжем Полтавської державної аграрної академії та ОСОБА_1 було укладено контракт, згідно якого остання призначалася на посаду викладача з 31 серпня 2017 року по 31 серпня 2018 року (а.с. 13-15).

Враховуючи, що позивач працювала у Березоворудському аграрному коледжі Полтавської державної аграрної академії, який є філією Полтавської державної аграрної академії, то суд зазначає, що належним відповідачем у даному спорі є ПДАА, а не її філія. В такому разі позовні вимоги позивача до Березоворудського аграрного коледжу Полтавської державної аграрної академії задоволенню не підлягають, оскільки вони пред`явлені до неналежного відповідача.

Щодо позовних вимог до Полтавської державної аграрної академії, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно п. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: на визначений строк, встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 3 статті 54 Закону України "Про освіту", (в редакції Закону від 23 березня 1996 р. N 100/96-ВР) педагогічні та науково-педагогічні працівники приймаються на роботу шляхом укладення трудового договору, в тому числі за контрактом.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 "Про затвердження переліку педагогічних та науково-педагогічних працівників" викладачі всіх спеціальностей навчального закладу І і ІІ рівня акредитації, відносяться до посади педагогічних працівників.

За даним Законом України «Про освіту» вбачається можливість укладення з викладачами строкового трудового договору. Посилання позивача на ЗУ «Про освіту» від 05.09.2017 є безпідставним, оскільки трудовий договір був укладений до набрання ним чинності. Суд погоджується з твердженням відповідача, що в даному випадку Закон не має зворотної дії. Так, Закон має зворотну дію у разі, якщо він покращує становище особи, проте у даному випадку Закон від 05.09.2017 погіршує становище роботодавця.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Пунктом 6.7 Контракту передбачено, що не менше ніж за два місяці до закінчення строку чинності контракту він може бути за згодою сторін продовжений або укладений на новий строк згідно діючого законодавства.

Відповідно до п. 6.3 Контракту це контракт припиняється у тому числі після закінчення строку дії контракту, зазначеного в пункті 8.1. (п. 2 ст. 36 КЗпП України).

Згідно п. 8.1. Контракту набуває чинності з 31.08.2017 і діє по 31.08.2018 включно за умов підписання його сторонами (а.с. 13-15).

Відповідно до практики Верховного Суду України, викладеній у постанові № 755/10628/16-ц від 22 жовтня 2018 року, чинним трудовим законодавством України не передбачено обов`язку власника повідомляти працівника про закінчення дії строкового трудового контракту. Крім того, позивачу було достеменно відомо про те, що останнім робочим днем згідно з умовами контракту було 30 серпня 2018 року.

Закінчення строку трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна з сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.

У судовому засіданні встановлено, що наказом № 64-к від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 звільнена з посади педагогічного працівника у зв`язку із закінченням строку дії контракту, п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8-9).

Відповідно до листка непрацездатності серія АДН № 728840 ОСОБА_1 дійсно була звільнена від роботи з 29.08.2018 по 31.08.2018, та мала стати до роботи 01.09.2018 (а.с. 11).

Проте, відповідно до практики Верховного Суду України, викладеної у постанові № 640/498/17-ц від 26.12.2018 припинення трудового договору по закінченні строку не потребує заяви чи якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він вже виразив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. Одночасно він виразив і волю на припинення такого трудового договору по закінченні строку, на який він був укладений.

Звільнити працівника у зв`язку із закінченням строку трудового договору можна як у період тимчасової непрацездатності, так і в період перебування його у відпустці, оскільки частиною третьою статті 40 КЗпП України встановлено заборону щодо звільнення працівників у період тимчасової непрацездатності та перебування у відпустці лише з ініціативи роботодавця, тобто з підстав, передбачених у статтях 40, 41 КЗпП України.

Керуючись даним висновком, порушень з боку роботодавця, який звільнив працівника у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору у період непрацездатності, не вбачається.

Суд також не бере до уваги доводи позивача, що вона має 32 роки педагогічного стажу, не мала доган та зауважень щодо роботи, 27.03.2018 атестувалася та рішенням атестаційної комісії було вказано, що вона відповідає займаній посаді, рішенням атестаційної комісії ІІІ рівня при Департаменті освіти і науки облдержадміністрації від 25.04.2017 підтверджені кваліфікаційна категорія «спеціаліст вищої категорії», а також відповідність займаній посаді, оскільки причина звільнення позивача не була невідповідність займаній посаді, а закінчення строку дії трудового договору.

Отже, оскільки позивач свідомо працювала на посаді викладача Березоворудського коледжу Полтавської державної аграрної академії за строковим трудовим договором, що підтверджується підписом позивача у контракті про призначення на посаду викладача, порушень законодавства під час звільнення останньої не вбачається, то у задоволенні позовних вимог щодо скасування наказу про звільнення та поновлення її на посаді викладача слід відмовити.

Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є похідною позовних вимог про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, у задоволені яких позивачу слід відмовити, тому підстави для стягнення з відповідача на користь позивача вказаних виплат, відсутні.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК України).

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому з огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Керуючись на підставі ст. ст. 21, 23, п.2 ст. 36,ст. ст.232, 237-1КЗпП України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 23, 56, 76, 77, 81, 141, 247, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавської державної аграрної академії, Березоворудського аграрного коледжу ПДАА, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про поновлення на роботі та виплату моральної шкоди – відмовити у повному обсязі.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканка АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 12.01.2000, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .

Відповідач: Полтавська державна аграрна академія, адреса: АДРЕСА_2 Сковороди, 1/3, м. Полтава, код ЄДРПОУ 00493014.

Відповідач: Березоворудський аграрний коледж ПДАА, адреса: вул. Паркова, 1, с. Березова Рудка Пирятинського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 34874504.

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , службова адреса: АДРЕСА_3 . АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення складено 16.05.2019.

Суддя Ю.О. Ощинська