Рішення № 81765041, 11.05.2019, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1631/18

провадження №: 2/398/134/19

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" травня 2019 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого - судді Крімченко С.А.,

за участі секретаря Кулікової В.В.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Олександрії в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,-

представник позивача- ОСОБА_3

представник відповідача - ОСОБА_4 .Є.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 і з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з останнього борг за борговою розпискою в розмірі 874 503 грн. 84 коп., що за офіційним курсом НБУ станом на 09.04.2018 року складає 33600 дол.США , відсотки за користування позикою за період з 11.10.2012 року по 09.04.2018 року складає 682325 грн. 35 коп., та судовий збір.

Вимоги обґрунтовує тим, що 11.10.2012 р. між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого він передав, а відповідач прийняв гроші в сумі 33600 доларів США, що підтверджується розпискою останнього. Відповідач зобов`язався повернути кошти за першою вимогою позивача. В липні 2017 р. ним відповідачеві, на останню відому йому адресу, була направлена вимога про поверненні коштів. Однак на даний час борг не повернуто. Згідно офіційного курсу гривні до долара США, встановленого Національним банком України станом на день звернення до суду, заборгованість відповідача складає 874503грн. 84коп., що еквівалентно сумі 33600 доларів США.

Крім того, він вважає, що має право на отримання від відповідача відсотків за користування позикою за період з 11.10.2012 року по 09.04.2018 року, розмір яких за його підрахунками становить 682325грн. 35коп.

09.10.2018 року від відповідача надійшов відзив на позов ОСОБА_1 відповідно до якого відповідач позов не визнає в повному обсязі. При цьому зазначає, що 08.10.2008 року ОСОБА_1 було написано розписку, згідно якої він взяв у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 50000 доларів США. Гарантом виконання вказаних правовідносин за даною розпискою виступив ОСОБА_6

11.10.2012 року ним, ОСОБА_2 , було складено боргову розписку, згідно якої він отримав від позивача грошові кошти в сумі 33600 доларів США, які він зобов`язався повернути на першу вимогу останнього. Разом з тим, між ним, відповідачем, та позивачем була домовленість про те, що свою суму позики перед ОСОБА_1 він буде сплачувати ОСОБА_6 , про що було зазначено позивачем у вимозі до ОСОБА_6 від 21.04.2018 року. Крім того, у вказаній вимозі позивач особисто зазначив, що борг ОСОБА_6 ним, відповідачем, повернуто в повному обсязі.

Отже, ним, відповідачем, суму позики позивачу повернуто в повному обсязі, а тому підстав для стягнення з нього відсотків у позивача немає.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволені позовних вимог позивача в повному обсязі.

05.11.2018 року від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої жодної домовленості між позивачем та відповідачем про те, що останній свою суму позики буде сплачувати ОСОБА_6 не було. Згідно вимоги позивача до ОСОБА_6 , на яку посилається відповідач, як на підтвердження того, що ним було сплачено борг на користь ОСОБА_6 , то в зазначеній вимозі ставилось питання про повернення оригіналу боргового документу за зовсім іншими правовідносинами, які виникли ще в 2008 році , тобто задовго до отримання відповідачем в борг коштів від позивача. Крім того, відповідачем не надано жодних доказів того, що існували правовідносини поруки ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 щодо належного виконання позивачем своїх зобов`язань перед останнім, а також доказів того, що позивачем було порушено зобов`язання перед ОСОБА_5 та, в цьому разі, виконання їх ОСОБА_6 Отже, посилання відповідача на те, що ним виконані боргові зобов`язання перед позивачем, і як наслідок, не виконання позивачем своїх зобов`язань щодо повернення оригіналу розписки відповідачу, не мають жодних правових підстав.

Представник позивача ОСОБА_3 . в судовому засіданні позов підтримав і просив його задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав , пояснив, що кошти відповідачу були повернуті . Визнав, що дана розписка була ним написана особисто і кошти він в сумі 33600 доларів США отримав від ОСОБА_1 Дані кошти ним були отримані для ведення спільного бізнесу.Він віддавав дані кошти ОСОБА_6 Після подачі даного позову до суду він спілкувався з ОСОБА_1 , просив повернути боргову розписку, але позивач відмовився, мотивуючи тим, що ОСОБА_6 йому винен 13200 дол.США.

Представник відповідача ОСОБА_7 підтримав позицію відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача , відповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає , що позов підлягає задоволенню .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 33600 доларів США, що підтверджується оригіналом розписки відповідача, написаною особисто 11.10.2012 року відповідачем, що підтверджено останнім в судовому засіданні .

Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальникам.

В постанові № 6-63 цс 13 від 18 вересня 2013 року Верховний Суд України висловив правову позицію, яка згідно з ст. 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, про те, що за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

З позовної заяви вбачається, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та не повернув борг протягом обумовленого періоду.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до звичаїв ділового обороту у випадку належного виконання грошового зобов`язання розписка повертається боржникові з відповідною відміткою про виконання.

25.07.2017 року на адресу відповідача позивачем було надіслано вимогу про повернення протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги вказаної суми позики, що підтверджується копією квитанції про оплату поштового відправлення(а.с.4-5).

Суд, враховує, що у позасудовому порядку спір між сторонами вирішено не було, в зв`язку з чим позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх прав. З часу звернення позивача до суду та отримання відповідачем копії позову, останній позику не повернув, належних доказів про повернення позики не надав. Наявність у позивача оригіналу розписки свідчить про неповернення відповідачем боргу.

Як свідчать написана особисто відповідачем розписка, останній зобов`язався повернути позивачу суму боргу саме в тому грошовому еквіваленті, в якому її отримав.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України (частина перша стаття 192 ЦК України). Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК України).

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду України у справі за № 6-284цс17. Так, згідно з ст.524 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим ч.2 ст.524 та ч.2 ст.533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно наданого позивачем розрахунку ціни позову, станом на 09.04.2018 року(дата позовної заяви) 33600 доларів США еквівалентно 874503 грн. 84коп. (1 долар США – 26,0269грн.)

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування коштами.

Договір позики може бути оплатним, тобто таким, що передбачає сплату процентів за користування сумою позики, або безоплатним - якщо виконання позичальником зобов`язання обмежується поверненням боргу.

Правила щодо сплати процентів від суми позики містяться у статті 1048 ЦК України.

Так, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Передбачене у цій нормі право сторін на встановлення умов оплати за користування позикою з урахуванням норм ст. 6, ч. 1 ст. 627 ЦК України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів та порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати (наприклад, у твердій грошовій сумі без відносно до суми боргу), оскільки закон - ст. ст. 536, 1048 ЦК України визначає,що плата за користування чужими грішми встановлюється і нараховується у вигляді процентів на основну суму боргу.

Отже, у частині першій статті 1048 ЦК України, що має диспозитивний характер, установлена презумпція оплатності позики, яка діє за умов, якщо безоплатний характер відносин позики прямо не передбачений ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором.

Указане правило спрямоване на захист інтересів позикодавця у разі, якщо договором позики розмір процентів не визначений.

Випадки, коли договір позики вважається безоплатним, зазначені в частині другій статті 1048 ЦК України. Визначене вказаною нормою правило про безоплатність договорів позики є імперативним і не може бути змінене за погодженням сторін.

Таким чином, законом передбачено право позикодавця на одержання від позичальника суми позики та винагороди (процентів за користування позикою) у разі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Винагорода для позикодавця встановлюється у формі процентів від суми, що надається у позику, розмір яких визначається сторонами в договорі позики, або, якщо такий розмір процентів не встановлений, він визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Такий правовий висновок узгоджується з правовою позицією, яка викладена в постанові Верховного Суду України № 6-36цс14 від 02 липня 2014 року.

В даному випадку договором позики на суму 33600 доларів США, який викладено у вигляді боргової розписки, не передбачено сплату процентів за користування грошовими коштами, а тому позикодавець, звертаючись до суду з позовом про стягнення суми боргу просив також стягнути проценти за користування грошовими коштами на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно розрахунку відсотків за період користування коштами, який надано позивачем, облікові ставки відповідають ставкам Національного банку України з офіційного сайту Національного банку України(https://bank.gov.ua): з 23.03.2012 року по 09.06.2013 року – 7,5% річних; з 10.06.2013 року по 12.08.2013 року - 7,00 % річних; з 13.08.2013 року по 14.04.2014 року – 6,50% річних; з 15.04.2014 року по 16.07.2014 року – 9,5% річних; з 17.07.2014 року по 12.11.2014 року – 12,50%: річних; з 13.11.2014 року по 05.02.2015 року – 14,00% річних; з 06.02 2015 року – 19,5 % річних; з 04.03.2015 року - 30% річних; з 28.08.2015 року – 27 % річних; з 25.09.2015 року – 22% річних; з 30.10.2015 року – 22 % річних; з 18.12.2015 року – 22% річних; з 29.01.2016 року – 22% річних; з 04.03.2016 року -22 % річних; з 22.04.2016 року – 19% річних; з 27.05.2016 року – 18% річних; з 24.06.2016 року – 16,5% річних; з 29.07.2016 року – 15,5% річних; з 16.09.2016 року – 15% річних; з 28.10.2016 року – 14% річних; з 09.12.2016 року – 14% річних; з 27.01.2017 року – 14% річних; з 03.03.2017 року – 14% річних; з 14.04.2017 року по 25.05.2017 року – 13 % річних; з 26.05.2017 року по 26.10.2017 року – 12,5% річних; з 27.10.2017 року по 14.12.2017 року – 13.50 % річних; з 15.12.2017 року по 25.01.2018 року – 14,50 % річних; з 26.01.2018 року по 01.03.2018 року – 16,00 % річних; з 02.03.2018 року по 17.07.2018 року - 17,00 % річних.

При цьому, розрахунок відсотків позивачем зроблено також з урахуванням курсу 26,0269грн. за 1 долар. Разом з тим, оскільки суд розглядає справи в межах заявлених вимог, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком відсотків, загальна сума яких складає 682325,35грн, оскільки вони здійснені відповідно вимог законодавства та відповідачем не спростовані.

Суд не бере до уваги посилання відповідача, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, на те, що ним за рахунок сплати коштів ОСОБА_6 повністю повернуто суму позики ОСОБА_1 , оскільки відповідачем жодного доказу, який свідчить про те, що вказані правовідносини мали місце, не надано, а надана відповідачем копія боргової розписки ОСОБА_1 перед ОСОБА_5 , на якій зазначено про сплату коштів ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 не може бути належним доказом, оскільки не підтверджує факт отримання цих коштів саме в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем.

З врахуванням зазначених обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Отже, заборгованість за договором позики на момент звернення позивача до суду із позовом складає 1556829,19грн., із них:

сума позики - 874503грн. 84коп.(еквівалент 33600 доларів США за підрахунком позивача),

заборгованість за відсотками за користування коштами за період з 11.10.2012 року по 09.04.2018 року - 682325грн. 35коп.(за підрахунком позивача за курсом долара по відношенню до гривні станом на 09.04.2018 року - 1 долар США – 26,0269грн.)

Як підтверджено матеріалами справи, позивачем вчинено всі дії, передбачені законом та умовами договору позики, а оскільки відповідач умов договору не виконав, то позивач має право вимагати виконання зобов`язання від боржника, відповідно до зазначеного договору та чинного законодавства .

Оскільки позовні вимоги позивача задоволені, то з відповідача відповідно до ст.141 ЦПК України підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 8810,00грн.

Керуючись ст.ст. 10-14, 223,258, 264, 265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) заборгованість за договором позики в розмірі 874503(вісімсот сімдесят чотири тисячі п`ятсот три)грн. 84коп., заборгованість за відсотками за користування коштами за період з 11.10.2012 року по 09.04.2018 року на суму 682325(шістсот вісімдесят дві тисячі триста двадцять п`ять)грн. 35коп., та судовий збір на суму 8810(вісім тисяч вісімсот десять)грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 16 травня 2019 року.

Суддя