Ухвала суду № 81764594, 15.05.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2-а/381/43/19

2а-73/7

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому просить скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Частюка В.О. від 16.04.2019 року № 58911640 про стягнення з Головного управління виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн. та постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Частюка В.О. від 16.04.2019 року № 58911867 про стягнення з Головного управління виконавчого збору у розмірі 16692,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України, передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п.4 ч.1 ст.171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви зясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Питання щодо звернення до конкретного суду вирішує інститут підсудності адміністративних справ. Підсудність - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи і між адміністративними судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції. На відміну від адміністративної юрисдикції, яка розмежовує компетенцію між державними органами щодо вирішення адміністративних справ, підсудність розмежовує компетенцію у тій самій сфері (щодо вирішення адміністративних справ), але між різними судами.

Розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів визначене статтею 20 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, повязані з виборчим процесом чи процесом референдуму; адміністративні справи, повязані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті. Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (ч. 2 ст. 20 КАС України).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.12.2010 року за № 3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби», яка роз`яснює, що виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання, а для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України "Про виконавче провадження".

За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами, і якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.

Таким чином, оскільки постанова державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору є санкцією відповідальності майнового характеру (п.6 Постанови пленуму ВАСУ), яка якщо не виконана самостійно Боржником є окремим виконавчим документом (п. 7 ст. 17 ЗУ «Про виконавче провадження») і при закритті виконавчого провадження з підстав передбачених Законом, виділяється в окреме провадження, а також є підставою для її примусового виконання, то і оскарження її повинно відбуватися виключно в рамках юрисдикції адміністративних судів, тобто відповідним адміністративним судом в рамках предметної та територіальної підсудності.

Враховуючи вимоги статті 74 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Враховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України «Про виконавче провадження» встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

За змістом частини першої статті 20 КАС України, справи щодо скасування постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору не відносяться до виключного переліку справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Таким чином, компетентним адміністративним судом якому предметно належить розглядати дану адміністративну справу є Запорізький окружний адміністративний суд.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Питання про передачу адміністративної справи, крім випадків, визначених пунктами 4-6 частини першої цієї статті, розглядається судом у порядку письмового провадження або, за ініціативою суду, в судовому засіданні (ч. 5 ст. 29 КАС України).

Слід зауважити, що єдиний механізм передачі справи з одного адміністративного суду до іншого визначений ст. 29 КАС України. Хоча відповідним пунктом дане питання не врегульоване, справа має бути передана до Запорізького окружного адміністративного суду саме на підставі ст. 29 КАС України.

Приймаючи дане рішення суд керується і положеннями ст. 6 КАС України, якими передбачено верховенство права при вирішенні справи. Застосовуючи даний принцип, людина її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. При цьому, забороняється відмова в розгляді та вирішенні справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за необхідне направити дану справу до суду, який є компетентним для розгляду спору даної категорії, задля уникнення можливого скасування рішення суду в такій справі з підстав його розгляду судом, який був не компетентним для його розгляду або не встановлений на підставі закону.

Статтею 30 КАС України встановлено, що адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана. Спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються.

Керуючись ст. 20,29 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, код ЄДРПОУ 20490012, місцезнах.: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 02891463, місцезнах.: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 164 про скасування постанови про стягнення виконавчого збору - передати на розгляд Запорізькому окружному адміністративному суду, місцезнах.: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В.

Ухвалу може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий суддя Г.В. Соловей