Рішення № 81762284, 15.05.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/1821/18

2/189/117/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.2019 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Пустовар О.С.

за участю секретаря судового засідання - Комеристої І.А.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а мати померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Донецьку. Після смерті його матері відкрилася спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 2,6616 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 , виданий 18.11.2010 року Покровською районною державною адміністрацією. На протязі 6-ти місяців після смерті його матері, а саме 25.02.2014 року він подав заяву про прийняття спадщини до четвертої Донецької державної нотаріальної контори, розташованої в м. Донецьк, вул. Кірова, 142-а. Нотаріусом даної контори була заведена спадкова справа №137/2014 та зареєстрована в спадковому реєстрі №55777691. Крім того, позивач був зареєстрований та проживав разом із своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , що зазначено в домовій книзі на будинок. Таким чином, позивач вважається таким, що прийняв спадщину та є єдиним спадкоємцем першої черги після смерті його матері. Однак, у зв`язку із бойовими діями в Донецькій області він не зміг оформити спадщину нотаріуса. 25.01.2018 року першою Єнакіївською державною нотаріальною конторою була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії, яка мотивована тим, що спадкова справа, яка заведена 25.02.2014 року в м. Донецьку четвертою Донецькою державною нотаріальною конторою, залишилася в архіві даної контори в м. Донецьку по вул. Кірова, 142-а, у зв`язку із чим нотаріус не може видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом. В зв`язку з вищенаведеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,6616 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовну заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити, посилаючись на вимоги поданої позовної заяви.

Відповідач не з`явився в судове засідання не повідомивши причин неявки. Про час слухання справи в суді був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст. 128ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження №61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з п.п. 1,3 частини 1 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 81 Земельного Кодексу громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а). придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни , іншими цивільно-правовими угодами; б). безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в).приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г). прийняття спадщини; ґ).виділення в натурі на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г). звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ). відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим кодексом та іншими законами України (стаття 153 ЗК України).

Так, згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.12).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 , виданого 25.11.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кіровського районного управління юстиції у місті Донецьку, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №1939. (а.с.15).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія НОМЕР_2 , виданого 22.03.2011 року на підставі розпорядження Покровської районної державної адміністрації від 19.03.2002 №45-р, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2,6616 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області (а.с.20).

Постановою державного нотаріуса першої Єнакіївської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Донецькій області від 25.01.2018 р. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті його матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у звязку з відсутністю доступу до архіву Четвертої донецької державної нотаріальної контори, який залишився на тимчасово окупованій території України. (а.с.8).

Так, згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом способів.

Відповідно до ст.ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до вимог ч.2 ст.48 Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК України, на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування, позивач визначив як відповідача Донецьку міську раду та просив визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку площею 2,6616 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області.

Також судом враховано той факт, що позов подано до Покровського районного суду Дніпропетровської області, за місцем знаходження спадкового майна, яке знаходиться на території Березівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, яка входить в склад Великомихайлівської ОТГ. Як роз`янено в абз. 19 п.3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради. Районні державні адміністрації можуть бути залучені в якості третіх осіб у випадках, якщо спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення знаходяться за межами населених пунктів. Сільські, селищні ради можуть бути залучені в якості третіх осіб у спорах щодо земельних ділянок, які знаходяться на території відповідної ради. Однак до участі в справі не було залучено належного відповідача, яким є Великомихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області.

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Як роз`янено в абз. 24,25 п.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», у разі пред`явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК). Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

При цьому, позивачем в судовому засіданні клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення співвідповідача не заявлялось.

За приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

Враховуючи той факт, що судом при розгляді справи встановлено, що до участі у справі не було залучено належного відповідача, яким є Великомихайлівська сільська рада Покровського району Дніпропетровської області, тому позов слід залишити без задоволення.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,5,12,13,18, 258,260,265,268, 273 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Донецької міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до Розділу VІІІ п.п.15.5 п.15 ч. 1 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Покровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.С. Пустовар