Рішення № 81762052, 15.04.2019, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/34/15-ц

2/179/18/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2019 року Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі

головуючого судді Ковальчук Т.А.

при секретарі Хорольській І.П.

за участю

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Магдалинівка Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

До Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом.

Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача – ОСОБА_6 .

Після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина, що складається з земельної ділянки площею 4,330 га, кадастровий НОМЕР_1 , призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.

Після смерті матері позивач дізналася про заповіт, в якому вона заповідала брату позивача - ОСОБА_7 , земельну ділянку площею 4,330 га, згідно Державного акту серії НОМЕР_2 , зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 010412301760 від 11 жовтня 2004 року, яка розташована на території Заплавської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Починаючи з лютого 2006 року по день смерті, позивач постійно проживала з матір`ю, утримувала її, доглядала, як людину похилого віку, яка за станом здоров`я потребувала стороннього догляду та матеріальної допомоги, а коли вона померла - ІНФОРМАЦІЯ_2 , поховала її.

На час оформлення заповіту мама позивача вже була інвалідом першої групи, страждала на катаракту обох очей, атеросклероз, зниженням пам`яті, погано орієнтувалась в просторі та часі, в неї було знижена рухома можливостей та залежність в сторонній допомозі. У зв`язку з втратою зору та іншими хворобами мати перебувала у безпорадному стані, потребувала постійного піклування та догляду. Двічі на тиждень її навідувала соціальний працівник, але коли в лютому 2006 року стан її погіршився, медичні працівники рекомендували її не залишати на одинці, тому позивач була вимушена переїхати жити з міста Дніпропетровська до матері в село Заплавка Магдалинівського району Дніпропетровської області та доглядати її.

Після смерті матері - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача - ОСОБА_7 .

Після смерті брата, його дружина - ОСОБА_4 почала оформляти спадщину, де з`ясувалось, що в цьому спадковому майні є обов`язкова частка позивача, і вона повинна отримати свідоцтво на неї у нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а саме у Магдалинівський державній нотаріальній конторі.

Звернувшись до Магдалинівської державної нотаріальної контори з проханням роз`яснити порядок отримання обов`язкової частки у спадщині після смерті матері, з якою вона проживала на час смерті, їй повідомили, що нею пропущено строк на подачу заяви про прийняття спадщини та порекомендували звернутися до суду. З цих підстав позивач була змушена звернутися до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Магдалинівська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області встановлено, оскільки позивач проживала разом з матір`ю на час смерті, вона, відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що фактично прийняла спадщину, та не відмовилась від неї, відповідно до вимог ст. 1270 ЦК України, а тому звернення до суду з позовом про встановлення їй додаткового строку для прийняття спадщини є помилковим.

При знайомстві з матеріалами справи для підготовки апеляційної скарги, позивач звернула увагу на заповіт від 15.05.2006 року за реєстровим номером № 13, який знаходився в спадковій справі №30/2013.

Позивач вважає, що вказаний заповіт посвідчений із порушенням цивільного законодавства та повинен бути визнаний недійсним, оскільки ОСОБА_8 не могла прочитати вголос заповіт особисто у зв`язку з хворобою (глаукома, катаракта обох очей).

Заповіт, посвідчений секретарем Заплавської сільської ради 15.05.2006 року за реєстровим номером 13 на користь ОСОБА_7 суперечить вимогам статей 1248 та 1253 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що заповіт від 15 травня 2006 року порушує її права, як спадкоємця, вона є зацікавленою особою. Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.01.2015 року за реєстровим номером 1-86 поєднується з вимогою про визнання недійсним заповіту.

На підставі наведеного, позивач звертається до суду та прохає: визнати недійсним заповіт складений ОСОБА_6 , посвідчений секретарем Заплавської сільської ради 15.05.2006 року на користь ОСОБА_7 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом видане 24 січня 2015 року ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер НОМЕР_1 ; визнати за позивачем право власності на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер НОМЕР_1 .

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_3 заперечила проти позову, зазначивши, що на момент складання заповіту заповідач розуміла значення своїх дій, власноручно ставила підпис на ньому, його було складено за власної волі спадкодавця.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представники третіх осіб в судове засідання не з`явилися надавши до суду заяви, в яких прохали розглянути справу без їхньої участі.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд вважає в задоволенні позовних вимог слід відмовити за наступних підстав.

При розгляді справи судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до заповіту від 15 травня 2006 року ОСОБА_6 заповідала сину ОСОБА_7 земельну ділянку згідно державного акту серії НОМЕР_2 усі майнові права та обов`язки, які належали їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов`язки, які належали їй на день смерті (т. 1 а. с. 11).

Судом встановлено, що ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 9).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Частиною 1, 2 статті 1235, ч. 1 ст. 1236 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому.

Згідно ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім

секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Висновком експерта № 72/18 від 08.06.2018 року встановлено, що у наданій медичній документації медичних даних за те, що фізичний стан ОСОБА_8 не дозволяв їй самостійно вчинити написи на 2 оригіналах заповітів на момент 15 травня 2006 року не міститься, стан зорового апарату Безкровної М.О. дозволяв їй прочитати текст заповіту (т. 2 а. с. 41-47).

У відповідності до статті 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

22 лютого 2013 року із заявою про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_6 звернувся до нотаріуса Безкровний О.І. (т. 1 а. с. 37)

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а. с. 10), у зв`язку із чим відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належала ОСОБА_6 (т. 1 а. с. 106, 109).

ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_5 видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_7 , на земельну ділянку площею 4,330 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка належала ОСОБА_6 (а. с. 110).

Частиною 4 статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 08 липня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області 14 грудня 2015 року та набрало законної сили встановлено, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини визначений ст. 1270 ЦК України після смерті ОСОБА_6 , що вважається відмовою від спадщини (т. 1 а. с. 231-235).

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами в розумінні ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Позивачем не надано доказів того, що при складенні оспорюваного заповіту не було вільного волевиявлення заповідача. Позивач звернулася до суду із вимогою про визнання заповіту недійсним, вважаючи, що заповідач не мала змоги його прочитати, у зв`язку із хворобою, однак результатами проведеної експертизи встановлено протилежне.

Виходячи з презумпції законності оспорюваного позивачем заповіту, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину виданого ОСОБА_5 , а також вирішення питання щодо визнання права власності на земельну ділянку.

Виходячи з зазначених обставин справи, суд приходить до висновку про те, що позов необґрунтований, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 10-13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи – Заплавська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області, Новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 25 квітня 2019 року.

Суддя Т.А.Ковальчук