Рішення № 81761369, 03.05.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/3545/15-ц

Номер провадження 2/213/9/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 травня 2019 року м.Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі головуючого судді Соловйової Л.Я.,

за участю секретаря судового засідання Бабейкіної Н.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № KRР0RХ06761063 від 09.08.2006 року відповідач отримав кредит у розмірі 703,12 грн із сплатою відсотків за його користування у розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплаті відсотків за договором кредиту належним чином не виконав. Станом на 14.08.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 18826,45 грн. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості та понесені судові витрати у справі.

Ухвалою Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 жовтня 2015 року відкрито провадження у справі (а.с.21).

На підставі ухвали суду від 03.12.2015 року провадження у справі зупинено у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України (а.с.42). Відповідно до ухвали суду від 12.12.2017 року – провадження у даній справі відновлено (а.с.73).

Ухвалою від 01.06.2018 року справу прийнято до провадження судді Соловойовї Л.Я та призначено до судового розгляду в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін (а.с.123).

Згідно ухвали Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.09.2018 року належним позивачем у справі вважається АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (а.с.134).

На підставі ухвали суду від 26.12.2018 року позовну заяву було залишено без руху, а також визнано обов`язковою участь представника банку в судових засіданнях при розгляді даної справи (а.с.148).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, із заяви, доданої до позову вбачається, що просить розглянути справу без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.16). Судом ухвалено про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. 17.01.2018 року на адресу суду надійшла заява відповідача, відповідно до якої позовні вимоги не визнає в повному обсязі, оскільки закінчився строк позовної давності (а.с.87).

Судом ухвалено про розгляд справи без участі сторін на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини.

09 серпня 2006 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір, який складається із заяви позичальника № KRР0RХ06761063, умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка") (Стандарт), тарифів. За умовами договору банк надав позичальнику кредит у розмірі 703,12 грн строком на 12 місяців – з 09.08.2006 року по 09.08.2007 року включно – зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % на місяць, на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 12,65 грн. та єдиноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 63,92 грн, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити відсотки, винагороду у встановлені строки (а. с. 6, 7-10).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 14.08.2015 року становить 18826,45 грн. При розшифровці складових заборгованості вказано: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом – 162,97 грн; загальний залишок заборгованості за процентами – 4495,80 грн; заборгованість з комісії – 113,94 грн; погашено пені в т.ч. списано -12681,05 грн., загальна сума нарахованої пені – 61,16 грн., штраф (фіксована частина) – 500 грн., штраф (відсоток від суми заборгованості) 872,69 грн., хоча в колонці розрахунку «загальний залишок пені за порушення строків розрахунків» станом на 14.08.2015 року значиться сума 12619,89 грн. Також встановлено, що станом на 26.01.2009 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становив – 00 грн. 00 коп., залишок простроченої заборгованості за кредитом (тілом кредиту) – 463 грн. 72 коп. Станом на 05.09.2012 року залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту – 162 грн. 97 коп., станом на 14.08.2015 року залишок простроченої заборгованості за тілом кредиту – 162 грн. 97 коп. Тобто частково погашення тіла кредиту відбулося – 05.09.2012 року. В подальшому після 05.09.2012 року погашення тіла кредиту не було. Погашення пені та комісії відбулося – 09.11.2006 року (а.с.5).

У зв`язку з тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідав викладеним в позові обставинам щодо складових заборгованості та наявності інших недоліків позову, ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2018 року позовну заяву було залишено без руху (а.с.148).

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.20).

Із довідки Інгулецького об`єднаного районного військового комісаріату м.Кривого Рогу від 30.10.2015 року №2350 слідує, що ОСОБА_1 відповідно до наказу військового комісара Інгулецького ОРВК Дніпропетровської області від 07.08.2015 року призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період (а.с.29).

Згідно довідки військової частини, польова пошта В3675 від 19.10.2015 року №4060, ОСОБА_1 в період з 19.09.2015 року по 08.10.2015 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції Донецької та Луганської областей (а.с.30).

Позивач звернувся в суд з позовом по даній справі – 16.09.2015 року (а.с.18), що підтверджується конвертом про відправлення позовних матеріалів кур`єрською поштою. В суд надійшла позовна заява – 21.09.2015 року (а.с.3).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, які випливають з умов та виконання договору споживчого кредиту, прав та обов`язків сторін. При цьому судом перевірено строки звернення з позовом до суду, оскільки відповідачем надана заява про застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Із розрахунку заборгованості за договором, доданого позивачем до позову, встановлено, що станом на 14.08.2015 року за відповідачем ОСОБА_1 значиться заборгованість за наданим кредитом, процентами та по пені в загальному розмірі 18826 грн. 45 коп. Позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, вимоги ухвали Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.12.2018 року - позивачем не виконано. Представник позивача до суду не з`явився, інших належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог - суду не надав.

Однак, на спростування наявності вказаної суми заборгованості відповідачем доказів суду також не надано. Таким чином, встановлено, що позичальник не виконав свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, у зв`язку з чим нарахована пеня і штрафи.

Щодо вимог про стягнення пені та штрафів суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Також статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Встановлено, що позивач просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушенням кредитного зобов`язання одночасно пеню та штраф.

Враховуючи те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування при порушенні строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-2003цс 15 від 21.10.2015 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів такими, що суперечать наведеним вище законодавчим актам, а тому вони задоволенню не підлягають.

Також встановлено, що відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності.

Норми статті 256 ЦК України визначають, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно приписів п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Для правильного застосування ч. 1 ст. 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 вказано на те, що після спливу дії договору, право кредитодавця на стягнення процентів за кредитом і пені припиняється, а тому вимоги про їх стягнення у межах позовної давності, обчисленої за три роки (для процентів) й один рік (для пені) до дня звернення до суду, задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони встановили кінцевий строк повернення кредиту — до 09.08.2007 року включно, а також встановлені строки виконання зобов`язань за кредитом та по сплаті відсотків за кредитом зі щомісячним погашенням платежів в період з 09 по 14 число кожного місяця.

Отже, починаючи з 10 серпня 2007 року відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором. Положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Ураховуючи наведене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування, право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду від 04.07.2018 року, викладеного у Постанові у справі №438/489/16-ц.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

З дослідженого в судовому засіданні копії кредитного договору та розрахунку заборгованості слідує, що кредит було надано на строк до 09.08.2007 року, останнє внесення відповідачем коштів на виплату процентів та комісії було здійснено 09.11.2006 року. Останнє погашення тіла кредиту було здійснено 05.09.2012 року. Отже, заборгованість ОСОБА_1 по кредиту, відсоткам, комісії та пені виникла, в тому числі, і в період повернення кредитних коштів, визначеного в договорі, що свідчить про порушення умов договору відповідачем, у зв`язку з чим банк мав можливість реалізувати своє право щодо повернення кредиту в примусовому порядку через суд.

Як встановлено судом, позовна заява складена 26.08.2016 року, направлена до суду кур`єрської поштою- 16.09.2015 року та надійшла до суду 21.09.2015 року, тобто направлена до суду поза межами позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просив відповідач.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині стягнення штрафів слід відмовити за безпідставністю нарахування, в іншій частині позову слід відмовити за закінченням строку позовної давності.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову не підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Керуючись ст. ст. 253, 256, 257,258, 261, 267, 525, 526, 530, 549, 550, 611, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовних вимог АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

У стягненні судового збору в розмірі 1218 грн – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК", м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення – 07.05.2019 року.

Суддя Л.Я. Соловйова