Рішення № 81760882, 10.05.2019, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/1446/18

2/171/52/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 травня 2019 року м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Хоруженко Н.В.,

за участю секретаря Харченко О.М.,

-представника позивача - Кудлюка О ОСОБА_1 .,

-представника відповідача – Лантуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Асоціації Фермерських господарств "Ольвія" до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос-М", про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним –

ВСТАНОВИВ:

17.07.2018 року представник позивача АФГ «Ольвія» Кудлюк О.І. звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ТОВ «Колос-М» про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "КОЛОС-М" від 06.02.2017 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2011 року між позивачем АФГ «Ольвія» та ОСОБА_3 , як власником земельної ділянки площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано у Відділі Держкомзему в Апостолівському районі 30.07.2012 року за № 122030004002268. Орендодавець ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину отримала його дружина відповідач по справі ОСОБА_2 .. Умови договору оренди виконувались позивачем, як орендарем, та відповідачем, як спадкоємцем орендодавця ОСОБА_3 , належним чином. Однак, у березні 2018 року відповідач ОСОБА_2 повідомила позивача про те, що нею 06.02.2017 року укладено договір оренди з ТОВ "КОЛОС-М" – відповідачем по даній справі. Вважають, що відповідачі не мали права укладення договору оренди до закінчення дії попереднього договору оренди, а таким укладенням порушуються права позивача як орендаря земельної ділянки, тому звернулись до суду за захистом порушеного права з даним позовом.

Ухвалою суду від 15.08.2018 року відкрито провадження по даній справі.

Ухвалою суду від 19.02.2019 року закрито підготовче провадження по даній справі та призначено судовий розгляд.

У судовому засіданні представник позивача АФГ «Ольвія» Кудлюк О.І. позов підтримав, просив задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Колос-М» Лантух О.О. проти задоволення позову заперечував, пояснив, що між відповідачем ТОВ «Колос-М» та ОСОБА_2 06.02.2017 року укладено договір оренди землі, цей договір пройшов державну реєстрацію, на час державної реєстрації, державним реєстратором здійснювались дії щодо перевірки умов договору вимогам законодавства, у здійсненні державної реєстрації не відмовлено, тому без визнання протиправними дій державного реєстратора задоволення позову про визнання договору недійсним є неможливим.

Крім того, представник відповідача ОСОБА_4 О.О. заявив клопотання про залишення позову без розгляду, у задоволенні якого ухвалою суду від 10.05.2019 року відмовлено.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання не з`являлась, причин неявки не повідомляла, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, будь-яких заяв не надала, у зв`язку з чим справу розглянуто у її відсутність.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.02.2017 року між відповідачем ОСОБА_2 та ТОВ «Колос-М» укладено договір оренди земельної ділянки, на підставі якого відповідач ОСОБА_2 передала, а відповідач ТОВ «Колос-М» прийняв у строкове платне володіння та користування земельну ділянку для ведення товарного сільського господарства площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області. Дана обставина підтверджується договором оренди від 06.02.2017 року та актом приймання-передачі земельної ділянки (а.с.9-11).

28.02.2017 року відповідач ТОВ «Колос-М» звернувся до КП «Криничанське БТІ» з заявою про державну реєстрацію права оренди, яке виникло на підставі зазначеного договору оренди, у зв`язку з чим 03.03.2017 року державним реєстратором КП «Криничанське БТІ» прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зареєстровано за відповідачем ТОВ «Колос-М» право оренди земельної ділянки площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яке виникло на підставі укладеного між відповідачами договору від 06.02.2017 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.14).

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, сама собою державна реєстрація речового права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи речового права.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача АФГ «Ольвія», який не був стороною укладеного 06.02.2017 року між відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ «Колос-М» договору, визнати вказаний договір оренди земельної ділянки недійсним.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

Так, позивач обґрунтовував своє звернення до суду порушенням його права на користування земельною ділянкою площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , щодо якої відповідачі уклали договір.

Ці доводи представника позивача про те, що зазначеним укладеним між відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Колос-М» договором оренди землі порушуються права позивача, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, в судовому засіданні встановлено, що відповідач орендодавець за спірним договором – відповідач ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , у порядку спадкування, після померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом серія та номер 469, видане 15.05.2013 року (а.с.16). Саме на підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за законом 15.05.2013 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Романченко Ю.В. прийнято рішення про державну реєстрацію права індексний номер 2266947 від 15.05.2013 року та зареєстровано право власності на земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , за відповідачем ОСОБА_2 , що підтверджується дослідженим в судовому засіданні витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2013 року встановлено (а.с.15).

До моменту набуття права власності відповідачем ОСОБА_2 , земельна ділянка належала на праві власності ОСОБА_3 , що підтверджується дослідженої в судовому засіданні копії державного акту серія ДП НОМЕР_2 від 30.03.2005 року, згідно якого ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку для ведення сільськогосподарського виробництва площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (а.с.17).

За життя 01.10.2011 року між позивачем АФГ «Ольвія» та ОСОБА_3 укладено договір оренди землі від 01.10.2011 року, за яким ОСОБА_3 передав, а позивач АФГ «Ольвія» прийняв в строкове платне користування зазначену земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , що підтверджується дослідженим у судовому засіданні письмовим договором та актом прийому-передачі (а.с.6-8).

Згідно п. 8 зазначеного договору оренди, строк договору становить 10 років. Даним договором визначені інші істотні умови - об`єкт оренди, орендна плата, умови використання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об`єкта оренди, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обтяження щодо використання об`єкту оренди, інші права та обов`язки сторін, визначено ризик випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, страхування об`єкта оренди, відповідальність сторін, умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Також сторони у договорі визначили порядок зміни умов договору та підстави припинення договору. Так, згідно п. 36 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 37 договору, його дія припиняється у разі: закінчення строку договору, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом, ліквідації юридичної особи-орендаря.

Згідно п. 38 дія договору припиняється також шляхом його розірвання, при цьому розірвання в односторонньому порядку не допускається.

У пункті 40 договору оренди сторони визначили, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Укладений між сторонами договір зареєстровано в Відділі Держкомзему в Апостолівському районі Дніпропетровської області, про що в Державному реєстрі вчинено запис від 30.07.2012 року за № 122030004002268.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки, як передбачено ч. 5 ст. 6 цього Закону, підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Вказана норма повністю кореспондується з приписами п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

У відповідності до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України, права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 ЗК України).

Аналіз наведених норм свідчить, що право особи на оренду земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації відповідного права на підставі договору оренди землі.

Таким чином, договір оренди укладений позивачем 01.10.20011 року набрав чинності саме з моменту його державної реєстрації – з 30.07.2012 року, строк дії не закінчився, відсутні докази його припинення у встановленому законом або договором порядку, а тому вказаний договір був чинним станом на момент укладення договору між відповідачами 06.02.2017 року.

Статтями 1216 та 1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з положеннями частини 1 статті 770 ЦК України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

За частиною 4 статті 32 Закону «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Аналогічні положення встановлені пунктом 40 договору оренди землі від 01.10.2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 ..

Отже, в силу вказаних вимог закону, зміна власника земельної ділянки не є підставою для припинення зобов`язань за договором оренди землі, разом з правом власності на спадкове майно до відповідача ОСОБА_2 в порядку правонаступництва перейшли всі права та обов`язки орендодавця за договором оренди землі від 01.10.2011 року, укладеним між позивачем та ОСОБА_3 ..

Відповідно до змісту статті 32 Закону України «Про оренду землі», яка регулює питання щодо припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Пунктом 40 договору оренди землі від 03 липня 2007 року передбачено, що перехід права власності на орендовану ділянку для другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Вказаний пункт договору не визнаний в судовому порядку недійсним.

Пунктом 40 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220, передбачено: «Перехід права власності на орендовану земельну ділянку (орендовані земельні ділянки) до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря є (не є) (непотрібне закреслити) підставою для зміни умов або розірвання договору».

Сторони договору оренди землі від 03 липня 2007 року, визначаючи підстави для розірвання договору оренди, обираючи між застосованими у тексті типового договору дієсловами «є» та «не є», використали « не є», тобто дійшли згоди, що перехід права власності на орендовану ділянку не є підставою для розірвання договору.

Тому, суд вважає, що вчинення дій спадкоємцем орендодавця ОСОБА_3 - відповідачем ОСОБА_2 щодо розпорядження об`єктом оренди є порушенням чинного законодавства, а також інтересів позивача, який має право користування об`єктом оренди протягом дії договору оренди.

Статтею 204 ЦК України визначено презумпцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою і третьою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Строк дії договору оренди землі, укладеного 01.10.2011 року між АФГ «Ольвія» та ОСОБА_3 закінчується 01.10.2022 року.

ОСОБА_2 після набуття спадщини отримувала від позивача АФГ «Ольвія» орендну плату і не зверталася до товариства з вимогами щодо розірвання договору або щодо зміни його умов, тому не мала передбачених законом підстав для повторного, без припинення діючого договору оренди землі, надання спірної земельної ділянки в оренду.

Оскільки договір оренди землі, укладений 01.10.2011 року між АФГ «Ольвія» та ОСОБА_3 , не був припинений на момент укладення оспорюваного правочину, суд приходить до висновку що, що укладення між відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «Колос-М» іншого договору оренди землі порушує права та законні інтереси позивача АФГ «Ольвія», який на законних підставах користується земельною ділянкою з 2011 року, у зв`язку із чим правочин, укладений під час дії іншого договору, підлягає визнанню недійсним.

Доводи представника відповідача ТОВ «Колос-М» щодо того, що задоволення позову неможливе без визнання неправомірними рішення державного реєстратора, суд відхиляє, оскільки між позивачем АФГ «Ольвія», як орендарем, та відповідачем ОСОБА_2 , як правонаступником орендаря, виник спір щодо невиконання умов укладеного 01.10.2011 року договору оренди землі, вимог про скасування державної реєстрації позивачем не пред`явлено, а в ході розгляду справи встановлено порушення цивільного права позивача користування земельною ділянкою впродовж дії договору.

На підставі ст.. 6, 32 ЗУ «Про оренду землі», ст.. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст.. 204,215, 334, 770, 1216,1218 ЦК України, ст.. 124,125 ЗК України, та керуючись ст..ст. 12,76 - 81,206,223,258,259,264 - 265,268,354,355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Асоціації Фермерських господарств "Ольвія" - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 4,3491 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , яка розташована на території Вільненської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ "КОЛОС-М" від 06.02.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст скласти 17.05.2019 року.

Суддя:Н. В. Хоруженко