Рішення № 81757224, 15.05.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 р. № 400/265/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача: Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 про:визнання протиправною та скасування постанови від 06.12.2018 № 056716,

ОСОБА_1 (надалі – позивача) звернувся з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (надалі – відповідач або Управління) про визнання протиправною та скасування постанови від 06.12.2018 № 056716 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700 грн.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказав, що у відповідача не було законних підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно із Законом України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (надалі – Закон № 2344).

Відповідач подав відзив на позовну заяву та документи на підтвердження заперечень проти адміністративного позову (ар. с. 31-34). У відзиві Управління вказало, що оскаржувана постанова відповідає вимогам Закону № 2344, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 «Порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті» (надалі – Порядок № 1567) та затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 «Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні» (надалі – Порядок № 879).

Учасники справи подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

На підставі частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Постановою від 06.12.2018 № 056716 (надалі – Постанова, арк. спр. 7) в.о.начальника Управління, за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344, притягнув ОСОБА_1 до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700 грн. Відповідно до викладеного у Постанові, позивач порушив статтю 48 Закону № 2344.

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, автомобільні перевізники сплачують адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з визначенням, що наведено у статті 1 Закону № 2344, автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Як вказано у статті 33 Закону № 2344, автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Позивач є власником транспортного засобу, вказаного у Постанові (арк. спр. 14), але, згідно з товарно-транспортною накладною (ар. с. 35 зворотній бік аркуша) перевізником було приватне підприємство «Активбудсервіс».

Крім того, за твердженнями позивача (що не були спростовані відповідачем), ОСОБА_1 не є суб`єктом господарювання (згідно з доданим до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 04.04.2012 було внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем ), що виключає можливість притягнення його до відповідальності на підставі статті 60 Закону № 2344.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність Постанови та, відповідно, про задоволення позову.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 1500 грн., суд зазначив таке. Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Як вказано у частині третій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В якості доказів понесення витрат на правничу допомогу позивач надав лише квитанцію до прибуткового касового ордеру б/н від 23.01.2019 на суму 1 500 грн. (ар. с. 8). Інших доказів, що передбачені частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач не надав, тому суд визнав недоведеним факт понесення відповідачем відповідних витрат.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 12, 19, 77, 139, 194, 241-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області від 06.12.2018 № 046716 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Укртрансбезпеки у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, ідентифікаційний код 39816845) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768,40 грн., що був сплачений платіжною квитанцією від 14.02.2019 № 0.0.1367101065.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна