Рішення № 81757046, 16.05.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 травня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1315/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС в Луганській області до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29 березня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі -позивач) до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (далі-відповідач) в якому позивач просить суд стягнути кошти з рахунків відповідача у всіх банках, що його обслуговують, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить відповідачу, в доход Державного бюджету у сумі податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 486329,00 грн. за серпень 2018 року.

В обґрунтуванням позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем до контролюючого органу було подано податкову декларацію з ПДВ №9202617031 від 20.09.2018 в розмірі 486 329,00 грн.

Однак до цього часу податковий борг "Відповідачем" не сплачений і продовжує збільшуватись.

На виконання вимог Закону України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов`язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який діяв на момент виникнення боргу у «Відповідача», ДПІ у м. Лисичанську виставлена Відповідачеві перша податкова вимога форми «Ю1» № 6589 від 08 жовтня 2001 року, яка була вручена головному бухгалтеру ЛКСП «Лисичанськводоканал» 10.10.2001 .

Друга податкова вимога форми «Ю2» від 10.12.2001 № 8563 була вручена посадовій особі Відповідача 14.12.2001.

Перша та друга податкові вимоги ДПІ у м. Лисичанську відповідачем не оскаржено та на даний час не є скасованими, так вони є чинними.

Враховуючи те, що заходи з погашення податкового боргу, які були здійснені податковими органами не дали позитивного результату, борг добровільно платником податків не сплачено, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01.04.2019 відкрито провадження по справі та призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 1-2 ).

Відповідач визнав позов у повному обсязі, про що зазначено в заяві (а.с. 63).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79, 90 КАС України, суд дійшов наступного.

Відповідач - Лисичанське комунальне спеціалізоване підприємство по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (ідентифікаційний код 03339851, місцезнаходження: 93106, Луганська область, місто Лисичанськ, вулиця ім. В. Сосюри, буд. 168,) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 27.01.1999 за № 13811200000000654 (а.с. 64).

Як вбачається з матеріалів справи, за відповідачем станом на 30.04.2019 обліковується заборгованість з податку на додану вартість на суму 20847608,70 грн. (а.с. 35), в тому числі заборгованість з ПДВ за серпень 2018 року в сумі 486329,00 грн ( а.с . 15 зв.).

Вказаний борг виник з наступних підстав.

Так, відповідачем було подано до податкового органу податкову звітність з податку на додану вартість, а саме податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2018 року від 20.09.2018, в якій самостійно визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в розмірі 486329,00 грн. (а.с. 9).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 486329,00 грн. (а.с. 15).

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до статті 14 Податкового кодексу України:

- грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1).

На момент розгляду справи судом сума заборгованості з податку на додану вартість за серпень 2018 року в сумі 486329,00 грн. відповідачем не погашена.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Відповідно до пункту 49.16 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний погасити податкове зобов`язання, самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Кодексом.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Згідно п.203.2 ст. 203 ПКУ платник податку зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, позивачем у передбачений законом спосіб заявлені позовні вимоги на погашення наявної суми податкового боргу відповідача.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до норм п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України:

- контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

- стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

- стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, шо належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (п. 95.2, п. 95.3, п.95.4 ст.95 ПКУ).

Згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України № 1244 від 29.12.2010 р. "Про деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України", якою визначено механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України, а саме:

п.2 - «Вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками контролюючого органу (далі - працівники) з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України».

п.3 - «Під час вилучення готівки працівники рахують наявні кошти. У разі коли обсяг коштів у платника податків перевищує суму його податкового боргу, вилученню підлягає готівка на суму боргу».

п.4 .- «У рахунок погашення податкового боргу спрямовується також готівка, виявлена працівниками у касі платника податків, у тому числі в скриньці реєстратора розрахункових операцій, та в інших місцях зберігання коштів».

п. 5.6 - «За результатами вилучення готівки складається акт встановленої форми. Вилучена готівка в національній валюті вноситься працівником до банку, для перерахування до відповідного бюджету в день її стягнення, а в разі неможливості такого внесення -на наступний робочий день. Готівка в іноземній валюті передається банку або іншій фінансовій установі, що має право на реалізацію іноземної валюти, у зазначений строк для її продажу відповідно до законодавства та подальшого перерахування згідно з вимогами абзацу першого цього пункту».

Законом України від 21.12.2016 № 1797-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» доповнено Податковий кодекс України статтею 19-3 та викладено в новій редакції підпункту 19.1.1 пункту 19.1 статті 19, якими визначено перелік функцій державний податкових інспекцій, а функції контрольно-перевірочної роботи закріплено виключно за контролюючими органами обласного та центрального рівнів.

З метою погашення податкового боргу податковим органом направлено відповідачу податкові вимоги форми "Ю1" № 6589 від 08.10.2001 та форми "Ю2" № 8563 від 10.12.2001, (а.с. 11-12). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Визначена у податкових вимогах форми "Ю" сума грошового зобов`язання відповідачем не сплачена, податкові вимоги не оскаржувались ані в адміністративному, ані в судовому порядку.

Податковий борг у добровільному порядку не сплачено, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податків (а.с. 30-35).

Отже, відповідачем не надано заперечень щодо нарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, податкові зобов`язання відповідача є узгодженими та наявність податкового боргу відповідача у сумі 486329,00 грн станом на час розгляду даної адміністративної справи підтверджена матеріалами справи.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині основного боргу.

Відповідно до положень статті 189 КАС України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання позову відповідачем повністю або частково суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову повністю або у відповідній частині вимог. Суд не приймає відмови від позову, визнання позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання адміністративного позову судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає встановленим, що у відповідача дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що слід задовольнити.

Відповідно до частини четвертої статті 139 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 139, 194, 205, 242-246, 250, 255, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС в Луганській області (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72, код 39591445) до Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» (93106, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. ім. В. Сосюри, буд. 168) про стягнення податкового боргу - задовольнити повністю.

Стягнути кошти з рахунків Лисичанського комунального спеціалізованого підприємства по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал» у банках, що його обслуговують, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а також за рахунок готівки, що належить Лисичанському комунальному спеціалізованому підприємству по видобутку, обробці, реалізації води та очищенню стоків «Лисичанськводоканал», в доход Державного бюджету в сумі податкового боргу з податку на додану вартість за серпень 2018 року у розмірі 486329,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.В. Тихонов