Ухвала суду № 81756951, 14.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2019 року №320/5975/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши в місті Києві у порядку письмового провадження на стадії підготовчого провадження матеріали адміністративної справи за позовом Громадської організації "Правозахисне бюро "Ми - є!" до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась Громадська організація "Правозахисне бюро "Ми - є!" з позовом до Чернівецької обласної ради, в якому просить суд визнати протиправними дії Чернівецької обласної ради по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як такі, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 11.12.2018.

Разом з позовною заявою позивачем заявлено клопотання, в якому просить суд звернутись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання висновку у справі про дискримінацію щодо адміністративної справи за позовом ГО “Бюро “Ми - є!” до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій по зверненню до Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України про захист інституції сім`ї в Україні як таких, що є підбурюванням до дискримінації (прямої та непрямої) за ознакою сексуальної орієнтації, та утисками.

За наслідками розгляду зазначеного вище клопотання судом на підставі статей 1, 3 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, статті 10 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні» та статті 102 КАС України Київським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу про призначення експертизи від 24.01.2019. Зазначеною ухвалою було призначено експертизу в адміністративній справі, а саме доручено складення відповідного висновку Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

Постановою від 20.03.2019 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував вищезазначену ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Мотивуючи скасування ухвали суду першої інстанції від 24.01.2019 суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у справах про дискримінацію не є експертним висновком у розумінні норм статей 1, 10 Закону України «Про судову експертизу», статті 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в України» та норми ч.1 статті 102 Кодексу адміністративного судочинства України. Суд апеляційної інстанції також вказав на те, що: «законодавством чітко визначено поняття судової експертизи та кваліфікаційні вимоги до осіб, які мають право проводити судову експертизу. Одними з таких вимог є наявність в особи кваліфікації саме судового експерта».

Разом з тим, скасовуючи ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 суд апеляційної інстанції не спростував висновки суду першої інстанції щодо належності отримання висновку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зважаючи на те, що предметом доведення у даній справі є дискримінація прав громадян.

Суд апеляційної інстанції також не вказав, в якому процесуальному порядку суд першої інстанції може звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини за отриманням висновку у справах про дискримінацію, як це передбачено ст.10 Закону України «Про запобігання та протидії дискримінації в Україні».

Після повернення справи для продовження розгляду, 13.05.2019 подав через канцелярію суду повторне клопотання про звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання висновку у справі про дискримінацію. Позивач вказував на те, що даний висновок є обов`язковим у справі та необхідним для забезпечення справедливого розгляду справи. Позивач вказує також на те, що, зважаючи на позицію суду апеляційної інстанції, такий висновок може бути витребуваний судом як письмовий доказ в порядку статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

До призначеного на 14.05.2019 судового засідання в межах підготовчого провадження, обидві сторони по справі подали клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи в письмовому провадженні зазначене вище клопотання позивача від 13.05.2019, беручи до уваги висновки суду апеляційної інстанції, викладені у постанові від 20.03.2019, суд приходить до висновку про винесення ухвали про призначення експертизи судом та мотивує свій висновок наступним.

Законами України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” визначено виняткові повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань надання висновків щодо встановлення фактів дискримінації в тому числі і при розгляді адміністративних справ.

Тому не вчинення судом дій по зверненню до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо отримання такого висновку - є порушенням принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи передбаченого статтями 2 та 9 Кодексу адміністративного судочинства України.

Досліджуючи питання процесуального порядку в якому судом має бути оформлене звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання висновку, судом встановлено що зазначений висновок передбачений законодавцем як особливий вид експертизи – «антидискримінаційна експертиза».

Даний висновок слідує, зі змісту норми п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», а саме: «антидискримінаційна експертиза - аналіз проектів нормативно-правових актів, за результатами якого надається висновок щодо їх відповідності принципу недискримінації». А, відповідно до статті 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», повноваження по наданню висновків про дискримінацію за зверненням суду є винятковим повноваженням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства визначено вичерпний перелік доказів, щодо яких визначений порядок дій суду для їх отримання та оцінки для вирішення справи. Так зазначеною статтею передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

За визначеннями статей 91, 96, 99 Кодексу адміністративного судочинства України, - висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини – не є ні речовим доказом, ні електронним доказом, ні показами свідка.

Такий висновок не може бути віднесений судом і до письмового доказу. Адже за визначенням статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, письмовий доказ – це документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Тобто письмовий доказ не може бути створений після виникнення самого спору і може містити лише дані (інформацію) щодо обставин справи, а не висновок, який передбачає оцінку певних обставин справи після виникнення спору.

Натомість поняття «висновок експерта», яке міститься в статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України, дає суду можливість віднести висновок Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини саме до цього виду доказів. Адже за змістом ч.1 ст.101 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Дане визначення не містить вказівку на те, що питання віднесення висновку Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини регулюється законом України «Про судову експертизу». Також з визначення ст.101 Кодексу адміністративного судочинства України слідує, що поняття «висновок експерта», як доказу у справі, є ширшим поняттям від поняття «судова експертиза», що міститься в ст.1 Закону України «Про судову експертизу».

Не передбачає ототожнення і поняття «експерт», яке міститься в ч.1 ст.68 Кодексу адміністративного судочинства України з поняттям «судовий експерт», яке міститься в ст.10 Закону України «Про судову експертизу». Так, відповідно, віднесення особи до «експерта» в адміністративному судочинстві не вимагає від суду встановлення у особи відповідних повноважень і статусу саме «судового експерта» та права такої особи на провадження професійної судово-експертної діяльності.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.68 Кодексу адміністративного судочинства України, - експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.

Оскільки в силу статей 10 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та статті 1 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», винятково Уповноважений Верховної Ради України з прав людини може проводити спеціальну антидискримінаційну експертизу та надавати відповідний висновок, суд приходить до висновку про винесення ухвали про призначення експертизи в даній справі.

Відповідно до частини першої статті 102 КАС України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України суд має право зупинити провадження у справі в разі призначення судом експертизи - до одержання її результатів.

Керуючись статтями 68, 102, 236, 243, 248, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Призначити експертизу в адміністративній справі за позовом Громадської організації "Правозахисне бюро "Ми - є!" до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій , проведення якої доручити Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

2. Попередити експерта, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України.

3. Звернутись до експерта, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, з проханням надати висновок у справі за позовом Громадської організації "Правозахисне бюро "Ми - є!" до Чернівецької обласної ради про визнання протиправними дій, з відповідями на таке питання: чи містять оскаржувані дії Чернівецької обласної ради ознаки підбурювання до дискримінації (прямої та непрямої) за ознаками сексуальної орієнтації, та утисками.

4. У розпорядження експерта надати копії документів, що містяться в матеріалах справи.

5. Провадження у справі зупинити до отримання результатів проведеної експертизи.

6. Копію ухвали направити (надати) особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Терлецька О.О.