Рішення № 81756918, 25.09.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2018 року м. Київ № 810/4141/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Волощук В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - Гусак В.А.,

від відповідачів - ОСОБА_1 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

рішення про застосування штрафних санкцій, та податкової вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2017 № 0005291309 на суму 71 952,54 грн.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.07.2017 № 0005301309 на суму 4 996,70 грн.

- скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 03.10.2017 № 0058431309 на суму 5 862,80 грн.

- скасувати вимогу про сплату боргу від 18.07.2017 № 0005231309 на суму 58 628,04 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується з висновками документальної позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, результати якої оформлені в акті від 22.06.2017 № 422/10-36-13/2807517952, який став підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги, вважає такі висновки безпідставними.

Так, в акті перевірки від 22.06.2017 № 422/10-36-13-09/807517925 зазначено, що протягом 2016 року через реєстратор розрахункових операцій та на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_2 надійшли кошти у сумі 1 791 897,84 грн. (сума вказана без ПДВ) за реалізовані товари, але до складу доходу у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік ним було задекларовано лише частину суми коштів, розбіжність склала 83 734,84 грн.

Позивач наголошує, що перевіряючими у суму розбіжності визначення валового доходу за 2016 рік було включено надходження на розрахунковий рахунок сум дебіторської заборгованості господарюючих суб`єктів за відпущений скраплений газ у 2015 році. Проте, вказані суми були враховані позивачем при визначенні доходу по даті відпуску скрапленого газу у відповідному періоді, на підставі абзацу б пункту 1 статті 187 Податкового кодексу України.

Тобто, позивач вважає, що базу оподаткування доходу відповідачем було визначено неправильно, оскільки ФОП ОСОБА_2 доходу в 2016 році, визначеного в ході перевірки, фактично не отримав. Органи податкової служби включили в доходи за 2016 рік доходи, які він отримав та задекларував як дохід за 2015 рік.

Крім того, позивач звертає увагу та не, що в ході проведення перевірки перевіряючими були зроблені хибні висновки щодо неправомірності включення ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат у 2016 році витрат понесених на придбання та встановлення обладнання, яке використовувалось в його господарській діяльності, згідно з підпунктом 1 пункту 4 статті 177 Податкового кодексу України.

Позивач вказує, що ним були надані документи на підтвердження понесених витрат. Проте, орган податкової служби вказав, що такі документи не можуть підтверджувати понесені витрати, оскільки не відповідають вимогам бухгалтерського обліку. При цьому, яким саме вимогам бухгалтерського обліку в акті перевірки не зазначено.

На думку позивача, відповідачем було незаконно виключено з валових витрат суми витрат, які понесені ФОП ОСОБА_2 у його господарської діяльності, у загальному розмірі 182 456 грн.

Також позивач зауважує на тому, що в акті перевірки зазначено про відсутність порушень з податку на додану вартість за перевіряємий період з 01.01.2015 по 31.12.2016 включно. Відповідач визнавши правильність визначення ФОП ОСОБА_2 оподатковуваного доходу для сплати податку з ПДВ, визнав неправильність визначення того ж оподатковуваного доходу для цілей сплати податку з доходу фізичних осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмові заперечення від 10.04.2018 проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з мотивів, які наведені у запереченнях.

В обґрунтування доводів заперечень відповідач зазначив, що в ході перевірки відображених в декларації про майновий стан та доходи показників за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 у загальній сумі 3 309 547,00 грн. встановлено, що на формування цих показників вплинула реалізація скрапленого газу на території України по безготівковій формі розрахунків та за готівку з використанням РРО.

Перевіркою правильності визначення доходу, відображеного в декларації про доходи, з даними про суми доходу, встановленими в ході перевірки, виявлено занижений показник доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності у розмірі 83 734,84 грн., в тому числі за 2016 рік - 83 734,84 грн.

Перевіркою правильності визначення витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, встановлено завищення витрат у розмірі 182 756 грн., в тому числі за 2016 рік - 182 756 грн.

Відповідач вказує, що в ході перевірки ФОП ОСОБА_2 вручений запит № 1440/ФОП/10-36-13-09 від 08.06.2017 щодо надання розшифровки інших витрат по виду витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. Підприємцем для перевірки надані документи, а саме: Книги обліку доходів і витрат за період з 2015-2016, акт виконаних робіт (наданих послуг), товарні накладні, товарні чеки. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_2 віднесено до складу витрат по декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік вартість придбаних господарчих будівельних товарів в сумі 136 046 грн. (без ПДВ), отриманих від ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в сумі 54 046 грн. (без ПДВ) та від ФОП ОСОБА_5 в сумі 82 000 грн. (без ПДВ). Акти виконаних робіт відсутні, акти списання відсутні, акти на встановлення даних будматеріалів відповідними підприємствами відсутні, розрахункові чеки на реалізацію даного товару відсутні. Також, ФОП ОСОБА_2 віднесено до витрат вартість послуг по вирівнюванню, укладці бордюрів та асфальтуванню в сумі 46 710 грн. (без ПДВ), отриманих від ФОП ОСОБА_6 , в т.ч.: по акту прийому-здачі виконаних робіт № 2 від 30.04.2016. Вказаний акт виконаних робіт, який наданий для перевірки, оформлений з порушеннями та не містять переліку обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили.

Оскільки виручкою фізичної особи-підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов`язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними первинними документами.

Враховуючи зазначене, перевіркою встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на 266 490,84 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 47 968,36 грн.

Крім того, враховуючи викладене, ФОП ОСОБА_2 також порушено вимоги пункту 16 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України у частині не нарахування, не утримання та не сплати військового збору на загальну суму 3 997,36 грн.

10 квітня 2018 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому позивач не погоджується з викладеними у відзиві поясненнями відповідача щодо позовних вимог.

Так, позивач зазначає, що відповідач у відзиві вказує на відсутність як товарних чеків, так і відсутність актів виконаних робіт. Натомість, до наданих документів для перевірки згідно опису зазначеного на сторінці 5 акту перевірки, було додатково надано перевіряючим акти прийому-здачі виконаний робіт, квитанції, які свідчать про сплату наданих послуг та придбання інших матеріальних цінностей, та які були використанні при здійсненні підприємницької діяльності. Також перевіряючим була надана для перевірки книга складського обліку матеріалів ФОП ОСОБА_2 Вказані документи чомусь не були прийняті до уваги та не зазначені в акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, просив суд позов задовольнити у повному обсязі та повністю стягнути витрати, понесені позивачем - суму судового збору і суму, витрачену на правову допомогу.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити. При цьому, зазначив, що витрати позивача на правову допомогу є необґрунтованими.

Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 09.06.2017 по 15.06.2017 працівниками ГУ ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування суб`єкта підприємницької діяльності - ФОП ОСОБА_2 за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, за результатами якої був складений акт від 22.06.2017 № 422/10-36-13-09/807517925 (далі - акт перевірки).

У висновках зазначеного акта перевірки зафіксовано порушення позивачем норм діючого законодавства, а саме:

- п.177.1 п.177.2 п.п.177.4.1. п.п.177.4.4 п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого, занижено суму чистого оподатковуваного доходу в сумі 266 490,84 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 266 490,84 грн.;

- п.п.163.1.1. п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.п.1.2. п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме: не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 3 977,36 грн., в тому числі: за 2016 рік в сумі 3 977,36 грн.;

- п.п.2 п.1. ст. 7, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: заниження суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в сумі 58 628,04 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 58 628,04 грн.;

- п.11 ст. 3 Закону України «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР із змінами та доповненнями.

Як вбачається з акта перевірки, відповідач вказані висновки обґрунтовує наступним.

Так, відповідач зазначає, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2015 по 31.12.2016 в сумі 3 309 547,00 грн., на підставі таких документів: банківські виписки, книга обліку доходів і витрат, встановлено заниження показника доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності у сумі 83 734,84 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 83 734,84 грн.

Згідно записів в книзі обліку доходів і витрат за 2016 рік (колонка 3) та поданої податкової декларації про майновий стан і доходи, валовий дохід підприємця за 2016 рік складає 1 708 163,00 грн. (без ПДВ), фактично складає 1 791 897,84 грн., а саме: отримано коштів на розрахунковий рахунок за реалізовані товари від покупців - 1 594 877,41 грн. (без ПДВ), та реалізовано товару через реєстратор розрахункових операцій (РРО) - 197 020,43 грн. (без ПДВ).

В ході перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки банківських виписок ФОП ОСОБА_2 (розрахунковий рахунок НОМЕР_1 АТ «Райффазен Банк Аваль») за період з 12.01.2016 по 31.12.2016 отримано коштів від покупця за реалізовані товари в сумі 1 913 852 грн. (1 594 877,41 грн. без ПДВ), реалізовано товару через реєстратор розрахункових операцій (РРО) в сумі 236 424,51 грн. (197 020,43 грн. без ПДВ), а в податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік включено суму загального оподаткованого доходу отриманого від провадження господарської діяльності - 1 708 163,00 грн., тобто розбіжність складає суму 83 734,84 грн. (без ПДВ), чим порушено п.177.1 п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Враховуючи наведене, в порушення п.177.1 п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_2 занижено суму доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності на загальну суму 83 734,84 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 83 734,84 грн.

Відповідачем під час перевірки також встановлено, що підприємцем, в порушення п.177.2 п.п.177.4.1. п.п.177.4.4 п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), завищено валові витрати, пов`язані з одержанням доходу на суму 182 756 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 182 756 грн.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_2 вручений запит № 1440/ФОП/10-36-13-09 від 08.06.2017 щодо надання розшифровки інших витрат по виду витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. Підприємцем для перевірки надані документи, а саме: Книги обліку доходів і витрат за період з 2015-2016, акт виконаних робіт (наданих послуг), товарні накладні, товарні чеки.

- ФОП ОСОБА_2 віднесено до складу витрат по декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік вартість придбаних господарчих будівельних товарів в сумі 136 046 грн. (без ПДВ), отриманих від ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в сумі 54 046 грн. (без ПДВ) та від ФОП ОСОБА_5 в сумі 82 000 грн. (без ПДВ). Акти виконаних робіт відсутні, акти списання відсутні, акти на встановлення даних будматеріалів відповідними підприємствами відсутні, розрахункові чеки на реалізацію даного товару відсутні;

- ФОП ОСОБА_2 віднесено до витрат вартість послуг по вирівнюванню, укладці бордюрів та асфальтуванню в сумі 46 710 грн. (без ПДВ), отриманий від ФОП ОСОБА_6 , в т.ч.: по акту прийому-здачі виконаних робіт № 2 від 30.04.2016. Вищевказаний акт виконаних робіт, який наданий для перевірки, оформлений з порушеннями та не містять переліку обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили. Відповідно з вищевказаного документа не можливо підтвердити здійснення господарських операцій (вирівнюванню, укладки бордюрів та асфальтуванню).

В результаті заниження валового доходу в сумі 83 734,84 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 83 734,84 грн. та завищення валових витрат, в сумі 182 756 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 182 756 грн., ФОП ОСОБА_2 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 266 490,84 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 266 490,84 грн., чим порушено ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено порушення п.п. 2 п.1 ст.7, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI, а саме: заниження суми єдиного соціального внеску за період з 01.01.2015 по 31.12.2016, що підлягає сплаті з отриманого чистого доходу в сумі 58 628,04 грн., в т.ч. за 2016 рік в сумі 58 628,04 грн.

Крім того, в результаті заниження чистого доходу, який підлягає оподаткуванню на суму 266 490,84 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 266 490,84 грн., ФОП ОСОБА_2 не нараховано та не сплачено до бюджету військовій збір в сумі 3 977,36 грн., в тому числі за 2016 рік в сумі 3 977,36 грн., чим порушено п.п.163.1.1. п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, п.п.1.2. п.16-1 підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем були прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2017 року № 0005301309 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовій збір на загальну суму 4 996,70 грн. (за податковим зобов`язанням - 3 997,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 999,34 грн.);

- податкове повідомлення-рішення від 18 липня 2017 року № 0005291309 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування на загальну суму 71 952,54 грн. (за податковим зобов`язанням - 47 968,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 984,18 грн.);

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18 липня 2017 року № Ф-0005231309 по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 58 628,04 грн.;

- рішення від 18 липня 2017 року № 0005241309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5 862,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятими вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 № Ф-0005231309 та рішенням про застосування штрафних санкцій від 18.07.2017 № 0005241309, позивач подав скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача, ДФС України прийняла рішення від 26.09.2017 № 12609/0/99-99-11-02-02-25, яким вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 № Ф-0005231309 залишити без змін, рішення про застосування штрафних санкцій від 18.07.2017 № 0005241309 скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, скаргу - задовольнити частково. Зобов`язала ГУ ДФС у Київській області винести та направити нове рішення, відповідно до вимог чинного законодавства.

Також не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 18.07.2017 № 0005291309 та № 0005301309, позивач подав скаргу до ДФС України.

За результатами розгляду скарги позивача, ДФС України прийняла рішення від 27.10.2017 № 14210/0/99-99-11-02-01-14, яким податкові повідомлення-рішення від 18.07.2017 № 0005291309 та № 0005301309 залишила без змін, а скаргу - без задоволення.

03 жовтня 2017 року ГУ ДФС у Київській області на підставі акта перевірки прийняла нове рішення № 0058431309 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 5 862,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДФС у Київській області податковими повідомленнями-рішеннями від 18.07.2017 № 0005291309 та № 0005301309, вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 № Ф-0005231309, рішенням про застосування штрафних санкцій від 03.10.2017 № 0058431309, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Основним законодавчим актом, який врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 44.3 статті 44 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання-з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставо для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документи; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначено статтею 177 ПК України.

Згідно пункту 177.1 статті 177 ПК України, доход фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно пункту 177.2 статті 177 ПК України, об`єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний доход, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

- п.п. 177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

- п.п. 177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- п.п. 177.4.3 суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- п.п. 177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням.

Підпунктом 177.4.5 пункту 177.4 статті 177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 123.1 статті 123 ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов`язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як вбачається з акту перевірки, у декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік позивачем вказана сума валового доходу у розмірі 1 708 163 грн. В ході перевірки податковим органом визначено загальну суму валового доходу у розмірі 1 791 897,84 грн. Таким чином податковим органом встановлено розбіжність загального валового доходу в розмірі 83 734,84 грн.

Зазначена розбіжність, на думку податкового органу, утворилась у зв`язку з невірним визначенням валового доходу за 2016 рік. Так, в результаті коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від покупців за реалізовані товари сума валового доходу складала 1 594 877,41 грн. (без ПДВ), в результаті коштів, які надійшли через реєстратор розрахункових операцій від покупців за реалізовані товари сума валового доходу складала 197 020,43 грн. (без ПДВ).

Позивач наполягає, що вказані розбіжності виникли у зв`язку з тим, що у 2016 році на його розрахунковий рахунок надійшла дебіторська заборгованість контрагентів за попередні роки, а саме за 2015 рік, яка розцінена відповідачем як дохід, отриманий в 2016 році. Натомість, кошти, сплачені на погашення дебіторської заборгованості контрагентів за 2015 рік, вже були включені ФОП ОСОБА_2 до складу податкової декларації про майновий стан і доходи та оподатковані у 2015 році. Отже, заниження сум отриманих доходів у 2016 році ФОП ОСОБА_2 не допущено.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 у 2015 році було поставлено газ скраплений контрагентам-покупцям ОСОБА_7 ЖКП (РНОКПП НОМЕР_2 ), ТОВ «Інтерагроінвест» (РНОКПП НОМЕР_3 ), СФГ «Діоніс» (РНОКПП НОМЕР_4 ) та ДП «Білоцерківський лісгосп» (РНОКПП НОМЕР_5 ).

Сума дебіторської заборгованості станом на 01.01.2016 по Ставищенському ЖКП - 35 887,10 грн., ТОВ «Інтерагроінвест» - 22 413,00 грн., СФГ «Діоніс» - 12 674,90 грн., ДП «Білоцерківський лісгосп» - 13 967,75 грн., що підтверджується актами звірок дебіторсько-кредиторської заборгованості.

Погашення вказаної дебіторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_2 здійснювалось протягом 2016 року шляхом перерахування безготівкових коштів на його розрахунковий рахунок, що підтверджується банківськими виписками.

Під час адміністративного оскарження спірних рішень та судового розгляду справи ГУ ДФС у Київській області не спростував доводи позивача про включення цих сум до складу доходу за подією, що сталася раніше - відвантаження товару, а саме у 2015 році. Юридичну та бухгалтерську оцінку наданим позивачем документам щодо дебіторської заборгованості відповідачем також зроблено не було.

При цьому, не включення до складу оподатковуваного доходу за 2016 рік суми оплаченої дебіторської заборгованості по контрагентам Ставищенським ЖКП, ТОВ «Інтерагроінвест», СФГ «Діоніс» та ДП «Білоцерківський лісгосп» фактично відбулося по причині включення такого доходу у 2015 році та може лише свідчити про порушення позивачем ведення бухгалтерського обліку, а не заниження загального оподатковуваного доходу.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, ФОП ОСОБА_2 завищено валові витрати, пов`язані з одержанням доходу на суму 182 756,00 грн., в тому числі за 2016 рік на суму 182 756,00 грн.

В ході перевірки ФОП ОСОБА_2 вручений запит № 1440/ФОП/10-36-13-09 від 08.06.2017 щодо надання розшифровки інших витрат по виду витрат за період з 01.01.2015 по 31.12.2016. Підприємцем для перевірки надані документи, а саме: Книги обліку доходів і витрат за період з 2015-2016, акт виконаних робіт (наданих послуг), товарні накладні, товарні чеки.

- ФОП ОСОБА_2 віднесено до складу витрат по декларації про майновий стан та доходи за 2016 рік вартість придбаних господарчих будівельних товарів в сумі 136 046 грн. (без ПДВ), отриманих від ФОП ОСОБА_8 ОСОБА_4 в сумі 54 046 грн. (без ПДВ) та від ФОП ОСОБА_5 в сумі 82 000 грн. (без ПДВ). Акти виконаних робіт відсутні, акти списання відсутні, акти на встановлення даних будматеріалів відповідними підприємствами відсутні, розрахункові чеки на реалізацію даного товару відсутні;

- ФОП ОСОБА_2 віднесено до витрат вартість послуг по вирівнюванню, укладці бордюрів та асфальтуванню в сумі 46 710 грн. (без ПДВ), отриманий від ФОП ОСОБА_6 , в т.ч.: по акту прийому-здачі виконаних робіт № 2 від 30.04.2016. Вищевказаний акт виконаних робіт, який наданий для перевірки, оформлений з порушеннями та не містять переліку обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили. Відповідно з вищевказаного документа не можливо підтвердити здійснення господарських операцій (вирівнюванню, укладки бордюрів та асфальтуванню).

Судом встановлено, що до складу витрат ФОП ОСОБА_2 були віднесені наступні витрати: вартість придбаних господарчих будівельних товарів в сумі 136 046 грн. (без ПДВ), отриманих від ФОП ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в сумі 54 046 грн. (без ПДВ) та від ФОП ОСОБА_5 в сумі 82 000 грн. (без ПДВ), а також вартість послуг по вирівнюванню, укладці бордюрів та асфальтуванню в сумі 46 710 грн. (без ПДВ), отриманий від ФОП Манукян ОСОБА_9 .

Так, ФОП ОСОБА_2 у 2015-2016 роках орендував земельну ділянку в с. Кривець Ставищенського району Київської області та АГЗП (автозаправочний пункт), який розташованій на цій земельній ділянці, що підтверджується договорами оренди земельної ділянки від 01.01.2016 № 03/01 та від 01.01.2015 № 03/01.

02 квітня 2016 року між ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_6 укладений договір № 5 на поточний ремонт асфальтного покриття по вул. Шевченка, 2а (АГЗП) в с. Кривець Ставищенського району Київської області. Відповідно до пункту 1.1 даного договору, вартість робіт складає 46 710 грн.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано акт прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2016 №2 та квитанцію щодо оплати послуг від 30.04.2016 № 1.

Також позивачем для ремонту основних засобів, що входять до комплексу АГЗП, були придбані у 2016 році запасні частини та матеріали у ФОП ОСОБА_10 в сумі 54 046 грн. (без ПДВ) та у ФОП ОСОБА_5 в сумі 82 000 грн. (без ПДВ), що підтверджується квитанціями та товарними накладними.

Висновок контролюючого органу про безпідставність віднесення вартості послуг по вирівнюванню, укладці бордюрів та асфальтуванню до складу витрат зводиться до того, що акт виконаних робіт, який наданий для перевірки, оформлений з порушеннями та не містять переліку обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили.

Висновок контролюючого органу про безпідставність віднесення вартості придбаних господарчих будівельних товарів до складу витрат зводиться до того, що відсутні акти виконаних робіт, акти списання, акти на встановлення даних будматеріалів відповідними підприємствами, розрахункові чеки на реалізацію даного товару.

Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки не конкретизовано перелік, яких саме обов`язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, не містить акт прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2016 №2.

Не конкретизоване вказане порушення відповідачем і у відзиві на позовну заяву.

Натомість, наданий до суду та до перевірки акт прийому-здачі виконаних робіт від 30.04.2016 № 2 відповідає вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на предмет наявності в ньому всіх обов`язкових реквізитів. Зокрема, містить назву документа (форми) - акт прийому-здачі виконаних робіт; дату і місце складання с. Кривець, 30.04.2016; назву підприємства, від імені якого складено документи - ФОП ОСОБА_6 ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції роботи з вирівнювання, укладки бордюрів, асфальтування, надані відповідно до договору від 02.04.2016 № 5; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення - ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_2 ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підтвердженням того, що придбані у ФОП ОСОБА_10 та у ФОП ОСОБА_5 господарчі будівельні товари були використані позивачем у 2016 році для ремонту основних засобів, що входять до комплексу АГЗП, є Книга складського обліку матеріалів за 2016 рік, копія якої наявна в матеріалах справи.

Таким чином, висновки відповідача щодо заниження позивачем податку на доходи фізичних осіб у зв`язку із заниженням чистого оподатковуваного доходу в сумі 266 490,84 грн. за 2016 рік (завищення валових витрат на суму 182 756 грн та заниження валового доходу на суму 83 734,84 грн.) є необґрунтованими, безпідставними та спростовані вищевикладеними обставинами та доказами.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.07.2017 № 0005291309, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування на загальну суму 71 952,54 грн. (за податковим зобов`язанням - 47 968,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23 984,18 грн.), є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 18.07.2017 № 0005301309, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір у розмірі 1,5 відсотків об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Відповідно до підпункту 16-1.1.1 пункту 16-1 ПК України, платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 ПК України, а саме фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (підпункт 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Згідно підпункту 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені статтею 171 ПК України.

Враховуючи, що висновок контролюючого органу про заниження позивачем сум чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік, що, у свою чергу, стало підставою для перерахунку відповідачем бази оподаткування військовим збором, документально не підтверджуються та спростований під час судового засідання, тому висновок контролюючого органу про необхідність збільшення позивачу суми військового збору є безпідставним.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 18.07.2017 № 0005301309, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовій збір на загальну суму 4 996,70 грн. (за податковим зобов`язанням - 3 997,36 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 999,34 грн.), є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.10.2017 № 0058431309 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 № Ф-0005231309, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст.6 Закону № 2464-VІ).

Згідно пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно частини третьої статті 7 Закону № 2464-VІ, нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону № 2464-VІ).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VІ, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VІ, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Враховуючи, що висновки контролюючого органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік, які і стали підставою для донарахування позивачу єдиного внеску, документально не підтверджуються та спростований під час судового засідання, тому висновок контролюючого органу про необхідність донарахування позивачу суми єдиного соціального внеску є безпідставним.

Беручи до уваги зазначене, суд дійшов висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 № Ф-0005231309, якою визначено позивачу недоїмку щодо сплати єдиного внеску в розмірі 58 628,04 грн, є протиправною та підлягає скасуванню.

Оскільки рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03.10.2017 № 0058431309, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 5 862,80 грн, є похідним від вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 18.07.2017 № Ф-0005231309, відтак, також, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 18.07.2017 № 0005291309 та № 0005301309, рішення про застосування штрафних санкцій від 03.10.2017 № 0058431309 та вимоги про сплату боргу від 18.07.2017 № 0005231309.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір на суму 1 414,40 грн., що підтверджується квитанцією від. від 28.11.2017 № 251, який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі.

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 цього Кодексу встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною дев`ятою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат, учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

За правилами частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представником позивача до матеріалів справи були надані наступні документи: копія договору про надання правової допомоги від 15.11.2017 № 21, укладеного між ФОП ОСОБА_2 (як клієнтом) і адвокатом ОСОБА_11 Валентином Миколайовичем; копія додаткової угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.11.2017 № 21; копія акту виконаних робіт від 31.07.2018 на загальну суму 3 000 грн. із описом фактично виконаних робіт (наданих послуг), датою виконання, відомостями про затрачений час виконання тих чи інших робіт (послуг), їх вартість; копію акту виконаних робіт від 20.04.2018 на загальну суму 7 800 грн. із описом фактично виконаних робіт (наданих послуг), датою виконання, відомостями про затрачений час виконання тих чи інших робіт (послуг), їх вартість; платіжне доручення на оплату правової допомоги від 15.05.2017 № 337 на суму 7 800 грн.; ордер серії КС № 095365 від 15.11.2017; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.10.1998 № 1478/10.

За змістом договору про надання правової допомоги від 15.11.2017 № 21, сторони узгодили, що за цим договором клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати клієнту такі види юридичних послуг: надання правової допомоги замовнику у спорі з ГУ ДФС у Київській області щодо нарахування та сплати податків, скасування податкових рішень і т.п.; представництво інтересів клієнта в будь-яких судах України та органах Державної фіскальної служби України.

Відповідно до додаткової угоду № 1 до договору про надання правової допомоги від 15.11.2017 № 21, загальна вартість робіт за договором від 15.11.2017 № 21 не може перевищувати 10 000 (десять тисяч) грн. Вартість наданої правової допомоги визначається з розрахунку вартості однієї години затраченого часу адвокатом на підставі розрахунку, наданого адвокатом. Сторони погодились, що вартість одного затраченого часу роботи адвоката становить 600 грн.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 31.07.2018, адвокат Попович В.М. виконав, а позивач прийняв на загальну суму 3 000 грн. наступні послуги: підготовка та участь в судовому засіданні 16.05.2018, затрачений час - 1 година, вартість - 600 грн.; підготовка та участь в судовому засіданні 03.07.2018, затрачений час - 2 години, вартість - 1 200 грн.; підготовка та участь в судовому засіданні 31.07.2018, затрачений час - 2 години, вартість - 1 200 грн.

Разом з тим, доказів на підтвердження оплати вищевказаних послуг - платіжного доручення, позивачем до суду не надано, а тому витрати в цій частині не підлягають задоволенню.

Як вбачається з акту виконаних робіт від 20.04.2018, адвокат Попович В.М. виконав, а позивач прийняв на загальну суму 7 800 грн. наступні послуги: консультація по справі з приводу порушення прав ФОП ОСОБА_2 15.11.2017, затрачений час - 2 години, вартість - 1 200 грн.; підготовка заяви про надання індивідуальної податкової консультації 17.11.2017, затрачений час - 2 години, вартість - 1 200 грн.; підготовка матеріалів та складання позову, підготовка позову в новій редакції для ФОП ОСОБА_2 . 28.11.2017-28.12.2017, затрачений час - 6 годин, вартість - 3 600 грн.; підготовка та участь в судовому засіданні 01.02.2018, затрачений час - 1 година, вартість - 600 грн.; підготовка та участь в судовому засіданні 13.03.2018, затрачений час - 1 година, вартість - 600 грн.; підготовка та участь в судовому засіданні 16.04.2018, затрачений час - 1 година, вартість - 600 грн.

Оплата вказаних послуг підтверджується платіжним дорученням на оплату правової допомоги від 15.05.2017 № 337 на суму 7 800 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу, що судове засідання у справі 13.03.2018 не відбулось, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи службового документа від 13.03.2018, а тому витрати в цій частині не підлягають задоволенню.

Таким чином, суд вважає підтвердженими витрати позивача на правничу допомогу, яка здійснена представником позивача - адвокатом Поповичем В.М. за договором про надання правової допомоги від 15.11.2017 № 21 в розмірі 7200 грн.

Дослідивши вищевказані документи, суд дійшов висновку про те, що розмір вищевказаних витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).

У зв`язку з цим, враховуючи складність адміністративної справи та обсяг та зміст позовної заяви з доданими до неї документами, суд вважає, що позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - відповідача у справі підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7200 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18.07.2017 № 0005291309.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 18.07.2017 та № 0005301309.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 03.10.2017 № 0058431309.

5. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 18.07.2017 № 0005231309.

6. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1414 (одна тисяча чотириста чотирнадцять) грн. 40 коп.

7. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: вул. Народного Ополчення, 5-а, м. Київ, 03151) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7200 (сім тисяч двісті) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 05 жовтня 2018 р.