Рішення № 81756864, 16.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16 травня 2019 року Справа № 280/934/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до: Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022)

про: визнання протиправним і скасування пункту 29 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №115 від 16.11.2018 та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

04.03.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 29 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 115 від 16.11.2018;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із настанням інвалідності І групи, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 27-місячного грошового забезпечення.

Ухвалою суду від 06.03.2019 позовну заяву було залишено без руху, на підставі ст. 169 КАС України, позивачу було надано 5-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви. Позивач усунув недоліки позовної заяви у визначений строк.

Ухвалою суду від 26.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №280/934/19 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду в засіданні 23.04.2019.

Ухвалою суду від 23.04.2019 розгляд справи відкладено на 13.05.2019.

Сторони направили суду заяви від 13.05.2019 про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Обґрунтування позовних вимог викладено у позовній заяві від 27.02.2019 та уточненій позовній заяві від 14.03.2019. Зокрема зазначено, що протокольне рішення комісії Міністерства оборони України від 16.11.2018 №115 не відповідає вимогам Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Вказано, що 14.11.2011 позивачу первинно встановлено І групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК, саме тому порядок і розмір одноразової грошової допомоги визначається відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок №499). Позивач, зазначаючи, що жодним нормативно правовим актом, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин не встановлено трирічного терміну на звернення за одноразовою грошовою допомогою, вказує, що відмова Міністерства оборони України є протиправною та просить задовольнити позовні вимоги.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позов від 19.04.2019 (вх. № 16319 від 23.04.2019), в якому відповідач зазначає, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії. Тому суттєве значення має дата первинного встановлення інвалідності, а не повторний огляд. Окрім того, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. Інвалідність І групи встановлена позивачу 14.11.2011 згідно довідки МСЕК серії АД №162831 "по зрению". Висновок про зв`язок цього захворювання з військовою службою військово-лікарською комісією не робився. Відповідач зазначив, що позивачем не дотримано вимог п.8 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", відповідно до якої особа, яка має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права, про що зазначено і в рішенні Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі № 808/1725/18. Таким чином, підстав для прийняття комісією позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги немає, про що було обґрунтовано викладено в протоколі, відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги в даному випадку є правомірною. З наведених підстав просив відмовити у позовних вимогах.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, якій встановлено статус ветерана війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 12).

30.05.2006 позивачу встановлено III групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби.

14.11.2011 позивачу встановлено І групу інвалідності, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії АД № 162831 (а.с. 14).

У зв`язку із встановленням ОСОБА_1 першої групи інвалідності, позивач звернувся до Міністерства оборони України, через Запорізький обласний військовий комісаріат, з заявою від 04.09.2017 про виплату йому одноразової грошової допомоги (а.с. 37).

Відповідно до протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.10.2017 №108, ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки позивач був звільнений з військової служби до набуття чинності Закону України від 04.04.2006 № 3597-lV "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, а інвалідність позивачу встановлено до 01.01.2014, тобто до набуття чинності нової редакції статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (а.с. 38).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі №808/1725/1, яке набрало законної сили 17.07.2018, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України; визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності І групи, внаслідок захворювання отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"; визнано протиправним та скасовано пункт 47 протоколу №108 від 13.10.2017 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності І групи, внаслідок захворювання, отриманого під час проходження військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", з урахуванням висновків суду (а.с. 16-19).

На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі №808/1725/18 комісія Міністерства оборони України прийняла протокольне рішення № 115 від 16.11.2018, яким вирішила:

"..скасувати пункт 47 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.10.2017 № 108;

відмовити в призначенні допомоги підполковнику в запасі ОСОБА_1 (Запорізький ОВК), якого 01.08.1990 звільнено з військової служби та 30.05.2006 визнаний особою з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, а 14.11.2011 - особою з інвалідністю І групи внаслідок цієї ж причини (довідка МСЕК серія АД№ 162831 від 14.11.2011).

Згідно з судовим рішенням позивач мав реалізувати своє право на одержання допомоги до 01.01.2017, проте він звернувся із заявою для призначення допомоги 04.09.2017.

Ураховуючи, що звернення відбулося понад трирічний термін з часу законодавчого визначення строку для призначення допомоги, відмовити у призначенні одноразової грошової допомоги." (а.с. 20).

Позивач, вважаючи, що йому було незаконно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги, чим було порушено його законні права та інтереси, гарантії соціального захисту, звернувся до суду із даним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Разом з цим, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон 2011-ХІІ), у ст. 1 якого, зокрема, встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Водночас, у відповідності до ст. 16-4 Закону № 2011-XII призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї статті Закону, Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975), до прийняття цієї постанови діяла Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб" (далі - Порядок №499).

При визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (ч. 9 ст. 16-3) делеговано Кабінету Міністрів України визначати не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються.

Пунктом 1 Порядку № 975 визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Пункт 2 Порядку №975 передбачає: допомога, що не призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

В п. 3 Порядку № 975 зазначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Тому суттєве значення має дата первинного встановлення інвалідності, а не повторний огляд.

Однак, відповідно до п.4 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено: ... Якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Тобто, дата повторного огляду має суттєве значення лише в тому випадку, якщо в результаті огляду буде встановлено вишу групу інвалідності чи змінено причинний зв`язок не пізніше ніж в дворічний термін.

Тобто, оскільки позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності, то відповідно питання про наявність/відсутність підстав для призначення позивачу грошової допомоги повинно вирішуватись за законодавством, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату встановлення інвалідності - 14.11.2011, а саме відповідно до "Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військ звої служби (зборів) осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Так, приписами п.п.4 п.2 Порядку №499 встановлено, що одноразова грошова допомога повинна виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Аналогічна норма міститься і в ч.9 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби під час проходження військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, що визначається у відсотках від загальної суми допомоги на випадок загибелі (смерті), встановленої пунктом 5 цієї статті.

Приймаючи рішення у справі суд зважував на приписи п.8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", якими визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.06.2018 у справі №808/1725/18, за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, встановлено, що: "…право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням І групи інвалідності виникло у позивача 14.11.2011, а звернувся позивач за отриманням такої допомоги лише у 2017 році, що відображено у протоколі МО України від 06.10.2017 №105.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що 04.07.2012 Верховною Радою України було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців".

Так, Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" було доповнено Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" статтею 16-3, частина 8 якої передбачала, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

При цьому, суд зазначає, що ухвалений 04 липня 2012 року Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" набув чинності лише з 01.01.2014, а до 01.01.2014 чинне законодавство України не містило строків для реалізації права на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно із ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Роз`яснення вказаної норми наведено в рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09.02.1999 року, зі змісту якого слідує, що ч.1 ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватись до правовідносин, які існували раніше.

Відповідно до практики Європейського Суду, у рішенні від 10.12.2009 року у справі "Михайлюк та Петров проти України" зазначає, що вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві.

Тобто, враховуючи те, що ч.8 ст.16-3 Закону №2011 набула чинності з 01.01.2014, то не зважаючи на те, що ОСОБА_1 було встановлено І групу інвалідності у 2011 році, останній має право на реалізацію права на отримання одноразової грошової допомоги протягом 3-х років починаючи з 01.01.2014, що у повній мірі відповідає ч.1 ст.58 Конституції України.

Тобто, виходячи із вищезазначеного, позивач мав право реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги до 01.01.2017…".

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судовим рішенням у справі № 808/1725/18, яке набрало чинності, встановлено, що ОСОБА_2 мав реалізувати своє право на отримання одноразової грошової допомоги до 01.01.2017, тоді як звернувся з заявою на виплату лише 04.09.2017.Тобто судом встановлено, що позивачем пропущено трирічний строк на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

А, відтак, у комісії були відсутні підстави для прийняття позитивного рішення щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

За таких обставин, виходячи з меж позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вищезазначеного.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним і скасування пункту 29 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України №115 від 16.11.2018 та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 16.05.2019.

Суддя І.В.Садовий