Рішення № 81755396, 03.04.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/2777/18

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/2777/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних

розчинників», смт. Кожанка, Фастівський район

до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», м. Вишневе,

Києво-Святошинський район

про визнання неправомірним право вимоги про сплату двократної вартості

спожитої електричної енергії у сумі 468 906,95 грн.

представники сторін:

від позивача: Головко О.С., адвокат, ордер серія КС № 205057 від 13.12.2018;

від відповідача: Маркушев Я.С., адвокат, довіреність № 315 від 03.10.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» (надалі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» (надалі - відповідач) про визнання незаконним права вимоги енергопостачальника (відповідача) про сплату двократної вартості спожитої електричної енергії у розмірі 468 906,95 грн. за листопад 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є споживачем електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії № 220073728 від 27.10.2016, укладеного між позивачем та відповідачем; відповідно до рахунку-фактури за спожиту електроенергію № 8546269625 від 30.11.2018 за листопад 2018 року наданого відповідачем, позивачу виставлено до оплати суму в розмірі 468 906,95 грн. за перевищення договірної величини споживання, яка становить двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії; згідно п. 1.3 Додаткової угоди № 2 до Договору коригування договірної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідно до процедури передбаченої Правилами користування електричною енергією, які втратили чинність на підставі постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії». ПРРЕЕ розроблено відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». 23.11.2018 позивачем було подано заяву позивачу про коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 року, в той же день листом вих. № 1645 відповідачем було відмовлено у коригуванні договірної величини на листопад 2018 року у зв`язку із відсутністю своєчасно поданої заяви; позивача було незаконно притягнуто до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії за листопад 2018 року; відповідачем було вручено позивачу попередження про припинення постачання електричної енергії з 21.12.2018 за борг в розмірі 468 906,95 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2018 відкрито провадження у справі № 911/2777/18 та призначено підготовче засідання на 16.01.2019 о 12 год. 30 хв.

10 січня 2019 року через канцелярію суду відповідач надав відзив (вх. № 432/19) на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві, а саме, що позивач несвоєчасно звернувся до відповідача із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії, тому відповідач законно та обґрунтовано відмовив позивачу; правовідносини між позивачем та відповідачем урегульовані Договором № 220073728 від 27.10.2016, якій був чинний станом на спірний період листопад 2018 року, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач має укладені договір про розподіл електричної енергії та договір про постачання електричної енергії споживачу відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії»; з посиланням на інформацію, розміщену 27.06.2018 на офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідач вважає, що дія норми щодо нарахування подвійної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії зберігається до припинення договірних відносин для споживачів юридичних осіб, яким електрична енергія постачається постачальниками за регульованим тарифом за договором про постачання електричної енергії; відповідач вважає, що позивачем обраний невірний спосіб захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 16.01.2019 відкладено підготовче засідання на 04.02.2019 о 12 год. 20 хв.

28 січня 2018 року через канцелярію суду (вх. № 1721/19) позивач надав відповідь вих. № 01/11/18 від 25.01.2019 на відзив, в якій заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

В підготовчому засіданні 04.02.2019 оголошувалась перерва до 13.02.2019 о 15 год. 00 хв.

12 лютого 2019 року через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення від 08.02.2019 (вх. № суду 2846/19) відповідно до ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, в яких відповідач не погоджується з вимогами та обґрунтуваннями позивача, викладеними у позовній заяві та у відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 13.02.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2019 о 12 год. 10 хв.

В судовому засіданні 04.03.2019 оголошувалась перерва до 20.03.2019 об 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні 20.03.2019 оголошувалась перерва до 03.04.2019 о 12 год. 50 хв.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених у позовній заяві, у відповіді на відзив.

В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив.

Розглянувши позов ТОВ «Фастівський завод органічних розчинників» до відповідача ПрАТ «Київобленерго», вислухавши пояснення представників учасників справи, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» («постачальник», відповідач, правонаступником якого є ПрАТ «Київобленерго») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фастівський завод органічних розчинників» («споживач», позивач) укладений Договір про постачання електричної енергії № 220073728, відповідно до умов якого відповідач продає електричну енергію позивачу для забезпечення потреб електроустановок позивача з дозволеною потужністю 650,0 кВт, а позивач оплачує відповідачу вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Згідно п. 2.3.8 Договору позивач зобов`язується надавати відповідачу відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік по кожній площадці вимірювання з помісячним розподілом до 1-го (першого) листопада поточного року за формою Додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, позивач сплачує відповідачу двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Згідно п. 5.1 Договору договірні величини споживання електричної енергії визначаються на рівнях заявлених позивачем згідно з п. 5.2 цього Договору обсягів. Договірні величини споживання електричної енергії та потужності визначаються сторонами у Додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу», що є невід`ємними частинами цього Договору.

Як встановлено у п. 5.2 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік позивач не пізніше 1 листопада поточного року надає відповідачу відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (включаючи обсяги споживання субспоживачів) за формою Додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу». У разі ненадання позивачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік встановлюється відповідачем на рівні відповідних періодів поточного року.

Відповідно до п. 5.5 Договору звернення позивача щодо коригування договірних величин споживання електричної енергії та/або електричної потужності протягом поточного розрахункового періоду, надане відповідачу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення поточного розрахункового періоду, розглядаються відповідачем відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури. За дату надходження звернення приймається дата реєстрації відповідачем письмового звернення позивача.

Згідно п. 5.6 Договору коригування договірної величини споживання електричної енергії та/або договірної (граничної) величини електричної потужності проводиться відповідачем при виконанні позивачем наступних умов: - надання позивачем письмового звернення відповідачу про коригування договірної величини електричної енергії на протязі поточного розрахункового періоду не пізніше ніж за п`ять робочих днів до його закінчення; - відсутності у споживача заборгованості за спожиту в попередніх періодах електричну енергію; - своєчасного виконання позивачем платежів, передбачених на розрахунковий період в Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»; - виконання позивачем оплати додатково заявлених обсягів споживання електричної енергії.

Відповідно до п. 9.3 Договору спірні питання та розбіжності щодо виконання умов цього Договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством України.

Як передбачено п. 9.4 Договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії Договору жодною стороною із сторін не буде письмово заявлено про припинення його дії, або про перегляд його умов.

Додатком № 2, який є невід`ємною частиною Договору, встановлено «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу».

Згідно п. 1.3 Додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» до Договору порядок збільшення договірної величини споживання електричної енергії: позивач має право звернутись до постачальника електричної енергії із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії в термін не пізніше ніж за 5 робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Звернення позивача щодо коригування договірних величин розглядається постачальником електричної енергії (за умови виконання позивачем своїх зобов`язань щодо оплати електроенергії за Договором та попередньої оплати додатково заявлених обсягів) протягом 5 робочих днів від дня отримання заяви та коригується відповідно до передбаченої ПКЕЕ процедури.

Відповідно до п. 1.4 Додатку № 2 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу» до Договору при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України «Про електроенергетику».

Додатковою угодою № 393 від 12.01.2018 сторони прийшли до згоди встановити наступні договірні величини споживання електроенергії споживачем за місяцями 2018 року (в тому числі й листопад 2018 року 48 000 кВт год.). Пунктом 3 вказаної Додаткової угоди передбачено, що при перевищенні договірної величини споживання електричної енергії споживач несе відповідальність згідно умов Договору.

Згідно п. 1.1 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію» до Договору в редакції Додаткової угоди від 15.03.2018 до Договору розрахунковий період встановлено споживачу з 29 числа попереднього місяця до 29 числа розрахункового місяця. При розрахунку за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий період» та «календарний місяць» вважаються прирівняними.

23 листопада 2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою на коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 року до рівня 250 000 кВт год. (лист отриманий відповідачем 23.11.2018 вх. № 2383).

Відповідно до рахунку за листопад 2018 року, наданого відповідачем позивачу, сума сплаченої вартості активної електричної енергії за листопад 2018 року становить 642 192,06 грн., наявна переплата на рахунку позивача в сумі 135 445,98 грн. Таким чином станом на кінець розрахункового періоду листопад 2018 року на особовому рахунку позивача обліковувалась загальна сума проведених проплат за активну електричну енергію в сумі 777 638,04 грн.

На момент подання позивачем заяви від 23.11.2018 на коригування договірної величини споживання електричної енергії на листопад 2018 року весь замовлений обсяг електричної енергії був оплачений позивачем, що не заперечується відповідачем.

Листом вих. № 1645 від 23.11.2018 відповідач відмовив позивачу у коригуванні договірної величини на листопад 2018 року у зв`язку із відсутністю своєчасно поданої заяви.

У листопаді 2018 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок-фактуру № 8546269625 від 30.11.2018 за листопад 2018 року на загальну суму нарахування за активну енергію 947 464,55 грн., у тому числі за перевищення договірної величини споживання на суму 468 906,95 грн.

6 грудня 2018 року відповідач надав позивачу попередження № 8546269625/1 про припинення постачання електричної енергії на об`єкти позивача з 10.00 21.12.2018 у зв`язку із наявністю заборгованості за перевищення договірної веичини споживання за листопад 2018 року в сумі 468 906,95 грн.

Як було зазначено вище, позивач у своїй позовній заяві просить суд визнати незаконним право вимоги щодо притягнення ТОВ „Фастівський завод органічних розчинників до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у розмірі 468 906,95 грн. за листопад 2018 року.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Умови укладеного між сторонами Договору, які стосуються відповідальності споживача за перевищення обсягу фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, містять безпосереднє відсилання на приписи ст. 26 Закону України "Про електроенергетику".

Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Разом з цим, 11.06.2017 набув чинності Закон України "Про ринок електричної енергії". Відповідно до п. 23 Розділу Прикінцеві та перехідні положення цього Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про електроенергетику", крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених ст. 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; ст. 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого ч. 2 ст. 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; ст.ст. 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)", за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з`ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об`єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.

Факт перевищення позивачем договірних величин споживання електричної енергії мав місце у листопаді 2018 року, тобто після вищевказаних змін у законодавстві.

Крім того, як встановлено судом та не заперечуеться відповідачем, за перевищений обсяг фактично спожитої електроенергії позивач сплатив у повному обсязі, тобто виконав вимоги закону та договору щодо оплати спожитої електричної енергії.

При цьому, п. 1.4 Додатку № 2 до Договору сторони фактично обмежили дію п. 4.2.2 Договору у часі дією закону, який на момент перевищення позивачем величин споживання електричної енергії, втратив чинність.

Зважаючи на викладене, сторони повинні при виконанні Договору узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та не встановлює її розміру.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 923/252/18.

Крім цього, 19.04.2018 року втратила чинність Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 «Про затвердження Правил користування електричною енергією» на підставі набрання чинності Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» від 14.03.2018 № 312.

Пункт 3.2.6 Постанови № 312 від 14.03.2018 передбачає істотні умови договору постачання електричної енергії, серед яких відсутнє поняття «договірна величина» та відповідальність за перевищення договірних величин.

Відповідно до ст. 276 Господарського кодексу України (в редакції, яка діє з 11.06.2017) пропозиції абонента щодо кількості та видів енергії, строків її відпуску є пріоритетними за наявності виробничих можливостей у енергопостачальника.

Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Основним обліковим періодом енергопостачання є декада, з коригуванням обсягів протягом доби. Сторони можуть погоджувати постачання енергії протягом доби за годинами, а також час і тривалість максимальних та мінімальних навантажень.

Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону.

Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Враховуючи вищевикладене у спірний період (листопад 2018 року) нормами чинного законодавства України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії» не передбачено відповідальності за порушення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та не визначено розміру такої відповідальності.

Згідно п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією.

Отже, при виконанні Договору сторони повинні враховувати положення саме чинного законодавства, яке, як встановлено судом, не встановлює розміру відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії. Сторони Договору повинні при виконанні Договору узгоджувати свою поведінку з урахуванням положень саме чинного законодавства, яке не передбачає відповідальності за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Згідно ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом в тому числі визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Отже, вимога позивача до відповідача про визнання незаконним права вимоги щодо притягнення ТОВ „Фастівський завод органічних розчинників до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у розмірі 468 906,95 грн. за листопад 2018 року є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 480,00 грн.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 24 480, 00 грн підтверджуються договором № 01/11/18 про надання правової допомоги від 05.12.2018, укладеним між ТОВ „Фастівський завод органічних розчинників та адвокатом Головком О.С., кошторисом від 05.12.2018 визначення розміру плати за надання правової допомоги клієнту, детальним описом витрат на правову допомогу за дговором № 01/11/18 від 05.12.2018, ордером серії КС № 205057 від 13.12.2018, випискою по рахунку за 08.01.2019, наявними у матеріалах справи.

Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 124 цього ж кодексу разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Статтею 126 цього ж кодексу передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ст. 129 цього ж кодексу інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним право вимоги Приватного акціонерного товариства „Київобленерго (08132, вул. Київська, 2-Б, м. Вишневе, Києво-Святошиснький район, Київська область, ідентифікаційний код 23243188) щодо притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю „Фастівський завод органічних розчинників (08550, вул. Територія Цукрозаводу, 1-Г, смт. Кожанка, Фастівський район, Київська область, ідентифікаційний код 40328493) до відповідальності за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вигляді двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії у розмірі 468 906,95 грн. за листопад 2018 року.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Київобленерго (08132, вул. Київська, 2-Б, м. Вишневе, Києво-Святошиснький район, Київська область, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фастівський завод органічних розчинників (08550, вул. Територія Цукрозаводу, 1-Г, смт Кожанка, Фастівський район, Київська область, ідентифікаційний код 40328493) 7 033 (сім тисяч тридцять три) грн. 61 коп. судового збору та 24 480 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.

Повний текст рішення підписано - 15.05.2019.

Суддя О.О. Христенко