Ухвала суду № 81755290, 14.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

14.05.2019Справа № 910/4325/19

Суддя Шкурдова Л.М., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Антранс» про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/4325/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Антранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Лайтон Стоун" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором оренди вагонів №091118 від 09.11.2018 у розмірі 486 257 (чотириста вісімдесят шість тисяч дві п`ятдесят сім) грн. 44 коп., яка складається з 403 600 грн. 00 коп. - суми основного боргу, 24 952 грн. 87 коп. - пені, 2 853 грн. 00 коп. - 3% річних, 9 351 грн. 57 коп. - інфляційних втрат, 27 500 грн. 00 коп. - витрати на правову допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

08.05.2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Антранс» звернулося до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 468257,44 грн та суми судового збору в розмірі 7023,86 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках товариства з обмеженою відповідальністю «Лайтон Стоун».

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Подана заява про забезпечення позову мотивована тим, що між відповідач ухиляється від сплати заборгованості за Договором оренди вагонів №091118 від 09.11.2018, оскільки не виходить на зв`язок, не відповідає на листи. Заявник зазначає, що директор відповідача є одночасно директором інших підприємств, стосовно яких розглядаються судові справи про стягнення заборгованості, що на думку позивача, свідчить про загрозу невиконання чи ускладнення виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст.137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, заявник посилається на відсутність відповіді на листи від позивача та уникнення від телефонних розмов, не з`явлення на зустрічі, не здійснення оплати за Договором, а також наявність заборгованості у інших юридичних осіб, директором яких також виступає директор відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Заявник просить суд застосувати накладення арешту на грошові кошти відповідача як захід забезпечення позову.

Забезпечення позову може мати місце за наявності хоча б однієї з таких умов: невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Відповідно до вимог ст. 139 ГПК України заява про забезпечення позову повинна містити обґрунтування необхідності застосування конкретного заходу забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання, тощо).

Заявником в поданій заяві не зазначено які саме відповідачем вчиняються дії, спрямовані на виведення грошових коштів зі своїх рахунків, доказів здійснення відповідачем реалізації свого майна, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем останнім суду не надано.

Одночасно з цим, вказуючи про відсутність відповіді на листи позивача, останній доказів направлення відповідачу таких листів не долучає. Також, зазначаючи, що директор відповідача є одночасно директором інших юридичних осіб, які мають заборгованість, заявник таких доказів суду не надає, а також не обґрунтовує яким чином розгляд справ стосовно стягнення заборгованості з інших юридичних осіб свідчить про неможливість чи утрудненість виконання рішення у даній справі.

Заявником не зазначено яким саме чином направлення ним боржнику та відсутність відповіді боржника на листи свідчить про те, що рішення суду в майбутньому буде виконати неможливо чи його виконання буде ускладнене, оскільки такі дії не вказують на вчинення боржником дій відносно свого майна, які б були спрямовані на виведення майна чи коштів, за рахунок яких, у разі задоволення позову, позивач мав би можливість задовольнити свої позовні вимоги.

Суд відзначає, що ухилення боржника від здійснення оплати товару, ненадання відповіді на листи заявника може свідчити про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором, а не на вчинення ним фактичних дій, спрямованих на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в майбутньому, у разі його задоволення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд вважає, що у заяві про забезпечення позову заявником не вказано яким саме чином невжиття заходу забезпечення позову може ускладнити виконання рішення суду, а заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування можливого ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову. Позивачем не підтверджено доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може будь-яким чином ускладнити чи унеможливити захист його прав чи законних інтересів, в зв`язку з чим заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

З огляду на викладене та керуючись статтями 136-140, 234, 235 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Антранс» про забезпечення позову - відмовити.

Дана ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.235 ГПК України та може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду у встановлені ст.256 ГПК України строки.

Суддя Л.М. Шкурдова