Ухвала суду № 81755004, 13.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.05.2019Справа № 910/14155/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

при секретарі судового засідання - Асадові В.В.,

розглянувши у судовому засіданні матеріали

скарги на дії Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві у справі

за заявою Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація"

до Фізичної особи-підприємця Форбаток Марії Олексіївни

про стягнення заборгованості,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ВСТАНОВИВ:

29.10.2018 за заявою Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" Господарським судом міста Києва видано судовий наказ № 910/14155/18 про стягнення з Фізичної особи-підприємця Форбаток Марії Олексіївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" (01001, м. Київ, вул. Володимирська, 51-А; ідентифікаційний код: 03366500) заборгованість з орендної плати у розмірі 24404 (двадцять чотири тисячі чотириста чотири) грн. 72 коп., заборгованість з компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою, на якій розташований об`єкт оренди в розмірі 3852 (три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) грн. 90 коп. та судові витрати у розмірі 176 (сто сімдесят шість) грн. 20 коп.

19.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві, в якій скаржник просить:

- визнати дії Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві - Федоріної А.М. незаконними;

- скасувати повідомлення Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 14.02.2019 № 58375810.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.04.2019, у зв`язку з відпусткою судді Картавцевої Ю.В., справу № 910/14155/18 передано на розгляд судді Приходько І.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" залишено без руху та надано стягувачу строк для усунення недоліків, який становить десять днів з дня вручення цієї ухвали.

02.05.2019 до Господарського суду міста Києва від стягувача надійшла заява про усунення недоліків з відповідними додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.05.2019 розгляд скарги призначено на 08.05.2019.

В судове засідання 08.05.2019 представники боржника та виконавчої служби не з`явились.

Присутній у судовому засіданні 08.05.2019 представник стягувача підтримав подану скаргу та уточнив, що просить суд визнати дії Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві - Федоріної А.М. неправомірними, з підстав, викладених у скарзі.

У відповідності до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Розглянувши скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві, суд дійшов висновку про наступне.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У своїй скарзі скаржник просить суд визнати неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві - Федоріної А.М., що полягають у безпідставній відмові у відкритті виконавчого провадження, яка викладена у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.02.2019.

Скарга обґрунтована тим, що державний виконавець, згідно повідомлення від 14.02.2019, повернув виконавчий документ без виконання, оскільки, він не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а саме в наказі не вказано дату народження боржника. На думку скаржника, відмова у відкритті виконавчого провадження є безпідставною, оскільки, виконавчий документ відповідає вимогам закону, з урахуванням того, що боржником у даній справі є не фізична особа-громадянин, а фізична особа-підприємець, а тому дата його народження не є ідентифікуючою ознакою та обов`язковим реквізитом виконавчого документу.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" орган державної виконавчої служби, приватний виконавець відмовляє у прийнятті виконавчого документа до виконання, про що протягом трьох робочих днів повідомляє стягувача у разі якщо: виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Вимоги до виконавчого документу встановлені у ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, вказується, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Як встановлено судом, у тексті наказу Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 дійсно відсутня дата народження боржника.

Разом з тим, Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає, що у виконавчому документі, боржником за яким є фізична особа-підприємець, обов`язково повинна бути вказана його дата народження.

Суд враховує, що фізична особа-підприємець - це насамперед громадянин та обов`язково має дату народження, проте такий громадянин у господарському процесі та у ході здійснення своєї діяльності має особливий статус - він є господарюючим суб`єктом, і такий спеціальний статус обумовлений правовідносинами, заради яких він був набутий і зумовлений законодавчими вимогами до його набуття. Враховуючи викладене, ідентифікуючою ознакою боржника за наказом від 29.10.2018 по справі №910/14155/18 слід вважати ідентифікаційний код, адже боржник за судовим наказом є суб`єктом підприємницької діяльності.

Крім того, визначальним при розгляді поданої скарги є те, що заявник звернувся до суду за захистом своїх порушених прав (шляхом подання заяви про видачу судового наказу), порушення яких мало місце у межах правовідносин Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" з фізичною особою - підприємцем Форбаток Марією Олексіївною, що виникли з договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

На переконання суду, відсутність відомостей про дату народження боржника у справі, в межах господарських відносин двох суб`єктів підприємницької діяльності, жодним чином не може ставати перешкодою під час виконання судового наказу, який набрав законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із приписів ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.01.2010 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" зазначено, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенцією про захист прав і основоположних свобод, було ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду будь-якій із сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті Першого протоколу до Конвенції.

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавці.

Обмеження стягувача у справі на отримання присудженого за наказом суду через відсутність у його та й суду відомостей про дату народження боржника, за висновками суду, є порушенням основних засад виконавчого провадження, а також права на справедливий суд та принципу доступу до правосуддя, встановленим у практиці Європейського суду з прав людини і Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів скаржника щодо безпідставної відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення. До заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру та рішень про забезпечення позову - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Судом встановлено, що стягувач звертався до виконавчої служби з відповідною заявою, до якої долучав докази сплати авансового внеску.

За таких обставин, оскільки судом встановлено безпідставність вимог виконавця про зазначення у виконавчому документі дати народження боржника, то винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу було неправомірним.

Статтею 343 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

У зв`язку із наведеним, враховуючи факт того, що головним державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві Федоріною А.М. не виконано вимог закону щодо відкриття виконавчого провадження з огляду на належність документів, поданих стягувачем, суд прийшов до висновку про наявність підстав для зобов`язання державного виконавця вчинити дії, передбачені Законом України "Про виконавче провадження".

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, суд вважає доводи скаржника обґрунтованими, а подану скаргу такою, що підлягає задоволенню у передбачений законодавством спосіб шляхом скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачеві, визнання неправомірними дій і зобов`язання державного виконавця вчинити дії з виконання наказу.

Згідно ст. 345 ГПК України про виконання ухвали, постановленої за результатами розгляду скарги, відповідний орган державної виконавчої служби, приватний виконавець повідомляють суд і заявника не пізніше ніж у десятиденний строк з дня її одержання.

Відповідно до ст. 344 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки скаржником не надано доказів понесених витрат, пов`язаних із розглядом скарги, як і не зазначено сум таких витрат, підстави для стягнення з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Комунального підприємства "Київжитлоспецексплуатація" на дії Головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві - задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві - Федоріної А.М., що полягають у безпідставній відмові у відкритті виконавчого провадження, та скасувати видане державним виконавцем повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14.02.2019.

3. Зобов`язати головного державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ ГТУЮ у місті Києві - Федоріну А.М. відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 № 910/14155/18 та вчинити всі необхідні дії з виконання наказу у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України

Повний текст ухвали складено та підписано 15.05.2019.

Суддя І.В. Приходько