Ухвала суду № 81753719, 13.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9571/19

Провадження № 1-кс/520/5161/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.05.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., за участю ОСОБА_1 , слідчого Шевченко А.Ю., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на постанову слідчого від 18.03.2019 року про закриття кримінального провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року, в порядку ст. 303 КПК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову слідчого від 18.03.2019 року про закриття кримінального провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, в порядку ст. 303 КПК України.

Відповідно до поданої скарги, предметом оскарження являється постанова слідчого від 18.03.2019 року про закриття кримінального провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року. Так, на думку особи, яка подала скаргу, постанова винесена передчасно, висновки її суперечать матеріалам кримінального провадження та вимогам кримінально-процесуального законодавства.

Особи, яка звернулась зі скаргою, в судовому засіданні скаргу підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Слідчий в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вказавши, що постанова законна та обґрунтована. Дійсно ОСОБА_1 виявив трьох неповнолітніх осіб на території земельної ділянки, їх було опитано, та останні пояснили, що проникли на території ділянки, тому що грали в схованки. Також було встановлено, що в будинку ніхто не мешкає, будинок в занедбаному стані, не було умислу проникнення. Інших свідків встановити не вдалося за можливе.

Вивчивши скаргу та додані до неї матеріали, вислухавши думку заявника, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 9 КПК, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов’язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом’якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, в постанові слідчого, прокурора повинні бути зазначені зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

В ході судового розгляду було встановлено, що постановою слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області від 18.03.2019 року кримінальне провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, за фактом проникнення на територію приватного будинку АДРЕСА_1 , було закрито у зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Обґрунтовуючи підстави для закриття кримінального провадження, слідчий зазначила про те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження було проведено необхідні сліді дії, для повного, всебічного та об’єктивного розслідування кримінального провадження, встановити очевидців та свідків події, які можуть володіти відомостями про обставини вчинення кримінального правопорушення, також не довелося за можливе. Крім того, потерпілий ОСОБА_1 не надав документи, підтверджуючі право власності останнього на ділянку приватного будинку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

На підставі ч. 3 ст. 284 КПК України, слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження з підстав передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої цієї статті, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, прокурора складається у тому числі з мотивувальної частини, яка повинна містити: відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладене, судом встановлено, що вимоги даних норм закону слідчим при винесені оскаржуваної постанови порушені не були, а прийняте ним рішення обґрунтовано належним чином, оскільки винесено за результатами здійснення досудового розслідування, в ході якого було проведено повну та всебічну перевірку фактів, які стосувалися обставин, викладених у заяві ОСОБА_1 ..

Так, з матеріалів кримінального провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року, вбачається, що в ході досудового розслідування були отримані пояснення від наступних осіб: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які пояснили, що за адресою: АДРЕСА_1 , вже понад 5 років знаходиться закинутий занедбаний будинок, огороджений напів зруйнованим парканом, в якому ніхто не мешкає, чи має він господаря їм не відомо. Також вищевказані особи пояснили, що 21.02.2019 року біля 16:00 години вони дійсно знаходилися за вищевказаною адресою для того, щоб пограти в «схованки».

Крім того, в ході досудового розслідування слідчим був допитаний потерпілий ОСОБА_1 , який пояснив, що він є власником даної земельної ділянки. На території ділянки він не проживає та не проживав, ніхто інший також, у зв’язку з відсутністю умов для проживання. 21.02.2019 року близько 16:30 годин він побачив на території ділянки чотирьох невідомих йому підлітків, які між собою щось обговорювали, інструментів при них він не бачив. На його питання щодо мети проникнення, вони відповіли, що просто грають.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Вирішуючи питання про наявність у діях винної особи названої кваліфікуючої ознаки суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном.

Так, на думку слідчого судді з суб'єктивної сторони злочин повинен характеризуватися лише прямим умислом, тобто винні повинні усвідомлювати, що порушують недоторканність житла, шляхом вчинення вказаних дій, і бажають їх вчинити.

Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що у осіб, які зайшли на територію земельної ділянки, був умисел на незаконне проникнення, оскільки відповідно до пояснень останніх, вони знаходились там, з метою пограти, оскільки будинок був закинутий та занедбаний, тому вони не розуміли чи наявний власник земельної ділянки. Крім того, викладене підтверджується і поясненнями самого потерпілого, який вказує, що на території ділянки відсутні умови для проживання, там ніхто не проживає.

Отже, проаналізувавши та оцінивши зібрані в ході досудового розслідування докази, слідчий суддя погоджується з висновком слідчого щодо відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК України, оскільки в ході досудового розслідування не було встановлено жодного доказу, який би вказував на наявність будь-яких незаконних дій осіб, які перебували на території земельної ділянки, у зв'язку із чим, постанова слідчого про закриття даного кримінального провадження є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята на підставі допустимих та належних доказів, що в свою чергу дозволяє покласти їх в основу постанови про закриття кримінального провадження.

Крім цього, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, слід також зазначити, що слідчим під час досудового розслідування було здійснено всі процесуальні та слідчі дії, проведення яких є можливим для об'єктивного, всебічного та неупередженого розслідування даного кримінального провадження, що дозволяє прийняти законне рішення за результатами проведеного досудового розслідування.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, а також у зв'язку з необґрунтованість доводів скаржника, які не знайшли свого підтвердження, слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 18.03.2019 року про закриття кримінального провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року, слід відмовити.

Таким чином, керуючись ст.ст. 9, 94, 110, 284, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову слідчого від 18.03.2019 року про закриття кримінального провадження №12019161480000464 від 22.02.2019 року, в порядку ст. 303 КПК України – відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.