Ухвала суду № 81753520, 15.05.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

15.05.2019

296/8465/16-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі колегії:

головуючої судді Любчик В.М.,

суддів Хандуріна В.В.,

Мацишин Л.С.,

за участю

секретаря судового засідання Сафронової К.М.,

прокурора Ленкевич І.В.,

захисника Бондика В.А.,

розглянувши під час підготовчого судового провадження в судовому засіданні в м. Добропілля кримінальне провадження, зареєстроване у єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Добропільського міськрайонного суду Донецької області перебувають матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 03.05.2017 року, 15.05.2017 року, 21.06.2017 року, 31.07.2017 року, 04.09.2017 року, 25.09.2017 року, 21.01.2019 року, 28.01.2019 року, 11.03.2019 року, 12.04.2019 року, 15.05.2019 року не з’явився, про дату, час та місце розгляду кримінального провадження повідомлявся належним чином, шляхом публікації відповідних оголошень у газетах «Урядовий Кур‘єр», «Донеччина» та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті Добропільського міськрайонного суду Донецької області http://dpm.dn.court.gov.ua, також було вжито заходів щодо виклику обвинуваченого в підготовче судове засідання за останнім відомим місцем проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_2 .

У підготовчому судовому засіданні, прокурор заявив клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , обґрунтовуючи його тим, що останній з січня 2015 року, будучи особою, що не сприймає державну владу в Україні, підтримуючи злочинні наміри діючої на території Донецької області терористичної організації «ДНР», на грунті власних переконань, з метою сприяння діяльності вищезазначеної організації, добровільно вступив до її рядів та бере активну участь в її діяльності, шляхом перебрання на себе функцій начальника незаконно утвореного управління по захисту прав споживачів Донецькстандартметрологія так званої «ДНР», будучи незвільненим з посади начальника інспекції з питань захисту прав споживачів в Житомирській області.

Згідно рапорту без номеру від 14.11.2015 року офіцером оперативної групи операцій сектору «С» ОШ ЦУ СБ України в районі проведення АТО, 14.11.2015 року о 10 год. 00 хв. під час службової поїздки до контрольного пункту в’їзду/виїзду «Георгіївка», що розташований в місті Мар’їнка Донецької області, в порядку п. 2 ч. 2 ст. 207 КПК України здійснено затримання ОСОБА_1 .

Слідчим в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Житомирській області 15.11.2015 року у приміщенні Краматорського МВ УСБУ в Донецькій області роз’яснено громадянину ОСОБА_1 права затриманої особи. Об 11 год. 10 хв. 15.11.2015 року про затримання ОСОБА_1 повідомлено орган, уповноважений на надання безоплатної правової допомоги та надано можливість останньому повідомити про своє затримання дружину, батьків та сестру.

ОСОБА_1 15.11.2015 року роз’яснено права та обов’язки підозрюваного та вручено відповідну пам’ятку. Крім того, 15.11.2015 року о 13 год. 15 хв. останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України та вручено письмове повідомлення про підозру.

Постановою слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Житомирській області від 16.11.2015 року залучено захисника Крижова М.О. до участі у кримінальному провадженні через Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги Житомирської області.

Окрім цього, 14.11.2015 року сестрою обвинуваченого ОСОБА_2 укладено договір з адвокатом Бондиком В.А. про надання правової допомоги брату ОСОБА_1 .

16.11.2015 року, слідчим було здійснено спробу вручити ОСОБА_1 копію клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, проте підозрюваний в присутності понятих відмовився від прийняття даного клопотання, про що було здійснено відповідний запис на клопотанні, засвідчений підписами понятих.

17.11.2015 року ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира відносно ОСОБА_1 обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 26.11.2015 року апеляційним судом Житомирської області скасовано ухвалу, якою обрано відносно ОСОБА_1 вказаний запобіжний захід, і постановлено нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовлено. При цьому, ОСОБА_1 було звільнено з-під варти в залі судових засідань та інших запобіжних заходів стосовно нього не обиралось. До матеріалів кримінального провадження долучено заяву ОСОБА_1 , в якій останній повідомляє, що мешкатиме у своєї доньки у м. Києві та просить зв’язок з ним здійснювати через його захисника Трофімова С.С.

27.11.2015 року слідство повторно звернулось до суду із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У зв’язку з неявкою до суду підозрюваного 30.11.2015 року постановлено ухвалу про привід підозрюваного ОСОБА_1 на 04.12.2015 року о 10 год. 00 хв., однак виконати вказану ухвалу не представилося за можливе у зв’язку з відсутністю підозрюваного за зазначеною ним адресою. 04.12.2015 року у зв’язку із повторною неявкою підозрюваного у судове засідання та невиконанням ухвали суду про його привід, у зв’язку із відсутністю відомостей щодо місця його перебування, Корольовським райсудом м. Житомира винесено ухвалу про надання дозволу УСБУ в Житомирській області на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу для вирішення клопотання про обрання стосовно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

22.08.2016 року слідчим суддею Корольовського районного суду м. Житомира постановлено ухвалу про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22015060000000023 від 20.05.2017 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

06.10.2016 року обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні направлено до суду.

Таким чином, обвинуваченому відомо про здійснення відносно нього кримінального провадження, оскільки йому не тільки особисто вручено повідомлення про підозру, пам’ятка про права та обов’язки підозрюваного, але і здійснювалася спроба вручити йому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Однак, ОСОБА_1 , умисно переховується від слідства, притягнути останнього, до кримінальної відповідальності у загальному порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством України, не надається можливим.

Захисник обвинуваченого просив вирішити клопотання прокурора на розсуд суду.

Вислухавши думку прокурора та захисника, дослідивши наявні у суду матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора і необхідність оголошення обвинуваченого ОСОБА_1 у розшук, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції»(далі за текстом – Закон), ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.

Суд підкреслює, що право обвинувачуваного захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст. 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 року. Крім того, «Міжнародний пакт про громадянські та політичні права» 1966 року передбачає, що кожний має право при розгляді будь-якого пред'явленого йому обвинувачення на ряд гарантій на основі повної рівності й, зокрема, бути засудженим у його присутності та захищати себе особисто або за допомогою обраного ним захисника.

Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст.6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» 1950 р., відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».

Процедури «іn absentia» неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому, суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, у рішенні «Меденіца проти Швейцарії» ЄСПЛ зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими.

Так у справі «Сейдович проти Італії» суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя. В даній справі суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлені йому обвинувачення. З цих підстав неможна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.

У справі «Колоцца проти Італії» суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п. 3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття "справедливий розгляд у суді" (див. рішення у справі «Годди проти Італії» від 9 квітня 1984 р. Серія А, т.76, с.11, п.28). Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку "розумного співвідношення", з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.

Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.

Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п.3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином (див. рішення у справі Неймастера» від 7 травня 1974 року Серія А, т.17, с.16, п.36;).

Отже, в даному кримінальному провадженні колегія суддів дійшла висновку, що проведення судового розгляду без участі обвинуваченого. не забезпечить дотримання гарантованих Конвенцією основоположних прав. Крім того, сторона обвинувачення не надала суду беззаперечних доказів, з яких можна зробити висновок, що обвинувачений намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання, оскільки доказів його повідомлення належним чином у розумінні практики ЄСПЛ про наявність кримінального провадження відносно нього суду не надано.

Суд підкреслює, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» проведення спеціального судового провадження можливе за наявності відомостей про те, що особа перебуває в районі проведення антитерористичної операції та її оголошено у розшук.

На теперішній час немає даних, про те, що ОСОБА_1 перебуває в районі проведення антитерористичної операції або на непідконтрольній Україні території, фактично його місце знаходження невідоме.

Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі якщо обвинувачений ухилився від суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його розшуку або видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судові засідання не з’являється тривалий час, причини його неявки суду невідомі, місцезнаходження обвинуваченого суду теж не відомо, прокурором не доведено того, що обвинувачений знає про існування обвинувачення проти нього, а також не надано доказів перебування обвинуваченого в районі проведення антитерористичної операції, що передбачено вищевказаною нормою Закону, у зв’язку з чим, суд позбавлений можливості переконатися в тому, що обвинувачений дійсно обізнаний про день та час розгляду справи та ухиляється від явки у судові засідання.

Враховуючи те, що відповідно до положень частини 2 статті 318 КПК України судовий розгляд здійснюється в судовому засіданні з обов’язковою участю сторін кримінального провадження, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та даних щодо ухилення обвинуваченого від явки у судові засідання, колегія суддів вважає необхідним на підставі положень ст. 335 КПК України зупинити судове провадження відносно ОСОБА_1 та оголосити його у розшук.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого щодо повернення обвинувального акту, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове засідання відбувається за участю прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду.

Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що ОСОБА_1 слід оголосити у розшук у зв’язку із чим буде зупинено судовий розгляд по кримінальному провадженню, № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, на час розшуку обвинуваченого, клопотання захисника обвинуваченого про повернення обвинувального акту, буде розглянуто у підготовчому засіданні з дотриманнім вимог ч. 2 ст. 314 КПК України, за участю прокурора, обвинуваченого, захисника.

Керуючись ст.ст. 323, 335, 372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження у кримінальному провадженні за № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, – відмовити.

Оголосити у розшук ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Макіївка Донецької області, громадянина України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Зупинити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 296/8465/16-к внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 22015060000000023 від 20 травня 2015 року, по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, на час розшуку обвинуваченого.

В разі розшуку обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 доставити його до Добропільського міськрайонного суду Донецької області для можливості продовження судового провадження за його участю.

Копії ухвали надіслати для виконання розшуку начальнику 2 управління (з дислокацією у м. Маріуполь Донецької області) ГУ СБ України в Донецькій області та Луганській областях та для контролю прокурору Добропільського відділу Костянтинівської місцевої прокуратури Ленкевич І.В.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти даної ухвали може бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуюча суддя В.М. Любчик

Судді В.В. Хандурін

Л.С. Мацишин