Рішення № 81752948, 11.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27081/16-ц

Провадження № 2/761/224/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Піхур О.В.

за участю :

секретаря судового засідання - Мусійчук В.С.,

представника позивача - Турченка Д.Л.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У липні 2016 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» (далі-позивач) звернувся до Шевченківського районного в м. Києві суду з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач 1), ОСОБА_4 (далі – відповідач 2) про стягнення заборгованості.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивач є балансоутримувачем житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та за своєю статутною діяльністю забезпечує належне утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду, надає споживачам житлово-комунальі послуги та проводить розрахунки з власниками та користувачами квартир за надані житлово - комунальні послуги. При цьому, відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01.03.2004 року, яким позивачем, на підставі акту приймання – передачі житлових будинків від 01.03.2010 року надаються житлово-комунальні послуги. Послуги надавались позивачем належним чином та відповідно умов, що визначені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг. В свою чергу, зобов'язання в частині, що стосується своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачами виконані не були, внаслідок чого в період з 01.01.2015 року по 01.05.2016 року у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15462,89 грн. В зв'язку з наявністю заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги позивачем на адресу відповідачів було надіслано претензію-вимогу, яка залишена ними без відповіді. Враховуючи несвоєчасну оплату за надані житлово-комунальні послуги позивачем було нараховано відповідачам 3% річних в розмірі 277,92 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1350,45 грн. Відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погашають, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Тому позивач просив суд, стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційної складової боргу та 3% річних в розмірі 17091,26 грн. та судові витрати.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.07.2016 року вказані матеріали позовної заяви було передано для розгляду судді ОСОБА_5

Ухвалою від 29.09.2016 року суддею ОСОБА_5 було відкрито провадження у цивільній справі.

У відповідності до розпорядження Шевченківського районного суду м. Києва від 21.11.2018 року, здійснено перерозподіл даної справи у зв’язку зі звільненням судді Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_5 з посади судді на підставі рішення ВРП від 25.09.2018 року.

Ухвалою Шевченківського районного суд м. Києва від 22.11.2018 року призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

У судове засідання відповідачі не з’явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, в матеріалах справи наявний письмовий відзив відповідача 1, відповідно якого, в задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, заслухавши представника позивача, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об’єктивному розгляді справи, наявні докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є балансоутримувачем житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та за своєю статутною діяльністю забезпечує належне утримання та експлуатаційне обслуговування житлового та нежитлового фонду, надає споживачам житлово-комунальі послуги та проводить розрахунки з власниками та користувачами квартир за надані житлово - комунальні послуги.

Відповідачі є співвласниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 01.03.2004 року, яким позивачем, на підставі акту приймання – передачі житлових будинків від 01.03.2010 року надаються житлово-комунальні послуги.

Послуги надавались позивачем належним чином та відповідно умов, що визначені законодавством України у сфері житлово-комунальних послуг.

В свою чергу, зобов'язання в частині, що стосується своєчасної оплати за спожиті житлово-комунальні послуги відповідачами виконані не були, внаслідок чого в період з 01.01.2015 року по 01.05.2016 року у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 15462,89 грн.

15.03.2016 року, в зв'язку з наявністю заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, позивачем на адресу відповідачів було надіслано претензію-вимогу, яка залишена ними без відповіді.

Враховуючи несвоєчасну оплату за надані житлово-комунальні послуги позивачем було нараховано відповідачам 3% річних в розмірі 277,92 грн. та інфляційну складову боргу в розмірі 1350,45 грн.

Відповідачі в добровільному порядку заборгованість не погашають, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО-СЕРВІС» ідентифікаційний код 30167045, зареєстровано 03.09.1998 року Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 129624, номер запису в Єдиному державному реєстрі 1074 120 0000 025673, Товариство здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про господарські товариства», Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України. Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», чинного Статуту та іншою чинного законодавства України. Товариство здійснює свою діяльність самостійно, а також у співробітництві з державними, комерційними, міжнародними, закордонними та іншими організаціями, об'єднаннями, установами та підприємствами, що підтверджується статутом затвердженого Загальними Зборами Учасників, протокол №26 від 23.03.2010 року.

Відповідно акту приймання – передачі житлових будинків від 01.03.2010 року позивач прийняв на баланс і експлуатаційне-технічне обслуговування житлові будинки з інженерно-технічними системами та мережами, в тому числі будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Частиною 1 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до положень ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент укладення Договору про надання житлово-комунальних послуг) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Згідно п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Відповідно до п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, з наступними змінами, власник та наймач (орендар) квартири, житлового приміщення у гуртожитку зобов’язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п.30 Правил, споживач зобов'язаний: 1) оплачувати послуги в установлені договором строки; 2) забезпечувати доступ до мережі, арматури, квартирних засобів обліку, розподільчих систем представника виконавця за наявності в нього відповідного посвідчення: для ліквідації аварій - цілодобово; для встановлення і заміни санітарно-технічного та інженерного обладнання, проведення технічного і профілактичного огляду, зняття контрольних показників квартирних засобів обліку - згідно з умовами договору; 3) дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; 4) забезпечувати цілісність квартирних засобів обліку та не втручатися в їх роботу; 5) у разі несвоєчасного внесення плати за послуги сплачувати пеню у встановлених законом та договором розмірі; 6) виконувати інші обов'язки відповідно до законодавства.

Крім того, згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов’язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Також, у відповідності до положень п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи, а саме з наданого розрахунку заборгованості, вбачається, що заборгованість відповідачів перед позивачем за період з 01.01.2015 року по 01.05.2016 року становить 15462,89 грн.

Відповідно до ст.ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов’язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеною у постанові Верховного Суду України від 20.06.2012 року в справі 6-68цс12, правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є грошовим зобов’язанням, у якому, серед інших прав і обов’язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) – вимагати сплату грошей за надані послуги.

Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов’язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов’язання.

Закріплена в п.10 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у ч.2 ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідно до доданого представником позивача до позовної заяви розрахунку, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення відповідачами виконання грошового зобов’язання складають 277,92 грн. та 1350,45 грн. відповідно.

Оскільки судом було встановлено, що позивач є виконавцем житлово-комунальних послуг в будинку за адресою: АДРЕСА_1, які були надані відповідачам, що є співвласниками квартири №68 у вказаному будинку, при цьому, останні зобов’язання щодо сплати житлово-комунальних послуг у встановлені строки не виконують, будь-яких доказів на спростування вказаних обставин суду надано не було, суд приходить до висновку, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню, а тому з відповідачів підлягає стягненню на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 15462,89 грн.

Також суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі 277,92 грн. та 1350,45 грн. відповідно, оскільки правовідношення, в якому замовник зобов’язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов’язанням.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 322, 509, 525, 526, 610, 612, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 141, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352-354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» (м. Київ, провулок Бехтеревський, 14, код ЄДРПОУ 30167045) до ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості – задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 17091,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» судові витрати у розмірі 689,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс» судові витрати у розмірі 689,00 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1 ст. 296 ЦПК України : апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення 18.04.2019 року.

Суддя