Ухвала суду № 81750786, 18.04.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/43895/18

Провадження № 2-з/761/249/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2019 року

Шевченківський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді: Кондратенко О.О.

при секретарі: Славич К.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою, в якій просив:

- зобов’язати АТ "Таскомбанк" надати докази його прав, як нового кредитора у зобов’язанні за Кредитним договором №101.8-01/195 від 11 листопада 2011 року;

- зобов’язати АТ "Таскомбанк" надати розрахунок дійсного обсягу прав, що були передані за Кредитним договором №101.8-01/195 від 11 листопада 2011 року станом на 27 березня 2017 року – дату переходу права вимоги від ПАТ "ВТБ Банк" до АТ "Таскомбанк";

- встановити, що відповідач є кредитором, який прострочив та порушив право позивача на отримання доказів того, що виконання зобов’язань приймається належним кредитором;

- зобов’язати АТ "Таскомбанк" надати розрахунок заборгованості позивача за Кредитним договором №101.8-01/195 від 11 листопада 2011 року, з урахуванням того факту, що проценти за час прострочення не нараховуються;

- визнати протиправним надіслане відповідачем повідомлення-вимогу в порядку ст.ст. 35, 40 ЗУ "Про іпотеку" за вих. №10467/70 від 31 жовтня 2018 року, у зв'язку з тим, що прострочення у виконанні зобов’язань за Кредитним договором №101.8-01/195 від 11 листопада 2011 року виникла не з вини позивача.

18 квітня 2019 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову в якій останній просив: заборонити відповідачу вчиняти дії, які передбачені статтями 37,38 ЗУ "Про іпотеку" та відповідно до умов Кредитного договору №101.8-01/195 від 01 листопада 2011 року та Іпотечного договору №101.8-01/195 від 01 листопада 2011 року до моменту винесення судом рішення у справі №761/43895/18 в частині підтвердження наявності у відповідача, як нового кредитора прав у зобов’язанні, встановлення дійсного обсягу вимоги (суми заборгованості у розрізі тіла кредиту, процентів, тощо) до позивача, а також встановлення судом факту, чи є відповідач кредитором, який прострочив.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду ( ч.2 ст.149 ЦПК України).

Позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року ” Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову ”, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв’язку із застосуванням відповідних заходів.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що заява ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню, так як визначений останнім вид забезпечення позову не стосується заявлених ним позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову – залишити без задоволення.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: