Рішення № 81750701, 13.02.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/643/19

Справа №761/9788/18

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2019 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Усатової І.А.,

при секретарі: Ковальській К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в Шевченківський районний суд м. Києва з позовом до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_2 з позовом та просив суд стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на свою користь страхове відшкодування за договором (полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/1651864 у сумі 25 533, 30 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на свою користь величину втрати товарної вартості у розмірі 16 358, 44 грн., франшизу у розмірі 1 000, 00 грн., а також судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що 03.04.2017 о 20:20 год. у місті Києві на перехресті проспекту Ватутіна та бульвару Перова відбулась ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, та «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Зазначено, що постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2017 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в дохід держави.

Як вказав позивач, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована ТДВ «СТ «Домінанта» згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1651864.

Позивач пояснив, що він 16.05.2017 звернувся до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та 14.06.2017 подав заяву про виплату страхового відшкодування.

Позивач посилався на те, що з метою виявлення розміру матеріального збитку, спричиненого транспортному засобу в результаті ДТП, він звернувся до СОД ФОП ОСОБА_3 та уклав договір № 22/05/17 від 22.05.2017 року про проведення оцінки. На виконання укладеного договору № 22/05/17 про проведення оцінки СОД ФОП ОСОБА_3 07.06.2017 був складений Звіт № 2205 про оцінку вартості матеріального збитку, згідно якого ринкова вартість автомобіля складає 490 111,47 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ - 55 169,97 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює 0,00, а вартість матеріального збитку складає 71 528,41 грн., адже в нього входить сума втрати товарної вартості, тобто величина зниження ринкової вартості транспортного засобу, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого транспортного засобу в розмірі 16 358,44 грн.

Зазначає, що позивачу, як власнику пошкодженого транспортного засобу, підлягає виплата страхового відшкодування відповідачем ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» у розмірі 55 169, 97 грн., що відповідає сумі вартості відновлюваного ремонту.

Позивач вказав, що 19.09.2017 подав до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» заяву про узгодження розміру страхового відшкодування, проте ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» не надало відповіді на дану заяву та 26.10.2017 позивач звернувся зі скаргою до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг з проханням провести перевірку фактів порушення ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» вимог чинного законодавства у сфері страхування та у відношенні ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» винести припис про усунення порушень.

Зазначено, що в результаті розгляду наданих позивачем до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» документів, після початку розслідування справи Нацкомфінпослуг 20.11.2017 страховик перерахував страхове відшкодування у розмірі - 28 639, 67 гривень (за вирахуванням франшизи у розмірі 1000,00) та сплатив пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 1 433,41 грн.

Вказав, що враховуючи розмір оціненої шкоди відповідно до звіту № 2205 від 07.06.2017 про оцінку вартості матеріального збитку, складеного СПД ОСОБА_3 та розміру страхового відшкодування, яке було сплачено ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», позивач вважає, що розмір страхового відшкодування, яке повинно бути сплачене на його користь ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» становить 25 533, 30 грн., що становить різницю між вартістю відновлюваного ремонту (55 169, 97 грн.) - здійсненою виплатою (28 636, 67 грн.) та франшизою ( 1000, 00 грн.).

Зазначив, що решта коштів, що відповідають розміру завданої позивачу матеріальної шкоди підлягають стягненню з ОСОБА_2. Позивач вважає, що втрати, яких він зазнав у зв'язку з пошкодженням його транспортного засобу та витрати, яку він мусить зробити для відновлення свого порушеного права, що підлягають стягненню з ОСОБА_2, дорівнюють: величині втрати товарної вартості у розмірі 16 358, 44 грн., розміру франшизи у сумі 1 000,00 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2018 справу за позовом ОСОБА_1 до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування та відшкодування збитків передано до Солом'янського районного суду м. Києва за підсудністю.

Ухвалою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 23.10.2018 у справі відкрито спрощене позовне провадження.

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Представник позивача подав заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги визнав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про свою неявку суд до відома не поставили, відзиви на позовну заяву не подали.

Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, враховуючи думку сторони позивача, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.04.2017 о 20:20 год. у місті Києві на перехресті проспекту Ватутіна та бульвару Перова відбулась ДТП за участю автомобілів НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_2, що належить на праві власності ОСОБА_1.

Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.2017 у справі №755/5527/17, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні даної ДТП.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, що набрав законної сили, або постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, цей вирок або постанова обов'язкові для суду лише з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Тому, розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи чи зі справи про адміністративне правопорушення, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. Інші прийняті в рамках кримінальної справи чи справи про адміністративне правопорушення постанови оцінюються судом згідно з положеннями статті 212 ЦПК.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_2 в дорожньо-транспортній пригоді доказуванню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «KIA Sportage», д.н.з. НОМЕР_2, на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1651864 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «Страхове товариство «Домінанта».

22.05.2017 між позивачем та СОД ФОП ОСОБА_3 укладено договір №22/05/17 про проведення оцінки.

Відповідно до Звіту № 2205 про оцінку вартості матеріального збитку, ринкова вартість автомобіля складає 490 111,47 грн., вартість відновлювального ремонту КТЗ - 55 169,97 грн., значення коефіцієнту фізичного зносу дорівнює 0,00, а вартість матеріального збитку складає 71 528,41 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 16.05.2017 позивач звернувся до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» із повідомленням про ДТП, 04.06.2017 звернувся до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» із заявою про виплату страхового відшкодування, а 19.09.2017 подав до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» заяву про узгодження розміру страхового відшкодування, проте ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», однак, страхове відшкодування не було виплачено.

Встановлено, що 26.10.2017 позивач звернувся зі скаргою до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг з проханням провести перевірку фактів порушення ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» вимог чинного законодавства у сфері страхування та у відношенні ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» та винести Припис про усунення порушень.

У відповіді Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 28.11.2017 № 9506/13-12, зазначено, що за результатами розгляду документів, наданих ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», страховиком виплачено страхове відшкодування у сумі 28 636, 67 грн. (за вирахуванням франшизи у розмірі 1 000, 00 грн.) та сплачено пеню за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування в сумі 1 433, 41 грн. (платіжне доручення від 21.11.2017 № 10230).

Так, позивач просить стягнути з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на свою користь розмір страхового відшкодування, яке, на його думку, повинно бути сплачене у розмірі 25 533, 30 грн., що становить різницю між вартістю відновлюваного ремонту (55 169, 97 грн.) - здійсненою виплатою (28 636, 67 грн.) та франшизою ( 1000, 00 грн.), а також стягнути з ОСОБА_2 на свою користь величину втрати товарної вартості у розмірі 16 358, 44 грн., франшизу у розмірі 1 000, 00 грн., на що суд зазначає наступне.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Так, положеннями ч. 1 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортних засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до вимог ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Положеннями статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно вимог п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Положеннями ч. 1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

При цьому, згідно п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Як встановлено судом, позивачем було вчасно повідомлено та надано відповідачу 1 всі необхідні документи для виплати йому страхового відшкодування по ДТП.

Однак, незважаючи на вищенаведені вимоги закону, відповідач 1 свої зобов'язання за договором страхування не виконав, та не здійснив виплату потерпілій особі суму страхового відшкодування за завдані страхувальником збитки в повному обсязі.

Так, вирішуючи питання про задоволення позовних вимог, судом враховано, що право потерпілого отримати відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним.

При цьому, норми Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обмежують розмір відшкодування страховиком шкоди (збитків), завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); шкодою, заподіяною майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду (пункт 32.4 статті 32); шкодою, пов'язаною із втратою товарної вартості транспортного засобу (пункт 32.7 статті 32); сумою франшизи, розрахованою за правилами пункту 12.1 статті 12.

За змістом ст. 29, п. 32.7 ст. 32 вказаного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а страховик не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Згідно з п.3 ст.34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує витрати на проведення експертизи лише в разі якщо він у визначений законом строк не направив свого представника для огляду транспортного засобу.

Отже, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено статтею 1194 ЦК України. Згідно з її положеннями особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, відповідач 1 як страховик відповідальності особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і зазначеним відновлювальним ремонтом згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодовує особа, яка завдала збитків.

Відповідні роз'яснення містяться і в п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

При цьому, судом врахована правова позиція, викладена у постанові Верховного суду України від 04.06.2014 року за №6-49цс14, щодо перегляду судових рішень з підстав неоднакового застосування судами законодавства щодо стягнення шкоди, пов'язаної з втратою товарної вартості транспортного засобу, згідно з якою, власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

За умовами ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи, що відповідачі своїм правом з`явитися в суд і спростувати доводи позивача не скористалися, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог ОСОБА_1

Таким чином, позов ОСОБА_1 до ТДВ «Страхове товариство «Домінанта», ОСОБА_2 про стягнення страхового відшкодування, відшкодування збитків (матеріальної шкоди), заподіяної джерелом підвищеної небезпеки підлягає задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким сином, з ТДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 419,56 грн., а з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір - 285,24 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 281, 282, 354 ЦПК України, суд, -,

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (м. Київ, пров. Індустріальний, 23, код ЄДРПОУ 35265086) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_3) страхове відшкодування за Договором (Полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АК/1651864 у сумі 25 533, 30 грн., та судовий збір у розмірі 419,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_3, РНОКПП - НОМЕР_3) величину втрати товарної вартості у розмірі 16 358, 44 грн., франшизу у розмірі 1 000, 00 грн., та судовий збір у розмірі 285,24 грн.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Солом'янський районний суд м. Києва.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: