Ухвала суду № 81749734, 15.05.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/4699/13-к

Провадження №1-кп/752/60/19

У Х В А Л А

15.05.2019 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі колегії суддів:

головуючого - судді Єсауленко М.В.,

суддів - Бондаренко Г.В., Валігури Д.М.,

при секретарі - Царанковій (Лукіяник) Д.В.,

під час підготовчого судового засідання, проведеного в приміщені суду в м. Києві, з розгляду кримінального провадження відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, обвинувачених у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 2, ч.2 ст.115 КК України, п.п. 1, 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України і п.п. 1, 6, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Швеця Т.О.,

обвинувачених - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників - Макаренко В.П., Нагули О.О., Оверчук Ю.О,

потерпілого - ОСОБА_7,

встановив:

В провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт, затверджений прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури м. Києва Швецом Т.О. 15.10.2015р., у кримінальному провадженні, внесеному 21.11.2012р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42012110000000026, відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Зазначеним особам інкримінується вчинення умисних вбивств ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11, вчинених з корисливих мотивів, та які відбувалися за попередньою змовою, а також особами, які раніше вчинили умисне вбивство.

Прокурор вважає обвинувальний акт таким, що відповідає вимогам КПК України, а кримінальне провадження - підсудним Голосіївському районному суду м. Києва. Просить призначити справу до судового розгляду.

Окрім того, прокурор подав клопотання про продовження обвинуваченим існуючих мір запобіжних заходів. Обґрунтовуючи вимоги посилався на тяжкість злочинів, у вчинені яких обвинувачуються ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_1, що, на його думку, свідчить про ступінь їх суспільної небезпеки, а також ризики: ухилення від явки суду, незаконного впливу на недопитаних свідків, вчинення нових злочинів. Вважає, що застосування до обвинувачених більш м’якого запобіжного заходу є неможливим, що, на його думку, пов’язано з інтересами безпеки суспільства і окремих учасників кримінального провадження. Просить продовжити термін існуючого запобіжного заходу на 60 днів, заборонивши обвинуваченим залишати місце проживання у період з 23 по 6 годину.

Обвинувачені та їх захисники просили змінити запобіжні заходи. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посилалися на те, що вони працевлаштувалися, і виконання покладених на них трудових обов’язків, потребує постійного пересування по території України. Вважають, що домашній арешт та електронні браслети обмежують їх у реалізації таких прав. Просили змінити запобіжний захід на особисті зобов’язання без носіння електронних засобів контролю, також наголошували на тому, що вони не порушували покладені на них судом обов’язки. ОСОБА_1 просив змінити режим перебування під домашнім арештом, дозволивши йому виїжджати у вихідні дні за межі м. Києва.

Окрім того, висловлюючи думку щодо можливості призначення справи до судового розгляду, обвинувачений ОСОБА_2 зазначив, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, про що ним неодноразово подавалися відповідні клопотання. Також посилався на те, що питання про визначення підсудності дійсної справи Голосіївському районному суду належним чином відповідно до вимог КПК України не вирішувалося. Вважає, що кримінальне провадження не підсудне Голосіївському районному суду м. Києва, оскільки жодний з інкримінованих злочинів не вчинявся на території Голосіївського району, у зв’язку з чим заявив клопотання про направлення подання до Київського апеляційного суду для вирішення питання про визначення підсудності дійсного кримінального провадження належному суду.

Захисник Оверчук Ю.О. вищезазначене клопотання ОСОБА_2 підтримала. Заявлені нею клопотання про повернення обвинувального акту просила залишити без розгляду до вирішення питання про підсудність.

Захисник Нагула О.О. та його підзахисний ОСОБА_3 заявили клопотання про повернення обвинувального акту, як такого, що не відповідає вимогам КПК України. Клопотання ОСОБА_2 про визначення підсудності підтримали.

Захисник Макаренко В.П. та її підзахисний ОСОБА_1 підтримали клопотання ОСОБА_2 про визначення підсудності.

Прокурор просив залишити без задоволення клопотання обвинувачених та їх захисників. Зазначив, що справа підсудна Голосіївському районному суду м. Києва з тих підстав, що досудове розслідування було закінчено слідчим відділом прокуратури м. Києва, який територіально знаходився у Голосіївському районі м. Києва.

Суд, вирішуючи питання відповідно до вимог ст. 314 КПК України про можливість призначення судового розгляду, розглянувши заявлені клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах території юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однакові за тяжкістю, – суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту (а.с. 1-25, т. 1), злочин відносно ОСОБА_11 вчинений в лісосмузі неподалік села Соколовка Жашківського району Черкаської області, відносно ОСОБА_9 – у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_10 – у квартирі, яка розташована в АДРЕСА_2. Вищезазначені адреси не відносяться до юрисдикції Голосіївського району м. Києва.

Таким чином, дане кримінальне провадження не підсудне Голосіївському районному суду м. Києва.

Судом також встановлено, що ухвалами Апеляційного суду м. Києва було неодноразово відмовлено в задоволенні заяв ОСОБА_2 про вирішення територіальної підсудності і про передачу кримінального провадження до інших судів, в т.ч. і Дарницького районного суду м. Києва (а.с. 107-121, 125-129, т.6). Також ухвалою Апеляційного суду м. Києва було залишено без задоволення подання голови Голосіївського районного суду м. Києва про зміну підсудності (а.с. 122-124,т.6), а ухвала ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.05.2013 відмовлено в задоволені подання голови Апеляційного суду м. Києва про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, у зв’язку із тим, що відповідно до ч. 1 ст. 34 КПК України до початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд до іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження. За матеріалами справи, троє потерпілих проживають на території м. Києва, трьом підозрюваним, що утримуються в Київському СІЗО, призначені захисники – адвокати Київського міського центру з надання безоплатної вторинної допомоги, тому розгляд справи має відбуватися у м. Києві.

Також ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.07.2017 (а.с. 153-154, т.6) відмовлено у направленні матеріалів кримінального провадження до Дарницького районного суду м. Києва, оскільки жоден із злочинів не був вчинений на території зазначеного району, а судовий розгляд триває.

Аналізуючи ухвали судів вищих інстанцій, колегією судів встановлено, що підсудність даної справи була визначена у місті Києві, про те рішення про підсудність Голосіївському районному суду м. Києва у передбачений законом спосіб, не приймалося. Враховуючи вищенаведене, а також те, що жоден із злочинних епізодів, не було вчинено на території Голосіївського районну м. Києва, а досудове розслідування було закінчено прокуратурою м. Києва, юридична адреса якої знаходиться в Печерському районі м. Києва, колегія суддів вважає за доцільне у відповідності до вимог ст.ст. 32, 314 КПК України звернутися до Київського апеляційного суду із поданням про визначення підсудності даного кримінального провадження за належним місцевим судом загальної юрисдикції м. Києва.

Інші клопотання, що були заявлені обвинуваченими та їх захисниками є передчасними та підлягають залишенню без розгляду до вирішення питання про підсудність кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Так, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 18.03.2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був обраний запобіжний захід у виді домашнього арешту у певний період доби, строк дії якого закінчується 16.05.2019р.

Колегія суддів вважає, що зазначений прокурором ризик ухилення обвинувачених від суду є наявним. Норма статті ст.178 КПК України покладає на суд обов’язок оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, ті, що перелічені зазначеною статтею. Окрім того, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що наявність підстав для обрання обвинуваченим запобіжного заходу слід оцінювати в кожній конкретній справі з врахуванням її особливостей.

Колегія суддів приходить до висновку, що продовження дії запобіжного заходу у дійсному кримінальному провадженні у виді домашнього арешту в певний період доби, з урахуванням тяжкості покарання, віку та стану здоров’я обвинувачених, міцності їх соціальних зв’язків тощо є виправданим заходом, враховуючи інкриміновані обвинуваченим дії та обставини їх вчинення, що зазначені в обвинувальному акті, і відповідає інтересам суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Колегія суддів вважає, що таким рішенням будуть забезпечені не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти суспільних прав та інтересів.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити раніш обраний обвинуваченим запобіжний захід без змін, але на строк, що не перевищує 60 днів.

Клопотання обвинувачених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та їх захисників про зміну запобіжного заходу з домашнього арешту та особисті зобов’язання, колегія суддів вважає необґрунтованими, з урахуванням вищезазначеного та періоду доби, в яку діє домашній арешт, який фактично є нічним часом. Так, доводи захисту, що домашній арешт у певний період доби обмежує право на пересування є слушними, але таке обмеження відповідає та співвідноситься із метою та цілями запобіжного заходу, який обраний щодо осіб, які мають статус обвинувачених. Доводи ОСОБА_2 та його захисника про наміри працевлаштуватися в м. Києві та переїхати до міста (як на підставу зміни запобіжного заходу) суд вважає безпідставними. Інші доводи, викладені у клопотаннях сторони захисту, також не можуть вважатися такими, що є підставою для зміни запобіжного заходу.

Клопотання захисника Макаренко В.П. та її підзахисного ОСОБА_1 про зміну режиму домашнього арешту, також не підлягають задоволенню як необґрунтовані та недоведені.

Керуючись ст.ст. 32, 34, 132, 177, 178, 181, 193, п.п.1, 2, 4, 8, 9 ч.5 ст.194, 195, 314 – 315 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання ОСОБА_2 задовольнити. Звернутися до Київського апеляційного суду із поданням про визначення підсудності даного кримінального провадження у відповідності до вимог ст.32 КПК України за належним місцевим судом загальної юрисдикції м. Києва.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_3 існуючих мір запобіжного заходу задовольнити.

Продовжити обвинуваченим ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2 термін дії запобіжного заходу у виді домашнього арешту за раніше визначеними адресами у певний період доби, а саме: з 23 години до 6 години, строком до 11 липня 2019 року включно, з покладанням обов’язків:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому вини проживають, без дозволу суду;

- утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні;

- у разі наявності, здати паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Роз’яснити обвинуваченим що, в разі невиконання вищевказаних обов’язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід, а відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з’являтися в житло, під арештом у якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов’язаних із виконанням покладених на них зобов’язань, використовувати електронний засіб контролю.

Згідно ч.3 ст.181 КПК України направити копію ухвали для виконання до відповідних управлінь Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора прокуратури м. Києва, який безпосередньо підтримує державне обвинувачення у суді.

Клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору залишити без розгляду до вирішення питання про підсудність кримінального провадження.

У задоволені клопотань про зміну запобіжних заходів стороні захисту відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

_______ ___ ______

М.В. Єсауленко Г.В. Бондаренко Д.М. Валігура