Рішення № 81748220, 15.05.2019, Печенізький районний суд Харківської області

Справа F 633/76/16-ц

Провадження F 2/633/1/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Смирнова В.А.,

за участю секретаря F Ріпа І.В.

представників сторін F адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору F Печенізька селищна рада Печенізького району Харківської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою,

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору F Печенізька селищна рада Печенізького району Харківської області, про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду з позовом (а.с. 2-4 том 1), який в процесі розгляду справи уточнила (а.с. 57-60 том 1), про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, яка знаходиться в спільній сумісній власності, шляхом зобовFязання ОСОБА_4 знести самовільно встановлений на подвірFї домоволодіння розташованого по вулиці Партизанській, будинок 46, в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області F металевий паркан. Також просила стягнути з ОСОБА_4 на її користь судові витрати у вигляді судового збору.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 зазначала, що вона та відповідач є співвласниками домоволодіння, що розташоване в смт. Печеніги, вулиця Партизанська, будинок 46, Печенізького району, Харківської області (далі за текстом F спірний житловий будинок, спірне домоволодіння). При цьому стверджувала, що Ѕ частка спірного житлового будинку належить їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ВТВ F 282346 від 05 квітня 2013 року, посвідченого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 (спадкова справа F 121/2009 р., зареєстровано в реєстрі за F 148). З огляду на зазначене вважає, що оскільки вона набула право власності на Ѕ частку спірного житлового будинку, до неї перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщена її частка житла, та земельною ділянкою, яка необхідна для його обслуговування. Також стверджувала, що на час придбання своєї частини домоволодіння між колишніми співвласниками домоволодіння існував порядок користування домоволодінням та земельною ділянкою за існуючою між ними домовленістю відповідно до розміру часток у праві спільної сумісної власності по Ѕ частки. Разом з тим, наполягає, що після набуття нею права власності на частку житлового будинку, вздовж земельної ділянки відповідачкою був збудований паркан, який розмежував два окремих домоволодіння, та фактично утворив дві земельні ділянки, якими користується позивач та відповідач. Таким чином, частина земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні позивача була відгороджена металевим забором. Окрім того, позивач зазначала, що відповідачкою було встановлено окрему хвіртку та демонтовані ворота. Тому позивач вважає, що її право на частину земельної ділянки, яка пропорційна часткам в житловому будинку, що необхідна їй для обслуговування житла F порушено відповідачем. Позивач неодноразово зверталася до ОСОБА_4 з проханням не порушувати її прав, та відновити порядок користування спільною земельною ділянкою, однак, спільної домовленості так і не було встановлено, що дало право ОСОБА_3 звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права. Для поновлення своїх прав позивач вважає можливим зобовFязати відповідача знести самовільно встановлений на подвірFї спірного домоволодіння металевий паркан.

Ухвалою суду від 12.04.2016 року відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.08.2017 року (а.с. 208-209 том1) прийнято до розгляду із первинним позовом зустрічну позовну заяву ОСОБА_4, у якій відповідач за первинним позовом просить суд відновити її порушене право користування земельною ділянкою шляхом визначення за нею у користування Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0601 га, розташованої по вулиці Партизанська, буд. 46, смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, що пропорційна Ѕ частині належного їй на праві власності будинку (а.с. 171-172 том 1).

В обґрунтування заявлених вимог позивачем за зустрічним позовом вказано про те, що згідно договору купівлі-продажу будинку, посвідченого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області 6 червня 2006 року, вона придбала Ѕ частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: Харківська область, смт. Печеніги, вул. Партизанська, буд. 46. Даний житловий будинок (в тому рахунку Ѕ житлового будинку належного їй) знаходиться на земельній ділянці цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0601 га. При цьому, стверджує, що на дану земельну ділянку виготовлено земельний акт серії ХР F 026761. Співвласником земельної ділянки до 2005 року був ОСОБА_6. Водночас, 27 листопада 2012 року рішенням Печенізького районного суду Харківської області за позивачкою ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,0601 га, розташованого по вулиці Партизанській, буд. 46 в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області. Разом з тим, стверджує, що дійсно як вказано в позовній заяві, поданій ОСОБА_3, раніше між співвласниками житлового будинку в добровільному порядку визначався порядок користування земельною ділянкою цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та господарських будівель. Однак, зазначає, що коли ОСОБА_3 стала співвласником даної земельної ділянки згідно рішення Печенізького районного суду Харківської області, вони не можуть знайти спільної домовленості в користуванні даною земельною ділянкою. При цьому, наполягає, що неодноразово запрошувала представників Печенізької селищної ради для досудового врегулювання спору, але з позивачкою згоди вони так і не дійшли. Тому за визначенням порядку користування даною земельною ділянкою вимушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 18.10.2017 року по справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам ХНДІСЕ ім. Засл. проф. ОСОБА_7 (а.с. 223-224 том 1).

28.11.2017 року до суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів (вихідних даних), необхідних для проведення експертизи F 21517 (а.с. 231 том 1).

12.03.2018 року до суду з Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. ОСОБА_7 надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертизи F 21517 по цивільній справі F 633/76/16-ц (провадження 2/633/4/2017), оскільки в термін більше 45 днів необхідні додаткові матеріали до інституту не надійшли, оплата не проведена (а.с. 238 том 1).

Ухвалою суду від 20 березня 2018 року було поновлено провадження по даній справі, справу призначено до судового розгляду (а.с. 239 том 1).

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не зFявились, надали право представлення своїх інтересів представникам F адвокатам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

У судовому засіданні представником позивача за уточненим позовом адвокатом ОСОБА_1 позовні вимоги підтримано у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову представник позивача заперечував та зазначив про те, що дійсно приблизно у 2014 році коли ОСОБА_3 хворіла відповідачкою ОСОБА_4 було самовільно облаштовано паркан, згідно якого довжина цього паркану складає всього 24 метри, висота його металевої конструкції 2 метри, відстань від забору до будівель сусіда (гараж та сарай) складає 16 метрів, з яких ширина цієї відстані 1 метр, та останні 8 метрів паркану його ширина складає 70 см, тобто немає можливості фактично користуватися повноцінно всім подвірFям, яке є у загальному користуванні. З цього приводу є докази, які додані до матеріалів справи, а саме додаток до Акту обстеження земельних ділянок по вулиці Партизанська, буд. F 46 та F 46 «а» в смт. Печеніги, Харківської області, де вказано що дійсно було демонтовані вхідні ворота ОСОБА_4 та позначено де був самовільно встановлений паркан. Також стверджував, що позов підлягає задоволенню, оскільки протягом тривалого часу ще з колишнім сусідом ОСОБА_6 ці спори були узгоджені та селищною радою та судами визначено, що подвірFя поділу не підлягає. Таким чином, у звFязку з тим, що земельна ділянка перебуває у спільній сумісній власності та неможливо через розташування будинку провести поділ подвірFя, заперечує проти задоволення зустрічного позову. Також зазначав, що позовні вимоги ОСОБА_4 не конкретизовані та на даний час не уточнені, та оскільки по справі не було проведено відповідної експертизи неможливо визначити яким чином встановлювати порядок користування чи проводити виділ частини земельної ділянки.

Представник відповідача F адвокат ОСОБА_2 проти позовних вимог заперечувала з мотивів їх не обґрунтованості та наполягала на задоволенні зустрічного позову, оскільки, позивач посилається на документи та договори які ніяким чином не стосуються її, а були прийняті відносно колишніх власників житла та укладені між ОСОБА_4 та минувшими власниками. Щодо заяв позивача за первісним позовом відносно дій, які перешкоджають відновленню порядку користування подвірFям зазначала, що ОСОБА_4 дійсно зверталася до відповідних органів з метою вирішення даної проблеми, з огляду на що вважає, що ОСОБА_3 не надано до суду належних та допустимих доказів, які б свідчили про порушення її прав користування як власника сумісною земельною ділянкою. Щодо позовних вимог ОСОБА_4 стосовно визнання порядку користування земельною ділянкою вважає, що не проведення експертизи не перешкоджає суду визначити у користування ОСОБА_4 Ѕ частини земельної ділянки площею 0,0601 га, розташованої по вулиці Партизанська, будинок 46 в смт. Печеніги, Харківської області та Ѕ частини належного їй на праві власності житлового будинку.

Представник третьої особи F Печенізької селищної ради Печенізького району Харківської області в судове засідання не зFявився, про дату, час та місце розгляду справи селищна рада повідомлялася своєчасно та належним чином, надала заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника (а.с. 214, 242 том 1).

Водночас, суд зазначає, що 15.12.2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» F 2147-VIII від 03.10.2017 року, котрим ЦПК України викладено в новій редакції.

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст.19 ЦПК України цивільне судочинство у порядку позовного провадження здійснюється за правилами загального та спрощеного провадження. Ці правила визначаються ухвалою суду про відкриття провадження (п.п. 4 ч. 2 ст.187 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 274 ЦПК України суд вважає, що справа не може бути розглянута в порядку спрощеного провадження, а як слід вказана цивільна справа повинна бути розглянута за правилами загального позовного провадження.

Згідно пп. 9 п.1 Розділу XIII Перехідних положень ЦПК України в новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон який встановлює нові обовFязки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що подальший розгляд цієї справи належить проводити за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України, в частині, у якій вони не встановлюють нових обовFязків, не скасовують чи не звужують прав, що належні учасникам судового процесу, чи не обмежують їх використання.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_3 належить Ѕ частки житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, розташованого в смт. Печеніги, вулиця Партизанська, будинок 46, Печенізького району, Харківської області (далі за текстом - спірний житловий будинок), яку позивач успадкувала після смерті своєї матері - ОСОБА_8, померлої 15.10.2009 року, отримавши 05 квітня 2013 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом серії ВТВ F 282346, посвідченого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 (спадкова справа F 121/2009 р., зареєстровано в реєстрі за F 148). Ця Ѕ частка житлового будинку належала спадкодавиці на підставі договору дарування, посвідченого Печенізькою державною нотаріальною конторою Харківської області 22 грудня 2005 року та зареєстрованого в Печенізькому МДПТІ 06.01.2006 року за F 705 в книзі 6 (спадкова справа F 121/2009 р., зареєстровано в реєстрі за F 148) (а.с. 23 том 1). Даний факт також підтверджується Витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності F 2038747 та F 2040025 від 05.04.2013 року (а.с. 22, 20 том 1).

Водночас, інша Ѕ частки спірного житлового будинку належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу будинку, укладеного 06 червня 2001 року з ОСОБА_9, посвідченого державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованого в реєстрі за F 545 (а.с. 151, 174 том 1).

Таким чином, судом встановлено, що на даний час житловий будинок за адресою вулиця Партизанська, 46 в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області знаходиться в спільній власності гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3

На території домоволодіння, яке знаходиться за адресою смт. Печеніги, вулиця Партизанська, 46, згідно даним технічних паспортів, складених КП «Печенізьке БТІ» від 10.11.1987 року та від 12.01.2002 року розташовані житловий будинок літ. «А», а-веранда, а1-ганок, а2- ганок, а3-льох під будинком, а4-льох під будинком, Е- прибудинковий сарай, Б-сарай, б1-прибудинковий сарай, б2-прибудинковий сарай, Ж-сарай, Ж1-прибудинковий сарай, Ж2-прибудинковий сарай, В-гараж, Г-сарай, б4-навіс, Д-туалет, Л-літній душ, З-літній душ, к-колодязь, F1-паркан, F2-брама. Житловий будинок літ. «А» складається з квартири F 1, на яку приходяться приміщення: І, ІІ, ІІІ, 1-1, 1-2, 1-3, загальною площею 34,7 кв.м., житловою площею 23,5 кв.м. та квартири F 2, на яку приходяться приміщення І, ІІ, 2-1, 2-2, 2-3, загальною площею 34,1 кв.м., житловою площею 22,9 кв.м. Кожна з квартир має самостійний вихід (а.с. 9-14, 154-159, 175-180 том 1).

Вказаний спірний житловий будинок на надвірні будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 2520 кв.м., яка складається з двох частин: огороду та двору, що відображено в технічних паспортах на житловий будинок, складений КП «Печенізьке БТІ» від 1987 року та від 2002 року (а.с. 9-14,154-159, 175-180 том 1) .

Судовим розглядом встановлено, що співвласники оформили право власності на частину вищевказаної земельної ділянки, а саме на огород.

Так, земельна ділянка, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,0889 га, кадастровий номер 6324655100:10:005:0018, знаходиться у власності ОСОБА_4, що підтверджується Державним актом серія ХР F 026760 від 13 грудня 2004 року. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за F 395 (а.с. 152 том 1).

Окрім того, земельна ділянка, цільове призначення якої для ведення особистого селянського господарства, розміром 0,1030 га, кадастровий номер 6324655100:10:005:0017,знаходиться у власності ОСОБА_3, що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 05 квітня 2013 року, посвідченим державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_5 (спадкова справа F 121/2009 р., зареєстровано в реєстрі за F 150) (а.с. 25 том 1), Свідоцтвом за законом від 05 квітня 2013 року (спадкова справа F 64/2011 р., зареєстровано в реєстрі за F 154), а також Витягами з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності F 2041305 та F 2042735 від 05.04.2013 року (а.с. 24, 26 том 1).

Наряду із вищезазначеним, судом також встановлено, що житловий будинок розташований в смт. Печеніги, вулиця Партизанська, 46, Печенізького району, Харківської області, знаходиться на земельній ділянці цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0601 га. На дану земельну ділянку виготовлено державний акт серії ХР F 026761 на імFя ОСОБА_4 (а.с. 153, 173 том 1).

При цьому судом встановлено, що до 2005 року співвласником вищезазначеної земельної ділянки був ОСОБА_6.

27 листопада 2012 року рішенням Печенізького районного суду Харківської області (справа F 2031/558/2012, провадження 2/2031/110/2012) за ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за заповітом, складеним 7 листопада 2007 року ОСОБА_8, яка померла 15 жовтня 2009 року, на Ѕ частку земельної ділянки загальною площею 0,0601 га, розташованої по вулиці Партизанській, 46 (а.с. 5-8 том 1).

Відповідно до листа-відповіді Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області від 19.11.2012 року F 206/01-16 повідомлено, що видати свідоцтво про право на спадщину на імFя ОСОБА_3 на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, розташовану в смт. Печеніги, вул. Партизанська, 46, Печенізького району, Харківської області, яка належить спадкодавиці ОСОБА_8, яка померла 15.10.2009 року, не вбачається можливим, оскільки нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки спадкодавця у спільному майні (а.с. 15 том 1).

Таким чином, на даний час земельна ділянка (подвірFя), на якій розташований житловий будинок по вулиці Партизанській, 46, в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарчих будівель та споруд, розміром 0,0601 га, знаходиться у загальному користуванні співвласників гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Порядок користування нею на підставі судового рішення або договору на теперішній час не встановлений.

Вказані факти не оспорювалися сторонами у судовому засіданні, тому суд в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, вважає їх достовірно встановленими.

Разом з тим, судом встановлено, що 11 лютого 2002 року між минулими співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_6, було укладено Договір конкретного користування серія АЕІ F 132229, згідно якого житловий будинок належить: ОСОБА_4 - Ѕ частина на підставі договора купівлі-продажу, посвідченого Печенізькою держнотконторою 06.06.2001 року за реєстровим F 545 та зареєстрованого в Печенізькому МДКПТІ 13.06.2001 року за реєстровим F 705, та ОСОБА_10 - Ѕ частина на підставі свідоцтв про право власності і на спадщину, виданих Чугуївською держнотконторою 28.02.1995 року за реєстровими F 305 і F 307 та зареєстрованого в Печенізькому МДКПТІ 27.04.2001 року за реєстровим F 705 F згідно якого, встановлено слідуючий порядок користування вказаним житловим будинком та земельною ділянкою, а саме:

- у користування ОСОБА_4 переходить частина будинку, що становить: кухню 2-1 F площею 11,2 кв.м.; кімнату 2-2 F площею 5,3 кв.м.; кімнату 2-3 F площею 17,6 кв.м.; віранду І F площею 8,3 кв.м.; кладова ІІ F площею 3,1 кв.м.; а також такі господарчі та побутові будівлі і споруди: В F гараж; Г F сарай; а2 F ганок; а4 F льох під будівлею;

- у користування ОСОБА_6 переходить частина будинку, що становить: кухню 1-1 F площею 11,2 кв.м.; кімнату 1-2 F площею 17,6 кв.м.; кімнату 1-3 F площею 5,9 кв.м.; віранду І F площею 8,4 кв.м.; кладова ІІ F площею 3,1 кв.м.; кладову ІІІ F площею 5,3 кв.м.; а1 F ганок; а також такі господарчі та побутові будівлі та споруди: а3 F льох під будівлею; Е F прибудова-сарай; б1 F прибудова-сарай; Б F сарай; Ж1 F прибудова-сарай; Ж2 F прибудова-сарай; б4 F навіс; Д F туалет; Л F літній душ; К F колодязь; F 1 F паркан і F 2 F брама F є спільними.

При цьому, зазначено, що будівлі, що до яких укладається цей договір, знаходяться на земельній ділянці розміром 2520 кв.м. Сторони домовились про те, що користування земельною ділянкою здійснюється таким чином: двір площею 600 кв.м. F є спільним і розподілу не підлягає; у користуванні ОСОБА_4 знаходиться 889 кв.м. городу, а в користуванні ОСОБА_10 знаходиться 1030 кв.м. городу. Прибирання дворової території здійснюється співвласниками відповідно до встановленого цим договором порядку користування жилим будинком, господарчими та побутовими будівлями і спорудами та земельною ділянкою (а.с. 30, 65, 162 том 1).

Судом також встановлено, що 15 червня 2005 року між колишніми співвласниками ОСОБА_4 та ОСОБА_11, було укладено Договір конкретного користування серія ВСС F111821, згідно якого житловий будинок належить: ОСОБА_4 - Ѕ частина на підставі договора купівлі-продажу, посвідченого Печенізькою держнотконторою 06.06.2001 року за реєстровим F 545 та зареєстрованого в Печенізькому МДКПТІ 13.06.2001 року за реєстровим F705, та ОСОБА_11 - Ѕ частина на підставі договора дарування, посвідченого Печенізькою держнотконторою 20.12.2004 року за реєстровим F 1524 та зареєстрованого в Печенізькому МДКПТІ 24.12.2004 року за реєстровим номером 9057037 F згідно якого, встановлено слідуючий порядок користування вказаним житловим будинком та земельною ділянкою, а саме:

- у користування ОСОБА_4 переходить частина будинку, що становить: кухню 2-1 F площею 11,2 кв.м.; кімнату 2-2 F площею 5,3 кв.м.; кімнату 2-3 F площею 17,6 кв.м.; віранду І F площею 8,3 кв.м.; кладова ІІ F площею 3,1 кв.м.; а також такі господарчі та побутові будівлі і споруди: В F гараж; Г F сарай; З F літній душ; а2 F ганок; а4 F льох під будівлею;

- у користування ОСОБА_11 переходить частина будинку, що становить: кухню 1-1 F площею 11,2 кв.м.; кімнату 1-2 F площею 17,6 кв.м.; кімнату 1-3 F площею 5,9 кв.м.; віранду І F площею 8,4 кв.м.; кладова ІІ F площею 3,1 кв.м.; кладову ІІІ F площею 5,3 кв.м.; а1 F ганок; а також такі господарчі та побутові будівлі та споруди: а3 F льох під будівлею; Е F сарай; б1 F сарай; Б F сарай; Ж F сарай; Ж1 F сарай; Ж2 F сарай; б4 F навіс; Д F туалет; Л F літній душ; К F колодязь; л1 F паркан і л2 F брама F є спільними.

При цьому, зазначено, що сторони домовились про те, що прибирання дворової території здійснюється співвласниками відповідно до встановленого цим договором порядку користування жилим будинком, господарчими та побутовими будівлями і спорудами та земельною ділянкою (а.с. 64, 163 том 1).

Окрім того, є протокольні рішення узгоджувальних земельних комісій по спірним питанням від 18.07.2001 року та від 29.10.2005 року, згідно яких домоволодіння було обстежено і визнано, що фактичний розподіл подвірFя не можливий (а.с. 17, 63 том 1, а.с. 18, 62 том 1).

Також з приводу користування домоволодінням, що розташовано по вулиці Партизанській, буд. 46, в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області є рішення Чугуївського міського народного суду УРСР від 30.08.1990 року (справа F 2-1021, 1990 р.) за позовом ОСОБА_6 до колишнього власника ОСОБА_12, про визнання порядку користування подвірFям, згідно якого було постановлено про знесення забору, який був встановлений ОСОБА_12 Так, під час розгляду вказаної справи у Чугуївському районному суді була проведена технічна експертиза, згідно якої двір F 46 по вул. Партизанська, в смт. Печеніги, розподілу не підлягає (а.с. 19, 61 том 1).

Водночас, відповідно до Акту обстеження земельних ділянок, які знаходяться у спільно-сумісній власності гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по вулиці Партизанській, 46, смт. Печеніги від 20 жовтня 2015 року, з врахуванням правової та технічної документації на домоволодіння та земельні ділянки, при обстеженні земельних ділянок за вищезазначеною адресою комісією було встановлено наступне: «З метою окремого проходу до своїх осель, гр. ОСОБА_4 за згодою ОСОБА_3, на земельній ділянці перед домоволодінням (частина двору), що перебуває в спільно-сумісній власності, збудувала паркан, в якому є хвіртка для сумісного користування. Проте, гр. ОСОБА_3 зачинила її зі своєї сторони, внаслідок чого гр. ОСОБА_4 не має змоги користуватися горищем, витяжками газових приладів та льоха, пройти до свого огороду. Гр. ОСОБА_4 зі свого боку також закрила доступ гр. ОСОБА_13 користуватися приладом обліку електроенергії. Окрім того, також встановлено, що за домоволодінням є частина земельної ділянки (частина двору), яка перебуває в спільно-сумісній власності, але нею користується тільки гр. ОСОБА_3 На цій частині двору розташовані літня кухня, сарай та інші напівзруйновані господарські споруди (навіси для дров та споруда літнього душу), а також частина старого напівзруйнованого деревFяного паркану. Ці напівзруйновані споруди розташовані майже на межі. Наразі склалася така ситуація, що гр. ОСОБА_4 немає можливості користуватися своїм майном та городом. Водночас, за орієнтовними підрахунками комісії, земельна ділянка розміром 601 кв.м., яка знаходиться у спільно-сумісній власності (двір) гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розподілена по фактичному користуванню наступним чином: під житловим будинком - до 110 кв.м.; у користуванні гр. ОСОБА_4 - до 190 кв.м.; - у користуванні ОСОБА_3 - до 300 кв.м. (а.с. 108, 109, 161 том 1).

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, обFєктивному та всебічному зFясуванню обставин справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовFязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повFязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В ст. 13 ЦПК України закріплено принцип диспозитивності, відповідно до якого, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обовFязком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України обовFязок доказування і подання доказів покладено на сторони. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обовFязків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

В даному випадку в суду не було сумніву у добросовісному здійсненні сторонами їхніх процесуальних прав та виконанні обовFязків щодо доказів, оскільки обидві сторони мали адвокатів, яким норми права щодо подання доказів добре відомі чи мали б бути відомі.

Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно прохід до земельної ділянки ОСОБА_3 площею 0,1030 га, кадастровий номер 6324655100:10:005:0017, для ведення особистого селянського господарства, загороджує металевий паркан з хвірткою.

При цьому судом враховується, що вищезазначена перешкода розташована на земельній ділянці спільної прибудинкової території (дворі домоволодіння) була встановлено ОСОБА_4 зі згоди ОСОБА_3 Разом з тим, судом встановлено, що у ОСОБА_3 є ключ для відмикання даної хвіртки. Таким чином, перешкоди у користуванні земельною ділянкою загального користування відсутні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не повFязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом способів.

При цьому, пункт «г» частини 1 статті 96 ЗК України передбачає, що землекористувачі зобовFязані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 158 ЗК України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Згідно ст. 319 ЦК України, - власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднанні з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами статей 16, 386, 391 ЦК України.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_3 не наведено переконливі доводи на обґрунтування обставин, які стали підставою для усунення їй перешкод у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться у спільній сумісній власності по вулиці Партизанській, 46 в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, та те, що відповідач чинить їй перешкоди, шляхом встановлення металевого паркану із хвірткою, оскільки у позивачки є ключ для доступу. Оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено та підтверджено доказами, що ОСОБА_4 не чинить зазначені перешкоди, позовні вимоги не підлягають до задоволенню.

З урахуванням викладеного, після детального зFясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 за зустрічним позовом суд зазначає наступне.

Статтею 89 ЗК України встановлено, що в осіб - співвласників жилого будинку виникає спільна сумісна власність на земельну ділянку. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі переходу права власності на будинок, будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості житлового будинку, будівлі або споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будинку і споруди.

Згідно розFяснення, викладеного у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України F 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, тому відповідно до ст. 88 ЗК слід брати до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташовані будинок, господарські будівлі та споруди, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач (позивачі), слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку, господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Під час розгляду справи, судом встановлено відсутність порядку користування спільною земельною ділянкою (двором) по вулиці Партизанській, 46 в смт. Печеніги, Печенізького району, Харківської області, площею 0,0601 га, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Разом з тим, суд зазначає, що ознайомившись із наданими сторонами до суду доказами вбачається, що земельна ділянка загального користування, а саме двір домоволодіння розподілу не підлягає.

Окрім того, по справі не було проведено судову земельно-технічну експертизу щодо можливості визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння, який буде відповідати вимогам щодо обслуговування будівель і споруд, враховуватиме дані місце розташування будівель і споруд та існуючий порядок користування співвласниками земельною ділянкою.

При вищенаведених обставинах зустрічний позов ОСОБА_4 про виділ частки із спільного домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою загального користування (подвірFя домоволодіння) не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 86, 89, 120 Земельного Кодексу України, ст.ст. 319, 321, 370, 377, 391 ЦК України, суд F

В И Р І Ш И В:

У задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору F Печенізька селищна рада Печенізького району Харківської області, про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою, - відмовити повністю.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору F Печенізька селищна рада Печенізького району Харківської області, про визначення порядку користування земельною ділянкою, - відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: В.А. Смирнов