Рішення № 81746589, 10.05.2019, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"10" травня 2019 р.

Справа F642/3789/18

Провадження F2/642/594/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді F Бондаренко В.В.,

за участю секретаря F Шаповал Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач у липні 2018 року звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_3, у якому просив стягнути на свою користь суму матеріальної шкоди у розмірі 20142,30 грн., 3000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, суму вартості експертизи у розмірі 2230,80 грн.; суму майнової шкоди, пов'язаної з дефектуванням пошкодженого в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля, яка складає 1850 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.01.2018 о 14 годині 30 хвилин на вул. Малопанасівській водій ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та була завдана матеріальна шкода. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2018 ОСОБА_3Ю, визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП. В результат ДТП автомобілю позивача завдано майнову шкоду у розмірі 64631, 95 грн., що підтверджується висновком F8784 від 10.05.2018 експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного Харківським Науково-Дослідним Інститутом судових експертиз ім. засл. проф.. ОСОБА_4, здійсненого на замовлення позивача. Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) в сумі 44489,65 грн. Виплата зазначеної суми страхового відшкодування здійснена шляхом безготівкового перерахунку. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням) складає 20142,30 грн. Крім того, ОСОБА_1 сплачена вартість експертного авто товарознавчого дослідження в сумі 2230,80 грн., а також понесені витрати, пов'язані із зберіганням та дефектуванням автомобіля після ДТП (з розбиранням), який знаходився на підприємстві «Автотрейдінг-Харків» з 12.02.2018 по 24.04.2018. ОСОБА_5 виконаних робіт FАХТО1801422 від 24.04.2018, виданим Дочірним підприємством «Автотрейдінг-Харків», вартість наданої послуги складає F 1850,00 грн. Крім того, позивачу внаслідок ДТП була завдана моральна шкода, яку волна оцінює в 3000 грн. Моральні страждання були викликані тим, що протягом шести місяців позивачу довелося самостійно шукати гроші для ремонту автомобіля, через що сімейний бюджет значно погіршився. Це спричинило виникнення пригніченого стану, внаслідок чого вона почала до всього нервово відноситися, крім того було пошкоджено її улюблений автомобіль. Після ДТП позивачу довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало незручності у пересуванні, вона була змушена змінити свій звичайний робочий день підприємця, оскільки витрачала безліч часу на поїздки до станції технічного обслуговування, оцінювача з метою визначення вартості відновлювальних робіт, отримання необхідних документів для підтвердження розміру шкоди, що спричинило ряд незручностей та проблем, а також марно згаяного часу, який би міг бути витрачений на роботу та сім'ю. Розмір душевних страждань у розмірі 3000 грн. враховує в себе усі страждання, які довелося перенести позивачу, зокрема, порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоровFя, а також моральних страждань, повFязаних з ДТП. Таким чином, загальна сума шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, складає 27223,10 грн. (20142,30+2230,80+1850,00+ 3000).

Ухвалою від 10 жовтня 2018 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 26 листопада 2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Моторне (транспортне) страхове бюро України.

19 лютого 2019 року позивачем подане клопотання про заміну первісного відповідача ОСОБА_3 належним - ОСОБА_2 (транспортним) страховим бюро України. 27 лютого 2091 року позивачем подана позовна заява з вимогами до належного відповідача - ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України про стягнення з нього вищевказаної матеріальної та моральної шкоди у розмірі 27223,10 грн.

Ухвалою від 27 лютого 2019 року було замінено неналежного відповідача F ОСОБА_3 на Моторне (транспортне) страхове бюро України.

Ухвалою від 27 березня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

09 квітня 2019 року від відповідача - ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначено, що відповідно з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу оцінювачем, призначеним МТСБУ в межах страхової справи, розраховано вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу, а саме 48424.18 грн. Відповідно до платіжного доручення F903728 від 16.04.2018 року МТСБУ було перераховано на рахунок позивача повну суму страхового відшкодування - 44 489,65 грн., тобто суму відновлювального ремонту з урахуванням зносу та з урахуванням ПДВ на запасні частини, які підлягають заміні. 31.01.2018 року МТСБУ було отримано повідомлення про ДТП, 12.02.2018 року (в межах 10 денного строку) оглянуто транспортний засіб позивача в її присутності та визначено розмір шкоди, про що складено звіт F162, відповідно до якого було проведено страхову виплату в розмірі 44 489,65 грн. В той же час, висновок на який посилається позивач було проведено 10.05.2018, та з порушенням порядку, визначеному положеннями ст.34.2 та ст.34.3 Закону F1961. Враховуючи, що позивач ставить питання про отримання за рахунок МТСБУ в порядку визначеному Законом F1961, то відповідно позивач і повинна дотримуватися вимог передбачених цим законом, зокрема вищевикладених положень ст.34.2 та ст.. 34.3 Закону F1961, які чітко і однозначно визначають порядок визначення розміру шкоди та права позивача на використання власної оцінки, а саме лише за умови, коли представник МТСБУ не зFявився для огляду на протязі 10 робочих днів. Проте, як встановлено матеріалами справи невідповідностей зі сторони МТСБУ вимогам ст.34.2 та ст.34.3 Закону не має, а також позивач не висловлював та не висловлює зауважень до звіту про розмір шкоди F162, оскільки МТСБУ на протязі 10 робочих днів (12.02.2018) з моменту отримання повідомлення позивача (31.01.2018) оглянуло пошкоджений транспортний засіб. У звFязку з цим відсутні правові підстави для прийняття звіту про оцінку, наданого позивачем, з підстав визначених вище, та відповідно для стягнення з МТСБУ будь - яких грошових сум. З цих же підстав відсутні підстави і для стягнення з МТСБУ витрат в розмірі 2230,80 грн. на проведення оцінки, яку зроблено позивачем 10.05.2018, оскільки положення ст.34.3 Закону F1961 чітко та однозначно визначають, що компенсація оцінки, яку провів позивач самостійно, може мати місце лише у випадку, коли МТСБУ не направило оцінювача на протязі 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення про ДТТТ. Такі обставини спростовуються матеріали справи, відповідно правових підстав для стягнення з МТСБУ вказаних витрат у відповідності до Закону F1961, який регулює дані правовідносини, немає. Відповідно до положень ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між Фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Стосовно вимог про стягнення з МТСБУ моральної шкоди зазначено, що положення ст.26-1 Закону F1961 визначають випадки відшкодування моральної шкоди за рахунок МТСБУ. До вказаних випадків належать випадки, визначені підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2, за умови, коли потерпілий зазнав ушкодження здоровFя під час дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровFю. Враховуючи, що позивач не зазнала ушкодження здоровFя під час ДТП , обґрунтовує моральну шкоду іншими підставами, страхова виплати за шкоду, заподіяну здоровFю їй не проводилася, відсутні правові підстави для відшкодування за рахунок МТСБУ моральної шкоди.

10 травня 2019 року від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких вона зазначає, що висновок F8784 від 10.05.2018 експертного автотоварознавчого дослідження, проведений Харківським Науково-Дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора ОСОБА_4, на який посилається позивач, було проведено без порушення порядку, визначеного п.34.2 та п.34.3 Закону України « Про обовFязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки статтею 34 Закону України «Про обовFязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, які дії здійснює страховик та МТСБУ після отримання інформації про дорожньо-транспортну пригоду, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Що стосується проведення іншого оцінювання та надання висновку, воно було необхідним для порівняння визначення суми матеріальної шкоди, оскільки виникли сумніви в точності дослідження. Саме після отримання позивачем суми страхового відшкодування (регламентної виплати) - 44489,65 грн. позивач вирішила звернутися до іншої експертної установи, оскільки визначена МТСБУ у звіті F162 сума завданого матеріального збитку, на підставі якого було і проведено дану виплату, була заниженою та не покривала витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу. Позивач вважає, що порядок оцінювання, визначений положеннями п.34.2 та п. 34.3 Закону F 1961 не порушено, а наявність ще одного дослідження, яке не заперечується жодним нормативним актом, дає можливість більш точно встановити суму відновлювального ремонту транспортного засобу. Тому, зважаючи на висновок F8784, позивач і обґрунтувала свої позовні вимоги. Стосовно відсутності зауважень у позивача під час дослідження до звіту F 162 МТСБУ, то на час проведення оцінки (12.02.2018) вона не могла знати навіть про можливу суму, яку необхідно витратити на відновлення пошкодженого транспортного засобу. Винуватцем ДТП постановою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2018 визнано ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована МТСБУ. Відповідно до ст. 13.1 Закону 1961 відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцем якої є дана особа, проводить МТСБУ. Відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обовFязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обовFязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обовFязок з виплати страхового відшкодування (зокрема у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (Постанова ОСОБА_6 Верховного Суду від 04.07.2018 у справі F 755/18006/15-ц).

Позивач до судового засідання не зFявилася, в наданій заяві просила розглядати справу у її відсутності.

Представник відповідача F ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України у судове засідання також не зFявився, у поданому відзиві на позов прохав розглядати справу у їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

26.01.2018 о 14 годині 30 хвилин на перехресті вул. Чоботарська та вул. Малопанасівська водій ОСОБА_3, який керував автомобілем НОМЕР_1, допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження та була завдана матеріальна шкода.

Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 20.02.2018 ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні вказаної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.. 124 КУпАП.

В результаті ДТП автомобілю позивача завдано майнову шкоду у розмірі 64631, 95 грн., що підтверджується висновком F8784 від 10.05.2018 експертного автотоварознавчого дослідження, проведеного Харківським Науково-Дослідним Інститутом судових експертиз ім. засл. проф.. ОСОБА_4, здійсненого на замовлення позивача.

Моторне (транспортне) страхове бюро України прийняло рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) в сумі 44489,65 грн. Виплата зазначеної суми страхового відшкодування здійснена шляхом безготівкового перерахунку.

Різниця між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою ( страховим відшкодуванням) складає 20142,30 грн.

Крім того, ОСОБА_1 сплачена вартість експертного авто товарознавчого дослідження F8784 від 10.05.2018 в сумі 2230,80 грн., проведеного Харківським Науково-Дослідним Інститутом судових експертиз ім. засл. проф. ОСОБА_4, що підтверджується квитанцією F1010060966.2 від 13.04.2018.

Крім того, ОСОБА_1 понесені витрати у розмір 1850 грн. у звFязку з тим, що пошкоджений в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіль з 12.02.2018 по 24.04.2018 знаходився на підприємстві «Автотрейдінг - Харків» за адресою: 61145, Харківська область, Харківський район, м. Харків, вул. Клочківська, 188, де виконані роботи по дефектуванню автомобіля після ДТП з розбиранням. Виконані роботи підтверджено ОСОБА_5 виконаних робіт FАХТО1801422 від 24.04.2018 та квитанцією банку F 0.0.1020429976.1 про сплату послуг згідно зазначеного ОСОБА_5 від 24.04.2018. Загальна сума наданих послуг складає 1850 грн.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_5 частини 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 13 постанови F4 від 01.03.2013 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», враховуючи, що відповідно до статей 386, 395, 396 ЦК положення щодо захисту права власності поширюються на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених п.2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб».

У постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року по справі F6-2808цс15 зазначено, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Конституція України у ст. 55 гарантує судовий захист прав і свобод людини і громадянина. Відповідно до п.п.8, 9 ч.2 ст. 16 належним і передбаченим законом способом захисту порушеного права є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної ( немайнової шкоди).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна і відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Такий спосіб захисту не тільки повністю відповідає національному законодавству, але й забезпечує додержання вимог ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен, чиї права і свободи, викладені в цій Конвенції порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі.

Зокрема, у справі Сільвер та інші проти Сполученого Королівства (1983рік) ЄСП/1 навів таке роз'яснення: «Коли особа, наводячи аргументи, звертається із заявою про порушення гарантованих Конвенцією прав і свобод, вона повинна мати засоби правового захисту у відповідному національному органі як для того, щоб її питання було вирішено, так і з метою одержання, у разі необхідності, компенсації».

Враховуючи викладене, стосовно вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 3000 гривень, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 F4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих звFязків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У п. 9 Постанови пленуму ВСУ F4 від 31.03.1995 роз'яснюється, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає зокрема залежно від характеру правопорушення, ступеня вини особи, що завдала шкоди, глибини і душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач визначив ціну моральної шкоди та зазначив про порушення його звичного укладу життя з урахування матеріальних витрат та періоду часу, який витрачено на відновлення автомобіля та саму вартість цього відновлення. Суд вважає, що позивачем доведено заподіяння йому відповідачем моральної шкоди.

Таким чином, загальна сума шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, складає 27223,10 грн. (20142,30+2230,80+1850,00+ 3000).

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

ОСОБА_5 з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь позивача у розмірі 1409,60 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 264-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 22, 23, 625, 1187 ЦК України, п. п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 F4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд F

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02002, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, а/с 272) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди F 24223 грн. 10 коп. та в рахунок відшкодування моральної шкоди F 3000 грн., а всього F 27223 грн. 10 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (транспортного) страхового бюро України (ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21647131, адреса: 02002, м. Київ, бульвар Русанівський, 8, а/с 272) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2) суму судового збору у розмірі 1409 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня його проголошення.

Суддя В.В.Бондаренко