Рішення № 81742337, 13.05.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/178/19

Провадження 2/127/46/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2019 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.

з участю секретаря судових засідань Константинова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу № 127/178/19 за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Омега Банк», ТзОВ «Кредитні ініціативи», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова О.О. про визнання п. 12.3 договору іпотеки від 18.08.2006 року недійсним,

в с т а н о в и в:

позов зареєстрований судом 03.01.2019 року і мотивований тим, що 18.08.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір № 026/0806/88-013, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О.

ВАТ «Сведбанк» є правонаступником АКІБ «ТАС-Комерцбанк» на підставі договору про відступлення права за іпотечним договором № 157879 від 28.11.2012 року.

ПАТ «Омега Банк» є правонаступником ВАТ «Сведбанк».

28.11.2012 року ПАТ «Омега Банк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами на підставі договору факторингу від 28.11.2012 року № 15. 28.11.2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір про передачу прав за іпотечним договором, згідно з яким ФК «Вектор Плюс» передала ТОВ «Кредитні ініціативи» права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору. Отже, право вимоги за іпотечним договором перейшло від ПАТ «Сведбанк» до ТОВ «Кредитні ініціативи».

За договором іпотеки від 18.08.2006 року ОСОБА_2 передав банку в іпотеку нерухоме майно: квартиру загальною площею 60,40 кв.м., житловою площею 34,80 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. Позивач вважає, що при укладенні даного договору, банком було порушено чинне законодавство, а також права і інтереси позивача.

Так, у п. 12 договору іпотеки зазначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотеко держателя. Відповідно до п. 12.3 договору звернення стягнення може бути також згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п.12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору.

Позивач зазначає, що застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом ІІ книги 5 ЦК України. Тільки при дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених ЗУ «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Застереження, яке зазначене у п. 12.3 договору іпотеки від 18.08.2006 року не містить цих умов. Вказівка на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного у п.12.3.1, 12.3.2 договору іпотеки і є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, є неправомірною. Позивач вважає, що вказані положення договору іпотеки не є застереженням в розумінні ЗУ «Про іпотеку», а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір іпотеки без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, на думку позивача, не є підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, оскільки не містить всіх обов’язкових умов, не відповідає загальним положенням про договір, що встановлені розділом ІІ книги 5 ЦК України, тому не є застереженням в розумінні ст. 36 Закону України «Про іпотеку». У зв’язку з чим п. 12.3 даного договору іпотеки, де вказано про позасудове врегулювання та звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зазначеного у положеннях п.12.3 договору іпотеки, що є самостійною правовою підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя – є недійсним.

Також позивач зазначив, що додаткова згода на включення зазначеного застереження до договору іпотеки взагалі не надавалась і відсутність такої згоди спричиняє недійсність застереження.

Крім того, під застереженням у п. 12.3 договору іпотеки немає особистого підпису позивача, як іпотекодавця, що свідчить про відсутність погодження з ним цього пункту.

На підставі ст.ст. 15, 16, 626, 628, 638 ЦК України, Закону України «Про іпотеку» позивач ОСОБА_2 просив визнати недійсним п.12.3 договору іпотеки від 18.08.2006 року, який був укладений між ним та АКБ «ТАС_Комерцбанк», посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О.

Представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, надіслала заяву з проханням проводити розгляд даної справи без її участі. Зазначила, що позовні вимоги підтримує, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача – ТзОВ «Кредитні ініціативи» - адвокат Михніцький Г.Ю. в судове засідання не з’явився, надіслав суду заяву з проханням розглядати справу в його відсутності. Надав письмовий відзив на позов, який приєднаний до матеріалів справи (а.с. 38-53).

Представники відповідачів ПАТ «Омега Банк», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» в судове засідання не з’явились з невідомих причин, про день та час розгляду справи повідомлялись рекомендованою кореспонденцією завчасно та належним чином, відзивів на позов, заяв про відкладення засідання чи розгляд справи у їх відсутності не надавали.

Третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова О.О. в судове засідання не з’явилась з невідомих причин, про день та час проведення засідання була повідомлена рекомендованою кореспонденцією за місцем роботи, письмових пояснень щодо позову або відзиву, заяви про відкладення засідання чи про розгляд справи у її відсутності не надавала.

Судом вчинені наступні процесуальні дії у справі. 08.01.2019 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 12). 22.01.2019 року Вінницьким міським судом Вінницької області прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі (а.с. 17). 01.04.2019 року закрите підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с. 78).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 17.08.2006 року був укладений кредитний договір № 026/0806/88-013, згідно з яким банк надав позивачу кредит в сумі 30 000 доларів США, який позичальник зобов’язався повернути до 16.08.2016 року, сплачувати проценти за користування кредитом у терміни і на умовах, визначених кредитним договором, сплатити пеню, штраф у випадках, передбачених кредитним договором.

18.08.2006 року між АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 кредитного договору № 026/0806/88-013, був укладений іпотечний договір № 026/0806/88-013-Z-01, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О.О.

Предметом іпотеки є належна іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.05.2001 року трикімнатна квартира загальною площею 60,40 кв.м., житловою площею 34,8 кв.м, що розташована в АДРЕСА_2.

За згодою сторін іпотечного договору, предмет іпотеки оцінено в 237 774,20 грн, що за курсом НБУ на день укладення договору становить еквівалент 47 084,00 доларів США (п. 5).

Сторонами іпотечного договору, зокрема, погоджено, що у разі невиконання позичальником умов основного зобов’язання та/або іпотекодавцями умов цього договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми відповідно до умов основного зобов’язання, проценти за користування кредитом, пеню та інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають із основного зобов’язання, а також всі витрати, пов’язані із зверненням стягнення на предмет іпотеки, в тому числі з вчиненням виконавчого напису, його реалізацію та вартість послуг незалежного експерта – суб’єкта оціночної діяльності (п.10.3). Обирати порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (п.10.4): за рішенням суду (п.12.1); у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 12.2).

Відповідно до п. 12 договору за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя, в тому числі згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в п.п.п12.3.1 та 12.3.2 (п. 12.3 договору іпотеки).

Відповідно до п. 12.3.1 договору задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Відповідно до якої у випадку задоволення вимог іпотекодержателя шляхом використання процедури, передбаченої в цьому підпункті п.12.3 договору, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, укладений шляхом здійснення цього застереження, є підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки. При цьому, вважається що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за ціною, що буде визначена на підставі висновку незалежного експерта – суб’єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовляються, що кандидатура незалежного експерта – суб’єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем. При оцінці предмета застави незалежний експерт повинен використовувати всі методи оцінки, які будуть передбачені діючим законодавством на момент оцінки.

Якщо фактичний розмір заборгованості іпотекодавців за основним зобов’язанням, менший за вартість, вказану у висновку незалежного експерта - суб’єкта оціночної діяльності, іпотекодержатель перераховує різницю на поточний рахунок іпотекодавців протягом 60 банківських днів з моменту набуття у власність предмета іпотеки.

Сторони, з розумінням змісту ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» свідчать, що право іпотекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки на підставі положень цього підпункту п. 12.3 цього договору є безумовним, тобто підлягає реєстрації незалежно від претензій іпотекодавця, а рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене іпотекодавцем в судовому порядку лише у випадку, якщо він доведе, що повністю виконав основне зобов’язання.

Відповідно до п. 12.3.2 договору задоволення вимог також здійснюється шляхом продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» за ціною, що буде встановлена, відповідно до висновку незалежного експерта – суб’єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб’єкта оціночної діяльності. При цьому сторони домовились, що кандидатура суб’єкта оціночної діяльності визначається іпотекодержателем.

Для реалізації іпотекодержателем права звернути стягнення на предмет іпотеки способом, визначеним попереднім абзацом п.п.12.3.2 цього договору, іпотекодавець, керуючись ст. 237-239 ЦК України доручає іпотекодержателю отримувати витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо предмету іпотеки, а також представляти інтереси іпотекодавців в усіх державних органах, органах місцевого самоврядування, БТІ, установах, організаціях та підприємствах незалежно від форми їх власності, у відносинах з будь-якими фізичними та юридичними особами (незалежно від їх форм власності) з питань, пов’язаних із предметом іпотеки, підписувати відповідні заяви та запити, а також отримувати будь-які документи відносно предмета іпотеки. При цьому іпотекодавці свідчать, що для виконання іпотекодержателем дій, визначених попереднім абзацом п.п.12.3.2 цього договору, будь-якої окремої довіреності не вимагається (п.12.3.2).

Право вибору порядку звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю (п. 10.4, п. 12 договору іпотеки).

В судовому засіданні було встановлено, що правонаступником АКБ «ТАС-Комерцбанк» є ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 7-8).

Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_2 зазначав, що відсутність окремої згоди на включення до договору іпотеки застереження про задоволення вимог іпотекодержателя в позасудовому порядку є підставою для визнання недійсним п. 12.3 договору, крім того, саме застереження не відповідає загальним положенням про договір, під застереженням відсутній підпис ОСОБА_2 як іпотекодавця, що свідчить про відсутність погодження з даним застереженням.

Суд вважає таке твердження безпідставним.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» є три різні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки: рішення суду, виконавчий напис нотаріуса та договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим нотаріально посвідченим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог останнього, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до Закону України «Про іпотеку». Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає останньому застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Оскільки сторони, підписавши іпотечний договір, встановили, що задоволення вимог іпотекодержателя можливе на підставі застереження, що міститься в договорі, без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, суд вважає, що сторони досягли згоди з усіх його умов (ст. 638 ЦК України), у тому числі вирішили питання щодо позасудового врегулювання спору.

Даний правочин вчинений у формі, що встановлена законом.

Волевиявлення, зокрема, позивача ОСОБА_2, було вільним і відповідало їх внутрішній волі.

Тому суд вважає безпідставним твердження позивача про визнання пункту п. 12.3 недійсним через те, що позивач не надав додаткової згоди на включення в іпотечний договір застереження і не поставив підпис безпосередньо під застереженням.

Крім того, згідно п. 14 іпотечного договору сторони погодили, що з укладенням цього договору вони досягли згоди з усіх його істотних умов та не існує будь-яких умов, які можуть бути істотними та необхідними за змістом цього договору, нотаріусом був роз`яснений зміст ст.ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Відповідно до положень Цивільного кодексу України правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених кодексом (ч. 1-3, 5, 6 ст. 203, ст. 215, 218-235).

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Проте, позивачем не доведено правові підстави, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання п. 12.3 іпотечного договору від 18.08.2006 року недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 78, 79 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 203, 204, 215 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-82, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

в задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Омега Банк», ТзОВ «Кредитні ініціативи», ТзОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», третя особа: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова О.О. про визнання п. 12.3 договору іпотеки від 18.08.2006 року недійсним - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до вимог 354, 355 ЦПК України, розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (в редакції закону №2147-VIII від 3 жовтня 2017 року).

Повне судове рішення складене 13 травня 2019 року.

Суддя: