Рішення № 81741496, 13.05.2019, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2182/17

Провадження № 2-а/480/2/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2019року м. Миколаїв

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі

головуючого судді Войнарівського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Трифонової І.О.,

розглянувши в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивував тим,що Одеський апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 05 липня 2016 року зобов'язав відповідача Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити йому, пенсію зі зменшенням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС відповідно до закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За даним рішенням суду Управлінням ПФУ в Миколаївському районі Миколаївської області починаючи з 28.03.2016 року позивачу призначено пенсію зі зменшенням пенсійного віку на 5 років, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та розпочато її виплату. В період проходження служби з 21 жовтня 1982 року по 07 серпня 1986року позивач перебуваючи на посаді техніка складальної бригади військової частини 33787 безпосередньо виконував регламентні роботи з ядерними зарядами (збірка, зберігання, технічне обслуговування, транспортування), підготовка до бойового застосування ядерних боєприпасів і експлуатації бойових радіоактивних речовин, брав участь в спорядженні ядерними зарядами бойових частин ракет для проведення відповідних випробувань військових навчань. Центральним об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Миколаєва Миколаївської області період проходження позивачем військової служби з жовтня 1982 року по 07 серпня 1986 року не зарахований до його вислуги років полуторному розмірі. За такого розрахунку відповідача страховий стаж позивача, нарахування йому пенсії є неповним , а саме 33 роки 8 місяців 10 днів. Тоді як з врахуванням пільгового стажу його страховий стаж є повним, і становитиме 35 років 7 місяців 6 днів. Такі дії відповідача на думку позивача порушують його право на гідне пенсійне забезпечення, так як неврахування відповідачем пільгового стажу приводить до пенсійної виплати у меншому розмірі.

20.02.2018 року відповідач надав відзив на позов, відповідно до якого заперечує щодо задоволення позову, вважає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та наполягав на його задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні на підставі викладених обставин у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав та заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши сторони,дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою від 09.11.2017р., щодо зарахування до вислуги років у полуторному розмірі період проходження військової служби.(а.с.8)

Листом від 23.11.2017 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви.(а.с.9)

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ІV).

У відповідності до статті 1 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до довідки Військової частини 30035 Міністерства оборони Російської Федерації від 08.12.2010 року № 422/2022,позивач ОСОБА_1 в період проходження служби з 21.10.1982 року по 07.07.1986 року безпосередньо виконував регламентні роботи з ядерними зарядами(збірка, зберігання, технічне обслуговування, транспортування), підготовка до бойового застосування ядері боєприпасів і експлуатації бойових радіоактивних речовин, брав участь у споряджені ядерними зарядами бойових частин ракет для проведення відповідних випробувань військових навчань.(а.с.10)

При вирахуванні загального стажу позивача судом враховано вимоги ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530.

Відповідно до змісту п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 20 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Судом встановлено,що вперіод проходження служби з 21 жовтня 1982 року по 07 серпня 1986року позивач перебуваючи на посаді техніка складальної бригади військової частини 33787 безпосередньо виконував регламентні роботи з ядерними зарядами (збірка, зберігання, технічне обслуговування, транспортування), підготовка до бойового застосування ядерних боєприпасів і експлуатації бойових радіоактивних речовин, брав участь в спорядженні ядерними зарядами бойових частин ракет для проведення відповідних випробувань військових навчань, що підтверджується довідкою 3 422/2011 від 08.12.2010 року.

Відповідно до ч.І ст.56 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому чи державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення при звільнених з військової служби, та деяких інших осіб": до 1 січня 1988 року у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.4 ст.14 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадяни, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, належать до категорії. 1, або 2, або 3. Порядок визначення цих категорій встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 грудня 1992 р.№ 674 «Про порядок віднесення деяких категорій громадян до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, з відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

П.2 даного Порядку встановлено, що громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях в застосуванням ядерної зброї, відносяться: до категорії 3 - особи, які складали ядерні заряди і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, брали участь у підземних випробуваннях ядерної зброї, а також ті, які переопромінились при охороні ядерних полігонів під час випробувань (якщо їх не віднесено до категорії 1).

Відтак, враховуючи вищевикладене, позові вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі про задоволення адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 77, 139, 243-245, 263, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання дії неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнатинеправомірними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (ЄДРПОУ 41250753,юридична адреса м.Миколаїв, вул..пр.Богоявленський 55-е) та зобов'язати зарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1,НОМЕР_1) до вислуги років у полуторному розмірі період проходження військової служби з 21 жовтня 1982 року по 07 серпня 1986 року.

Зобов'язати Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (ЄДРПОУ 41250753,юридична адреса м.Миколаїв, вул..пр.Богоявленський 55-е) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1,НОМЕР_1) пенсію з урахуванням вказаного пільгового стажу.

Стягнути на користь ОСОБА_1(ІНФОРМАЦІЯ_1,НОМЕР_1) сплачену суму судового збору у розмірі 640грн.00коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного Фонду України м. Миколаєва Миколаївської області(ЄДРПОУ 41250753,юридична адреса м.Миколаїв, вул..пр.Богоявленський 55-е)

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя

М. М. Войнарівський

13.05.2019