Рішення № 81741240, 21.03.2019, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6275/17

Провадження № 2/487/849/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2019 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого - судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання – Лунгол А.Г., Гладкої К.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 21.01.2013 року у сумі 16822,62 грн., а також судових витрат у розмірі 1600,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» зазначили, що 21.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір б/н, згідно умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Позивач свої зобов’язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, передавши кредитні кошти. Відповідач свої зобов’язання за Договором виконував не у повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 30.09.2017 року становить 16822,62 грн., з яких: 385,74 грн. заборгованість за кредитом, 11959,61 грн. – заборгованість зі сплати процентів; 3200,00 грн. сума пені та комісії; 500 грн. штраф (фіксована частина); 777,27 штраф (процентна складова). Посилаючись на викладені обставини просили заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

30.03.2018 року Заводським районним судом м. Миколаєва ухвалено заочне рішення за вказаним позовом, яким вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 15 545,35 грн., з них: 385,74 грн. - заборгованість за кредитом, 11959,61 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3200,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 21.01.2013 року, судовий збір в сумі 1478,52 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2018 року заочне рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.03.2018 року скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

21.01.2019 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, який обґрунтований тим, що відповідач сплачувала кредит, проте після смерті чоловіка 21.09.2013 року перебувала у потрясінні та скрутному матеріальному становищі, останній платіж був здійснений 09.02.2015 р., заборгованість склала 385,75 грн., яку вона визнає. З нарахованими відсотками не згодна, оскільки вони завищені, не відповідають дійсності, є несправедливими та суперечать принципу розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов’язків на шкоду позичальника, як споживача банківських послуг, оскільки дана умова встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації. Неймовірна висока сума відсотків утворилась в зв’язку з тим, що Банк самостійно без її відома неодноразово підвищував відсоткову ставку. Вона жодного разу не отримувала письмових повідомлень про підвищення відсоткової ставки. До того ж, анкета позичальника не є договором, а тому не може підтверджувати згоди позичальника з тих умов, які не прописані в кредитному договорі, а саме з «Умов та Правил надання банківських послуг». В зв’язку з тим, що сторони не досягли у договорі згоди щодо розміру нарахування процентів пені і комісії, а тому вони не підлягають стягненню. Відповідач не був повідомлений належним чином про нарахування відсотків, комісії та пені, у зв’язку з чим ризик збитків від здійснення таких операцій несе банк. Штраф і пеня є одне й те саме порушення строків виконання зобов’язання, тому стягнення пені та штрафу призведе до подвійної відповідальності. Окрім цього вимоги Банку про стягнення пені та комісії, штрафу, знаходяться поза межами спеціальної позовної давності, яка встановлюється в 1 рік. З наведених підстав просила відмовити в задоволенні позову.

15.02.2019 року електронною поштою до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, яка разом з Умовами та Правилами, Тарифами, складає Договір про надання банківських послуг. Договором сторони погодили, що проценти нараховуються до дня коли зобов’язання за договором не буде виконано належним чином. Проценти не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Користуючись кредитними коштами відповідачу були відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження про незнання тарифів, умов та правил не відповідають дійсності. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, судово-бухгалтерської експертизи не проведено, а відсутні підстави вважати неналежним наданий позивачем розрахунок. Щодо зміни процентної ставки, то відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами шляхом надіслання SMS-повідомлень, що відповідає умовам договору. Щодо правомірності одночасного застосування пені і штрафу, зазначили що вони є формами неустойки, але не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Штраф і пеня не є взаємовиключними видами неустойки і Цивільний кодекс України не містить заборон щодо їх одночасного застосування. Застосування банком в кредитному договорі штрафу і пені не є подвійним стягненням, адже характер правопорушень в даному випадку різний. Також зазначили, що в розрахунку заборгованості в колонці під назвою «сума комісії та пені» фактично вказано лише пень, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено. Щодо строків позовної давності, то позивач звернувся до суду до спливу строку позовної давності. На підставі викладеного, просив позов задовольнити повністю.

18.02.2019 р. до суду надійшла відповідь на відзив, аналогічна за змістом до попередньої.

Представник позивача до судового засідання не з’явився, одночасно із позовом суду надав заяву, якою просили розгляд справи провести за їх відсутності.

Представник відповідача надав до суду заяву в якій заявлені позовні вимоги визнав частково, а саме заборгованість по тілу кредиту у розмірі 472,69 грн. (згідно роздруківки АТ КБ «ПриваьБанк»), заборгованість за процентами в сумі 510,96 грн. (за останні три роки – з 9.02.2015 р. по 09.02.2019 р.) В решті вимог (пені та комісії) просили відмовити у зв’язку з пропуском позовної давності. Також просили розглянути справу без участі відповідача та її представника.

Суд, дослідивши подані документи та матеріали, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 21.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказаний договір складається із Анкети-Заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, Тарифів Банку.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком договір, що підтверджується його підписом у заяві.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті відповідача, АТ КБ «ПРИВАТБАНК», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та Правила надання банківських послуг».

Тобто, Умови та Правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам, які, таким чином, отримують доступ до всіх послуг банку.

Відтак, посилання відповідача на те, що анкета позичальника договором не є, судом оцінюється критично з наведених вище підстав.

Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття любого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.

У відповідності до п.2.1.1.5.5 Умов та правил банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Зі змісту п.1.1.5.25 Умов вбачається, що за несвоєчасну сплату послуг, передбачених даним договором, умовами та правилами клієнт сплачує банку по кожному випадку порушення пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який платиться пеня за кожен день прострочки.

Згідно п.2.1.1.12.6 Умов та Правил надання банківських послуг за користування кредитом нараховує відсотки, які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Згідно п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Враховуючи, що ОСОБА_2, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ «КБ «ПриватБанк», підтвердила те, що вона ознайомлена з умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами та згодна на те, що вони є складовою частиною укладеного між нею та банком договору, суд дійшов висновку щодо обов'язковості виконання ОСОБА_2, вказаних умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

АТ КБ «ПриватБанк» взяті на себе зобов’язання виконав, надавши відповідачу кредит у розмірі 300,00 грн. Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 кредит своєчасно не погашала, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Станом на 30.09.2017 рік Банком розрахована заборгованість відповідача за кредитним договором, яка складає 16822,62 грн., з яких: 385,74 грн. заборгованість за кредитом, 11959,61 грн. – заборгованість зі сплати процентів; 3200,00 грн. сума пені та комісії; 500 грн. штраф (фіксована частина); 777,27 штраф (процентна складова).

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

За частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника разом з позикою і процентів від її суми, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

З наданого суду розрахунку заборгованості встановлено, що заборгованість за тілом кредиту складає 385,74 грн., яку і належить стягнути з відповідача.

Що стосується вимог щодо стягнення заборгованості по сплаті відсотків, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.598 ч.1 ЦК України зобов’язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України, п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Пунктом 1.1.7.12. Умов і правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку не одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк.

Також згідно Умов і правил надання банківських послуг строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов’язкових платежів, зазначених в Тарифах.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Відповідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 06 листопада 2013 року в справі № 6-116цс13 зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов. Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

Оскільки умовами договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2, передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

З розрахунку заборгованості встановлено, що останній платіж відповідачем було здійснено 09.02.2015 р., отже строк позовної давності позивачем не пропущений.

Крім того, із розрахунку заборгованості встановлено, що банком було змінено відсоткову ставку за користування кредитом з початкової 30,00% , на 34,80 % з 01.09.2014 року та 43,20 % з 01.04.2015 року. Проте, в матеріалах справи відсутні докази щодо домовленості сторін з приводу такої зміни умов кредитного договору.

Враховуючи норми ст. 651 та ст. 1056-1 ЦК України, положення договору щодо збільшення банком в односторонньому порядку розміру процентної ставки на підставі Умов та Правил надання банківських послуг є нікчемними, в зв’язку з чим при розрахунку заборгованості за кредитним договором слід враховувати діючу на момент укладення договору процентну ставку.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Позичальник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника лист про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

В матеріалах справи відсутні докази, що повідомлення банку про змінення розміру процентної ставки за кредитним договором було надіслано відповідачу листом, а також, що вона отримувала це повідомлення.

Надані Банком копії повідомлень щодо відправки ОСОБА_2 СМС-повідомлень, також не є належним доказом підтвердження виконання позивачем вимог ст. 1056-1 ЦК України, щодо належного повідомлення відповідача про зміну розміру процентної ставки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь банку підлягають проценти за користування кредитом з розрахунку 30,00 % річних, як було погоджено сторонами під час укладення договору, у межах строку позовної давності.

До того ж, згідно наданого Банком розрахунку встановлено, що нарахування Банком відсотків в даному випадку здійснювалось на тіло кредиту та відсотки, що на думку суду суперечить умовам договору та не узгоджується з вимогами законодавства.

З огляду на викладене, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по сплаті відсотків у розмірі 333,02 грн., яка розрахована за наступною формулою: С : Р х Д х В:100% (385,74 : 360 х 1036 х 30,00:100% = 333,02 грн.), де:

С - сума заборгованості за кредитом 385,74 грн. (згідно розрахунку)

Р - Кількість днів в році при розрахунку процентів – 360 (згідно Умов)

Д - Кількість днів в періоді - 1036 (Період користування грошима – 30.11.2014 р. до 30.09.2017 р.);

В - відсоткова ставка – 30,00%.

При цьому, суд не приймає до уваги розрахунок відповідача оскільки він здійснений виходячи із тіла кредиту 472,69 грн., що не відповідає заявленим Банком вимогам та наданому розрахунку; при розрахунку використовувалась відсоткова ставка не передбачена умовами договору – 3% замість 30% та період проведеного розрахунку виходить за межі позовних вимог.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3200 грн., штрафів, суд виходить з наступного.

Статтями 546, 549 ЦК України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, іншими видами забезпечення.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Отже, чинним законодавством запроваджено заборону одночасного застосування подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Умовами спірного договору, передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається один раз в місяць.

У той самий час, згідно з пунктами п. 2.1.1.7.6. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом,комісії за обслуговування.

Тому, враховуюче викладене, суд вважає, що пеня та штрафи нараховані банком за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань.

Такі висновки суду узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, що викладені ним у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15 і постанові від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17.

За такого, з позичальника за порушення строків виконання грошових зобов'язань може бути стягнутий тільки один вид неустойки.

З розрахунку наданого Банком встановлено, що відповідачу нарахована заборгованість з пені та комісії у сумі 3200 грн.

Натомість, комісія це плата за послуги банку. Пеня та комісія не є тотожними поняттями, це різні види нарахувань, які мають різну правову природу та повинні бути обґрунтовані і доведені позивачем.

У поясненні на відзив, Банк зазначає, в колонці під назвою «сума комісії та пені» фактично вказано лише пеню, оскільки нарахування комісії умовами кредитного договору не передбачено.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження того, що до нарахованої банком суми не включено комісію та окремий розрахунок пені, суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені та комісії не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Одночасно з відповідача належить стягнути штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. – фіксована частина, 35,93 грн. - процентна складова (5% від суми позову(тіло кредиту та відсотки) ).

Стосовно заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до штрафу та пені слід зазначити таке.

За приписами ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у стягненні пені з підстав необґрунтованості позову в цій частині, заява про застосування позовної давності до пені задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на нарахування штрафу поза межами позовної давності, судом оцінюється критично, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в межах річного строку, встановленого законом для вимог про стягнення штрафу.

Отже загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1254,69 грн. з яких:

385,74 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

333,02 грн. – заборгованість за відсотками;

500 грн. – штраф фіксована частина;

35,93 грн. – штраф процентна складова.

На думку суду вказаний розмір заборгованості є розумним та справедливим, виходячи з розміру основного боргу, тому позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 119,36 грн. (1254,69 грн. (задоволені вимоги) х 100/16822,62 (заявлені вимоги) = 7,46 % (задоволено). 7,46 % від 1600 грн. (сплачений судовий збір) = 119,36 грн.)

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265,282,352,354 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570, рахунок отримувача для погашення заборгованості та судових витрат 29092829003111; МФО № 305299) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання:АДРЕСА_1) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за договором б/н від 21.01.2013 р. в сумі 1254,69 грн. з яких:

385,74 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

333,02 грн. – заборгованість за відсотками;

500 грн. – штраф фіксована частина;

35,93 грн. – штраф процентна складова.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір у розмірі 119,36 грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або до того ж суду через Заводський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.03.2019 року.

Суддя З.М.Сухаревич