Вирок № 81733580, 15.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.05.2019

Справа № 320/9526/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі колегії суддів:

головуючого - судді Колодіної Л.В.,

суддів – Юрлагіної Т.В., Редько О.В.,

за участю секретаря - Арифової Л.А.,

за участю прокурора – Навки Н.В.,

потерпілого - ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого – адвоката Стоякіна Г.М,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження №12018080140002650 відносно:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця міста Мелітополя Запорізької області, розлученого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15 п.5 ч.2 ст.115 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

У невстановлених досудовим розслідуванням час та місці, знаходячись на території проведення операції об'єднаних сил, ОСОБА_3, маючи умисел на придбання, носіння та зберігання боєприпасів без передбаченого законом дозволу, шляхом привласнення знайденого, придбав без передбаченого законом дозволу бойову ручну оборонну осколкову гранату «Ф-1» промислового виготовлення, яка, згідно з висновком комплексної судової хіміко-вибухотехнічної експертизи за експертними спеціальностями «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» та «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» № 12-163/6-525 від 09.11.2018, відноситься до вибухових пристроїв, а саме, ручних осколкових гранат, та є придатною для здійснення вибуху, яку, без передбаченого законом дозволу, переніс до місця свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1, де, без передбаченого законом дозволу, зберігав до 15 серпня 2018 року 14 години 50 хвилин, до моменту вчинення ним замаху на умисне вбивство громадянина ОСОБА_1

Крім того, 15 серпня 2018 року, приблизно о 14 годині 50 хвилин, знаходячись у приміщенні будинку № 89, по вулиці Академіка Корольова, в місті Мелітополь, Запорізької області, ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп’яніння, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті громадянину ОСОБА_1, під час сварки, що виникла з ОСОБА_1 на ґрунті сталої особистої неприязні до останнього, діючи умисно, з метою вбивства способом, небезпечним для життя багатьох осіб, кинув наявну в нього при собі та приведену у бойову готовність бойову ручну оборонну гранату Ф-1, яка, згідно з висновком комплексної судової хіміко-вибухотехнічної експертизи за експертними спеціальностями «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» та «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» № 12-163/6-525 від 09.11.2018, відноситься до вибухових пристроїв, а саме, ручних осколкових гранат, та є придатною для здійснення вибуху, в кімнату, в якій знаходився потерпілий ОСОБА_1, внаслідок чого, вказана граната вибухнула. Тим самим, ОСОБА_3 вчинив всі дії, які вважав необхідними для вчинення вбивства ОСОБА_1 до кінця, однак, злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_3 – оскільки потерпілий своєчасно зреагував та вкрився від вибуху, тим самим врятувався.

Допитаний в судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_3, свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України визнав повністю, згодний з обсягом і кваліфікацією вчиненого, щиросердно розкаявся і пояснив, що він дійсно, знаходячись на території проведення АТО, придбав бойову гранату «Ф-1» промислового виготовлення, яку без дозволу перевіз до місця свого проживання за адресою: АДРЕСА_1, де зберігав до 15 серпня 2018 року. Крім того, в той же день, приблизно о 14 годині 50 хвилин, знаходячись за місцем свого проживання, ОСОБА_3, будучи у стані алкогольного сп’яніння, під час сварки, що виникла з його рідним братом ОСОБА_1, привів у бойову готовність цю гранату та кинув її в кімнату, де знаходився потерпілий ОСОБА_1, внаслідок чого, вказана граната вибухнула. Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні розкаявся та попросив у потерпілого пробачення.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 пояснив, що з обвинуваченим у нього натягнуті відносини. Дійсно, 15 серпня 2018 року його брат ОСОБА_3 кинув гранату у кімнату будинку. Так, як граната зупинилася приблизно в 60 см від ніг потерпілого, потерпілий встиг вистрибнути у дверний отвір. Осколки гранати до нього не дістали. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має. Просить суд покарати обвинуваченого.

Вислухавши думки учасників судового розгляду, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 не оспорює фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що обвинувачений вірно розуміє зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності її позиції, тобто визнання ним вини не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, суд в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорювалися, і обмежився допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Згідно висновку судово-психіатричного експерта №490 від 22.10.2018 року, ОСОБА_3 розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє в цей час. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а знаходився у стані гострої алкогольної інтоксикації. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує.

Згідно висновку комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи за експертними спеціальностями «Дослідження вибухових речовин, продуктів вибуху та пострілу» та «Дослідження вибухових пристроїв, слідів та обставин вибуху» №12-163/6-525 від 09.11.2018 року, для здійснення вибуху була використана бойова ручна оборонна осколкова граната Ф-1, яка відноситься до бойових припасів військового призначення.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 263 та ч. 2 ст. 15, п. 5 ч. 2 ст. 115 КК України, як придбання, носіння, зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу та як закінчення замаху на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, особі, яка здійснила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Пленум Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» вказує, що при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Водночас суди мають враховувати й вимоги Кримінально-процесуального кодексу України стосовно призначення покарання.

При призначені покарання суд враховує той факт, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив замах на тяжкий злочин.

Відповідно до ст. 3 Конституції України особа, його життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканність та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, суд відносить вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Обставиною, що пом’якшують покарання ОСОБА_3, суд визнає те, що обвинувачений визнав провину в повному обсязі, щиросердно дієво розкаявся у скоєному, своїми правдивими і послідовними показаннями сприяв встановленню істини у справі, за місцем проживання характеризується посередньо.

З урахуванням вищевикладеного, а також думки потерпілого відносно призначення міри покарання, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції статей у вигляді позбавлення волі.

Відповідно до статті 68 КК України, за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.

Витрати за проведення експертизи, з урахуванням вимог ч.2 ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

Визнати винним ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання:

-за ч.1 ст.263 КК України - 3 /три/ роки позбавлення волі;

-за ч.2 ст.15, п.5 ч.2 ст.115 КК України - 10 /десять/ років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 10 /десяти/ років позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили - залишити у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту її фактичного затримання, тобто з 17 серпня 2018 року з 16 години 00 хвилин.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця міста Мелітополя Запорізької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України витрати на проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи в кримінальному провадженні № 12018080140002650 на користь держави (рахунок № 31112115008009, одержувач - УК у Шевченківському р-ні м. Запоріжжя, код банку - 899998, код ЄДРПОУ - 38025367, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)):

-в сумі 1430 / одна тисяча чотириста тридцять / гривень 00 копійок, витрачені для залучення стороною обвинувачення експерта для проведення судової комплексної хіміко-вибухотехнічної експертизи № 12-163/6-525 від 09.11.2018 року.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-зразки ґрунту з епіцентру вибуху та контрольний зразок ґрунту до нього; футболка ОСОБА_3; шорти чорного кольору ОСОБА_3; шорти в клітину ОСОБА_3, що знаходяться в камері схову речивих доказів Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області згідно квитанції №628-294 – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя: Л.В. Колодіна

Судді: Т.В.Юрлагіна

О.В.Редько