Ухвала суду № 81733495, 15.05.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.05.2019

Справа № 320/356/19

Провадження № 1-кп/320/545/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонним суд Запорізької області у складі:

головуючого судді – Бахаєва І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фурсової Л.І.,

прокурора – Щербини О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Зубова О.В.,

потерпілої – ОСОБА_3,

представника потерпілої ОСОБА_3. – адвоката Леоновець А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області кримінальне провадження за № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

В провадження Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області знаходиться кримінальне провадження за № 12018080140003426 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

У судовому засіданні прокурор Мелітопольської місцевої прокуратури Щербина О.О. заявила клопотання про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, на строк 2 місяці, оскільки його строк тримання під вартою спливає 18 травня 2019 року і до цього часу розгляд справи не буде завершений та на даний час не відпали ризики, що були встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою,.

Обвинувачений ОСОБА_1, проти задоволення клопотання прокурора заперечував, просив суд не застосовувати до нього запобіжній захід у вигляді тримання під вартою, а просив застосувати більш м’який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Зубова О.В. заперечував щодо продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, вважає, що підстави для продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні, просив суд обрати відносно ОСОБА_1, більш м’який, ніж тримання під вартою, запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту.

Потерпіла ОСОБА_3 та її представник адвокат Леоновець А.О. проти задоволення клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1, на строк 2 місяці не заперечували.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

26 жовтня 2018 року ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області до підозрюваного ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Термін дії запобіжного заходу неодноразово продовжувався і нині спливає – 18 травня 2019 року..

Згідно з ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.

Незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції» закріплював, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув’язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

З урахуванням викладеного, та те, що, підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не відпали, обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшились, крім того, жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, врахованим під час обрання вказаного запобіжного заходу, суд приходить до висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_1, необхідно продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Мотивованого клопотання щодо зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого до суду не надійшло, а тому, підстав для цього у суду немає.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 331, 369-372, 392 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження терміну дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити термін дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1, на строк 2 (два) місяці, але не більш 60 днів, тобто з 15 травня 2019 року до 13 липня 2019 року, включно.

Копію ухвали надіслати на адресу Запорізького слідчого ізолятора (СІЗО) УДПС України в Запорізької області – для виконання

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ