Рішення № 81732398, 15.05.2019, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/820/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2019 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Данко В.Й.,

за участі секретаря судового засідання Павлюх Л.М.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі лейтенанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, F

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просить скасувати Постанову лейтенанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ F819601 від 26.12.2018 року (далі F Постанова), якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено штраф у сумі 425,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення F закрити.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 26.12.2018 року близько 23 год. 35 хв. він керував транспортним засобом «Peugeot 301», номерний знак «АО9349ВМ», коли його зупинив екіпаж патрульної поліції у складі працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Підставою для зупинки було, нібито, відсутність ближнього світла правої фари. Після чого, без складання протоколу щодо порушення правил дорожнього руху, відповідач в порушення п. 21.2 Закону України «Про обовFязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив контроль наявності договору обовFязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим вийшов за межі наданих йому повноважень. Станом на 26.12.2018 року автомобіль «Peugeot 301», номерний знак «АО9349ВМ», мав діючий Поліс FАК9118402 СК ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_4», копія якого долучена до позову. Зазначені дії працівника поліції позивач вважає протиправними, а постанову незаконною, такою, що винесена з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права з огляду на те, що постанова винесена без дотримання вимог чинного законодавства, без фактичного розгляду справи, без зFясування всіх обставин справи. Позивач вважає, що працівники поліції були упередженими при розгляді справи щодо нього у звFязку з його активною громадською діяльністю щодо боротьби з корупцією в органах Національної поліції, в тому числі щодо інспектора Юрик М.

У судовому засіданні позивач позов підтримав та, посилаючись на підстави та обставини викладені в позовній заяві, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не зFявився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, що відповідно до ст. 205 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

З відзиву на позов випливає, що відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні з огляду на безпідставність. Свою позицію відповідач аргументує наступним. Так, 26.12.2018 року близько 23 год. 30 хв. екіпаж патрульної поліції в складі молодшого інспектора відділу моніторингу та аналітичного забезпечення УПП в Закарпатській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_5, інспектора взводу F 2 роти F1 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 та інспектора взводу F 2 роти F 2 батальйону УПП в Закарпатській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_3 під час патрулювання в м. Ужгород в м. Ужгород, на пл. Кирила і ОСОБА_3 поблизу буд. 40, помітили автомобіль «Peugeot 301», номерний знак «АО9349ВМ», який рухався з порушенням ПДР України, а саме: рухався в темну пору доби з непрацюючою лампою правої фари в режимі ближнього світла. Відповідно до положень ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний автомобіль було зупинено. Водієм зазначеного автомобіля виявився: ОСОБА_6. Інспектор належним чином представився, пояснив суть правопорушення, причину та підставу зупинки та перевірки документів, попросив предFявити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР України на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 ПДР України. Під час перевірки документів патрульні поліцейські виявили відсутність у водія ОСОБА_1 дійсного на момент зупинки полісу обовFязкового страхування цивільно-правових відносин власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Peugeot 301», номерний знак «АО9349ВМ», яким він керував. Після чого, інспектором поліції було винесено постанову відносно водія ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі: серії ЕАВ F819601 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення п. 2.1 «ґ» ПДР України. Водію було розFяснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Позивач мав змогу ознайомитися зі змістом постанови, та під підпис було запропоновано отримати її копію. Подавши позов до суду, позивач не надав жодного доказу на підтвердження своїх доводів.

Керування транспортним засобом з непрацюючою правою фарою в режимі ближнього світла в темну пору доби є порушенням ПДР. Цей факт не оспорюється позивачем. На відеозаписі, який додається, зафіксовано, як позивач не погоджується з фактом, що за вказане правопорушення передбачений штраф, а не попередження. Посилання позивача на п. 31.5 ПДР, як на підставу, яка виключає склад адміністративного правопорушення в його діях є неправильним. Вжиття заходів для усунення несправності, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту - це підстава для можливості подальшої експлуатації транспортного засобу (мета такої експлуатації виключно доставити транспортний засіб в місце стоянки чи ремонту). Однак, вона жодним чином це виключає склад адміністративного правопорушення при експлуатації транспортного засобу з технічними несправностями зовнішніх світлових приладів.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення адміністративної постанови позивач знаходився поруч з поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу. Позивач мав змогу ознайомитися з оскаржуваною ним постановою. Йому також було запропоновано отримати під підпис копію постанови, однак позивач відмовився (що підтверджується відеозаписом та письмовими поясненнями інспектора).

Відтак, інспектор мав право виносити постанову про вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу, як і мав право вимагати у водія предFявити для перевірки поліс обовFязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Таким чином, розглядаючи дану справу, інспектор діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами.

Оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, тому немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 26.12.2018 року лейтенантом поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ F819601 від 26.12.2018 року, якою гр. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Зі змісту Постанови випливає, що 26.12.2018 року о 23 год. 32 хв. в м. Ужгород пл. Кирили і ОСОБА_3, 40, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Peugeot 301», номерний знак «АО9349ВМ», у темну пору доби з непрацюючою правою фарою ближнього світла та не мав при собі полісу обовFязкового страхування, чим порушив п. 2.1. «ґ» ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вказує, що у поліцейського не було підстав для зупинки його транспортного засобу, оскільки ОСОБА_7 дорожнього руху він не порушував. Жодних доказів, які б свідчили про зворотне відповідачем не надано. Посилаючись на п. 31.4.3 ПДР України, позивач вказує на те, що забороняється експлуатація транспортних засобів у випадку, коли не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла. За що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП - керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Вимога ж працівника поліції про предFявлення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів без складання протоколу щодо порушень правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортних пригод є незаконною і суперечить п. 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідач заперечує проти доводів позивача і зазначає, що у поліцейського були правові підстави вимагати у водія предFявити для перевірки поліс обовFязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив ОСОБА_7 дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути обFєктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, поліцейським було поінформовано його про конкретну причину зупинення транспортного засобу, а саме - несправність правої фари в режимі ближнього світла.

Як випливає з відзиву на позов, підставою для зупинки транспортного засобу позивача було порушення ПДР України F «керування транспортним засобом в темну пору доби з непрацюючою лампою правої фари в режимі ближнього світла». В той же час, не зазначено пункт ПДР України.

Згідно з п. 19.1 ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.

Згідно з п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Згідно з п. 31.4.3 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам щодо зовнішніх світлових приладів: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Згідно з положеннями ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 258 КУпАП, протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Як встановлено судом з наявної в матеріалах справи Постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ F819601 від 26.12.2018 року, в такій вказано тільки на порушення гр. ОСОБА_8 п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП. Однак, факт порушення позивачем ОСОБА_7 дорожнього руху, які стали причиною зупинки транспортного засобу та на які посилається відповідач у відзиві, належним чином не задокументовано. Зокрема, не вбачається таке і з наявних у матеріалах справи відеозаписів.

Щодо порушення позивачем ч. 1 ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне.

Диспозиція ч. 1 ст. 126 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Відповідно до п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, ДержспецзвFязку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил; ґ) чинний страховий поліс (страховий сертифікат FЗелена карткаF) про укладення договору обовFязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обовFязкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обовFязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення); д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака FВодій з інвалідністюF - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

Згідно з п. 2.4 ПДР України, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих ОСОБА_7, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

В той же час, згідно з п. 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється: відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.

Оскільки, як встановлено судом в ході розгляду справи, стосовно позивача не виносилася постанова про порушення ним правил дорожнього руху, які слугували підставою для зупинки його транспортного засобу 26.12.2018 року, суд приходить до висновку про неправомірність вимоги посадової особи Національної поліції до позивача про предFявлення полісу обовFязкового страхування цивільно-правових відносин власників наземних транспортних засобів на автомобіль «Peugeot 301», номерний знак «АО9349ВМ». Така ж позиція висвітлена у Постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі F686/11314/17.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субFєктів владних повноважень.

Згідно з положеннями Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу у звFязку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і обFєктивне зFясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субFєкта владних повноважень обовFязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах субFєкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

На підставі вищенаведеного, враховуючи, що відповідачем доказів на підтвердження правомірності винесеної відносно позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності надано не було, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 72, 90, 268-272, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_8 ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі лейтенанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення F задовольнити.

Постанову лейтенанта поліції 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Закарпатській області ОСОБА_2 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАВ F819601 від 26.12.2018 року F скасувати, а справу про адміністративне правопорушення відносно нього - закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_9