Ухвала суду № 81731279, 14.05.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 210/4987/16-к

Провадження № 1-кс/210/1729/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2019 р. Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

слідчого судді Літвіненко Н. А.,

при секретарі судового засідання Таранущенко В.С.

за участю прокурора Прохорова А.С.

адвокатів Вовків Р.В., Танько Б.О.

підозрюваного ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Пономаренко І.О. в рамках кримінального провадження №42016041440000039 від 02 серпня 2016 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нікополь, громадянина України, раніше не судимий, зареєстрований АДРЕСА_1,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.375 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

14.05.2019 року до Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області Пономаренко І.О. з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_3.

В обґрунтування зазначеного клопотання слідчий посилався на те, що в провадженні другого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №42016041440000039 від 02 серпня 2016 року за фактом винесення завідомо неправосудного рішення суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 за ознаками ч. 2 ст.375 КК України та за фактом шахрайства за ч.4 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_3 Указом Президента України від 24 квітня 2012 року за №286/2012 призначений строком на п’ять років на посаду судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись та розпоряджатись своєю власністю. Право приватної власності набувається у порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 129 Конституції України визначено, що судді при здійсненні правосуддя є незалежними та керуються верховенством права. Основними засадами судочинства є: 1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; 6) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 9) обов’язковість судового рішення.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 та процесуальним законодавством України кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до ст. 1 протоколу від 20.03.1952 №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, кожна фізична та юридична особа має право на повагу до своєї власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом та загальними принципами міжнародного права.

На підставі ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Як зазначено у ст. 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.

Згідно зі ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

Крім того, у Кодексі суддівської етики, затвердженому XI з’їздом суддів України від 22.02.2013, визначено, що суддя повинен бути прикладом законо- слухняності, неухильно додержуватися присяги й завжди поводитися так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні. Також суддя зобов’язаний здійснювати судочинство в межах та в порядку, визначених процесуальним законом.

Пунктом 66 Рекомендацій СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів встановлено, що тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості.

ОСОБА_3, перебуваючи на посаді судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та відповідно до складеної присяги і положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» будучи зобов’язаним здійснювати правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечувати кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, своєчасно, справедливо і безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи згідно із законом з дотриманням правил і засад судочинства, не вчиняти дій, що порочать звання судді та принижують авторитет судової влади, умисно нехтуючи засади і принципи судочинства в цілому, вчинив умисний злочин у сфері правосуддя за таких обставин.

Так, 21.01.2016 до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява від імені ОСОБА_7 до ОСОБА_8, ОСОБА_9 та Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» про захист прав споживачів та визнання договору недійсним (Далі – Позовна заява), яку в цей же день внесено до автоматичної системи документообігу суду та присвоєно номер справи 175/207/16-ц (провадження №2/175/65/16), здійснено автоматичний розподіл справи та передано на розгляд судді ОСОБА_3

Серед інших викладених у Позовній заяві зазначено вимоги: скасування державної реєстрації права власності за №5921044 від 16.04.2014, зареєстровану в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним №108000812101, та зобов'язання державного реєстратора приватного нотаріуса ДМНО Лозенко В.В. закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №108000812101;

скасування державної реєстрації права власності за №5918508 від 16.04.2014, зареєстровану в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним №103847312101, та зобов'язання державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №103847312101;

скасування державної реєстрації права власності за №6015685 від 16.04.2014, зареєстрованого в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним №109451112101, та зобов'язання державного реєстратора приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним №109451112101.

Відповідно до внесених на час судового розгляду відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об’єкти нерухомого майна з реєстраційними №108000812101, №103847312101, №109451112101 є нежитловими приміщеннями АДРЕСА_2, які належать на праві власності територіальній громаді м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514);

Крім того, позовні вимоги у Позовній заяві стосувались домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4.

Відповідно до ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України у редакції від 01.01.2016, яка діяла на той час (Далі – ЦПК), позови, що виникають щодо нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Приписами ст.115 встановлено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.

Приписами п.2 ч.1 ст.116 ЦПК встановлено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Таким чином, позовну заяву подано з приводу п’яти об’єктів нерухомості, з яких чотири об’єкти, в тому числі нежитлові приміщення АДРЕСА_2 розташовані за межами Дніпропетровського району.

Однак суддя ОСОБА_3, ознайомившись з Позовною заявою та очевидно усвідомлюючи як до, так і після відкриття провадження, що позовна заява не підсудна Дніпропетровському районному суду в частині позовних вимог щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3, та нежитлових приміщень АДРЕСА_2, в порушення вимог ст.114, 115 та п.2 ч.1 ст.116 ЦПК, свідомо та умисно не повернув заяву позивачеві та не здійснив дій щодо передачі справи на розгляд іншому суду.

Як наслідок, 21.01.2016 суддею ОСОБА_3 винесено ухвалу про відкриття провадження у справі 175/207/16-ц (провадження №2/175/65/16) та призначено судове засідання на 29.01.2016 на 09.10 годину.

Відповідно до положень статей 10 і 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог, зазначених і доведених ним обставин, досліджених на засадах змагальності сторін.

Згідно положень ст.ст.30, 31 ЦПК сторони у цивільному процесі мають рівні процесуальні права і обов’язки.

Положеннями ч. 2 ст.35 ЦПК передбачено обов’язок суду залучити до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, у випадку встановлення на будь якій стадії розгляду, що судове рішення може вплинути на їх права і обов'язки.

Продовжуючи свою незаконну діяльність, суддя Дніпропетровського районного суду ОСОБА_3, усвідомлюючи, що викладені у позовній заяві вимоги щодо скасування права власності на об’єкти нерухомого майна та вчинення реєстраційних дій щодо них у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обов’язково вплинуть на права та обов’язки власника майна та державного реєстратора – приватного нотаріуса, в порушення вимог ст.ст.10, 11, 30, 31, ч.2 ст.35 ЦПК свідомо не здійснив дій з залучення до розгляду цивільної справи як відповідача територіальної громади м.Дніпро у особі Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради, та як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. та не направив повістки про виклик їх до судового засідання.

Таким чином, суддя ОСОБА_3 порушив принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства та заздалегідь позбавив територіальну громаду м.Дніпро у особі Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради та приватного нотаріуса можливості захищати свої права та обстоювати інтереси.

Положення ст.212 ЦПК передбачають, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.214 ЦПК Під час ухвалення рішення суд вирішує питання: 1)чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦПК передбачено що рішення суду складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин та передбачено відомості, що у них зазначаються.

Вимогами п.2 ч.1 ст.215 ЦПК передбачено що у описовій частині рішення суду зазначаються виклад узагальненої позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом.

Вимогами п.3 ч.1 ст.215 ЦПК передбачено що у мотивувальній частині рішення суду зазначаються: встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти; чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Вимогами п.3 ч.1 ст.215 ЦПК передбачено що у резолютивній частині зазначаються: висновки суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково; висновки суду по суті позовних вимог.

Статтею 346 Цивільного кодексу України, у редакції від 01.01.2016, яка діяла на той час (Далі – ЦК) передбачено підстави припинення права власності, які є виключними.

Однак, суддя Дніпропетровського районного суду ОСОБА_3 15.02.2016 у робочий час, перебуваючи у своєму робочому кабінеті у приміщенні суду за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, с.м.т. Слобожанське, вул. Теплична, 7, очевидно усвідомлюючи, що у Позовній заяві не викладено жодних доказів та фактів, якими обґрунтовуються вимоги скасування права комунальної власності на нежитлові приміщення АДРЕСА_2, умисно не залучивши Дніпровську міську раду та державного реєстратора прав власності на нерухоме майно - приватного нотаріуса Лозенко В.В. до розгляду справи, в порушення вимог ст.ст. 212, 213, 214, та 215 ЦПК не дослідивши у судовому розгляді існування обставин, якими обґрунтовуються вимоги скасування права власності, їх підтвердження доказами, та не зазначивши жодної обставини розгляду позовних вимог щодо скасування права власності на майно у описовій та резолютивній частині рішення суду, за відсутності правових підстав припинення права власності, передбачених ст.346 ЦК, постановив завідомо неправосудне заочне судове рішення від 15.02.2016 у цивільній справі 175/207/16-ц, у резолютивній частині якого зазначив про задоволення позовних вимог та виклав незаконне та необґрунтоване рішення:

«Припинити право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення АДРЕСА_6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №108000812101, та скасувати державну реєстрацію права власності зареєстровану в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №5921044 від 16.04.2014, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №108000812101.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - приміщення АДРЕСА_6 за реєстраційним №108000812101, у зв'язку з припиненням права власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №5921044 від 16.04.2014, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №108000812101.

Припинити право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення АДРЕСА_1, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №103847312101, та скасувати державну реєстрацію права власності зареєстровану в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №5918508 від 16.04.2014, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №103847312101.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - приміщення АДРЕСА_1 за реєстраційним №103847312101, у зв'язку з припиненням права власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №5918508 від 16.04.2014, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №103847312101.

Припинити право власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення №18 в буд. 16 по вул. Пастера в м. Дніпропетровську, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №109451112101, та скасувати державну реєстрацію права власності зареєстровану в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №6015685 від 16.04.2014, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №109451112101.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В. закрити розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - приміщення №18 в буд. 16 по вул. Пастера в м. Дніпропетровську за реєстраційним №109451112101, у зв'язку з припиненням права власності Територіальної громади міста

Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № 6015685 від 16.04.2014, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним №109451112101.»

Доводячи свій злочинний умисел, направлений на постановлення завідомо неправосудного рішення до кінця, суддя ОСОБА_3 15.02.2016 у робочий час, перебуваючи на своєму робочому кабінеті у приміщенні Дніпропетровського районного суду за адресою: Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, с.м.т. Слобожанське, вул. Теплична, 7, діючи умисно, підписав рішення Дніпропетровського районного суду від 15.02.2016 у цивільній справі 175/207/16-ц, таким чином, постановив завідомо неправосудне судове рішення, тобто таке, яке є незаконним та завідомо протирічить вимогам матеріального права, а саме ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу від 20.03.1952 №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст.346 ЦК України, та вимогам процесуального права, а саме ст.129 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.10, 11, 30, 31, ч. 2 ст.35, 114, 115, п.2 ч.1 ст.116, 212-215 ЦПК України; та є необґрунтованим, тобто таким, яке не основане на з’ясованих та досліджених в судовому засіданні обставинах, та не підтверджене доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Під час винесення судового рішення суддя ОСОБА_3 завідомо усвідомлював, що відповідно до Конституції України та законодавства України рішення є обов’язковим до виконання, та його виконання призведе до наслідків у вигляді припинення права власності Територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на об’єкти нерухомого майна та спричинення майнової шкоди законному власнику.

Як наслідок, 21.03.2016 невстановлені досудовим слідством особи подали рішення Дніпропетровського районного суду від 15.02.2016 у цивільній справі 175/207/16-ц для виконання приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., на підставі якого припинено державну реєстрацію права власності та закрито розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на нежитлові приміщення АДРЕСА_2, таким чином, внаслідок постановлення суддею ОСОБА_3 завідомо неправосудного рішення законному власнику майна територіальній громаді м.Дніпро в особі Дніпровської міської ради спричинено шкоду в розмірі вартості нежитлових приміщень, загальною площею 523 кв.м., яка становить 4 448 976 грн., що у 6457 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, що є тяжкими наслідками.

Умисні дії судді ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 2 ст. 375 КК України — постановлення суддею завідомо неправосудного рішення, що спричинило тяжкі наслідки.

13.09.2018 складено повідомлення ОСОБА_3 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК України.

В період часу з 13.09.2018 здійснювались дії з встановлення місцезнаходження ОСОБА_3 з метою вручення йому підозри нарочно, однак за місцем фактичного мешкання ОСОБА_3 був відсутній.

Відповідно до вимог ч.1 ст.278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Відповідно до ч.3 ст.111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Відповідно до положень ст. 135 КПК України «Порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні» особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

25.10.2018 ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.375 КК України в порядку, передбаченому главою 6 та ст.ст. 276, 277, 278 КПК України шляхом направлення повідомлення про підозру та пам’ятки про права підозрюваного за місцем його реєстрації поштою, крім того 27.10.2018 вручена особисто його рідній сестрі, яка мешкає за місцем його реєстрації.

Після виконання дій зі здійснення виклику підозрюваного шляхом вручення повістки про виклик представнику КП «Жилсервіс-2», яка є житлово-експлуатаційною організацією за місцем проживання ОСОБА_3, у АДРЕСА_1, у зв’язку з тим, що місцезнаходження підозрюваного було невідоме, та 30.10.2018 ОСОБА_3 оголошено у розшук.

05.11.2018 прокуратурою Дніпропетровської області ініційовано оголошення ОСОБА_3 у міжнародний розшук. 22.12.2018 ОСОБА_3 оголошений у міжнародний розшук та інформацію щодо нього внесено до інформаційно-пошукової системи Генерального секретаріату Інтерполу.

За результатами розшукових заходів 11.02.2019 за орієнтуваннями управління розшуку ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_3 був зупинений на автомобілі у м.Дніпро співробітниками патрульної поліції та супроводжений до прокуратури Дніпропетровської області.

11.02.2019 ОСОБА_3 повторно вручено повідомлення про підозру та пам’ятку про права підозрюваного, та допитаний як підозрюваний.

Відповідно до статті 178 КК України до обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу крім наявності ризиків, враховуються у сукупності інші обставини, які необхідно проаналізувати у контексті вказаного кримінального провадження.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_3 підозри підтверджується вагомістю зібраних доказів:

- долученими до матеріалів кримінального провадження матеріалами цивільної справи Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області №175/207/16-ц в якому міститься рішення Дніпропетровського районного суду від 15.02.2016. Крім того у цивільній справі відсутні документи про залучення до розгляду цивільної справи як відповідача територіальної громади м.Дніпро у особі Дніпропетровської (Дніпровської) міської ради, та як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., відсутні повістки про виклик їх до судового засідання. Крім того відсутні документи, які підтверджують належний виклик всіх сторін провадження до суду, що виключає можливість винесення заочного судового рішення. Так, у матеріалах справи відсутні жодні документи щодо відправлення повістки від 21.01.2016 про виклик сторін до суду, яка нібито отримана на руки ОСОБА_7 В якості підтвердження направлення сторонам судової повістки від 29.01.2016, яку також нібито отримав на руки ОСОБА_7, в матеріалах цивільної справи наявний тільки корінець рекомендованого повідомлення про вручення відправлення на адресу ПАТ «Укрсиббанк». Зазначені обставини мають очевидний характер, що підтверджує умисне порушення ОСОБА_3 вимог Цивільно-процесуального кодексу України під час розгляду та ухвалення судового рішення.

- матеріалами тимчасового доступу до матеріалів реєстраційної справи у Департаменті адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та у приватного нотаріуса Кононенко С.А., у яких містяться рішення Дніпропетровського районного суду від 15.02.2016 у справі №175/207/16-ц, зміст яких повністю ідентичний. Вказані рішення ідентичні з текстом рішення Дніпропетровського районного суду від 15.02.2016 у справі №175/207/16-ц, який міститься у Єдиному державного реєстрі судових рішень.

- Актом перевірки дотримання працівниками Дніпропетровського районного суду вимог діючого законодавства в частині повноти та своєчасності внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвал суду та постанов, прийнятих у справі №175/207/16-ц (провадження №2/175/65/16) службовими особами Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 підтверджено надходження до Дніпропетровського районного суду позовної заяви ОСОБА_7, здійснення її авторозподілу на суддю ОСОБА_3, винесення ним заочного судового рішення від 15.02.2016. Також встановлено факти порушення строків внесення всіх ухвалених у справі судових рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема рішення від 15.02.2016 внесено тільки 23.05.2016 керівником апарату суду Неклесою О.В., а частина судових рішень на час перевірки взагалі не була внесена. В той же час на час винесення рішення 15.02.2016 у ОСОБА_3 був ключ для доступу до ЄДРСУ. Зазначені факти свідчать не лише про порушення вимог законодавства щодо ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, а додатково підтверджують порушення принципів гласності та змагальності сторін, створення ОСОБА_3 такими своїми діями умов неможливості Дніпровської міської ради здійснювати захист інтересів територіальної громади м.Дніпро у судовому порядку.

- Протоколом допиту як свідка Неклеси О.В., який показав, що внесення рішень до Єдиного державного реєстру судових рішень проводиться суддями за допомогою комп’ютерної програми документообігу суду «Д-3», окремої службової особи за вказаним напрямом у суді не закріплено. Причини недотримання добового строку внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень суддею ОСОБА_3 у цивільній справі 175/207/16-ц (провадження №2/175/65/16) йому не відомі, однак до нього та уповноважених осіб суддя ОСОБА_3 з приводу внесення рішень відразу після винесення не звертався. В подальшому ОСОБА_13 здійснив внесення рішення суду від 15.02.2016 тільки у травні 2016 року, у зв’язку з надходженням заяви про скасування вказаного заочного судового рішення та виявленням факту невнесення зазначеного рішення до реєстру.

- Допитаний як свідок ОСОБА_14, який працював помічником судді ОСОБА_3 показав, що здійснював підготовку проектів судових рішень у справах, які перебували на розгляду судді. Ознайомившись з матеріалами позовної заяви, матеріалами цивільної справи він показав, що внесення до

резолютивної частини рішення від 15.02.2016 інформації про припинення права власності територіальної громади м.Дніпро в особі Дніпропетровської міської ради на три нежитлові приміщення та закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ним в проект рішення не вносилась, оскільки в наданих копіях документах цивільної справи така інформація відсутня, тому не могла бути ним видумана та взята нізвідки.

- Протоколом допиту як свідка ОСОБА_7, який показав, що на публічних торгах у лютому 2013 року він придбав домоволодіння за адресою: м.Дніпро, вул.Лисенка 3-е. У кінці 2015 року під час реєстрації права власності на вказаний будинок йому стало відомо про те, що на нього накладено заборону. З метою зняття заборон він звернувся до знайомого йому ОСОБА_15 та передав йому грошові кошти для зняття заборон. Зі слів ОСОБА_15 зняттям заборон з будинку займався адвокат. У березні 2016 року ОСОБА_15 передав йому рішення Дніпропетровського суду, яке стосувалось зняття заборон з його будинку та стосувалось припинення права власності на об’єкти територіальної громади м.Дніпро. Жодного позову він не подавав, документів у цивільній справі не підписував.

Згідно висновку експерта №29/1.1-208 від 07.04.2017 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_7 на документі: Позовна заява/про захист прав споживачів в порядку ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» та визнання договору недійсним/ від 20.01.2016, підпис та рукописний текст «Для відправки сторонам отримав на руки ОСОБА_7 21.01.16р.» на листі (повідомленні) Дніпропетровського районного суду від 21.01.2016, підпис та рукописний текст «Для відправки відповідачам та першій особі отримав на руки ОСОБА_7 29.01.16р.» на листі (повідомленні) Дніпропетровського районного суду від 29.01.2016, підпис на заяві ОСОБА_7 від 15.02.2016, підписи та рукописний текст «Копію рішення отримав на руки 15.03.2016» на заяві ОСОБА_7 від 29.02.2016, які містяться у цивільній справі №175/207/16-ц Дніпропетровського районного суду виконані не ОСОБА_7

- Протоколом допиту як свідка ОСОБА_8, який відповідно до цивільної справи №175/207/16-ц був відповідачем та подавав заяву про скасування заочного судового рішення. Свідок показав, що участі у розгляді цивільної справи не брав, повісток не отримував, жодних документів не підписував.

- Висновками експерта №29/1.1-12 від 13.01.2017 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якої підписи від імені ОСОБА_8, які містяться в матеріалах цивільної справи виконані не ним.

- Розмір спричинених збитків підтверджується висновками судової оціночно-будівельної експертизи, відповідно до висновків якої вартість нежитлових приміщень №16, 17, 18 по вул.Пастера, 16 у м.Дніпро, загальною площею 523 кв.м., становить 4 448 976 грн., що у 6457 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

- Матеріалами реєстраційних справ на нежитлові приміщення №16, №17 та №18 та квартиру №18 по вул.Пастера у м.Дніпро та документами щодо перебування на балансі КП «Спеціалізована ремонтно-будівельна дільниця» нежитлових приміщень №16, №17 та №18 в будинку №16 по вул.Пастера у м.Дніпро, матеріали виїмок у Департаменті адміністративних послуг ДМР реєстраційних справ на об’єкти майна нежитлові приміщення №16, 17, 18 по вул.Пастера 16, які у сукупності підтверджують право власності на вказані об’єкти майна за територіальною громадою м.Дніпра в особі Дніпровської міської ради.

Висновками експерта №3/1.1/163 від 26.03.2019 згідно якої підписи від імені ОСОБА_3 на рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 у справі №175/207/16-ц, вилученому у Департаменті адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, та на рішенні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 у справі № 175/207/16-ц, яке міститься у матеріалах цивільної справи, вилученої у Дніпропетровському районному суді, виконані ОСОБА_3.

- Висновками експерта №3/2.3/164 від 18.03.2019 згідно якої відбитки круглої печатки Дніпропетровського районного суду на всіх сторінках Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 у справі № 175/207/16-ц, екземпляри яких вилучено у Департаменті адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Лозенко В.В., у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Кононенко С.А. нанесені круглою печаткою Дніпропетровського раойнного суду, вільні та експериментальні зразки якої надані на дослідження. Всі сторінки оригіналів рішень Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15.02.2016 у справі № 175/207/16-ц, роздруковані за допомогою одного і того саме монохромного лазерного друкуючого пристрою.

Два останні висновки експертів спростовують можливість підміни сторінок рішення суду та підтверджують умисел підозрюваного ОСОБА_3 у вчинення інкримінованих йому дій з винесення та підписання судового рішення.

На підставі ухвали слідчого судді від 14.02.2019 підозрюваному ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_5 з 22.00 до 07.00 год, за винятком необхідності отримання медичної допомоги, на строк 60 днів до 12.04.2019 включно.

У зазначений період підозрюваний ОСОБА_3 виконував ухвалу слідчого судді, фактів порушень запобіжного заходу не встановлено, що свідчить про його дієвість та відповідність тяжкості вчиненого злочину, та наявним ризикам.

Необхідно зазначити, що всі ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу мають місце і на теперішній час. Так, ОСОБА_3 вже здійснював спроби ухилення від органів досудового розслідування та це надає об’єктивні підстави вважати, що може їх здійснити в майбутньому не будучи обмеженим запобіжними заходами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового слідства або суду.

Необхідно зазначити, що 26.12.2018 до прокуратури Дніпропетровської області надійшло клопотання підозрюваного ОСОБА_3 від 25.12.2018 про скасування постанови прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Пономаренка І.О. про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_3 та закриття кримінального провадження у зв’язку з закінченням строків досудового розслідування. 29.12.2018 клопотання підозрюваного ОСОБА_3 розглянуто та винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання, яку направлено ОСОБА_3

Крім того 29.12.2018 адвокатом підозрюваного ОСОБА_3 ОСОБА_16 подано скаргу до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська на дії прокурора з вимогами скасування повідомлення ОСОБА_3 про підозру та оголошення його у розшук.

За результатами розгляду скарги ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 17.01.2019 в задоволення скарги відмовлено в повному обсязі.

Звернення підозрюваного ОСОБА_3 з клопотанням прокурору від 25.12.2018, зі скаргою слідчому судді від 27.12.2018 та викладені у документах відомості підтверджують його обізнаність та факт отримання повідомлення йому про підозру за ч.2 ст.375 КК України, її зміст, виконання прокуратурою необхідних процесуальних дій з вручення йому повідомлення про підозру та оголошення його в розшук.

Разом з тим, ОСОБА_3, будучи обізнаний у складенні та направленні йому повідомлення про підозру за ч.2 ст.375 КК України, самостійно до органу прокуратури Дніпропетровської області не прибув, про місце свого перебування та про причин які завадили йому прийняти участь у кримінальному провадженні не повідомляв.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідків та підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні.

Виходячи зі свідчень ОСОБА_7 на теперішній час у кримінальному провадженні встановлюється особа, яка може бути адвокатом та причетна до підроблення матеріалів цивільної справи, подачі позовної заяви від його імені, внесення до неї безпідставних вимог про скасування права власності на майно територіальної громади та можливо протиправно впливала на ОСОБА_3 під час винесення ним судового рішення від 15.02.2016 у справі №175/207/16-ц.

На теперішній час здійснюються слідчі дії та розшукові заходи, направлені на отримання доказів причетності зазначених осіб до винесення підозрюваним ОСОБА_3 завідомо неправосудного рішення та заволодіння цими особами комунальним майном шляхом шахрайства.

Зазначені обставини, підтверджує факт ухилення підозрюваного ОСОБА_3 від органу досудового розслідування в період часу з грудня 2018 року по лютий 2019 року та наявність ризиків спілкування зі свідками, які передбачені п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Виходячи з наявних ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України підозрюваному ОСОБА_3 необхідно обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Зазначене підтверджує факт ухилення підозрюваного ОСОБА_3 від органу досудового розслідування в період часу з грудня 2018 року по лютий 2019 року та наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Додатково необхідно зазначити, що ОСОБА_3 загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років, що може вплинути на його поведінку та спроби ухилитись від слідства та суду.

Більш м’які запобіжні заходи, такі як особисте зобов’язання , особиста порука, застава не зможуть запобігти наведеним ризикам, спробам прихованого спілкування ОСОБА_3 з невстановленими на теперішній час співучасниками злочину та свідками у кримінальному провадженні та здійснення на них незаконного впливу.

Постановою заступника прокурора Дніпропетровської області від 23.04.2019 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016041440000039 від 02 серпня 2016 року за підозрою ОСОБА_3 за ч. 2 ст.375 КК України продовжено до 6 місяців тобто до 02.08.2019.

Просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на строк 60 діб.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_3 та вважає, що матеріалами кримінального провадження підтверджується наявність обґрунтованої підозри у скоєні вищеназваних кримінальних правопорушень цією особою.

Захисники підозрюваного ОСОБА_3, кожен окремо, зазначили, що ризики, передбачені ст.. 177 КПК України, відсутні, проти застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечували, в задоволенні клопотання просять відмовити.

Підозрюваний ОСОБА_3 в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту заперечує.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов до наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні в провадженні другого слідчого відділу СУ прокуратури Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження №42016041440000039 від 02 серпня 2016 року за фактом винесення завідомо неправосудного рішення суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 за ознаками ч. 2 ст.375 КК України та за фактом шахрайства за ч.4 ст.190 КК України.

11.02.2019 ОСОБА_3 повторно вручено повідомлення про підозру та пам’ятку про права підозрюваного, та допитаний як підозрюваний.

Постановою заступника прокурора Дніпропетровської області від 23.04.2019 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42016041440000039 від 02 серпня 2016 року за підозрою ОСОБА_3 за ч. 2 ст.375 КК України продовжено до 6 місяців тобто до 02.08.2019 року.

Клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчинені ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного, слідчим суддею враховані вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, дані, що характеризують його особу, наявність на утриманні малолітньої дитини, визначене місце проживання, стан його здоров’я, конкретні обставини справи, мету застосування даного запобіжного заходу, те, що ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, а отже зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органу слідства, суду, незаконно здійснити психологічний або інший вплив на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, приймаючи до уваги, те, що прокурором в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вважає, що запобіжний захід у виді домашнього арешту здатний забезпечити його належну процесуальну поведінку, а відтак клопотання підлягає задоволенню.

Підстав для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, в судовому засіданні не встановлено.

Виходячи з вищевикладеного та на підставі ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України та керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 193, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області Пономаренко І.О. у кримінальному провадженні №42016041440000039 від 02.08.2016 року щодо обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 – задовольнити повністю.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою АДРЕСА_1 з 22:00 год. до 07:00 год. наступної доби, за виключенням необхідності отримання медичної допомоги та виїзду до м. Києва до Верховного Суду для розгляду справи за його позовом на строк 60 днів, до 12.07.2019 року включно.

Зобов’язати підозрюваного ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виконувати процесуальні обов’язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- з’являтися до слідчого, прокурора, суду за першою вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, незалежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками у кримінальному провадженні;

Зобов’язати прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_3 до виконання органу Національної поліції за його місцем проживання.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Н. А. Літвіненко