Рішення № 81730974, 10.05.2019, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/969/18

Провадження № 2/209/89/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Байбари Г.А.,

за участі секретаря Кулік О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кам'янське Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором F б/н від 20 вересня 2005 року в розмірі 6049,98 грн., яка складається з наступного: 3174,14 грн. - тіло кредиту, 2875,84 грн. F нарахованих відсотків за користування кредитом, а також сплачений судовий збір.

На обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_2 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою одержання банківських послуг, у звFязку з чим підписала заяву б/н від 20 вересня 2005 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві. Відносини між банком та клієнтом, які регулюються договором про надання банківських послуг, можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовFязання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг», на підставі яких позичальник при укладенні договору про надання банківських послуг дала свою згоду, щодо прийняття будь- якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Під борговими зобов'язаннями сторони узгодили зобов'язання клієнта з повернення тіла кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, тобто загальну заборгованість клієнта, що зазначено в п. 2.1.1.12.1 «Умов та правил надання банківських послуг».

На підставі п. 2.1.1.12.2 «Умов та правил надання банківських послуг», в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за договором до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку відсотки в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють а дату нарахування. Сплату відсотків за користування кредитом клієнт здійснює шляхом надання доручення банку про списання грошей з його поточного рахунку в розмірі нарахованих відсотків (договірне списання).

В разі якщо, в дату нарахування відсотків клієнт використав всю суму кредиту, сторони узгодили про збільшення розміру кредиту на розмір боргових зобов'язань за кредитом, що мала місце на дату нарахування відсотків.

Пунктом 1.1.3.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Отже, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 «Умов та правил надання банківських послуг». Відповідно п. 1.1.2.1.5. до обовFязків позичальника відноситься отримання виписки про стан рахунків та про здійснені операції по картрахункам, але на підставі п. 1.1.5.2 Умов та правил надання банківських послуг» неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг», а у разі невиконання зобов'язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6 даних Умов, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, в тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, згідно п. 2.1.1.12.2.1 «Умов та правил надання банківських послуг» клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування.

При непогашенні суми простроченого кредиту, згідно п. 2.1.1.12.6.1. «Умов та правил надання банківських послуг» на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

20 червня 2016 року ОСОБА_2 померла. З посиланням на статті 608, 1218, 1219 ЦК України, позивач зазначає, що у разі у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємців і таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржників за зобов'язанням. Спадкоємці ОСОБА_2 мали право подати заяву про прийняття або відмову від спадщини у строк з 20 червня 2016 року по 20 грудня 2016 року. Спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є ОСОБА_1. На виконання вимог ч.2 ст. 1281 ЦК України, позивачем 11 грудня 2016 року була направлена претензія кредитора до Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори, яка 26 грудня 2016 року надала відповідь про те, що спадкоємці померлої ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не зверталися та спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена на підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач вважає, що відповідач прийняв спадщину, до складу якої входять в тому числі кредитні зобовFязання померлої ОСОБА_2, оскільки він не відмовився від спадщині у передбачені законом строки, а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. 17 квітня 2017 року відповідачу було направлено лист F претензію про предFявлення своїх вимог, але ніяких дій відповідачем виконано не було.

Станом на дату смерті ОСОБА_2 її заборгованість за кредитним договором F б/н від 20 вересня 2005 року становила 6049,98 грн. (з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості), яка складається з наступного: 3174,14 грн. F тіло кредиту, 2875, 84 грн. F нараховані відсотки за користування кредитом.

Ухвалою судді від 06 червня 2018 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою судді від 19 вересня 2018 року визнано обовFязковою явку представника позивача F ОСОБА_3 акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».

Ухвалою суду від 22 жовтня 2018 року, за клопотанням позивача по забезпечення доказів, витребувані наступні докази: з Другої камFянської державної нотаріальної контори - копію спадкової справи після померлої ОСОБА_2; з ОКП «Дніпродзержинське БТІ» - відомості про наявність нерухомого майна, в тому числі квартири АДРЕСА_1Fянське, яка належала ОСОБА_2 Закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не зFявилася, через канцелярію суду надала заяву, в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не зFявився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву та клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Виходячи з наведеного, відповідно до п.1 ч.3 ст. 223, ч.1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу у судовому засіданні за відсутності відповідача на підставі наявних у справі письмових доказів та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши письмові докази у справі та встановивши фактичні обставини і зміст спірних правовідносин, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, 20 вересня 2005 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" та ОСОБА_2 уклали кредитний договір б/н, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 8000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки..

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між нею та банком кредитний договір (а.с. 77-110, 116).

Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 «Умов та правил надання банківських послуг» було передбачено, що клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і він дає право банку в будь-який моменту змінити (зменшити, збільшити або анулювали) кредитний ліміт, а підписання цього договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Згідно пунктів 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6, 2.1.1.5.7 «Умов та правил надання банківських послуг» ОСОБА_2 зобовFязалася погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених кредитним договором; у разі невиконання зобовFязань на вимогу банку виконати зобовFязання з повернення кредиту; слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.

ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобовFязання за кредитним договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надавши ОСОБА_2 можливість розпоряджатися кредитним коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

20 червня 2016 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 24 червня 2016 року Дніпровським районним у місті Дніпродзержинську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис F 516 (а.с. 161).

Як вбачається із розрахунку заборгованості, який перевірений судом (а.с. 7-11, 12), заборгованість ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором F б/н від 20 вересня 2005 року на час її смерті- 20 червня 2016 року становила 6049,98 грн., (з урахуванням наступного внесених коштів на погашення заборгованості), та складалася з наступного: 3174,14 грн. - тіло кредиту 2875,84 грн. F нараховані проценті за користування кредитом.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

04 грудня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив на адресу Третьої дніпродзержинської державної нотаріальної контори (зараз Друга камFянська державна нотаріальна контора) претензію кредитора (а.с. 54, 160).

На підставі претензії ПАТ КБ «ПриватБанк» була заведена спадкова справа F694/2016 після померлої 20 червня 2016 року ОСОБА_2, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за F 59971276 (а.с. 158-164).

Згідно даних спадкової справи, копія якої витребувана судом, станом на 06 жовтня 2018 року, заяви про відмову від спадщини спадкоємцями померлої ОСОБА_4 до нотаріальної контори не подавалися та свідоцтва про право на спадщину не видавалися.

13 грудня 2016 року нотаріусом ОСОБА_5 позивачу був направлений лист щодо претензії кредитора (а.с 164), де було зазначено, що довести вимогу до відома спадкоємців померлої нотаріальна контора не має можливості в звFязку з тим, що ніхто із спадкоємців для оформлення спадщини не звертався.

03 квітня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» направив відповідачу ОСОБА_1 лист-претензію, в якій банк повідомив відповідача про необхідність сплатити заборгованість за договором про надання кредиту після смерті ОСОБА_2, розмір якої станом на дату смерті спадкодавця становить 6049, 98 грн. (а.с. 56- 60).

Проте, відповідач заборгованість за кредитним договором не сплатив.

Згідно відповіді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради, голови адміністрації ОСОБА_6 (а.с. 130) та картки реєстрації особи (а.с. 131), відповідач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1997 року по теперішній час зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2Fянське, АДРЕСА_2.

Як вбачається із копії паспорту відповідача (а.с. 167- 168) ОСОБА_1 з 24 вересня 1983 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка також була зареєстрована за адресою: м. КамFянське, АДРЕСА_2, що підтверджується відміткою в її паспорті про зареєстроване місце проживання (а.с. 118).

У наданому суду листі від 30 жовтня 2018 року, вих. F 1542 (176) Обласного комунального підприємстао «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» зазначено, що згідно даних інвентаризаційної справи право власності на обFєкт нерухомого майна F квартиру F45, розташовану за адресою: м. КамFянське, проспект Дружби Народів, буд. 31, було зареєстровано станом на 09 червня 1998 року за ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_9, на підставі договору міни від 19 вересня 1996 року, реєстр F 2016, посвідченого ОСОБА_10, приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу.

Таким чином, судом встановлено, що померлій ОСОБА_4 на праві спільної власності належала частка квартири за адресою: м. КамFянське, АДРЕСА_3.

Відповідач ОСОБА_1 є чоловіком померлої ОСОБА_2, проживав разом з нею у вказаній вище квартирі, після смерті дружини залишився бути зареєстрованим у цій квартирі, частка якої є спадковим майном померлої ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За правилами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обовFязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК України).

Згідно ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За змістом ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, тому умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст.1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Згідно ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцем і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Зазначене узгоджується із правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі F6-2962 цс16.

Відповідно до ч.2 п. 32 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року F 5, з урахуванням положення статті 1282 ЦК України, спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальником за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Таким чином, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як встановлено судом, на момент смерті ОСОБА_2 належала частка квартири, розташованої за адресою: м. КамFянське, АДРЕСА_2, яка є її спадковим майном.

Також судом встановлено, що відповідач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті своєї дружини ОСОБА_2, він постійно проживав разом із нею за адресою: м. КамFянське, АДРЕСА_2 на час відкриття спадщини, протягом шести місяців після смерті спадкодавця ОСОБА_2 він не звернуся до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини. Таким чином, відповідач вважається таким, що прийняв спадщину після своєї померлої дружини, хоча і не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та не отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

Згідно ч.5 ст. 1268 ЦК, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже, відсутність у відповідача свідоцтва про право на спадщину, яка є процесуальним документом, що підтверджує перехід прав та обовFязків (спадщини) від спадкодавця до спадкоємця, не позбавляє ОСОБА_7 права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК).

Враховуючи вищевикладене та не доведення відповідачем того, що сума боргу спадкодавця перевищує вартість спадкового майна, відповідач, як спадкоємець боржника, повинен виконати боргові зобовFязання ОСОБА_2, які входять до складу спадщини.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що з відповідача на користь банку необхідно стягнути 6049,98 грн. заборгованості за кредитним договором, що був укладений між позивачем та ОСОБА_4

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача має бути стягнуто сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2Fянське, АДРЕСА_4, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором б/н від 20 вересня 2005 року в розмірі 6049,98 грн., яка складається з наступного: 3174,14 грн. - тіло кредиту, 2875,84 грн. F проценти за користування кредитом, а також 1762 грн. сплаченого судового збору, а всього 7811,98 грн. (сім тисяч вісімсот одинадцять грн. 98 коп.).

Повне судове рішення складено 15 травня 2019 року.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд F якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.А. Байбара.