Ухвала суду № 81729534, 15.05.2019, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 164/568/19

Провадження №1-кп/157/41/19

УХВАЛА

Іменем України

15 травня 2019 рокумісто Камінь-КаширськийКамінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання – Фесь Т.І.,

прокурора – Кирди А.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

захисника – Болоткіна В.І.,

розглянувши у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 лютого 2019 року за № 12019030160000046, клопотання прокурора Маневицької місцевої прокуратури Кирди А.М. про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Котовськ, Одеської області, жителя АДРЕСА_1, освіта базова загальна середня, не працевлаштований, раніше судимий: 1) вироком Маневицького районного суду Волинської області від 9 грудня 2004 року за ч. 3 ст. 185, ст.ст. 75, 76 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

2) вироком Маневицького районного суду Волинської області від 10 лютого 2005 року за ч. 2 ст. 15 – ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. ст. 70, 71 КК України на 5 років позбавлення волі,

3) вироком Маневицького районного суду Волинської області від 2 червня 2011 року за ч. 3 ст. 15 – ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі, постановою Сарненського районного суду від 10 липня 2013 року невідбута частина покарання замінена на 1 рік 9 місяців 6 днів обмеження волі, звільнений постановою Рівненського районного суду Рівненської області умовно-достроково, невідбутий строк покарання 1 рік 3 місяці 7 днів,

4) вироком Маневицького районного суду Волинської області від 21 січня 2019 року за ч. 3 ст. 185, ст. ст. 75, 76 КК України на 5 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбачено ч. 3 ст. 185 КК України, а саме, у таємному викраденні 23 січня 2019 року, 8 лютого 2019 року, 9 лютого 2019 року майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (крадіжці), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому повторно.

Прокурор у кримінальному провадженні Кирда А.М. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, мотивуючи тим, що останній будучи засудженим 21 січня 2019 року Маневицьким районним судом Волинської області за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України на 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки , на шлях виправлення не став та повторно вчинив 23 січня 2019 року, 08 лютого 2019 року та 09 лютого 2019 року з корисливих мотивів умисні злочини проти власності, а саме, таємне викрадення майна потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, поєднане з проникненням у інше приміщення, будучи при цьому в стані алкогольного сп’яніння та переслідуючи корисливу зацікавленість. Причетність ОСОБА_1 до вчинення зазначених крадіжок підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами. Ухвалою Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 17 квітня 2019 року ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2019 року включно. Ризики, які слугували підставою для застосування щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати, а саме, існує ризик, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Про наявність такого ризику свідчить те, що він, будучи раніше судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, в тому числі тяжких, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, і вчинив нові умисні злочини. Застосування інших, більш м’яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов'язання, не може запобігти зазначеному ризику, а тому не може бути застосовано. Особиста порука не може бути застосована відносно ОСОБА_1, тому що особа, яка б заслуговувала на довіру та яка зможе поручитися за виконання останнім обов’язків, передбачених ст. 194 КПК України, відсутня. Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не може бути застосовано щодо ОСОБА_1 у зв’язку з тим, що цей запобіжний захід не може запобігти вказаному ризику. Окрім того, продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Єчюс проти Литви). Аналогічний висновок викладено у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» та випливає з ч. 3 ст. 17 КПК України. Оскільки ОСОБА_1, будучи раніше судимим, обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, та враховуючи наявність ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким шляхом застосування більш м’яких запобіжних заходів неможливо, прокурор просить продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою на 30 днів.

В судовому засіданні прокурор у кримінальному провадженні клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою підтримав повністю з викладених у ньому підстав і просив продовжити строку тримання обвинуваченого під вартою на 30 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні проти задоволення клопотання не заперечив, в той же час просив суд розглянути кримінальне провадження по суті.

Захисник Болоткін В.І. в судовому засіданні проти задоволення клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою заперечив, мотивуючи тим, що прокурором не доведено наявність ризиків, які б були підставою для продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою, а запобіжний захід у вигляді цілодобового арешту зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов’язків.

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені у встановленому законом порядку, надіслали суду заяви про розгляд кримінального провадження у їхній відсутності.

Заслухавши думку обвинуваченого та захисника щодо клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд дійшов висновку, що клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою належить задовольнити, зважаючи на таке.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК України), що включає, зокрема, забезпечення ефективної реалізації завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов’язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу (ч. 2 ст. 331 КПК України).

У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суддя зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу.

У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, зокрема, до раніше судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Як вбачається з ухвали слідчого судді Маневицького районного суду Волинської області від 12 лютого 2019 року щодо ОСОБА_1, який обвинувачується у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 21 квітня 2019 року включно. Окрім цього, було визначено заставу в розмірі 76840 грн. та у разі внесення застави у вказаному розмірі покладено на ОСОБА_1 наступні обов’язки:

- з’являтися до старшого слідчого СВ Маневицького ВП ГУНП у Волинській області Долінчук Ю.П. за першою вимогою;

- не відлучатися з с. Прилісне Маневицького району Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця проживання, а у випадку працевлатування - місця роботи.

Ухвалою Камінь-Каширського районного суду від 17 квітня 2019 року строк тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою продовжено на строк 30 днів до 16 травня 2019 року, зокрема, з тих підстав, що продовжував існувати ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення. Цією ухвалою також визначено для ОСОБА_1 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840 гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок № 37310041002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) ОСОБА_1 належить негайно звільнити з-під варти, та у разі внесення вказаної застави покладено на обвинуваченого наступні обов’язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з місця проживання: АДРЕСА_1 без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 спливає 16 травня 2019 року.

Злочин, вчинення якого ставиться у вину ОСОБА_1, є умисним корисливим злочином і відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення такого злочину санкцією ч. 3 ст. 185 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

ОСОБА_1 має постійне місце проживання, однак він раніше судимий за корисливі злочини, і знову обвинувачується у вчиненні злочину проти власності протягом встановленого йому судом іспитового строку, він не працює.

Такі обставини в їх сукупності свідчать про те, що заявлений прокурором у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризик вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 іншого кримінального правопорушення не зменшився, і тому, з врахуванням, поряд з іншим, стану здоров’я обвинуваченого, який є задовільним, та беручи до уваги, що через поведінку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які з незалежних від суду причин не отримали судові повістки та не з’явилися у судове засідання, призначене на 08 травня 2019 року, і не повідомили у встановленому законом порядку суду причини неявки, розгляд судового провадження не завершено до спливу строку тримання обвинуваченого під вартою, а застосування більш м’яких запобіжних заходів, в тому числі цілодобового домашнього арешту, про що просив захисник, не зможе запобігти ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою належить задовольнити і продовжити строк тримання ОСОБА_1 під вартою на 30 днів, тобто до 13 червня 2019 року включно.

Продовжуючи обвинуваченому строк тримання під вартою, суд, з урахуванням тяжкості злочину та майнового стану обвинуваченого, обставин вчинення злочинів, вважає за необхідне, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити заставу, в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840 грн., та, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Керуючись ст. ст. 197, 199, 331 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Котовськ, Одеської області, жителю АДРЕСА_1, обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, строк тримання під вартою до 13 червня 2019 року включно.

Визначити для ОСОБА_1 заставу в розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 76840 (сімдесят шість тисяч вісімсот сорок) гривень, за умови внесення якої на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (рахунок № 37310041002504, код ЄДРПОУ 26276277, ДКСУ м. Київ, МФО 820172) ОСОБА_1 належить негайно звільнити з-під варти.

У разі внесення вказаної застави покласти на обвинуваченого наступні обов’язки: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з місця проживання АДРЕСА_1 без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Ці зобов’язання у разі внесення застави застосовуються до ОСОБА_1 на строк до 13 червня 2019 року включно.

Попередити обвинуваченого ОСОБА_1, що після внесення застави, у разі невиконання покладених на нього обов’язків, застава може бути звернута в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України й використана у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти цієї ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.

Головуючий: О. В. Антонюк