Ухвала суду № 81728437, 15.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

15 травня 2019 року м. Київ № 640/5499/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М. розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову у справі

за позовом

ОСОБА_1

до

Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича

третя особа про

Вища кваліфікаційна комісія суддів України визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі – позивач) з позовом до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сегрія Юрійовича (далі – відповідач) у якому просив:

визнати протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича з прийняття та підписання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 27.12.2018 року №327/зп-18;

встановити відсутність визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (№1402-VIII від 02.06.2016 року) у члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 25.10.2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду у вказаній справі від 05.04.2019 року прийнято вказану позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Також, вказаною ухвалою суду залучено Вищу кваліфікаційну комісію суддів України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

14.05.2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у якій позивач просив заборонити Козьякову С.Ю. виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Вказана заява обґрунтована наявністю очевидних ознак протиправної бездіяльності Козьякова С.Ю., яка полягає у невчиненні ним, як головою Комісії, чи іншим членом ВККСУ жодних дій для усунення порушень діючого законодавства, та не виданні розпорядчого акту про припинення повноважень відповідача, як члена ВККСУ, у зв’язку із закінченням строку, на який його призначено.

На підтвердження вказаних обставин ОСОБА_1 посилається на своє звернення до відповідача, копія якого долучена до матеріалів заяви, про усунення порушення діючого законодавства в діяльності ВККСУ шляхом видання наказу про відрахування члена ВККС України Козьякова Сергія Юрійовича, в зв’язку із тим, що 25 жовтня 2018 року у нього припинились повноваження, в силу положень п.1 ч.1 ст.97 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року.

Також до матеріалів заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 долучено копію Висновку науково-правової експертизи, виконаної на запит адвоката Кравця Р.Ю. у відповідності із Законом України «Про науково і науково-технічну експертизу», затвердженого Головою Ради науково-правих експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького від 25 травня 2019 року, як доказ відсутності повноважень Козьякова С.Ю., як члена ВККСУ з 25.10.2018 року.

Як вказує заявник, відповідач з 25.10.2018 року активно продовжує протиправно обіймати посаду Голови ВККСУ та приймає участь в засіданнях Комісії, як її член, приймає участь у проведенні конкурсу на зайняття посад суддів Верховного Суду, Вищого антикорупційного суду України, Вищого інтелектуального суду України, що вбачається із новин, поширених на сайті Комісії, роздруківки яких позивачем також надано суду.

Вказані дії відповідача в процесах рекомендації призначення кандидатів на посади вищевказаних судів або визнання суддів такими, що відповідають займаній посаду (наприклад, проходження кваліфікаційного оцінювання суддями перших інстанцій та апеляцій), призводять до того, що такі судді та суди не будуть вважатись такими, що призначені на підставі закону, в розумінні положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ОСОБА_1 зазначає, що в статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, на державу покладено позитивний обов'язок створити таку систему судочинства, яка б гарантувала людині дотримання її прав.

Натомість, своїми протиправними діями Козьяков С. Ю. породжує та створює правовий хаос в Україні.

Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-ІV від 23 січня 2006 року передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-ІV від 23 січня 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У той же час, як вбачається рішення від 15 січня 2019 року ЄСПЛ в справі ««Шайхатаров та інші проти Росії», заява №47737/10, Європейський суду з прав людини встановив порушення ст.6 Конвенції, в зв’язку із тим, що суддя був призначений із порушенням процедури призначення.

Таким чином, прийнявши забезпечення по справі та заборонивши Козьякову С. Ю. здійснювати повноваження члена ВККСУ, до набрання законної сили рішенням в даній справі, можливо буде убезпечити Україну від отримання безлічі негативних рішень Європейського суду з прав людини та запобігти виплатам компенсацій в таких справах.

Вивчивши заяву про забезпечення адміністративного позову та подані матеріали, суд зазначає таке.

Відповідно до положень ч. 1-2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За ч.4 ст.150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У відповідності до приписів ч.ч.1,2 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст.151 КАС України)

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 154 цього Кодексу).

За ч.ч.4,5 ст.154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Згідно з абз. 2 п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що в наведеній заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 посилається на ознаки очевидної протиправної бездіяльності Козьякова С.Ю. щодо неприпинення останнім своїх дій, як члена ВККСУ з 25.10.2018 року, що призвело до їх оскарження та звернення до суду з вимогою про встановлення відсутності повноважень члена ВККСУ у Козьякова С.Ю.

Отже, заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, випливають з заявлених ним вимог та стосуються відповідача у адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів заяви та обставин, встановлених під час розгляду адміністративної справи наказом Міністра юстиції України від 24.10.2014 року №1781/5 відповідно до статей 92, 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та на підставі протоколу засідання конкурсної комісії для призначення на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 17.10.2014 року Козьякова С.Ю. призначено до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У відповідності до чинного на час видачі вказаного наказу Закону України «Про судоустрій статус суддів» №2453-VI від 07.07.2010 року, зокрема ч.2 ст.92 Закону, строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становив шість років з дня набуття повноважень.

Отже, строк повноважень відповідача на час його призначення на посаду члена ВККСУ, складав шість років саме в силу Закону №2453-VI та мав завершуватися 24.10.2020 року.

29.03.2015 року набув чинності Закон України від 12.02.2015 № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким вносилися зміни, зокрема, й до Закону №2453-VI від 07.07.2010 року, та який викладено в новій редакції.

Так, Міністр юстиції України відповідно до частини 2 статті 102 Закону №2453-VI був позбавлений права призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, а частиною 3 статті 102 Закону №2453-VI (з 29.03.2015 року) встановлено, що строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки підряд.

Одночасно Законом № 192-VIII у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» підпунктом 5 пункту 5 визначено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.

Отже, вказаним Законом визначено строк повноважень члена ВККСУ Козьякова С.Ю., який був призначений Міністром юстиції України до 29.03.2015 року – чотири роки та, відповідно, мав завершуватися 24.10.2018 року.

З 30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, яким визнано таким, що втратив чинність Закон №2453-VI.

Відповідно до пункту 8 статті 94 Закону №1402-VІІІ строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить чотири роки з дня обрання (призначення). Одна і та сама особа не може здійснювати повноваження два строки поспіль.

Одночасно пунктом 26 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VІІІ члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Суд зазначає, що підставою визначення припинення повноважень члена ВККСУ з п.1 ч.1 ст.97 Закону №1402-VІІІ є закінчення строку, на який його обрано (призначено), втім ані норми Закону №2453-VI, в тому числі із змінами, внесеними Законом №192-VIII, ані норми Закону №1402-VIII, не містять прямої вказівки на такий строк призначення.

Виходячи з системного аналізу змісту ст.92 Закону №2453-VI (в редакції що діяла до 29.03.2015 року), ст. 102 Закону №2453-VI із змінами, внесеними Законом №192-VIII та ст.94 Закону №1402-VIII та відповідних Прикінцевих та перехідних положень до них, можна дійти висновку, що закінчення строку, на який обрано (призначено) члена ВККСУ збігається зі строком його повноважень.

Таким чином, викладене свідчить, що строк повноважень відповідача, як і строк, на який його було призначено членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, був встановлений виключно на підставі вказаних вище Законів (їх Прикінцевих та перехідних положень), а не розпорядчого акту, яким його було призначено на відповідну посаду.

При цьому, з набуттям чинності Законом №1402-VІІІ, у відповідача строк повноважень члена ВККС складав чотири роки, та мав завершуватися 24.10.2018 року.

Вказане також узгоджується з Висновком науково-правової експертизи, виконаної на запит адвоката Кравця Р. Ю. у відповідності із Законом України «Про науково і науково-технічну експертизу», затвердженого Головою Ради науково-правих експертиз при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького від 25 травня 2019 року, що була надана суду позивачем.

За приписами статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Вирішуючи питання чинності закону в часі суд приймає до уваги Рішення Конституційного Суду України від 09.02.99 р. у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів №1-рп/99).

Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні дійшов висновків, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до приписів статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов'язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

З урахуванням вказаної правової позиції, суд приходить до висновку, що дія ч.2 ст.92 Закону №2453-VI (щодо 6 років повноважень), з набуттям чинності пунктом 9 Розділу І (щодо внесення змін шляхом викладення в новій редакції Закону №2453-VI) та підпунктом 5 пункту 5 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» (щодо 4 років повноважень) Закону №192-VIII закінчилася 29.03.2015 року.

Отже, з 29.03.2015 року діє норма Закону, яка встановлює повноваження члена ВККСУ – чотири роки, з 30.09.016 року – чотири роки до закінчення строку, на який його призначено та на даний час відсутнє законодавче визначення строку у шість років, на які посилаються відповідач та третя особа. При цьому, суд не може собою підміняти законодавця і визначати інший строк повноважень члена ВККСУ, ніж той який вказано в Законі.

Суд звертає увагу, що відповідно ст.97 Закону №1402-VІІІ повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з підстав, зокрема, закінчення строку, на який його обрано (призначено), припиняються з настанням відповідної події.

Отже, вказані вище обставини та доводи, наведені ОСОБА_1 в заяві про забезпечення позову, свідчать про наявність очевидних ознак протиправної бездіяльності Козьякова С.Ю. щодо неприпинення ним виконання повноважень члена ВККСУ з 25.10.2018 року та порушенням такою бездіяльністю прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.

При вирішенні питання щодо вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд в контексті приписів ч.2 ст.151 КАС України оцінив співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Суд звертає увагу, що Козьяков С.Ю. одночасно є Головою Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

У відповідності до приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 ст.98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України пленарним складом обирає таємним голосуванням більшістю голосів від загального складу Голову Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і заступника Голови, які є головами палат, та секретарів палат Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Головує на цьому засіданні член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який має найбільший стаж професійної діяльності у сфері права.

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України організовує роботу Комісії, визначає обов'язки заступника Голови, веде засідання Комісії, здійснює підготовку засідань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та організовує діловодство.

Обов'язки Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в разі його відсутності виконує заступник Голови Комісії, а за відсутності заступника Голови - член Комісії, обраний за квотою з'їзду суддів України, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України видає накази, розпорядження та доручення, які є обов'язковими до виконання.

Суд зазначає, що заборона Козьякову С.Ю. виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України означає і заборону виконувати ним повноваження Голови такої комісії.

У той же час з огляду на приписи частини ч.3 ст.98 Закону №1402-VIII, у випадку заборони відповідачу вчиняти відповідні дії, діяльність ВККСУ по виконанню нею повноважень, визначених вказаним Законом зупинена не буде, а виконання повноважень Голови буде покладено на заступника Голови Комісії, а за відсутності заступника Голови - члена Комісії, обраного за квотою з'їзду суддів України, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Отже, вжиті заходи забезпечення позову у спірних правовідносинах, на думку суду, за вказаних вище обставин та доводів заявника, є співмірними із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування.

Таким чином, заявником доведено наявність очевидних ознак протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення його прав та інтересів такою бездіяльністю, тобто обставин, передбачених частиною 2 ст.150 КАС України, у зв’язку із чим суд приходить до переконання про необхідність забезпечення позову у спосіб заборони Козьякову С.Ю. виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання законної сили рішенням по даній справі та задоволення відповідної заяви ОСОБА_1

За таких обставин, керуючись ст.ст. 150-154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову ОСОБА_1 задовольнити.

Заборонити Козьякову Сергію Юрійовичу виконувати повноваження члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання законної сили рішенням по даній справі.

Стягувач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1)

Боржник: Козьяков Сергій Юрійович (РНОКПП 2209013957, місцезнаходження: 03109, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9)

Ухвала набирає чинності з 15.05.2019 року і підлягає негайному виконанню на підставі ч. 1 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України

Ухвала може бути пред’явлена до виконання до 15.05.2022 року.

Відповідно до частини статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя І.М. Погрібніченко