Рішення № 81728397, 14.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2019 року № 826/13511/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «АТП-16351»

до Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АТП-16351», з 11.05.2018 перейменоване на Приватне акціонерне товариство «АТП-16351» (далі - позивач, ПрАТ «АТП-16351»), звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, Казначейство), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд: визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні: наказу Господарського суду Харківської області від 25.02.2014, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі №922/1990/13; наказу Господарського суду Харківської області від 09.06.2015, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №922/2454/15; двох наказів Господарського суду Харківської області від 31.01.2017 (про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; про стягнення судового збору), виданих на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3953/16; зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання: наказу Господарського суду Харківської області від 25.02.2014, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі №922/1990/13; наказу Господарського суду Харківської області від 09.06.2015, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №922/2454/15; двох наказів Господарського суду Харківської області від 31.01.2017 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат; про стягнення судового збору), виданих на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3953/16; присудити на користь ПрАТ «АТП-16351» сплачений ним судовий збір у розмірі 3368,00 грн.

Згідно із заявою від 08.10.2018 позивач також просить суд при ухваленні рішення по справі застосувати механізм інституту судового контролю за виконанням судового рішення, регламентований ст.382 КАС України, зобов'язавши відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Однак, всупереч положенням ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у встановлений законом строк судові рішення, що набрали законної сили й звернені позивачем до виконання, а саме рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі №922/1990/13, від 25.05.2015 у справі №922/2454/15 та від 16.01.2017 у справі №922/3953/16, відповідачем не виконані. При цьому позивач зазначає, що саме відповідач особисто відповідальний за безпосереднє виконання вказаних судових рішень. Посилання відповідача на черговість погашення заборгованості та на відсутність достатнього обсягу бюджетних призначень, як на причину невиконання зазначених судових рішень у встановлений законом строк, позивач вважає необґрунтованими і вважає, що відповідачем допущена бездіяльність.

Разом з тим, як на практику розгляду аналогічних справ судом, позивач посилається на постанову Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №826/7371/15 та на рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурмич та інші проти України (№46852) від 12.10.2017, частиною якого Суд визнав і заяву позивача щодо тривалого невиконання судових рішень в аналогічній справі, зазначивши, що подана ПрАТ «АТП-16351» заява є частиною процедури виконання пілотного рішення по справі Іванов (Юрій Миколайович Іванов проти України, №40450/04, 15.10.2009).

Вважаючи бездіяльність Державної казначейської служби України протиправною та такою, що порушує законні права підприємства, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.11.2017 суддею Дегтярьовою О.В. відкрито провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.02.2018 за наслідком повторного автоматизованого перерозподілу судову справу прийнято до провадження суддею Мазур А.С. з призначенням підготовчого засідання.

Відповідач у запереченнях проти позову заперечив у повному обсязі посилаючись на те, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Казначейство, відповідно до наданих повноважень, здійснює виконання рішень судів, дотримуючись п.9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України та п.3 Порядку виконання рішень №845 від 03.08.2011, якими передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких докментів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою». В установленому законом порядку рішення про стягнення коштів на користь позивача прийнято на виконання в порядку черговості, проте у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу бюджетних призначень, виконати вказані рішення суду у визначений законом строк неможливо. Казначейство, в межах повноважень, відповідно до п.49 Порядку №845 неодноразово зверталось до Міністерства фінансів України та інших органів влади із відповідними запитами та пропозиціями про збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою. У зв'язку з наведеним, на думку відповідача, відсутні підстави вважати, що відповідачем допускалася протиправна бездіяльність щодо невиконання судових рішень про стягнення коштів на користь позивача, а навпаки, вживалися активні дії з вирішення цього питання, проте, з огляду на незалежні від органів Казначейства обставини, виконати рішення у встановлений строк не було об'єктивної можливості.

Водночас, як на практику розгляду аналогічних справ судом, відповідач посилається на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 у справі №826/6960/16, постанови Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №466/3828/17 та від 14.06.2018 у справі №804/3242/17.

Згідно з протоколом судового засідання від 22.10.2018 суд, за заявою сторін, ухвалив перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі ч.3 ст.194 КАС України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

25.09.2014 Господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі №922/1990/13 про стягнення заборгованості на користь ПрАТ «АТП-16351» з Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (а.с.34).

09.06.2015 Господарським судом Харківської області видано наказ на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №922/2454/15 про стягнення коштів на користь ПрАТ «АТП-16351» з Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (а.с.56).

24.09.2015 ПрАТ «АТП-16351» звернулось до УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області із заявою від 24.09.2015 №69 про виконання рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №922/2454/15 про стягнення на користь ПрАТ «АТП-16351» коштів у сумі 377419,83 грн. (а.с.57-59).

15.10.2015 після відновлення судом строку для пред'явлення до виконання наказу від 25.02.2014 у справі №922/1990/13 ПрАТ «АТП-16351» повторно звернулось до УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області із заявою від 15.10.2015 №80 про виконання рішення Господарського суду Харківської області у зазначеній справі (а.с.44-46).

03.11.2015 УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області листом від 03.11.2015 №02-12/1636 повідомило ПрАТ «АТП-16351» про те, що у зв'язку із отриманням відповіді від боржника про неможливість самостійного виконання виконавчого документа у справі №922/2454/15 управління, відповідно до п.33 Порядку №845, передало документи та відомості згідно з пп.1 п.47 цього Порядку до Державної казначейської служби України для здійснення безспірного списання.

14.12.2015 ПрАТ «АТП-16351» звернулось до УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області із заявою про отримання інформації щодо стадії, на якій знаходиться процес виконання наказу Господарського суду Харківської області від 25.02.2014 по справі №922/1990/13 (а.с.47).

31.01.2017 Господарським судом Харківської області видано два накази на примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3953/16 про стягнення на користь ПрАТ «АТП-16351» коштів з Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (а.с.67-68).

10.02.2017 ПрАТ «АТП-16351» звернулось до УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області із заявою від 10.02.2017 №5 про виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3953/16 про стягнення на користь ПрАТ «АТП-16351» коштів у сумі 453841,54 грн. (а.с.69-71).

22.05.2017 ПрАТ «АТП-16351» листами за вих. №25 та №26 направлено скарги начальнику ГУ ДКС України у Харківській області щодо тривалого невиконання судових рішень, які перебувають на виконанні у казначействі, по справах №922/2454/15 та №922/3953/16 з підстав неправомірного посилання Казначейства на відсутність коштів у державному бюджеті та на черговість виконання судових рішень як на причину невиконання зазначених судових рішень (а.с.62-63, 72-73).

25.05.2017 ГУ ДКС України у Харківській області у відповідь на скаргу ПрАТ «АТП-16351» листом №12-18/561-3432 повідомило, що відповідно до ч.1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду, що гарантовані державою, здійснюється Державною казначейською службою України. Відповідно, судове рішення у справі №922/2454/15 буде виконуватись безпосередньо ДКС України у порядку черговості надходження таких документів (а.с.64).

26.05.2017 УДКСУ у Дергачівському районі Харківської області у відповідь на скаргу ПрАТ «АТП-16351» листом №01-43/389 повідомило, що у зв'язку з відсутністю у боржника - Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА Харківської області відповідних бюджетних призначень для виконання рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2017 у справі №922/3953/16, на підставі п.33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ України від 03.08.2011 №845, з метою безспірного списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою КПКВ 3504040 «Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою», Управлінням ДКСУ у Дергачівському районі 28.04.2017 виконавчі документи по справі були передані для подальшого виконання до ГУ ДКСУ у Харківській області.

13.07.2017 ПрАТ «АТП-16351» листом вих.№28 направлено скаргу начальнику ГУ ДКС України у Харківській області щодо тривалого невиконання судових рішень, які перебувають на виконанні у казначействі, по справах №922/1990/13, №922/2454/15, №922/3953/16 з підстав неправомірного посилання Казначейства на відсутність коштів у державному бюджеті та на черговість виконання судових рішень як на причину невиконання зазначених судових рішень (а.с.48).

18.07.2017 ГУ ДКС України у Харківській області у відповідь на скаргу ПрАТ «АТП-16351» листом №12-18/768-4470 вкотре повідомило про встановлену законом черговість погашення заборгованості і зазначило, що відповідно до п.33 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою КМУ України від 03.08.2011 №845, Головним управлінням, в межах наданих повноважень, були внесені відомості про виконавчі документи Господарського суду Харківської області від 25.02.2014 у справі №922/1990/13, від 09.06.2015 у справі №922/2454/15 та від 31.01.2017 у справі №922/3953/16 до прикладного програмного забезпечення «Формування інформації про виконання судових рішень» (далі - ППЗ). Згідно з витягом з ППЗ зазначені документи знаходяться у черзі виконання судових рішень за КПКВ 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (а.с.49-51).

24.07.2017 ПрАТ «АТП-16351» листом за вих.№30 звернулось зі скаргою до Державної казначейської служби України щодо неправомірного тривалого невиконання рішень Господарського суду Харківської області у справах №922/1990/13, №922/2454/15 та №922/3953/16 з підстав відсутності коштів у державному бюджеті та черговості виконання судових рішень (а.с.52-53).

16.08.2017 ДКС України у відповідь на скаргу ПрАТ «АТП-16351» листом від 16.08.2017 №5-08/5275-13706 в межах компетенції повідомила, що на виконанні у Казначействі за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходяться накази Господарського суду Харківської області, зокрема по справах №922/2454/15, №922/1990/13, №922/3953/16 про виплату коштів на користь ПрАТ «АТП-16351», що надійшли до органів Казначейства 05.10.2015, 21.10.2015, 27.02.2017 відповідно. При цьому, Казначейтво зазначило, що відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» заборгованість за вказаними наказами суду підлягає погашенню у третю чергу. Станом на дату відповіді на виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму понад 2,0 млрд. грн, які відносяться до першої та другої черги, у зв'язку з чим виконати згадані накази суду за Програмою можливо тільки після погашення заборгованості по першій та другій черзі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на поточний рік за Програмою визначено 500,00 млн. гривень. Встановлений обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за всіма рішеннями судів, гарантованих державою. Строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Казначейство, переймаючись проблематикою, пов'язаною із значною тривалістю виконання рішень судів, постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати судові рішення, гарантовані державою, у встановлені законом строки (а.с.107-108).

Вважаючи бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання рішень Господарського суду Харківської області у справах №922/2454/15, №922/1990/13, №922/3953/16 протиправною, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1291 Конституції України (в редакції від 02.06.2016) суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Аналогічного змісту положення щодо обов'язковості судових рішень було закріплено в ст.124 Конституції в редакції до 02.06.2016.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (рішення КСУ від 13.12.2012 №18-рп/2012, від 26.06.2013 №5-рп/2013).

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України від 21.04.1999 №606-XIV «Про виконавче провадження» (чинного на дату видачі виконавчих документів і їх звернення до виконання) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Аналогічне за змістом положення закріплено в ч.2 ст. 6 чинного Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження».

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який набув чинності з 01.01.2013 (далі - Закон №4901-VI).

Згідно з ч.1 ст.2 Закону №4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до положень ст.3 Закону №4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч.1).

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей (ч.4).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 5 Закону №4901-VI у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Згідно з положеннями п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4901-VI заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Положеннями пп.1 п.9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Відповідно до положень Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів (п.2).

Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій) (п.3).

Органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку (п.4).

Згідно з п.24 Порядку №845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

За змістом п.6 Порядку №845 у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб, зокрема: заяву про виконання такого рішення, оригінал виконавчого документа та інші документи й відомості, передбачені цим пунктом.

Відповідно до пп.1 п.8 Порядку №845 органи Казначейства після надходження документів, зазначених у пунктах 6 і 7 цього Порядку, приймають їх до розгляду та реєструють у відповідному журналі.

Згідно з п.25 Порядку №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

За змістом п.33 Порядку №845 у разі коли судове рішення неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів, зазначених у пункті 6 цього Порядку, орган Казначейства для виконання рішення про стягнення передає до Казначейства документи та відомості згідно з підпунктом 1 пункту 47 цього Порядку. При цьому органом Казначейства відновлюється проведення платежів боржника.

Відповідно до пп.1 п.47 Порядку №845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Згідно з п.48 Порядку №845 для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Згідно з п.49 Порядку №845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України. Казначейство зберігає виконавчі документи до виконання їх у повному обсязі.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» №4901-VI впроваджено спеціальну процедуру виконання рішень судів про стягнення коштів, боржником за якими є держава, зокрема державний орган, та встановлено державну гарантію щодо їх виконання. Ця гарантія передбачає автоматичне виконання рішень за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою, у разі невиконання зобов'язань відповідною юридичною особою-боржником. Разом з тим, ця гарантія обмежується коштами, передбаченими Законом про бюджет на кожний рік.

Встановлений ч.4 ст. 3 Закону №4901-VI строк перерахування коштів стягувачу є імперативним, а його недодержання є порушенням гарантій держави щодо виконання судових рішень. Передбачена ст.5 Закону №4901-VI виплата в розмірі трьох відсотків річних за порушення такого строку має компенсаційний характер та не дає підстав тлумачити наявність такої компенсації як законну можливість недодержання тримісячного строку перерахування коштів стягувачу.

Відповідно до визначеної законодавцем правової процедури безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) за рішеннями судів здійснюється виключно органами Казначейства у порядку черговості та у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань.

При цьому, безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється в першочерговому порядку з рахунків боржника.

У разі неможливості виконання боржником судового рішення протягом двох місяців з моменту надходження відповідних документів від стягувача, зокрема в разі відсутності відповідних бюджетних призначень у боржника, виконавчий документ та інші відомості передаються до Державної казначейської служби України для подальшого виконання за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47-52 Порядку №845.

У разі необхідності у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає до Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України протягом 10 днів з дня надходження відповідних виконавчих документів для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету (п.49 Порядку №845). Виконання Казначейством цього обов'язку пов'язується з виконанням певного виконавчого документа щодо якого наявна необхідність у додаткових коштах понад обсяг відповідних бюджетних призначень.

Відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п.1). Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (пп.3 п.4). Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п.9 Положення).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечуються відповідачем, на виконанні у Державній казначейській службі України зняходяться наступні виконавчі документи щодо виконання рішень Господарського суду Харківської області про стягнення коштів на користь позивача, боржником за якими є Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської РДА Харківської області:

наказ від 25.02.2014 на примусове виконання рішення у справі №922/1990/13 на загальну суму 1 047 418,64 грн.;

наказ від 09.06.2015 на примусове виконання рішення у справі №922/2454/15 на загальну суму 377 419,83 грн.;

два накази від 31.01.2017 на примусове виконання рішення у справі №922/3953/16 на загальну суму 453 841,54 грн.

Зазначені виконавчі документи про виплату коштів на користь ПрАТ «АТП-16351», що надійшли до органів Казначейства 21.10.2015, 05.10.2015, 27.02.2017 відповідно, знаходяться у черзі виконання судових рішень за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».

Так, згідно з витягом з Прикладного програмного забезпечення «Формування інформації про виконання судових рішень» (а.с.49-51), наказ у справі №922/2454/15, отриманий Казначейством 05.10.2015, знаходиться у черзі під №75422. Сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа становить 1 230 976 401,21 грн.

Наказ у справі №922/1990/13, отриманий Казначейством 21.10.2015, знаходиться у черзі під №95018. Сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа становить 1 560 527 539,00 грн.

Наказ у справі №922/3953/16, отриманий Казначейством 27.02.2017, знаходиться у черзі під №201393. Сума коштів за судовими рішеннями, що надійшли раніше зазначеного виконавчого документа становить 4 278 672 001,90 грн.

Слід зазначити, що судові рішення про стягнення коштів на користь позивача у вказаних справах підлягають виконанню в рамках визначеної Законом №4901-VI спеціальної процедури виконання судових рішень з дотриманням встановлених цим Законом державних гарантій.

Як підтверджується наведеним вище, подані позивачем виконавчі документи щодо виконання судових рішень у справах №922/2454/15, №922/1990/13, №922/3953/16 було прийнято Казначейством до виконання в порядку черговості відповідно до визначеної законодавцем процедури.

Однак, всупереч вимогам ч.4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у встановлений законом тримісячний строк з дня надходження зазначених виконавчих документів перерахування коштів позивачу здійснено не було.

Відповідач, в обґрунтування правомірності своїх дій щодо забезпечення примусового виконання судових рішень у справах №922/2454/15, №922/1990/13, №922/3953/16, та відсутності підстав для визнання бездіяльності протиправною, посилається на те, що в установленому законом порядку рішення про стягнення коштів на користь позивача було прийнято на виконання в порядку черговості, проте у зв'язку із відсутністю необхідного обсягу бюджетних призначень, виконати вказані рішення суду у визначений законом строк не було можливим. Відповідач зазначає, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів та у межах суми, передбаченої законом про Державний бюджет України на відповідний рік за бюджетною програмою КПКВК 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою», що відповідає принципу справедливості та забезпечує рівні права стягувачів на одержання коштів Державного бюджету за рішенням суду. Заборгованість за вказаними наказами суду, щодо виконання яких звернувся позивач, підлягає погашенню у третю чергу. Станом на 24.11.2017 на виконанні в органах Казначейства перебуває виконавчих документів на суму понад 2,0 млрд. грн, які відносяться до першої та другої черги, у зв'язку з чим виконати згадані накази суду за Програмою можливо тільки після погашення заборгованості по першій та другій черзі. Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» на поточний рік за Програмою визначено 500,00 млн. гривень. Відповідно, встановлений обсяг коштів не дозволяє Казначейству здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за всіма рішеннями судів, гарантованих державою. Строки погашення заборгованості за такими рішеннями залежать від суми коштів, встановленої у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому Казначейство зазначає, що ним вживаються активні дії щодо забезпечення виконання судових рішень, на які поширюється дія Закону про гарантії, зокрема відповідно до п.49 Порядку №845 Казначейство неодноразово зверталось до Мінфіну та інших органів влади із відповідними запитами та пропозиціями про збільшення видатків для виконання рішень судів, гарантованих державою.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п. 49 Порядку №845 з дотриманням 10-денного терміну з моменту надходження від позивача виконавчих документів ДКС України зверталось до Міністерства фінансів України з проханням збільшити бюджетні призначення шляхом внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» на зазначену мету лише щодо наказів від 31.01.2017 у справі №922/3953/16, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа від 01.03.2017 №5-05/1408-3469 (а.с.136).

Так, заява позивача з виконавчими документами по справі №922/3953/16 була отримана відповідачем 27.02.2017, а відповідний лист відповідачем направлено до Міністерства фінансів України - 01.03.2017, тобто в межах встановленого 10-денного терміну, що свідчить про те, в цій частині позовних вимог підстави вважати, що Казначейство допустило протиправну бездіяльність відсутні, так як обов'язки, передбачені вимогами Порядку №845, зокрема п.49, відповідачем було виконано, незважаючи на те, що судове рішення у даній справі все ж залишається невиконаним. У даному випадку, за встановлених обставин, невиплата коштів за виконавчими документами у справі №922/3953/16 зумовлена не бездіяльністю відповідача (як суб'єкта владних повноважень), а відсутністю належного асигнування відповідної бюджетної програми, що виходить за межі компетенції відповідача, так як покладені чинним законодавством обов'язки, в межах його повноважень, Казначейством було виконано.

У зв'язку з наведеним суд приходить до висновку, що доводи відповідача в цій частині є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому підстави для задоволення позову в частині вимог щодо виконавчих документів по справі №922/3953/16 відсутні.

Разом з тим, щодо виконання виконавчих документів у інших двох справах, а саме №922/1990/13 та №922/2454/15, суд зазначає наступне.

Так, накази на примусове виконання судових рішень у справах №922/2454/15 та №922/1990/13 були отримані Казначейством відповідно 05.10.2015 та 21.10.2015.

Однак доказів, які б підтверджували, що відповідач у 10-денний термін з моменту надходження від позивача відповідних виконавчих документів звертався до Міністерства фінансів України з відповідними пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України про Державний бюджет України відсутні, що свідчить про невиконання відповідачем обов'язку, передбаченого п.49 Порядку №845.

Суд зазначає, що наведені вище приписи п.49 Порядку №845 вимагають направлення до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України після надходження кожного виконавчого документа від кожного стягувача, а тому належним доказом виконання зазначених приписів може бути лише відповідне звернення до Мінфіну, направлене із дотримання встановленого Порядком терміну, в даному випадку датоване з 05 по 15 жовтня 2015 р. та з 21 по 31 жовтня 2015 р. відповідно, які у матеріалах справи відсутні. Подані відповідачем копії звернень до Мінфіну, датовані іншим періодом, є неналежними доказами, а тому суд до уваги їх не бере.

Зазначена позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 21.09.2018 у справі № 826/7371/15.

Наведені обставини свідчать про те, що заходи щодо належного виконання поданих позивачем виконавчих документів у справах №922/2454/15 та №922/1990/13 були вжиті Казначейством відповідно до його повноважень не в повній мірі, тобто Казначейством була допущена протиправна бездіяльність, а отже доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання бездіяльності Казначейства щодо виконання наказів Господарського суду Харківської області по справах №922/2454/15 та №922/1990/13 протиправною та зобов'язання відповідача вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на їх виконання, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З наведеної норми випливає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися за наявності обґрунтованих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заперечується право позивача на виконання вказаних вище виконавчих документів, які в установленому законом порядку були прийняті відповідачем до виконання в порядку черговості, а лише обґрунтовується правомірність його дій щодо неможливості здійснити їх вчасне виконання з причин недостатнього фінансового забезпечення бюджетних програм, спрямованих на виконання судових рішень, усунення яких виходить за межі повноважень відповідача.

Інші докази, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин суд не вбачає за доцільне встановлення судового контролю у цій справі.

Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді даної справи судом враховано практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішення від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, Суд зазначив, що на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини «Лелас проти Хорватії» Суд звертав увагу на те, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків.

Встановлені судом у ході розгляду даної справи обставини допущених Казначейством порушень вимог чинного законодавства свідчать про порушення органом влади своїх внутрішніх процедур, а тому допущена Казначейством бездіяльність не може вважатись правомірною, інакше це свідчитиме про надання уповноваженому органу можливості уникати виконання своїх обов'язків і не сприятиме юридичній визначеності у правовідносинах зі стягувачами.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідач обґрунтованість своїх доводів належними та допустимими доказами довів лише частково. В іншій частині обґрунтованість доводів відповідача не знайшла свого підтвердження та була спростована встановленими обставинами справи.

За результатом розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ПрАТ «АТП-16351» до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Судові витрати слід розподілити за правилами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України. За подання адміністративного позову у цій справі позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3368,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №182 від 17.10.2017 та №200 від 10.11.2017. Отже, з урахуванням задоволених позовних вимог, присудженню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 1684 грн. 00 коп

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 19, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «АТП-16351» задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України, яка полягає у невиконанні наказу Господарського суду Харківської області від 25.02.2014, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі №922/1990/13, та наказу Господарського суду Харківської області від 09.06.2015, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №922/2454/15.

Зобов'язати Державну казначейську службу України вчинити передбачені нормами чинного законодавства дії, направлені на виконання наказу Господарського суду Харківської області від 25.02.2014, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2014 у справі №922/1990/13, та наказу Господарського суду Харківської області від 09.06.2015, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 25.05.2015 у справі №922/2454/15.

У задоволенні решти вимог позивача відмовити.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «АТП-16351» (ЄДРПОУ 14084041, вул. Курязька, 5, с. Подвірки, Дергачівський р-н, Харківська обл., 62371) судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1684,00 (одна тисяча шістсот вісімдесят чотири) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Державної казначейської служби України (ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м.Київ, 01601).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя А.С. Мазур