Ухвала суду № 81727579, 14.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

14 травня 2019 року м. Київ № 640/22363/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Патратій О.В., за участю секретаря судового засідання Островської О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти

Володимирівни

2. Міністерство юстиції України

третя особа з самостійними вимогами - Міністерство охорони здоров'я України

треті особи без самостійних вимог на предмет спору

1. Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця

2. ОСОБА_3

3. ОСОБА_4

4. ОСОБА_5

про визнання дій протиправними та скасування рішення

за участю представників сторін:

позивач: не з’явився

відповідач-1: не з’явився

відповідач-2: ОСОБА_6

МОЗ: Мокрицька К.В.

НМУ ім. О.О. Богомольця: Курдалевська О.В.

ОСОБА_3: не з’явився

ОСОБА_4: ОСОБА_9

ОСОБА_5: не з’явився

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни про визнання протиправною та скасування реєстраційної дії «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах» від 26.12.2018р. № 110741070028008199 щодо зміни керівника Національного медичного університету імені О.О.Богомольця.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем вимог чинного законодавства України щодо перевірки поданих на реєстрацію документів щодо наявності підстав для відмови у державній реєстрації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.01.2019р. відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2019р. відкрито провадження за позовною заявою третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Міністерства охорони здоров'я України до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, Міністерства юстиції України про скасування запису від 26.12.2018р. № 10741070028008199 винесений державним реєстратором - приватним нотаріусом Чорнєй Вітою Володимирівною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, та зобов'язати Міністерство юстиції України виключити цей запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач - ОСОБА_1 в позовні заяві просить суд скасувати реєстраційну дію «Внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов’язані зі змінами в установчих документах» від 26.12.2018р. № 110741070028008199, а саме щодо зміни керівника Національного медичного університету імені О.О.Богомольця на ОСОБА_3.

Проте судом встановлено, що позивачем - ОСОБА_1 в позовній заяві не наведено яким чином оскаржувана реєстраційна дія порушує її права.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС).

У пункті 8 частини першої статті 4 КАС зазначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізує владні управлінські функції стосовно заявника.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ N 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

З наведених процесуальних норм Закону випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.

Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. При цьому, наявність вказівки у законі на можливість оскарження рішення до суду не є безумовною підставою для задоволення позову.

Як встановлено судом, оскаржувана реєстраційна дія від 26.12.2018р. № 110741070028008199 стосується конкретної особи - ОСОБА_3.

В той же час до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом звернулись інша особа - ОСОБА_1, яка зазначає, що є деканом медичного факультету № 2 НМУ імені О.О.Богомольця та має право брати в управлінні університету та виборах ректора.

Проте суд зазначає, що позивачем в позові так і не було зазначено, яким чином оскаржувана реєстраційна дія від 26.12.2018р. № 110741070028008199 порушує права, інтереси та обов’язки позивача.

Пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 9 частини п’ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача;

Згідно з частин 13, 14, 15 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.

Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Відповідно до п.9 ч.1 ст. 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо, зокрема позивач у визначений судом строк без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.

Враховуючи наведене, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, щляхом наведення у позовній заяві, яким чином оскаржувана реєстраційна дія порушує права позивача.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

1. Залишити позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання доповненням до позовної заяви де вказати яким чином оскаржувана реєстраційна дія порушує права позивача.

3. Попередити позивача, що якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

4. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В. Патратій